ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 925/1244/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Дев`ятка О. Г.,
відповідача - Пуха І. І.,
третьої особи - Міщенко С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Настасія"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 (судді: Сибіга О. М. - головуючий, Корсак В. А., Тищенко О. В.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2025 (суддя Зарічанська З. В.) у справі
за позовом Селянського фермерського господарства "Настасія"
до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Новодмитрівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал-05"
про скасування розпорядження,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У жовтні 2024 року Селянське фермерське господарство "Настасія" (далі - СФГ "Настасія") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Золотоніська райдержадміністрація) про скасування пунктів 1, 3 розпорядження Золотоніської райдержадміністрації від 27.10.2005 № 409 "Про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ "Настасія" в межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області" (далі - спірне розпорядження).
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статті 142 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що 16.01.2001 на підставі рішення Золотоніської районної ради народних депутатів Золотоніського району Черкаської області від 16.02.2000 № 13 фізичній особі ОСОБА_1 було видано державний акт серії ЧР 8-98 на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 22,9 га, що розташована в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, що зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 36.
29.01.2001 було зареєстровано СФГ "Настасія", головою якого став ОСОБА_1 .
У подальшому спірним розпорядженням відповідача земельну ділянку площею 22,9 га було вилучено з постійного користування СФГ "Настасія", про що позивачеві стало відомо з листа Управління Держземагентства у Золотоніському pайоні від 01.04.2016.
Проте СФГ "Настасія" не давало згоди на вилучення з його постійного користування земельної ділянки.
Голова СФГ "Настасія" ОСОБА_1 у 2016 році звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про скасування пунктів 1, 3 розпорядження Золотоніської райдержадміністрації від 27.10.2005 № 409. Справа № 823/1438/16 розглядалася різними судовими інстанціями і остаточним рішенням Золотоніського районного суду Черкаської області від 26.07.2023 у задоволенні позову відмовлено в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 як фізична особа є неналежним позивачем.
Вказане стало підставою для звернення СФГ "Настасія" до господарського суду з цим позовом.
1.3. Золотоніська райдержадміністрація, заперечуючи проти позовних вимог, вказувала на безпідставність доводів позивача про неподання ним заяви про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками.
Крім того, на переконання відповідача, про те, що СФН "Настасія" зверталося з відповідною заявою про добровільну відмову від користування земельними ділянками також можуть свідчити подані самим позивачем податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку у формі звіту за 2005, 2006 роки.
СФГ "Настасія" після прийняття спірного розпорядження припинило сплачувати відповідні податкові платежі за користування земельною ділянкою і не сплачує їх на сьогоднішній день, що може бути підтверджено податковими розрахунками фіксованого сільськогосподарського податку, які подавалися СФГ "Настасія" за 2007-2021 роки.
Відповідач вказував на непослідовність та недобросовісність дій позивача.
Золотоніська райдержадміністрація також зазначала, що земельна ділянка з 2007 року перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал-05" (далі - ТОВ "Кристал-05"), про що позивачеві не могло не бути відомо, оскільки використання земельної ділянки іншою особою унеможливило би використання земельної ділянки СФГ "Настасія" за цільовим призначенням.
1.4. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.11.2024 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Новодмитрівську сільську раду Золотоніського району Черкаської області (далі - Новодмитрівська сільська рада) та ТОВ "Кристал-05".
1.5. У поясненнях ТОВ "Кристал-05" просило відмовити у задоволенні позовних вимог зазначаючи, зокрема, що позивач як користувач земельної ділянки, що була надана йому для ведення фермерського господарства, мав забезпечити її використання за цільовим призначенням, тобто для ведення селянського (фермерського) господарства продукції та сплачувати за її використання фіксований податок й декларувати його сплату. Проте доказів цього не надав.
Товариство посилалося на те, що позивач хоч і заперечує проти подання заяви про відмову від земельної ділянки, але факт подання заяви про добровільну відмову у 2005 році СФГ "Настасія" в особі голови підтверджується архівною копією протоколу підготовки проєкту розпорядження голови райдержадміністрації "Про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ "Настасія". При цьому протокол підготовки проєкту розпорядження є похідним від заяви про добровільну відмову від користування земельною ділянкою голови СФГ "Настасія" та правовою основою для видачі такого розпорядження.
ТОВ "Кристал-05" також наголошувало, що за спірним розпорядженням у позивача було вилучено земельні ділянки площею 22,9 га ріллі, надану в постійне користування згідно з рішенням Золотоніської районної ради від 16.02.2000 № 13 та площею 50,0 га пасовищ наданої розпорядженням голови райдержадміністрації від 10.09.2003 № 403. Припинено дію договору оренди земельної ділянки площею 50,0 га та визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 22,9 га.
Тобто, спірним розпорядженням припинено право користування позивача на дві земельні ділянки площею 22,9 га та 50,0 га. Однак, оскаржуючи розпорядження позивач заперечує в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 22,9 га.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.01.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю, а саме скасовано пункти 1, 3 розпорядження Золотоніської райдержадміністрації від 27.10.2005 № 409 "Про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ "Настасія" в межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.
Постановою Верховного Суду від 02.12.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
2.2. Під час нового розгляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2025 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із встановлення обставин щодо недоведення та необґрунтованість доводів позивача.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026, СФГ "Настасія" у касаційній скарзі просить її скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області, обґрунтовуючи підстави для оскарження судового рішення посиланням на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.1.1. Заявник касаційної скарги зазначає, що як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутня заява позивача про добровільну відмову від користування земельними ділянками, яка подавалась до Золотоніської райдержадміністрації.
Відсутність заяви суди першої та апеляційної інстанції обґрунтували тим, що згідно з актом від 06.06.2011 № 1 "Про вилучення для знищення документів райдержадміністрації, не внесених до Національного архівного фонду, строки яких закінчився, вилучені для знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили своє практичне значення" документи Золотоніської райдержадміністрації за 2002-2009 роки, вилучені для знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили своє практичне значення.
На підставі цього суди дійшли до висновку, що із вказаного акта від 06.06.2011 № 1 вбачається, що цілком вірогідно те, що заява позивача про добровільну відмову від користування земельними ділянками, яка відносилась до вхідної кореспонденції Золотоніської райдержадміністрації за 2005 рік, була вилучена та знищена, що унеможливлює надання такої заяви до суду будь-якою із сторін.
Водночас, зробивши висновок про знищення заяви позивача, апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме протокол підготовки проєкту розпорядження голови райдержадміністрації "Про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ "Настасія" в межах Ковтунівської сільської ради", відповідно до пункту 13 якого органу контролю за розпорядженням передано на зберігання копію розпорядження, заяву про добровільну відмову та сам протокол підготовки розпорядження, в частині того, що зазначені документи отримав провідний спеціаліст райземвідділу;
Суд апеляційної інстанції не дослідив надані позивачем докази на підтвердження того, що заява про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою ним не подавалася, що також було доводами його апеляційної скарги, а саме:
- копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 22,8994 га гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту в адмінмежах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, здійснену Державним підприємством "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою";
- копію акта приймання-передачі межових знаків на зберігання від 21.05.2013, підписаного позивачем та виконавцем робіт - ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", відповідно до якого, межі земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту в адмінмежах Ковтунівської сільської ради площею 22,8994 га, наданої власнику (користувачу) земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства закріплені в натурі (на місцевості) тимчасовими межовими знаками в кількості 10 шт., які підлягають заміні землевласником (землекористувачем) на знаки довгострокового зберігання самостійно;
- копію листа Управління Держземагентства у Золотоніському районі Черкаської області від 15.04.2013 № 465/06-11, в якому повідомлено, що відповідно до земельно-облікових даних станом на 31.12.2012 за ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею обліковується земельна ділянка площею 22,9 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 16.01.2001 за № 36. Інформація щодо зняття з реєстрації державного акту на право постійного користування землею в управлінні Держземагентства у Черкаській області відсутня;
- копію витягу з Державного земельного кадастру від 18.06.2013 про земельну ділянку, державну реєстрацію якої здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 27.04.2013. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 18.06.2013. Форма власності - приватна власність.
Наведене свідчить про порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме частин 3, 4 статті 13, частин 1, 3 статті 86, частини 5 статті 236, частини 1 статті 269, пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, за наявності підстав касаційного оскарження, передбачених у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального України, які були застосовані судами без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.12.2025 у справі № 925/1244/24, від 14.07.2021 у справі № 915/1917/19, що є підставою касаційного оскарження.
3.1.2. Підставою касаційного оскарження СФГ "Настасія" вважає неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту "а" статті 141, частини 3, частини 4 статті 142 Земельного кодексу України, статті 35 Закону України "Про власність", статті 21 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 26.06.2018 у справі № 914/582/17, у постанові Верховного Суду від 02.12.2025 у справі № 925/1244/24, від 14.07.2021 у справі № 915/1917/19, від 17.10.2018 у справі № 910/6440/17, від 04.06.2019 у справі № 911/268/18, від 19.02.2025 у справі № 923/60/19, від 21.11.2019 у справі № 918/194/19 стосовно того, що право добровільної відмови від права користування земельною ділянкою має саме землекористувач, а повноваженнями з прийняття рішення про припинення такого права наділений лише власник земельної ділянки. Для правильного вирішення питання про наявність або відсутність підстав для визнання рішення відповідного органу недійсним, суду необхідно з`ясувати чи відповідає оскаржуване рішення вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції.
3.1.3. Скаржник вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції частини 4 статті 142 Земельного кодексу України, яка була застосована без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 915/1917/19, від 26.01.2022 року у справі № 908/846/19, від 09.06.2021 у справі № 509/4216/16-ц стосовно неможливості визнання недійсним (таким, що втратив чинність) державного акта поки рішення на підставі якого передано у постійне користування земельну ділянку є чинним та того, що припинення права постійного користування відбувається на підставі рішення власника земельної ділянки про припинення такого права, а не на підставі визнання державного акта таким, що втратив чинність, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Золотоніська райдержадміністрація просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, вказуючи на безпідставність та недоведеність доводів скаржника та правильність висновків судів, зроблених на підставі повної та всебічної оцінки всіх доказів та доводів сторін.
3.3. ТОВ "Кристал-05" у відзиві на касаційну скаргу також просить відмовити в її задоволенні, посилаючись, зокрема, на те, що скаржник жодної з передбачених законодавством підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд не навів, а посилання на правові позиції Верховного Суду є такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Золотоніської районної ради від 16.02.2000 № 13-16 "Про затвердження проекту відводу землі гр. ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства" погоджено проєкт відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 23,4 га, з них: ріллі - 23,4 га за рахунок земель запасу Ковтунівської сільської ради.
Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 16.01.2001 серія ЧР 8-98 громадянину ОСОБА_1 на підставі рішення Золотоніської районної ради народних депутатів Золотоніського району Черкаської області від 16.02.2000 № 13 надано у постійне користування земельну ділянку, розташовану на території Ковтунівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Згідно з кількісною характеристикою земель, наданих у постійне користування, всього земель надано 22,9 га, в тому числі сільськогосподарських угідь - 22,9 га. Акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 36.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, СФГ "Настасія" зареєстровано 29.01.2001.
Згідно з пунктом 1.1 статуту СФГ "Настасія" господарство створено і діє у відповідності до Законів України "Про селянське (фермерське) господарство", "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", "Про власність", "Про підприємництво", законодавства про землю та інших законодавчих актів України. Головою господарства є громадянин України ОСОБА_1 . Господарству виділено в постійне користування 22,9 га землі (Державний акт № ЧР 898 від 16.01.2001).
Розпорядженням Золотоніської райдержадміністрації від 27.10.2005 № 409 "Про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ "Настасія" в межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, з посиланням на пункт 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статтю 140 Земельного кодексу України вилучено вказану земельну ділянку, надану СФГ "Настасія" у постійне користування рішенням Золотоніської районної ради від 16.02.2000 № 13 та передано її до земель запасу в межах Ковтунівської сільської ради (пункт 1). Згідно з пунктом 3 зазначеного розпорядження вирішено вважати таким, що втратив чинність, вищезгаданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
4.3. Предметом позовних вимог у справі, яка розглядається, є вимоги СФГ "Настасія" про скасування пунктів 1, 3 розпорядження Золотоніської райдержадміністрації від 27.10.2005 № 409 "Про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ "Настасія" в межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області".
4.4. Статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Пунктом "а" встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
За змістом частин 3, 4 статті 142 вказаного Кодексу припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації.
Припинення права постійного користування земельною ділянкою може бути здійснено лише власником земельної ділянки (його уповноваженим органом). При цьому прийняттю рішення про таке припинення має передувати подання землекористувачем заяви про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою власнику земельної ділянки (його уповноваженому органу). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.12.2025 у даній справі № 925/1244/24.
4.5. Звертаючись до суду з позовом СФГ "Настасія" про скасування розпорядження Золотоніської райдержадміністрації від 27.10.2005 № 409 "Про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ "Настасія" в межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області" посилалося на неподання ним заяви про добровільну відмову від земельної ділянки.
4.6. У постанові Верховного Суду від 02.12.2025 у цій справі № 925/1244/24, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог СФГ "Настасія" та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зокрема вказано, що суд апеляційної інстанції не здійснив належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що були подані на підтвердження заперечень проти позовних вимог СФГ "Настасія", з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
4.7. Суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах справи відсутня заява позивача про добровільну відмову від користування земельними ділянками, яка подавалась до Золотоніської райдержадміністрації.
Водночас, як зазначено судами, з моменту прийняття спірного розпорядження Золотоніської райдержадміністрації минуло близько 20 років.
Суд апеляційної інстанції установив, що відповідно до пункту 13 протоколу підготовки проєкту розпорядження голови райдержадміністрації "Про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ "Настасія" в межах Ковтунівської сільської ради" органу контролю за розпорядженням передано на зберігання копію розпорядження голови райдержадміністрації, копію розпорядження та заяву про добровільну відмову.
Згідно з актом від 06.06.2011 № 1 "Про вилучення для знищення Документів райдержадміністрації, не внесених до Національного архівного фонду, строки яких закінчився, вилучені для знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили своє практичне значення" документи Золотоніської райдержадміністрації за 2002-2009 роки, зокрема, документи загального відділу апарату райдержадміністрації - вхідна кореспонденція за 2004-2005 роки, вихідна кореспонденція за 2004-2005 роки, вилучені для знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили своє практичне значення.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що з вказаного акта від 06.06.2011 № 1 вбачається, що цілком вірогідно, що заява СФГ "Настасія" про добровільну відмову від користування земельними ділянками, яка відносилась до вхідної кореспонденції Золотоніської райдержадміністрації за 2005 рік, була вилучена та знищена, що унеможливлює надання такої заяви до суду будь-якою із сторін.
Суди попередніх інстанцій виходили також з того, що висновок про знищення відповідної заяви позивача про добровільну відмову від користування земельними ділянками додатково підтверджується листом Золотоніської райдержадміністрації від 15.06.2017 № 01-01-39-1830, надісланим ТОВ "Кристал-05", в якому розглянувши звернення щодо надання копії заяви СФГ "Настасія" про добровільну відмову від користування земельними ділянками в розмірі 22,9 га в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради та копії запису в журналі реєстрації вхідної кореспонденції за 2005 рік, Золотоніська райдержадміністрація повідомила, що документи відповідного періоду були вилучені для знищення як такі, що не внесені до Національного архівного фонду, не мають науково-історичної цінності та строки яких закінчилися (відповідно 3-5 років термін зберігання), про що свідчать акти знищення даних документів.
Також, суди попередніх інстанцій установили, що згідно з податковими розрахунками фіксованого сільськогосподарського податку СФГ "Настасія", фермерське господарство сплачувало податок: у 2005 році за 425,8 га ріллі та 50 га пасовищ; у 2006 році за 402,4 га ріллі.
Суди попередніх інстанцій установили, що з вказаних податкових розрахунків убачається, що у 2006 році, тобто після прийняття Золотоніською райдержадміністрацією спірного розпорядження від 27.10.2005 № 409, СФГ "Настасія" припинило вносити до податкової звітності земельні ділянки площею 23,4 га ріллі (425,8 - 402,4) та 50 га пасовищ.
За висновками судів зазначене свідчить не тільки про обізнаність позивача зі змістом спірного розпорядження, а також і про відсутність заперечень з його змістом, у якому, зокрема, вказано про добровільну відмову СФГ "Настасія" від права користування земельними ділянками.
Також, суди зазначили, що СФГ "Настасія" перестало подавати податкові відомості та сплачувати податок щодо земельної ділянки, яка складається з 50,0 га пасовищ та, про вилучення якої внаслідок добровільної відмови позивача вирішено у спірному розпорядженні.
При цьому, вилучення за спірним розпорядженням земельної ділянки площею 50,0 га пасовищ та про наявність добровільної відмови від цієї земельної ділянки СФГ "Настасія" не заперечує.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що зі змісту спірного розпорядження убачається, що підставою для його прийняття була одна заява про добровільну відмову від користування двома земельними ділянками (22,9 га ріллі та 50,0 га пасовищ).
4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до технічної документації, розробленої у 2006 році Приватним підприємством "Землемір" із землеустрою зі встановлення меж та передачі в короткострокову оренду терміном на 5 років сільськогосподарських угідь площею 72,4365 га ТОВ "Кристал-05" для сільськогосподарського використання, із земель державної власності Вознесенської та Ковтунівської сільських рад Золотоніського району Черкаської області, складу земельної ділянки, яка передається ТОВ "Кристал-05" в оренду входить земельна ділянка площею 23,4 га за № 21 на плані.
Розпорядженням Золотоніської райдержадміністрації від 01.02.2007 № 47 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі в оренду ТОВ "Кристал-05" земельної ділянки площею 72,4365 га терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності в адмінмежах Вознесенської та Ковтунівської сільських рад. Надано ТОВ "Кристал-05" земельну ділянку площею 72,4365 га ріллі, у тому числі: 19,0179 га ріллі в межах Вознесенської сільської ради, 53,4186 га ріллі в межах Ковтунівської сільської рад, в оренду терміном на 5 років за рахунок земель державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
16.03.2007 між Золотоніською райдержадміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Кристал-05" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження Золотоніської райдержадміністрації від 01.02.2007 № 47 надає, а орендар приймає в строкове платне користування, терміном на 5 років з 01.01.2007 по 31.12.2011, земельну ділянку загальною площею 53,4186 га ріллі із державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради за межами населеного пункту. На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.
23.12.2011 між Золотоніською райдержадміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Кристал-05" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження Золотоніської райдержадміністрації від 20.12.2011 № 522 надає, а орендар приймає в строкове платне користування, терміном на 5 років з 01.01.2012 по 31.12.2016, земельну ділянку загальною площею 53,4186 га ріллі із державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради за межами населеного пункту. На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.
Суди попередніх інстанцій установили, що з вказаних доказів (технічної документації, здійсненої у 2006 році, розпорядження Золотоніської райдержадміністрації від 01.02.2007 № 47, договорів оренди землі від 16.03.2007 та від 23.12.2011) вбачається, що починаючи з 16.03.2007 спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ТОВ"Кристал-05".
Натомість матеріали справи не містять жодних документів (листів, заяв, звернень, повідомлень) про наявність перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою ні від СФГ "Настасія", ні від ТОВ "Кристал-05", на підтвердження одночасного використання земельної ділянки і позивачем та ТОВ "Кристал-05", як й не містять матеріали справи доказів висловлення СФГ "Настасія" заперечень щодо використання ТОВ "Кристал-05" спірною земельною ділянкою, або повідомлень від позивача про наявність перешкод у користуванні ним земельною ділянкою, здійснення робіт на земельній ділянці іншими особами.
За висновками судів попередніх інстанцій вказане достовірно свідчить про невикористання СФГ "Настасія" спірної земельної ділянки починаючи з 16.03.2007 та про відсутність заперечень позивача проти розпорядження про добровільну відмову від користування земельними ділянками.
При цьому суди вказали на те, що звернення СФГ "Настасія" з листом від 15.04.2013 № 35 до ТОВ "Кристал-05" про надання інформації щодо правових підстав користування спірною земельною ділянкою, не спростовує зазначених висновків, а навіть додатково підтверджує факт не користування СФГ "Настасія" спірною земельною ділянкою щонайменше з 16.03.2007.
4.9. Отже, суди попередніх інстанцій з урахуванням вказівок Верховного Суду, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, враховуючи стандарт доказування "вірогідності доказів", встановили, що з моменту прийняття спірного розпорядження (27.10.2005) і до моменту коли позивач, за його твердженням, дізнався про вибуття земельної ділянки з його користування (01.04.2016) минуло майже 11 років, а матеріали справи не містять доказів, що у вказаний період позивач вважав себе землекористувачем спірної земельної ділянки та здійснював на ній діяльність, чи будь-яким іншим чином діяв як законний користувач спірної земельної ділянки, (здійснював податкові платежі, вносив таку земельну ділянку до податкової звітності), а тому відсутні підстави вважати, що СФГ "Настасія" не зверталося до Золотоніської райдержадміністрації з заявою про добровільну відмову від користування земельними ділянками та не знало про вилучення земельної ділянки, про права на яку воно заявляє у позовній заяві.
4.10. Як вже зазначалося, СФГ "Настасія", оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що судами неправильно застосовано пункт "а" статті 141, частину 3, частини 4 статті 142 Земельного кодексу України, статті 35 Закону України "Про власність", статті 21 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі стосовно того, що право добровільної відмови від права користування земельною ділянкою має саме землекористувач, а повноваженнями з прийняття рішення про припинення такого права наділений лише власник земельної ділянки та стосовно неможливості визнання недійсним (таким, що втратив чинність) державного акта поки рішення на підставі якого передано у постійне користування земельну ділянку є чинним, а припинення права постійного користування відбувається на підставі рішення власника земельної ділянки про припинення такого права, а не на підставі визнання державного акта таким, що втратив чинність.
4.11. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі. Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Проаналізувавши висновки, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що здійснене господарськими судами попередніх інстанцій правозастосування та висновки, наведені в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях, не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження та зроблені відповідні висновки з урахуванням конкретних обставин справи та дослідження доказів в їх сукупності.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування господарськими судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
З огляду на зазначене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення і постанови судів попередніх інстанцій у справі з цієї підстави.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.12. СФГ "Настасія" оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив надані позивачем докази на підтвердження того, що заява про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою ним не подавалася.
Водночас, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів, оскільки відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Отже, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Водночас, скаржник належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча би однієї із підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на принцип юридичної визначеності (res judicata), який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Не може бути поставлено під сумнів остаточне рішення лише через намагання особи домогтися "перегляду заради перегляду", а право на доступ до суду не може використовуватись як механізм зловживання та мати необмежений та абсолютний характер.
Аргументи заявника касаційної скарги фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків судів, покладених в основу судових рішень, стосуються виключно незгоди зі встановленими судами обставинами справи та рішеннями судів та зводяться до переоцінки доказів і встановлення інших, ніж встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами, фактичних обставин задля ухвалення іншого рішення по суті заявлених позовних вимог, тобто рішення про задоволення позову.
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.
Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги скаржника щодо оскаржень судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав - судові рішення залишити без змін.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Селянського фермерського господарства "Настасія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2025 у справі № 925/1244/24, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Настасія" залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2025 у справі № 925/1244/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак