УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 295/3777/24
провадження № 61-11353ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Касянчук Сергій Вікторович, на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 09 вересня 2025 року, додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира від 31 жовтня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, у якому просила стягнути витрати, пов`язані з лікуванням собаки, в сумі 37 785,61 грн, з яких: 4 960,00 грн - витрати на послуги, надані в клініці Vet.Praxis; 32 080,00 грн - витрати на послуги, надані в клініці «Зоолюкс»; 745,61 грн - витрати на ліки, які позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку. Одночасно, посилаючись на завдані моральні переживання, просила стягнути з відповідачів у солідарному порядку моральну шкоду в сумі
20 000 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4 960,00 грн та відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000,00 грн., а всього 6 960 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 15 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просив його скасувати в частині стягнення із ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди у розмірі 6 960 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., збільшивши такі витрати до 50 000 грн.
Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира
від 31 жовтня 2025 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням експертизи в сумі 20 825,20 грн, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17 000 грн.
Виправлено описку у мотивувальній частині рішення від 09 вересня 2025 року, замість помилково вказаної суми судового збору в розмірі 696,00 грн зазначено правильну - 145,93 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 145,93 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подав апеляційну скаргу,
у якій просив його змінити, стягнувши із ОСОБА_1 41 650,40 грн витрат із проведення експертизи та 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 , Касянчук С.В. , подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира від 31 жовтня 2025 року у якій просив його скасувати.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 липня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 09 вересня 2025 року
в частині задоволення позову до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , Касянчука С. В. , залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково.
Додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира
від 31 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із проведення експертизи змінено.
Збільшено розмір витрат, пов`язаних із проведення експертизи з 20 825,20 грн до
41 650,40 грн.
Додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира
від 31 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору в сумі 145,93 грн скасовано.
В іншій частині додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира
від 31 жовтня 2025 року залишено без змін.
28 серпня 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Касянчук С. В., на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 09 вересня 2025 року, додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира
від 31 жовтня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 23 липня 2026 року.
У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову, здійснити розподіл судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.
Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення в справі з ціною позову, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових відносин.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
У справі предметом позову є вимога про стягнення пов`язаних з лікуванням собаки, в сумі 37 785,61 грн, з яких: 4 960,00 грн - витрати на послуги, надані в клініці Vet.Praxis; 32 080,00 грн - витрати на послуги, надані в клініці «Зоолюкс»; 745,61 грн - витрати на ліки, які позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку, а також стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн, а всього - 57 785,61 грн, що не перевищувало тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення до суду з позовом (90 840,00 грн).
Додаткове рішення суду, яким вирішено питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, є невід`ємною та похідною частиною основного судового рішення, нерозривно з ним пов`язане та не змінює предмета спору, характеру спірних правовідносин чи категорії справи.
Вирішення судом питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу є складовою частиною вирішення справи по суті, здійснюється з урахуванням результатів розгляду спору і не змінює віднесення такої справи до категорії малозначних.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до
вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Касаційна скарга не містять посилань на випадки, передбачені пунктом
2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд наголошує на тому, що особа, яка подає касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, зобов`язана надати докази та навести доводи на обґрунтування наявності обставин, що є підставою для допуску судових рішень до перегляду Верховним Судом, які визначені пунктом
2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Водночас використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», тощо
не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики,
а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Розглянувши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Крім того, посилання представника заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судового рішення, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення у справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга хоча й містить доводи щодо порушення судами норм процесуального права, однак підстав, які б слугували обов`язковому скасуванню судових рішень, зазначених в частині третій статті 411 ЦПК України, в них не зазначено.
Верховний Суд враховує предмет позову, малозначність справи та відсутність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris
(ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Оскільки представник заявника оскаржив судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Касянчук Сергій Вікторович,
на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 09 вересня 2025 року, додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира
від 31 жовтня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 23 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська