УХВАЛА
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 153/591/25
провадження № 61-8735ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 липня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів проведення земельних торгів, визнання недійсним договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ямпільської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 , про визнання недійсними результатів проведення земельних торгів, визнання недійсним договору оренди.
Рішенням Ямпільського районного суду від 02 липня 2025 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
24 грудня 2025 року ОСОБА_1 вперше звернулася до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 липня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Заявнику запропоновано надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень та докази сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2026 року касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.
26 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 липня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме надання належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
Заявника попереджено, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо зазначення підстав поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення або якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо форми та змісту касаційної
скарги, - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
24 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги, у якій зазначила, що у порушення вимог частини одинадцятої статті 272 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції обмежився надсилання тексту постанови на електронну пошту заявника замість направлення рекомендованим поштовим відправленням. Оскільки постанова не була направлена належним чином заявнику, а про її зміст ОСОБА_1 дізналася лише 17 грудня 2025 року, до Верховного Суду вона вперше звернулася 24 грудня 2025 року. Після повернення касаційної скарги через невиконання вимог статей 393 та 185 ЦПК України, у січні - червні 2026 року заявник здійснювала офіційне листування з АТ «Укрпошта» та Вінницьким апеляційним судом для отримання письмових доказів порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 272 ЦПК України.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з таких підстав.
Згідно із статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані
з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Якщо недотримання строків на касаційне оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, зокрема не направленням належним чином у передбачений законом спосіб копії судового рішення особі, яка брала участь в справі, проте не була присутня в судовому засіданні, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.
Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, сам по собі факт пропуску процесуального строку та посилання особи на необізнаність із судовим рішенням не є безумовною підставою для його поновлення. Поважними можуть бути визнані лише такі обставини, які об`єктивно перешкоджали особі своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію, не залежали від її волі та підтверджені належними доказами.
Такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 28 лютого 2023 року у справі № 935/2232/19 Касаційний цивільний суд зазначив, що поважними є обставини, які позбавили особу можливості подати відповідну заяву у встановлений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волі заявника та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами; такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Верховний Суд також наголосив, що поновлення строку після спливу значного проміжку часу без поважних причин суперечить принципу правової визначеності.
Вінницький апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову 09 жовтня
2025 року, дата складання повного тексту постанови 21 жовтня 2025 року. Останній день строку на касаційне оскарження припадав на 21 листопада
2025 року, а заявник звернулася до суду із касаційною скаргою 26 червня
2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку, заявник посилається на те, що копію постанови апеляційного суду їй не було направлено рекомендованим поштовим відправленням, а про зміст постанови вона дізналася 17 грудня 2025 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Разом із тим такі доводи самі по собі не свідчать про існування об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду касаційної інстанції.
Як убачається з наданої заявником відповіді Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2026 року, копію постанови апеляційного суду було направлено 21 жовтня 2025 року на електронну адресу, зазначену заявником в апеляційній скарзі. Тобто доводи заявника про те, що апеляційний суд не вчиняв дій щодо направлення йому копії судового рішення, спростовуються наданими нею документами.
При цьому відсутність у заявника доказів фактичного отримання зазначеного електронного листа не є достатньою підставою для автоматичного висновку про поважність причин пропуску строку, оскільки для поновлення процесуального строку необхідно встановити не лише факт неналежного вручення судового рішення, а й наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення з касаційною скаргою.
Посилання заявника на те, що у період після повернення первісно поданої касаційної скарги та до повторного звернення до суду касаційної інстанції вона здійснювала офіційне листування з АТ «Укрпошта» з метою отримання доказів щодо порядку направлення їй копії постанови апеляційного суду, також не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду.
Наведені дії свідчать про те, що заявник був обізнаний із необхідністю усунення недоліків касаційної скарги та вживав певних заходів для обґрунтування причин пропуску процесуального строку. Водночас саме по собі здійснення листування з оператором поштового зв`язку та очікування отримання від нього відповідної інформації не позбавляло заявника можливості повторно звернутися з касаційною скаргою у встановлений судом строк або невідкладно після отримання ухвали про її повернення, належним чином обґрунтувавши клопотання про поновлення строку та подавши наявні на той момент докази.
Наведені заявником дії були спрямовані на отримання додаткових доказів на підтвердження вже визначеної ним правової позиції щодо неналежного направлення апеляційним судом копії судового рішення, а не на усунення обставини, яка об`єктивно унеможливлювала подання касаційної скарги. Отримання додаткових доказів для обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку не є тотожним існуванню об`єктивної перешкоди для звернення до суду.
Верховний Суд при вирішенні питання про поновлення процесуального строку враховує, зокрема, тривалість пропущеного строку, поведінку особи протягом відповідного періоду та дії, які вона вчиняла, з`ясовуючи, чи були такі дії безпосередньо пов`язані з підготовкою до звернення до суду та чи існували об`єктивні обставини, які перешкоджали такому зверненню.
У цій справі заявник не зазначає обставин, які б свідчили про неможливість подання касаційної скарги до отримання відповіді АТ «Укрпошта», а необхідність очікування відповіді на його звернення до оператора поштового зв`язку сама по собі не є об`єктивною та непереборною обставиною, що унеможливлювала реалізацію права на касаційне оскарження.
При цьому Верховний Суд звертав увагу, що поважними можуть визнаватися лише такі причини, які безпосередньо унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення процесуальної дії у встановлений законом строк, виникли об`єктивно, не залежали від волі особи та підтверджені належними доказами.
Отже, у заяві про усунення недоліків відсутні обставини, які об`єктивно перешкоджали заявнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, так як підстави, наведені в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, а залежали від самої заявниці.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь
у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», від 16 лютого 2017 року, заява № 18986/06).
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»,від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06).
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 липня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року, наведені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, а також у заяві про усунення недоліків, визначених в ухвалі Верховного Суду від 09 липня 2026 року, не підтверджені належними доказами.
За таких обставин касаційний суд доходить висновку про неповажність наведених заявником підстав для поновлення строку касаційного оскарження судових рішень.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Оцінивши наведені заявником у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження обставини, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки причини пропуску заявником цього строку є неповажними, та відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 липня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 липня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів проведення земельних торгів, визнання недійсним договору оренди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська