ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 359/7499/24
провадження № 61-5938св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І.Ю., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Київська міська прокуратура;
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури, в якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь на відшкодування майнової шкоди у вигляді оплати за надання юридичної допомоги в розмірі 491 400, 00 грн та моральної шкоди у сумі 1 500 000, 00 грн.
Позов мотивований тим, що з листопада 2016 року до січня 2024 року ОСОБА_1 безпідставно та протиправно притягувався до кримінальної відповідальності за нібито вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України у кримінальному провадженні № 42016101080000131 від 27 жовтня 2016 року, в якому проведено низку протиправних слідчих дій, прийнято незаконні процесуальні рішення, у тому числі слідчими суддями та судами по забезпеченню кримінального провадження та розгляду кримінального провадження, що вплинуло на права та свободи позивача, його життя, відносини з оточуючими та ділову репутацію.
Зокрема, 27 жовтня 2016 року до ЄРДР за № 42016101080000131 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України на підставі заяви Департаменту кіберполіції НП України про виявлення факту незаконного зберігання та розповсюдження зброї через всесвітню мережу Інтернет.
01 листопада 2016 року слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуків, які було проведено та у дачному будинку позивача вилучено речі, схожі на зразки вогнепальної зброї та боєприпаси. 04 листопада 2016 року про вилучення у позивача речей, схожих на вогнепальну зброю та боєприпаси, до завершення обшуку о 13:44 оприлюднена інформація на сайті МВС України про розкриття Нацполіцією каналу реалізації зброї, боєприпасів та вибухонебезпечних предметів. Інформація з офіційного сайту МВС також розповсюджена прокуратурою м. Києва та центральними засобами масової інформації. Під час проведення обшуку було пошкоджено будинок та майно позивача, викрадено речі, зламані камери відеоспостереження, що зафіксовано правоохоронними органами та заявою позивача та внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 365 КК України. Дане кримінальне провадження безпідставно закривалось, однак, незважаючи на скасування постанови про його закриття, належним чином до цього часу не розслідувано, винні особи не притягнуті до відповідальності.
07 лютого 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів. 08 лютого 2017 року прокурор подав до слідчого судді клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 08 лютого 2017 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва за поданням прокурора до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 60 діб з покладанням процесуальних обов`язків прибувати до прокурора або слідчого судді за їх викликом, не відлучатися з межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження, повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
07 квітня 2017 року складено та прокурором затверджено обвинувальний акт стосовно позивача за частиною першою статті 263 КК України, який скеровано до суду для розгляду по суті. 03 серпня 2017 року судом обвинувальний акт повернуто прокурору у зв`язку з порушенням вимог КПК України при його складанні.
11 жовтня 2017 року повторно складено та прокурором затверджено обвинувальний акт стосовно позивача за частиною першою статті 263 КК України, який скеровано до суду для розгляду по суті. В подальшому відбулися судові засідання по розгляду обвинувального акту з урахуванням підготовчого судового засідання за участю захисника Подосінова А. О. 19 листопада 2019 року судом проголошено виправдувальний вирок про визнання ОСОБА_1 невинуватим в скоєнні інкримінованого злочину. 16 грудня 2019 року прокурором подано апеляційну скаргу, на яку захисником Подосіновим А. О. подано заперечення.
04 березня 2020 року апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу прокурора, виправдувальний вирок скасовано, призначено новий розгляд кримінального провадження в іншому складі суду. 16 березня 2020 року, з огляду на очевидну безпідставність рішення суду апеляційної інстанції, захисником подано касаційну скаргу, у відкритті касаційного провадження за якою Верховним Судом було відмовлено. При повторному судовому розгляді обвинувального акту в суді першої інстанції відбулися судові засідання за участю захисника Подосінова А. О.
23 січня 2024 року прокурор постановив та 24 січня 2024 року оголосив в судовому засіданні постанову про відмову від обвинувачення, і 24 січня 2024 року суд постановив ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України в зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення, тобто за реабілітуючих позивача підстав.
Таким чином, він незаконно притягувався до кримінальної відповідальності в період з 04 листопада 2016 року (проведення обшуку та оприлюднення правоохоронцями його результатів) по 24 січня 2024 року - 2638 днів, або 7 років 2 місяці та 20 днів, загалом 86 місяців та 20 днів. Внаслідок незаконних рішень та дій органів досудового слідства, прокуратури та суду його майже 87 місяців було обмежено у правах та свободах, які гарантовано ст. 31, 32, 33, 41, 43 Конституції України, та прав, які захищаються Конвенцією у статті 6 та 8.
Зазначив, що безпідставно перебував під слідством органів досудового слідства, прокуратури та суду, у результаті незаконних дій яких зазнав моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих зав`язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності, проведення обшуку з істотним порушенням вимог кримінального процесу, під час якого сфальсифіковані його результати, оприлюднення правоохоронними органами інформації про обшук, що викликало значний суспільний резонанс, суспільне обговорення цього факту, притягнення позивача до кримінальної відповідальності та пред`явлення обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину зганьбили честь та гідність позивача, завдали непоправної шкоди престижу та діловій репутації, негативно вплинули на його підприємницьку діяльність по реалізації сувенірів - макетів зброї масово-габаритних та історичної зброї. Весь час кримінального переслідування протягом 87 місяців позивач брав участь у розгляді кримінального провадження, був обмежений у пересуванні, у тому числі за межі України, реалізації прав власності, порушувались нормальні життєві зв`язки позивача. Більше 7 років позивач був позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканність, що призвело до позбавлення його нормального і достойного способу життя, реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин із знайомими людьми, близькими та рідними, а також інших негативних наслідків. Ускладнились спілкування і взаємостосунки позивача з оточуючими людьми, які припинили спілкування з позивачем. Були істотні перешкоди у здійсненні активної діяльності, зустрічі з колегами, близькими, родичами через обрані заходи забезпечення кримінального провадження та погіршення матеріального становища. Враховуючи зазначені обставини просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 1 500 000 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, понесених позивачем під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, повідомляв, що захист позивача у кримінальному провадженні здійснював адвокат Подосінов А. О., яким надано правову допомогу позивачу упродовж 6 місяців досудового слідства та під час 40 судових засідань у подальшому судовому розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанції, підготовку та подання адвокатських запитів про витребування інформації та доказів у справі, долучення до справи доказів захисту, клопотань про визнання доказів обвинувачення недопустимими та призначення експертиз, заперечень до апеляційної скарги та подання касаційної скарги тощо. Згідно договорів про надання правової (юридичної) допомоги адвокатом Подосіновим А. О., наданих завдань (доручень), актів виконаних робіт та їх опису, які додаються до позову, витрати позивача на правову юридичну допомогу у загальному розмірі становлять 491 400,00 грн та підтверджуються документами, які додаються до позову.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 491 400, 00 грн шляхом списання Державною казначейською службою України вказаних грошових коштів з відповідного рахунку. У задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ним взято до уваги квитанції до прибуткового касового ордера від 17 травня 2017 року, 06 травня 2020 року, 06 лютого 2024 року, на оплату професійної правничої допомоги, пов`язаної з захистом у кримінальному провадженні, витрачені ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 491 400,00 грн (135 000,00 + 178 200,00 + 178 200,00). У зв`язку з тим, що кримінальне провадження було закрито з підстав відмови прокурора від підтримання обвинувачення, у позивача виникло право на відшкодування майнової шкоди в означеному розмірі за рахунок Державного бюджету України.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що у зв`язку з тривалим та безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності позивач зазнав душевні переживання. У такий спосіб йому була заподіяна моральна шкода. Однак рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2025 року у справі «Попов та інші проти України» (а. с.262-265 т. 2) ОСОБА_1 вже відшкодовано моральну шкоду в розмірі 1 800,00 євро. Такий розмір моральної шкоди відповідає тривалості та глибині душевних страждань, яких зазнав позивач. Чинним цивільним законодавством України не передбачено повторне відшкодування моральної шкоди. Крім того, визначена ОСОБА_1 моральна шкода в розмірі 1 500 000, 00 грн не кореспондується з вимогами розумності та справедливості. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 належить відмовити.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а апеляційну скаргу Київської міської прокуратури залишено без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 749 406, 67 грн та відшкодування витрат пов`язаних з отриманням юридичної допомоги в розмірі 491 400, 00 грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що критерії реальності, необхідності витрат на правничу допомогу та розумності їх розміру позивачем були доведені в межах даної справи і доводами апеляційної скарги не спростовані.
Апеляційний суд, погодившись з рішенням суду першої інстанції, в частині витрат на професійну правничу допомогу, який надавши належну правову оцінку поданим стороною позивача доказам на підтвердження витрат позивача у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вимог ОСОБА_1 про відшкодування понесених ним витрат на юридичну допомогу у кримінальному провадженні у вказаному розмірі.
Суд, звернув увагу, що прокурором не доведено, що розмір адвокатських витрат, визначений позивачем, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, її значення для позивача, який був змушений захищатися від незаконного кримінального переслідування тривалий час - більше 7 років, або неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, або що гонорар не враховує витрачений адвокатом час.
Разом із тим, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо способу стягнення таких коштів, а тому стягнув на користь позивача грошові кошти з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.
Також суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у стягненні моральної шкоди як такої, яку вже відшкодовано позивачу рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2025 року у справі «Попов та інші проти України» в розмірі 1 800,00 євро, оскільки судом залишено поза увагою, що присуджуючи виплату ОСОБА_1 у розмірі 1 800 євро на відшкодування моральної шкоди ЄСПЛ виходив лише із наявності встановленого порушення пункту 1 статті 6 і статті 13 Конвенції щодо надмірної тривалості кримінального провадження (загальна тривалість кримінального провадження у справі склала 7 років 2 місяці і 29 днів). Така моральна шкода стягується за наявності встановленого факту порушення Україною взятих на себе відповідно до Конвенції зобов`язань і не залежить від законності чи незаконності кримінального переслідування.
Наявність рішення ЄСПЛ про встановлення факту надмірної тривалості кримінального провадження не позбавляє права заявника звертатися до національного суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки відповідно до Закону № 266/94-ВР особа може претендувати на компенсацію за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та лише за наявності реабілітуючого процесуального рішення про завершення стосовно нього кримінального провадження. За цим Законом саме по собі тривале кримінальне переслідування не є підставою для відшкодування.
Судом апеляційної інстанції враховано, що загальний період перебування позивача під кримінальним переслідуванням із 04 листопада 2016 року (день проведення обшуків) по 24 січня 2024 року (день закриття кримінального провадження) становить 86 місяців 20 днів, і гарантована державою виплата за заподіяну моральну шкоду за цей період становить 749406,67 грн, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати 8647 грн., відповідно до вимог статей 23, 1167, 1176 ЦК України, статей 1, 3, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
01 травня 2026 року через підсистему Електронний суд представник Київської міської прокуратури - Котляр Т. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року (повний текст складено 02 квітня 2026 року) у справі № 359/7499/24.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 18 лютого 2026 року у справі № 554/2052/22, у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18, від 01 березня 2023 року у справі № 751/4400/21, від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21, від 10 липня 2024 року у справі № 522/10503/22, від 19 серпня 2024 року у справі № 521/3869/22.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2026 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали із з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
15 травня 2026 року справа № 359/7499/24 надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Київської міської прокуратури мотивована тим, що суди вказали, що межі відшкодування моральної шкоди визначаються у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування провадження на досудовому розслідуванні та суді, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Апеляційний суд необґрунтовано врахував загальний період перебування позивача під кримінальним переслідуванням із 04 листопада 2016 року (обшук) до 24 січня 2024 року (день закриття кримінального провадження), оскільки притягнення до відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчинені злочину.
Вважає, що застосування судом загального періоду перебування позивача під слідством та судом починаючи з дати обшуку не відповідає висновкам рішення Конституційного Суду України, КПК України, яким визначено стадію кримінального переслідування та сталої практики Верховного Суду у справах про відшкодування моральної шкоди даної категорії під час застосування статті 13 Закону № 266/94-ВР.
Водночас, апеляційним судом застосовано розмір мінімальної заробітної плати 8 647,00 грн станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, а не час розгляду справи судом першої інстанції, на яке подано позивачем апеляційну скаргу, що становив 8 000,00 грн, у зв`язку з чим судом відшкодовано 749 406,67 грн у відшкодування моральної шкоди, який перевищує гарантований законом розмір компенсації моральної шкоди на 80 876,34 грн. (83 місяці грн х 8000 = 664 000 грн + 17 днів - 4 533,33 грн, що становить 668 533,33 грн )
Із врахуванням вимог касаційної скарги прокурор просив зменшити стягнуті суми на відшкодування моральної шкоди та витрат, пов`язаних із наданням позивачу юридичної допомоги у кримінальному провадженні.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
15 травня 2026 року представник Державної казначейської служби України - Жилін О. Ф. подав до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
22 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Подосінов А. О. подав до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 27 жовтня 2016 року до ЄРДР за № 42016101080000131 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, на підставі заяви до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про виявлення факту незаконного зберігання та розповсюдження зброї через всесвітню мережу інтернет (а. с. 20 т. 1).
01 листопада 2016 року ухвалою слідчого судді у справі № 759/14842/16-к надано прокурору Київської місцевої прокуратури дозвіл на проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1, за адресою розташування земельних ділянок, які на праві власності належать ОСОБА_1 , а саме в будівлях, які знаходяться на вказаній території, де можуть знаходитись відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, відомості, які можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні, а також інших речей та документів, які у подальшому матимуть доказове значення у кримінальному провадженні (а. с. 29 - 30 т. 1).
01 листопада 2016 року ухвалою слідчого судді у справі № 759/14840/16-к надано прокурору Київської місцевої прокуратури дозвіл на проведення обшуку за адресою АДРЕСА_2 за місцем розташування магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» - історична зброя, який на праві власності належить ТОВ «Онікс», що відповідно до договору оренди приміщення від 01 грудня 20214 року та додаткової угоди № 01 від 30 березня 2015 року орендується ФОП ОСОБА_2 (а. с. 36 - 38 т. 1).
05 листопада 2016 року за адресою с. Проців, дачне поселення «РЕД» проведено огляд та складено протокол, підписаний слідчим, а також ОСОБА_1 та захисником Подосіновим А.О. (а. с. 52 - 56 т. 1).
24 листопада 2016 року за адресою с. Проців, дачне поселення «РЕД» у присутності понятих проведено обшук, про що прокурором Київської міської прокуратури складено протокол (а. с. 43 - 51 т. 1).
07 лютого 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України (а. с. 39 - 42 т. 1).
08 лютого 2017 року ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на два місяці, зокрема прибувати до прокурора або слідчого судді за їх викликом, не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду залежно від стадії кримінального провадження, та повідомляти їм про зміну свого місця проживання (а. с. 76 - 79 т. 1).
07 квітня 2017 року складено обвинувальний акт (а. с. 86 - 91 т. 1).
03 серпня 2017 року ухвалою слідчого судді у справі № 359/3474/17, за участю захисника Подосінова А. О., обвинувальний акт з додатками від 07 квітня 2017 року повернуто до Київської місцевої прокуратури через його невідповідність пункту 5 частини другої статті 291 КПК України; скаргу на дії та бездіяльність слідчого і прокурора залишено без розгляду (а. с. 66 - 67 т. 1).
11 жовтня 2017 року повторно складено та прокурором затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 263 КК України, який скеровано до Бориспільського міськрайонного суду Київської області для розгляду по суті (а. с. 80 - 85 т. 1).
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 був визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, та виправданий у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення (а. с. 191 - 224 т. 1).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року було скасовано вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі суду (а. с. 185 - 190 т. 1).
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Подосінова А. О. на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року (а. с. 182 - 184 т. 1).
23 січня 2024 року Святошинською окружною прокуратурою м. Києва винесено постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення, з підстав, передбачених статтями 2, 36, 110, 340, 341 КПК України, оскільки в ході судового розгляду провадження встановлено обставини, які не підтверджують пред`явлене особі обвинувачення (а. с. 37 - 49 т. 2).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2024 року у справі № 359/3474/17 закрито кримінальне провадження
№ 42016101080000131 від 27 жовтня 2016 року в зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення, погодженою керівником Святошинської окружної прокуратури м. Києва (а. с. 27 - 36 т. 2).
У зв`язку з постановленням ЄСПЛ рішення у справі «Попова та інші проти України» (заяви № 22429/23 та 6 інших), у тому числі і за заявою ОСОБА_1 № 14971/24, до матеріалів справи було долучено заяву ОСОБА_1 до ЄСПЛ від 14 травня
2024 року, заперечення Уряду України на заяву ОСОБА_1 , коментар представника ОСОБА_1 на заперечення Уряду; копію рішення ЄСПЛ у справі «Попова та інші проти України», ухваленого 03 квітня 2025 року (а. с. 224 - 249 т. 2, а. с. 1 - 16 т. 3).
Так, за змістом рішення у справі «Попова та інші проти України», ухваленого 03 квітня 2025 року ЄСПЛ визнав, що заяви вказують на порушення пункту 1 статті 6 і статті 13 Конвенції щодо надмірної тривалості кримінального провадження. Присуджено до виплату ОСОБА_1 , загальна тривалість кримінального провадження у справі якого склала 7 років, 2 місяці і 29 днів, 1 800,00 євро моральної шкоди (а. с. 15 т. 3).
26 квітня 2016 року ОСОБА_1 уклав з адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» в особі старшого партнера Подосінова А. О. договір про надання правової допомоги № 3/46/16, за умовами якого виконавець зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати за цим договором. Згідно п. 4.1, 4.2 договору, за здійснену правову допомогу та послуги, що надаються виконавцем, клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду), розмір якого узгоджується сторонами та визначається в додатковій угоді до даного договору. Гонорар сплачується шляхом сплати грошових коштів виконавцю або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (а. с. 21 - 23 т. 1).
Згідно додатку 2 до договору про надання правової допомоги № 3/46/16, замовлення (доручення) відповідно до п. 2.1 договору надання правової допомоги під час досудового розслідування кримінального провадження
№ 42016101080000131 від 27 жовтня 2016 року за фактом частиною першою статті 263 КК України, а саме проведення обшуків у клієнта (участь в слідчих та процесуальних діях, підготовка та заявлення клопотань, оскарження процесуальних рішень, ознайомлення з матеріалами справи, витребування доказів та відомостей в інтересах клієнта тощо). Розмір гонорару складає відповідно до п. 4.1 договору 135 000,00 грн, які сплачуються по завершенню досудового розслідування протягом 5 робочих днів з дня підписання акту прийому виконаних послуг (робіт) (а. с. 24 т. 1).
17 травня 2017 року адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» та ОСОБА_1 підписано акт прийому виконаних послуг (робіт) до виконання додатку № 2 від
04 листопада 2016 року до договору про надання правової допомоги № 3/46/16 від 26 квітня 2016 року під час досудового кримінального провадження
№ 42016101080000131 від 27 жовтня 2016 року за підозрою клієнта за фактом частиною першою статті 263 КК України та вчинення виконавцем усіх необхідних процесуальних дій. За домовленістю сторін за надання правової допомоги за завданням (дорученням) у додатку № 2 від 04 листопада 2016 року до договору про надання правової допомоги № 3/46/16 від 26 квітня 2016 року клієнт зобов`язаний сплатити виконавцю кошти в сумі 135 000,00 грн без ПДВ. Клієнтом сплачено гонорар у розмірі 135 000,00 грн під час підписання даного акту (а. с. 25 т. 1).
До акту надано копію квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 17 травня 2017 року, згідно якої адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» прийнято від ОСОБА_1 за договором № 3/46/16 від 26 квітня 2016 року по дорученню № 2 від 04 листопада 2016 року 135 000,00 грн. (а. с. 26 т. 1).
17 травня 2017 року адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 3/179/17, згідно п. 4.1, 4.2 якого, за здійснену правову допомогу та послуги, що надаються виконавцем, клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду), розмір якого узгоджується сторонами та визначається в додатковій угоді до даного договору. Гонорар сплачується шляхом сплати грошових коштів виконавцю або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (а. с. 68 - 70 т. 1).
Згідно додатку 1 до договору про надання правової допомоги № 3/179/17, замовлення (доручення) відповідно до п. 2.1 договору надання правової допомоги під час судового розгляду № 42016101080000131 від 27 жовтня 2016 року за обвинуваченням клієнта за фактом частиною першою статті 263 КК України: участь в судових засіданнях, подання клопотань, доказів, їх витребування, оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанції за необхідністю за усною вказівкою клієнта. Відповідно до п. 4.1 договору розмір гонорару складає за участь в одному судовому засіданні 8 100,00 грн без ПДВ. Участь в судовому засідання та вказаним гонораром охоплюється підготовка до засідання, заявлення клопотань, подання заперечень, пояснень, доказів, їх витребування; за підготовку та подання апеляційної або касаційної скарги на судове рішення по суті справи, або заперечень на них 16 200,00 грн без ПДВ (а. с. 71 т. 1).
06 травня 2020 року адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» та ОСОБА_1 підписано акт прийому виконаних послуг (робіт) до виконання додатку № 1 від 17 травня 2017 року до договору про надання правової допомоги № 3/179/17, згідно якого, виконавцем належним чином надано клієнту правову допомогу та вчинено всі необхідні процесуальні дії, зокрема, адвокатом взято участь в судових засіданнях Бориспільського міськрайонного суду Київської області, які відбулись 03 серпня 2017 року, 15 листопада 2017 року, 06 грудня 2017 року, 17 січня 2018 року, 24 січня 2018 року, 12 березня 2018 року, 16 березня 2018 року, 08 травня 2018 року, 17 травня 2018 року, 08 серпня 2018 року, 08 жовтня 2018 року, 15 квітня 2019 року, 26 квітня 2019 року, 30 травня 2019 року, 02 липня 2019 року, 19 липня 2019 року, 19 листопада 2019 року, участь в засіданні Київського апеляційного суду 04 березня 2020 року, вартість участі в кожному з засідань 8 100,00 грн; підготовка та подання заперечень на апеляційну скаргу прокурора 16 200,00 грн, підготовка та подання касаційної скарги до Верховного Суду 16 200 грн, разом 178 200,00 грн (а. с. 72 т. 1).
До акту надано копію квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 06 травня 2020 року, згідно якої адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» прийнято від ОСОБА_1 за договором № 3/179/17 від 17 травня 2017 року по дорученню № 1 від 17 травня 2017 року 178 200,00 грн (а. с. 73 т. 1).
06 лютого 2024 року адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» та ОСОБА_1 підписано акт прийому виконаних послуг (робіт) до виконання додатку № 1 від 17 травня 2017 року до договору про надання правової допомоги № 3/179/17, згідно якого, виконавцем належним чином надано клієнту правову допомогу та вчинено всі необхідні процесуальні дії, зокрема, адвокатом взято участь в судових засіданнях Бориспільського міськрайонного суду Київської області, які відбулись 10 червня 2020 року, 06 липня 2020 року, 25 серпня 2020 року, 02 жовтня 2020 року, 17 листопада 2020 року, 18 червня 2021 року, 06 вересня 2021 року, 24 листопада 2021 року, 14 січня 2022 року, 24 січня 2022 року, 04 серпня 2022 року, 05 вересня 2022 року, 07 листопада 2022 року, 08 грудня 2022 року, 11 січня 2023 року, 13 лютого 2023 року, 07 березня 2023 року, 02 травня 2023 року, 14 вересня 2023 року, 20 жовтня 2023 року, 04 грудня 2023 року, 24 січня 2024 року, вартість участі в кожному з засідань 8 100,00 грн, разом 178 200,00 грн (а. с. 74 т. 1).
До акту надано копію квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 06 лютого 2024 року, згідно якої адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» прийнято від ОСОБА_1 за договором № 3/179/17 від 17 травня 2017 року по дорученню № 1 від 17 травня 2017 року 178 200,00 грн (а. с. 75 т. 1).
В матеріалах справи наявні копії журналів судових засідань у справі № 1-кп/359/153/2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною першою статті 263 КК України, якими підтверджується участь у них захисника Подосінова А. О.
(а. с. 104 - 142, 172 - 181, 244 - 250 т. 1, 1 - 3, 5 - 26 т. 2), копія заперечення на апеляційну скаргу прокурора, складеного захисником Подосіновим А. О. (а. с. 155 - 161 т. 1), копія касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від
04 березня 2020 року, складеної захисником Подосіновим А. О. (а. с. 162 - 171 т. 1), у відкритті касаційного провадження за якою було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року (а. с. 182 - 184 т. 1), копія промови захисника Подосінова А. О. у судових дебатах в інтересах ОСОБА_1 (а. с. 227 - 243 т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів і вимог касаційної скарги, згідно приписів частин першої та другої статті 400 ЦПК України.
Касаційна скарга Київської міської прокуратури задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша-друга статті 1176 ЦК України).
Згідно з нормами статей 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом № 266/94-ВР, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
У наведених статтею першою цього Закону № 266/94-ВР випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв`язку наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода (стаття 3 Закону).
У статті 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, у межах кримінального провадження
№ 42016101080000131, однак в подальшому провадження було закрито з підстав відмови прокурора від підтримання обвинувачення.
ОСОБА_1 перебував під слідством та судом із 04 листопада 2016 року (день проведення обшуків) до 24 січня 2024 року (день закриття кримінального провадження), тобто протягом 86 місяців та 20 днів.
Відповідно до вимог частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.
Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62).
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в 2026 році (на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) мінімальну заробітну плату визначено в розмірі 8 647 грн.
З урахуванням терміну перебування позивача під слідством та судом мінімальний гарантований законодавцем розмір компенсації моральної шкоди за 86 місяців та 20 днів складає 749 406,67 грн. Саме цей мінімальний розмір відшкодування і був стягнутий судом апеляційної інстанції на користь позивача.
Крім того, за аналогічних обставин у справі Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду, врахувавши мінімальну заробітну плату, встановлену Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», зробив висновок про те, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Отже, необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що застосований судом апеляційної інстанції розмір мінімальної заробітної плати встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, суперечить судовій практиці.
Щодо рішення ЄСПЛ
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні моральної шкоди, яку вже відшкодовано позивачу рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2025 року у справі «Попов та інші проти України» в розмірі 1 800,00 євро, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою присудження виплати ОСОБА_1 , саме за надмірну тривалість кримінального провадження у справі - 7 років 2 місяці 29 днів. ЄСПЛ виходив лише із наявності встановленого порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції щодо надмірної тривалості кримінального провадження. Така моральна шкода стягується за наявності встановленого факту порушення Україною взятих на себе відповідно до Конвенції зобов`язань і не залежить від законності чи незаконності кримінального переслідування.
Наявність рішення ЄСПЛ про встановлення факту надмірної тривалості кримінального провадження не позбавляє права заявника звертатися до національного суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки відповідно до Закону № 266/94-ВР особа може претендувати на компенсацію за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та лише за наявності реабілітуючого процесуального рішення про завершення стосовно нього кримінального провадження. За цим Законом саме по собі тривале кримінальне переслідування не є підставою для відшкодування.
Правові висновки Верховного Суду, згідно яких наявність рішення ЄСПЛ про встановлення факту незаконного притягнення до кримінальної відповідальності не позбавляє права заявника звертатися до національного суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади.( Постанова Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 591/5352/21 (провадження № 61-5958св22).
А тому, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене за неправильного застосування норм матеріального права, таке рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у кримінальному провадженні.
Право на відшкодування сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, передбачено пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, а тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У справі, що переглядається, прокурор оскаржує рішення суду першої інстанції в частині незгоди із стягненням на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених у кримінальному провадженні, у розмірі 491 400,00 грн., не зазначаючи разом із тим конкретної суми цих витрат, а зазначаючи лише про стягнення необхідних витрат.
Судами встановлено, що 26 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» в особі старшого партнера Подосінова А. О. укладено договір про надання правової допомоги № 3/46/16 (а. с. 21 - 23 т. 1), згідно з умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу у кримінальному провадженні, використовуючи при цьому засоби захисту, передбачені КПК України та іншими Законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підзахисного, з`ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом`якшують чи виключають його кримінальну відповідальність.
До суду надано копію додатку 2 до договору про надання правової допомоги
№ 3/46/16, за умовами якого за надання правової допомоги під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016101080000131 від 27 жовтня 2016 року за фактом частини першої статті 263 КК України розмір гонорару складає 135 000,00 грн (а. с. 24 т. 1); копію підписаного адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» та ОСОБА_1 17 травня 2017 року акту прийому виконаних послуг (робіт) (а. с. 25 т. 1); копію квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 17 травня 2017 року, згідно якої адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» прийнято від ОСОБА_1 за договором № 3/446/16 від 26 квітня 2016 року по дорученню № 2 від 04 листопада 2016 року 135 000, 00 грн (а. с. 26 т. 1);
копію договору про надання правової допомоги № 3/179/17 від 17 травня 2017 року, укладеного ОСОБА_1 з адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» в особі старшого партнера Подосінова А. О. (а. с. 68 - 70 т. 1);
копію додатку 1 до договору про надання правової допомоги № 3/179/17, за умовами якого за надання правової допомоги під час судового розгляду кримінального провадження № 42016101080000131 погоджено розмір гонорару за участь в одному судовому засіданні 8 100,00 грн, за підготовку та подання апеляційної або касаційної скарги на судове рішення по суті справи, або заперечень на них 16 200 грн (а. с. 69 - 71 т. 1), копію підписаного адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» та ОСОБА_1 06 травня 2020 року акту прийому виконаних послуг (робіт) (а. с. 72 т. 1);
копію квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 06 травня 2020 року, згідно якої адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» прийнято від ОСОБА_1 за договором № 3/179/17 від 17 травня 2017 року по дорученню № 1 від 17 травня 2017 року 178 200 грн (а. с. 73 т. 1); копію підписаного адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» та ОСОБА_1 06 лютого 2024 року акту прийому виконаних послуг (робіт) до виконання додатку № 1 від 17 травня 2017 року до договору про надання правової допомоги № 3/179/17, копію квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 06 лютого 2024 року, згідно якої адвокатським об`єднанням «Артіль адвокатів» прийнято від ОСОБА_1 за договором № 3/179/17 від 17 травня 2017 року по дорученню № 1 від 17 травня 2017 року 178 200,00 грн (а. с. 75 т. 1).
Також позивачем надано копії журналів судових засідань у справі № 1-кп/359/153/2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за частини першої статті 263 КК України, якими підтверджується участь у них захисника Подосінова А. О. (а. с. 104 - 142, 172 - 181, 244 - 250 т. 1, 1 - 3, 5 - 26 т. 2), копію заперечення на апеляційну скаргу прокурора, складеного захисником Подосіновим А. О. (а. с. 155 - 161 т. 1), копію касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, складеної захисником Подосіновим А. О. (а. с. 162 - 171 т. 1), у відкритті касаційного провадження за якою було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року (а. с. 182 - 184 т. 1), копію промови захисника Подосінова А. О. у судових дебатах в інтересах ОСОБА_1 (а. с. 227 - 243 т. 1).
Дослідивши надані позивачем докази, а також врахувавши відсутність належних та достовірних доказів на спростування доводів позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми, сплаченої позивачем у зв`язку з наданням йому правничої допомоги, у розмірі 491 400,00 грн, яка підлягає відшкодуванню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Такий правовий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 947/3673/20 (провадження № 61-14285св21).
Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених в у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 18 лютого 2026 року у справі № 554/2052/22, у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18, від 01 березня 2023 року у справі № 751/4400/21, від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21, від 10 липня 2024 року у справі № 522/10503/22, від 19 серпня 2024 року у справі № 521/3869/22 є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
Прокурор не навів доводів щодо порушення порядку надання та отримання доказів при розгляді справи, а його незгода із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржених судових рішень.
Відповідно до вимог частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Київської міської прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. М. Осіян
Судді: І. Ю. Гулейков
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович