УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 552/5771/25
провадження № 61-10237ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Київського районного суду м. Полтави
від 16 жовтня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 16 квітня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИВ:
31 липня 2026 року представник Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області) -
Лазурович С. С. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року.
13 серпня 2026 року ухвалою Верховного Суду визнані наведені в касаційні скарзі підстави для поновлення строку неповажними; касаційну скаргу заявниці залишено без руху та надано десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, а саме для направлення до суду касаційної інстанції заяви про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, з наведенням інших підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів.
Роз`яснено, якщо в зазначений строк заявниця не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із наведенням інших підстав для його поновлення, а також поданням доказів на їх підтвердження, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Визначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У серпні 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому заявлено про поновлення строків на касаційне оскарження.
Проте переконливих доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2025 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року заявницею не надано.
Залишаючи без руху касаційну скаргу, Верховний Суд висновував таке.
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що 16 квітня 2026 року Полтавським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, датою складення повного тексту зазначено
16 квітня 2026 року, останнім днем звернення з касаційною скаргою є 18 травня 2026 року.
15 травня 2026 року заявниця вперше подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року.
15 червня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернуто заявниці, оскільки вона не виконала вимог ухвали про залишення її касаційної скарги, а саме не зазначила, від якого саме висновку Верховного Суду, викладеного у постанові, слід відступити, не вказала конкретну норму права, від висновку щодо застосування якої слід відступити, та не зазначила, який висновок вважає правильним.
Отже, повернення вперше поданої заявницею касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки заявниця належним чином не зазначила підстав касаційного оскарження, не виконала вимоги касаційного суду.
Вдруге з касаційною скаргою заявниця звернулася 31 липня 2026 року.
Звертаючись вдруге з касаційною скаргою, заявниця обґрунтовувала поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження тим, що вперше подання касаційної скарги відбулося в межах встановленого строку на касаційне оскарження, запровадження воєнного стану в країні та часті повітряні тривоги в місті позбавили її можливості підготувати касаційну скаргу. Вказує, що нею не допущено невиправданого зволікання.
Верховний Суд такі доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не прийняв, оскільки повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від заявниці, що позбавило суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження К/990/17155/23). Також суд визнав неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок введення в Україні воєнного стану та надав вказаним доводам оцінку і відхилив їх в ухвалі Верховного Суду від 13 серпня 2026 року.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, поданому у серпні 2026 року, на виконання ухвали Верховного Суду від 13 серпня 2026 року,
заявниця не обґрунтувала поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, але вказала, що вдруге з касаційною скаргою вона звернулася максимально оперативно, однак запровадження в Україні воєнного стану частково вплинуло на строк повторного звернення з касаційною скаргою.
Верховний Суд оцінює наведені заявницею доводи критично, з огляду на таке.
З інформації ЄДРСР встановлено, що 16 квітня 2026 року Полтавським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, датою складення повного тексту зазначено 16 квітня 2026 року, останнім днем звернення з касаційною скаргою є 18 травня 2026 року.
15 травня 2026 року заявниця вперше подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року.
15 червня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернуто заявниці, оскільки вона не зазначила підстав касаційного оскарження.
Вказану ухвалу заявниця отримала 18 червня 2026 року в системі «Електронний суд». Вдруге з касаційною скаргою звернулася лише 31 липня 2026 року.
Верховний Суд зауважує та наголошує, що вдруге звернення відбулося з пропуском строку на касаційне оскарження; повернення вперше поданої заявницею касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки заявниця повинна бути обізнаною з вимогами щодо форми і змісту касаційної скарги, а також щодо зазначення в ній підстав касаційного оскарження.
У клопотанні, поданому у серпні 2026 року, заявницею наведені фактично ті ж підстави пропуску строку на касаційне оскарження, які оцінені Верховним Судом в ухвалі від 13 серпня 2026 року в справі № 552/5771/25 і повторної оцінки не потребують.
Строк на касаційне оскарження, передбачений частиною першою статті 390 ЦПК України, пропущено і жодних поважних, на думку суду, підстав поважності його пропуску не надано.
Станом на 30 вересня 2026 року вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху для надання доказів, які б свідчили про поважність пропуску строку на касаційне оскарження ухвали, не виконано.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року в справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження в справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин касаційний суд зобов`язаний відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська