УХВАЛА
Іменем України
15 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 369/5615/24
провадження № 61-11349ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2026 року у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд»,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І. І. звернувся до суду зі заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, стягувач - ОСОБА_1 , боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» (далі - ТОВ «ЖК «Нові Теремки»), особа, яка має заборгованість перед боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» (далі - ТОВ «ІБК «Центробуд») та посилаючись на положення статті 440 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та статтю 53 Закону України «Про виконавче провадження», просив:
- звернути стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «ІБК «Центробуд», яке має заборгованість перед боржником ТОВ «ЖК «Нові Теремки»;
- заборонити ТОВ «ІБК «Центробуд» вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та (або) зупинити виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.
Заяву мотивував тим, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 до складу якого входять:
- виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 369/2105/22 від 02 серпня 2023 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн;
- виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 369/2105/22 від 02 серпня 2023 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 понесених у справі № 369/2105/22 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн;
- виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 369/2105/22 від 02 серпня 2023 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 295 587,29 грн заборгованості, 4 038,52 грн процентів за неправомірне користування грошовими коштами, 37 483,60 грн інфляційного збільшення, 44 651,83 грн пені, 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди та 3 017,61 грн судового збору.
У межах цього зведеного виконавчого провадження ТОВ «ЖК «Нові Теремки» є боржником на загальну суму 358 451,34 грн.
У процесі примусового виконання рішення приватний виконавець вжив заходів щодо перевірки майнового стану боржника та встановив відсутність у власності боржника грошових коштів, нерухомого та рухомого майна, на які можна звернути стягнення для повного виконання рішення суду.
Разом з цим, приватному виконавцю стало відомо, що ухвалою від 11 серпня 2020 року Господарський суд міста Києва у справі № 910/10337/20 за позовом ТОВ «ЖК «Нові Теремки» до ТОВ «ІБК «Центробуд» про стягнення 15 025 003,31 грн, затвердив мирову угоду, укладену 07 серпня 2020 року між ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та ТОВ «ІБК «Центробуд», згідно з пунктом 1.2.3 якої відповідач повністю погоджується з умовами цієї мирової угоди та бере на себе зобов`язання погасити заборгованість за договором перед позивачем у розмірі 5 877 278,72 грн не пізніше строків, визначених пунктом 1.2.2. мирової угоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою від 25 грудня 2024 року Києво-Святошинський районний суд Київської області заяву задовольнив частково.
Звернув стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «ІБК «Центробуд», яке має заборгованість перед боржником ТОВ «ЖК «Нові Теремки», у межах суми стягнення за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1, яке перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І.
У решті заяви відмовив.
Керувався тим, що ТОВ «ЖК «Нові Теремки» має заборгованість перед ОСОБА_1 , яка не погашена та не сплачується, що підтверджено судовими рішеннями у справі № 369/2105/22.
Вважав, що ТОВ «ІБК «Центробуд» має неоспорену й несплачену заборгованість перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки», що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 910/10337/20.
Зазначив, що ОСОБА_1 має право на захист свого порушеного права та очікує на його реальну реалізацію, що може бути забезпечено шляхом звернення стягнення на грошові кошти ТОВ «ІБК «Центробуд» в межах суми стягнення за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1, яке перебуває на виконанні приватного виконавця Крегула І. І.
Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ІБК «Центробуд» сплатило на користь ТОВ «ЖК «Нові Теремки» 5 877 278,72 грн, що відповідає підпункту 1.2.2. мирової угоди від 07 серпня 2020 року.
Однак, ретельно проаналізувавши встановлений мировою угодою від 07 серпня 2020 року графік погашення заборгованості, суд першої інстанції погодився із розрахунками стягувача та дійшов висновку про неналежне виконання ТОВ «ІБК «Центробуд» умов мирової угоди, порушення строків погашення заборгованості за платежами та не сплату (не компенсацію) в строк до 30 вересня 2020 року суми судових витрат.
Керувався тим, що невиконане зобов`язання ТОВ «ІБК «Центробуд» за мировою угодою від 07 серпня 2020 року розраховується згідно із формулою, передбаченою пунктом 1.4. мирової угоди та становить (10 091 003,31 грн - 5 877 278,72 грн) + 112 687,53 грн судового збору = 4 326 412,12 грн, чим спростовуються доводи ТОВ «ІБК «Центробуд» про повну оплату заборгованості перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки»
Вимоги приватного виконавця про заборону вчиняти ТОВ «ІБК «Центробуд» дії щодо погашення заборгованості перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та (або) зупинення виконання судового рішення, задоволенню не підлягають, оскільки фактично такі вимоги розглянуті і задоволені Києво-Святошинським районним судом Київської області в ухвалі від 15 липня 2024 року за відповідною заявою стягувача ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 29 липня 2026 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ТОВ «ІБК «Центробуд» задовольнив.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам.
Стягнув із приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І. на користь ТОВ «ІБК «Центробуд» 3 028,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційний суд керувався відсутністю між ТОВ «ІБК «Центробуд» та ТОВ «ЖК «Нові Теремки» будь-яких претензій щодо виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 910/10337/20 як на час вирішення заяви приватного виконавця Крегула І. І. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі, так і на час ухвалення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2022 року у справі № 369/2105/22 про стягнення з ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 грошових коштів.
Доказів наявності відкритого виконавчого провадження, іншого судового спору, наявності претензій щодо сплати штрафу чи повної суми заборгованості матеріали справи не містять.
Зазначив про безпідставні висновки суду першої інстанції щодо відсутності повноважень директора ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на видання довідки без дослідження статуту товариства, а також про порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності цивільного процесу в частині встановлення неналежного виконання ТОВ «ІБК «Центробуд» умов мирової угоди та наявності порушення строків здійснення платежів, якими не обґрунтовував свою заяву приватний виконавець Крегул І. І.
Суд апеляційної інстанції врахував, що взаємовідносини ТОВ «ЖК «Нові Теремки» і ТОВ «ІБК «Центробуд» щодо сплати заборгованості за умовами затвердженої судом мирової угоди існували до грудня 2020 року, тоді як місцевий суд за заявою приватного виконавця Крегула І. І., поданою у березні 2024 року, встановив обставини правових наслідків порушення виконання основного зобов`язання за цією угодою, які у свою чергу заперечується обома сторонами відповідного зобов`язання та спростовуються наданими доказами.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у ТОВ «ІБК «Центробуд» боргу перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» у більшому розмірі, ніж це визначено умовами мирової угоди та сплачено на виконання її умов.
Узагальнені доводи касаційної скарги
27 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2026 року, яку мотивував неправильним застосуванням судом норм процесуального права.
Просив скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначив неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 440 ЦПК України (статті 336 ГПК України) висловлених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 925/1048/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 902/1260/15, від 01 серпня 2019 року у справі № 927/313/18, від 06 лютого 2020 року у справі № 913/381/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 913/526/17, від 13 серпня 2021 року у справі № 910/20504/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 910/11124/19, від 11 грудня 2024 року у справі № 910/3600/22, від 10 грудня 2025 року у справі № 369/5615/24.
Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п`ята статті 394 ЦПК України).
За приписами частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, аналізу змісту оскарженого судового рішення Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для виникнення сумнівів щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Конституційний Суд України наголошував, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Таке право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).
За статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Завданнями виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судових рішень, та передбачених законодавством актів інших органів і посадових осіб.
З метою забезпечення завдань і цілей виконавчого провадження Закон України «Про виконавче провадження» встановлює для виконавців ряд обов`язків щодо примусового виконання рішень, та передбачає комплекс повноважень, направлених на забезпечення ефективного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Зокрема, статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
Таким чином, з метою сприяння і полегшення примусового виконання рішення суду стаття 440 ЦПК України допускає особливий спрощений порядок звернення стягнення на грошові кошти осіб, що не є сторонами виконавчого провадження, за наявності особливих обставин. Так, згідно з цією статтею на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, стягнення допускається за наявності однієї з двох умов: 1) неоспорюваності зі сторони третьої особи боргу у встановленому розмірі перед боржником; або ж 2) наявності судового рішення про стягнення коштів з третьої особи на користь боржника, що набрало законної сили.
У цій справі суди встановили, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Крегула І. І. перебувають виконавчі листи, видані 02 серпня 2023 року Києво-Святошинським районним судом Київської області на підставі рішення від 04 листопада 2022 року у справі № 369/2105/22 про стягнення з ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 :
- 205 587,29 грн заборгованості, 4 038,52 грн процентів за неправомірне користування грошовими коштами, 37 483,60 грн інфляційного збільшення, 44 651,83 грн пені, 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди та 3 017,61 грн судового збору (виконавче провадження № НОМЕР_4);
- витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн (виконавче провадження № НОМЕР_2);
- витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (виконавче провадження № НОМЕР_3).
Постановою від 21 серпня 2023 року приватний виконавець Крегул І. І. виконавчі провадження № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, № НОМЕР_4 об`єднав у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1.
Суди встановили, що ухвалою від 11 серпня 2020 року Господарський суд міста Києва у справі № 910/10337/20 за позовом ТОВ «ЖК «Нові Теремки» до ТОВ «ІБК «Центробуд» про стягнення 15 025 003,31 грн, затвердив мирову угоду, укладену 07 серпня 2020 року між ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та ТОВ «ІБК «Центробуд» на таких умовах:
«1.2.1 Сторони провели звірку взаєморозрахунків, та відповідач підтверджує і визнає, що згідно укладеного між позивачем та відповідачем 03 лютого 2017 року договору генерального підряду № ГП/Н2 станом на день укладення даної мирової угоди існує заборгованість відповідача перед позивачем це сума сплачених авансових платежів у розмірі 9 091 003,31 грн.
1.2.2 Позивач зменшує розмір позовних вимог до відповідача про стягнення заборгованості за договором до 5 877 278,72 грн та не заперечує, що відповідач сплачує: до 14 серпня 2020 року 402 666,25 грн, до 21 серпня 2020 року 402 666,25 грн, до 28 серпня 2020 року 402 666,25 грн, до 04 вересня 2020 року 402 666,25 грн, до 11 вересня 2020 року 402 666,25 грн, до 18 вересня 2020 року 402 666,25 грн, до 25 вересня 2020 року 402 666,25 грн, до 02 жовтня 2020 року 402 666,25 грн, до 09 жовтня 2020 року 221 330,00 грн, до 16 жовтня 2020 року 221 330,00 грн, до 23 жовтня 2020 року 221 330,00 грн, до 30 жовтня 2020 року 221 330,00 грн, до 06 листопада 2020 року 221 330,00 грн, до 13 листопада 2020 року 221 330,00 грн, до 20 листопада 2020 року 221 330,00 грн, до 27 листопада 2020 року 221 330,00 грн, до 04 грудня 2020 року 221 330,00 грн, до 11 грудня 2020 року 221 330,00 грн, до 18 грудня 2020 року 221 330,00 грн, до 25 грудня 2020 року 221318,72 грн.
1.2.3 Відповідач повністю погоджується з умовами даної мирової угоди та бере на себе зобов`язання погасити заборгованість за договором перед позивачем, у розмірі 5 877 278,72 грн не пізніше строків, визначених пунктом 1.2.2 мирової угоди.
1.3 Відповідач гарантує, для реалізації пункту 1.2.3 мирової угоди, відповідач має наявні грошові кошти, які належать відповідачу, які не обтяжені зобов`язаннями перед третіми особами, не перебувають під арештом, не є предметом судового спору, а також щодо них відсутні будь-які претензії і права третіх осіб.
1.4 У разі невиконання відповідачем умов даної мирової угоди (в тому числі, часткового невиконання), порушення строків взятих на себе зобов`язань згідно з пунктом 1.2.2, пунктом 1.2.3 мирової угоди, вважатиметься, що відповідачем було не виконані умови цієї мирової угоди, а позивач (стягувач) - ТОВ «ЖК «Нові Теремки» стягує на свою користь з відповідача (боржник) - ТОВ «ІБК «Центробуд» грошові кошти, що зазначені в пункті 1.2.1 цієї мирової угоди, та штраф у розмірі 1 000 000,00 грн, що разом становить суму 10 091 003,31 грн, за мінусом сплачених відповідачем на користь позивача коштів після укладення даної мирової угоди, в примусовому порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», на розрахунковий рахунок позивача (стягувача) в АТ «Таскомбанк».
1.4.1 Не вважається порушенням відповідачем умов даної мирової угоди, якщо відповідач порушив строки зазначені в пункті 1.2.2 мирової угоди на 5 (п`ять) банківських днів.
1.4.2 У разі невиконання відповідачем умов даної мирової угоди у зв`язку з дією форс-мажорних обставин, а також дією нормативних актів, пов`язаних поширенням на території України коронавірусу COVID-19, що прямо вказують на неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, термін виконання зобов`язань, передбачених пунктом 1.2.2 цієї мирової угоди, збільшується на час дії даних обставин. Про настання таких обставин відповідач зобов`язаний повідомити позивача протягом 2 (двох) робочих днів з моменту їх настання та надати підтверджуючі документи про дію таки обставин.
2. Ухвала про затвердження цієї мирової угоди є виконавчим документом згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».
3. У разі невиконання відповідачем за первісним позовом обов`язку щодо строків виконання зобов`язання, передбаченого пунктом 1.2.2, пунктом 1.2.3 цієї мирової угоди, позивач за має право розпочати процедуру стягнення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
4. У випадку належного виконання відповідачем обов`язку, передбаченого пунктом 1.2.2, пунктом 1.2.3 цієї мирової угоди, відповідач вважається таким, що виконав усі зобов`язання перед позивачем щодо сплати заборгованості за договором, і будь-яка відповідальність до відповідача за порушення умов договору, передбачена чинним законодавством України не застосовується».
27 лютого 2024 року приватний виконавець Крегул І. І. направив ТОВ «ІБК «Центробуд» запит щодо погашення заборгованості перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки».
24 червня 2024 року ТОВ «ІБК «Центробуд» надало відповідь приватному виконавцю щодо погашення заборгованості за мировою угодою, укладеною 07 серпня 2020 року між ним і ТОВ «ЖК «Нові Теремки», у розмірі 5 877 278,72 грн та додало відповідні платіжні інструкції.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов`язок із доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, провадження № 14-26цс21).
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 916/2579/21).
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу місцевого суду та відмовляючи у задоволенні подання, керувався тим, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «ІБК «Центробуд», яке має заборгованість перед боржником ТОВ «ЖК «Нові Теремки», у межах суми стягнення за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1, яке перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І., є помилковими.
Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими, зробленими на основі встановлених обставин справи та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.
У цій справі апеляційний суд встановив, що між ТОВ «ІБК «Центробуд» та ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на час вирішення заяви приватного виконавця Крегула І. І. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі, немає будь-яких претензій щодо виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 910/10337/20.
Також між ТОВ «ІБК «Центробуд» та ТОВ «ЖК «Нові Теремки» були відсутні будь-які претензії і на час ухвалення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2022 року у справі № 369/2105/22 про стягнення з ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 грошових коштів.
Ця обставина підтверджена листом ТОВ «ЖК «Нові Теремки» від 15 листопада 2024 року за № 15/01.
Суд апеляційної інстанції наголосив, що матеріали справи не містять доказів наявності відкритого виконавчого провадження, іншого судового спору, наявності претензій щодо сплати штрафу чи повної суми заборгованості.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо відсутності повноважень директора ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на видання довідки без дослідження статуту товариства, а також про порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності цивільного процесу в частині встановлення неналежного виконання ТОВ «ІБК «Центробуд» умов мирової угоди та наявності порушення строків здійснення платежів, якими не обґрунтовував свою заяву приватний виконавець Крегул І. І.
Так, приватний виконавець Крегул І. І. у заяві про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, зазначав лише про те, що в процесі примусового виконання рішення йому стало відомо про затвердження ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 910/10337/20 мирової угоди між ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та ТОВ «ІБК «Центробуд», згідно з умовами якої (пункт 1.2.3) відповідач повністю погоджується з умовами цієї мирової угоди та бере на себе зобов`язання погасити заборгованість за договором перед позивачем у розмірі 5 877 278,72 грн не пізніше строків, визначених пунктом 1.2.2. мирової угоди.
27 лютого 2024 року за вихідним № 1786 приватний виконавець надіслав вимогу ТОВ «ІБК «Центробуд» з проханням повідомити чи виконало ТОВ «ЖК «Нові Теремки» вимоги затвердженої в судовому порядку мирової угоди від 07 серпня 2020 року із наданням підтверджуючих документів.
При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що сам по собі аналіз відповіді ТОВ «ІБК «Центробуд» від 24 червня 2024 року та платіжних інструкцій, які підтверджують факт виконання мирової угоди, без урахування її пунктів 1.4.1, 1.4.2, не дає підстав для висновку про порушення її умов та наявності безспірної (беззаперечної) заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення, у розмірі 4 326 412,12 грн.
Суд апеляційної інстанції також врахував, що взаємовідносини ТОВ «ЖК «Нові Теремки» і ТОВ «ІБК «Центробуд» щодо сплати заборгованості за умовами затвердженої судом мирової угоди існували до грудня 2020 року, тоді як місцевий суд за заявою приватного виконавця Крегула І. І., поданою у березні 2024 року, встановив обставини правових наслідків порушення виконання основного зобов`язання за вказаною угодою, які у свою чергу заперечуються обома сторонами відповідного зобов`язання та спростовуються наданими доказами.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо наявності у ТОВ «ІБК «Центробуд» боргу перед ТОВ «ЖК «Нові Теремки» у більшому розмірі, ніж це визначено умовами мирової угоди та сплачено на виконання її умов.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 16 червня 2026 року у справі № 369/20514/24 (провадження № 61-11129св25) за поданням приватного виконавця Крегула І. І. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «ІБК «Центробуд», яке має заборгованість перед боржником ТОВ «ЖК «Нові Теремки».
Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норми частини першої статті 440 ЦПК України (статті 336 ГПК України) та не врахування висновків, висловлених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 925/1048/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 902/1260/15, від 01 серпня 2019 року у справі № 927/313/18, від 06 лютого 2020 року у справі № 913/381/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 913/526/17, від 13 серпня 2021 року у справі № 910/20504/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 910/11124/19, від 11 грудня 2024 року у справі № 910/3600/22, є безпідставними, оскільки висновки суду апеляційної інстанції за встановлених у цій справі обставин їм не суперечать.
Оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2026 року у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська