ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 753/5728/24
провадження № 61-5216св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Калараша А. А.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Сирбул О. Ф., та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, ухвалену колегією у складі суддів Музичко С. Г., Болотова Є. В., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості, збитків та упущеної вигоди.
2. Позов мотивовано тим, що станом на 2007 рік ОСОБА_3 була власником земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:85:166:0072, [номер приховано]:85:166:0074, місце розташування яких знаходиться на АДРЕСА_1 відповідно.
3. Перебуваючи у добрих сімейних відносинах з чоловіком своєї сестри - ОСОБА_2 , який на той час здійснював ріелторську діяльність, ОСОБА_3 надала йому довіреність від 21 травня 2007 року за реєстровим № 1793 на розпорядження вказаними земельними ділянками з метою отримання прибутку, що обіцяв здійснити відповідач.
4. Відповідно до домовленості щодо узгодження сімейних інтересів, в тому числі майнових, реалізація повноважень відповідача за зазначеною довіреністю здійснювалась за згодою, безпосередньою участю та покладалась на чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Сама ОСОБА_3 не брала безпосередньої участі в реалізації наданої довіреності, оскільки цим питанням займався її чоловік. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
5. За час життя ОСОБА_4 не надавав будь-яких повідомлень своїй дружині ОСОБА_3 щодо виконання довіреності відповідачем або вчинення будь-яких правочинів. Не надавав такої інформації також і відповідач.
6. Відповідно до акта приймання-передачі документів з колишньої роботи ОСОБА_4 до ОСОБА_3 при відкритті робочого індивідуального сейфа були отримані та передані ОСОБА_3 приватні документи покійного, що свідчать про наступні обставини. 07 червня 2007 року були укладені нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу земельних ділянок за реєстровими № 3994 та № 3996, відповідно до умов яких ОСОБА_3 продала земельні ділянки покупцю за 2 718 164,00 грн за кожну, разом 5 436 328,00 грн.
7. Від імені ОСОБА_3 за договорами діяв відповідач у порядку представництва за довіреністю. Відповідно до умов договорів покупець земельних ділянок перераховував грошові кошти на визначений договорами розрахунковий (картковий) рахунок, який не був оформлений безпосередньо на продавця - ОСОБА_3 , а був оформлений на повірену особу - відповідача.
8. До цього моменту ОСОБА_3 не знала та була позбавлена можливості отримати інформацію щодо вказаних обставин. Разом з тим, за результатом вказаних правочинів щодо укладення договорів купівлі-продажу грошові кошти, власником яких є ОСОБА_5 , фактично утримались відповідачем в порушення обов`язку повернення відповідачем цих коштів. 10 травня 2022 року майнові права на згадані грошові кошти були відчужені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на підставі відповідного договору купівлі-продажу майнових прав на валютні цінності (грошові кошти).
9. Після цього, позивач, як новий кредитор, звернувся до відповідача з вимогою про повернення відповідних грошових коштів. Проте, як слідує з роздруківки переписки між позивачем та відповідачем, останній повідомив першого, що, на його думку, «фактом надання йому довіреності з боку ОСОБА_3 на розпорядження майном підтверджується факт передачі йому права власності на зазначені земельні ділянки, а отже і на кошти, отримані від їх продажу», що свідчить, на думку позивача, про факт оспорювання права власності ОСОБА_3 на зазначені кошти з боку відповідача.
10. Майнові права позивача, як законного власника майна - грошових коштів (правовстановлюючі документи: договори купівлі-продажу та договір купівлі-продажу майнових прав на валютні цінності (грошові кошти) від 10 травня 2022 року), були порушені відповідачем.
11. Позивач наполягає на тому, що майно (грошові кошти/валютні цінності), які протиправно утримуються відповідачем на час звернення з цим позовом, мають бути повернуті/передані позивачу в тому ж вигляді та якості (за тією ж курсовою вартістю), що і були до їх протиправного утримання відповідачем, що і вважає компенсацією позивачу реальних збитків, які полягають в об`єктивній втраті майна (курсовому знеціненні грошових коштів/валютних цінностей) за весь час такого порушення.
12. Розмір заявлених до стягнення збитків (майнової шкоди) у формі реальних збитків позивача складає 36 976 718,75 грн.
13. В обґрунтування розміру збитків у формі упущеної вигоди позивач зазначав, що існує об`єктивна можливість щодо підрахунку такої упущеної вигоди, яка передбачала отримання ОСОБА_3 та в наступному позивачем відповідних коштів (процентних виплат) за користування чужими грошовими коштами відповідачем. Таким чином, розмір заявлених до стягнення збитків (майнової шкоди) у формі упущеної вигоди позивача складає 21 451 858,00 грн.
14. Враховуючи наведені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти (майнові цінності) у розмірі 5 436 328,00 грн, завдані збитки у розмірі 36 976 718,75 грн (реальні збитки) та 21 451 858,00 грн упущеної вигоди (т. 1 а. с. 8, 9, 48, 49).
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
15. Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 28 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив (т. 2 а. с. 67-76).
16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Котковою О. А. посвідчено довіреність від 21 травня 2007 року, відповідно до якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, тощо) належні їй земельні ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер [номер приховано]:85:166:0074, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та площею 0,1000 га, кадастровий номер [номер приховано]:85:166:0002, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах та за ціну на його розсуд.
17. Договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок нотаріально посвідчені, приватним нотаріусом встановлено особу громадян, які підписали договір, встановлено їх дієздатність та правоздатність Приватного підприємства «Ельба-Інвест», повноваження представників, належність ОСОБА_3 земельної ділянки, що відчужується перевірено.
18. Суд критично оцінив твердження позивача, що ОСОБА_3 не знала щодо продажу земельних ділянок, адже матеріали справи містять нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_3 , якою вона уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися належними їй земельними ділянками, а також міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 про те, що він не заперечує проти продажу його дружиною ОСОБА_3 земельних ділянок.
19. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів неналежного виконання відповідачем зобов`язань за довіреністю від 21 травня 2007 року.
20. Суд дійшов висновку, що позивач не надав належних доказів на підтвердження можливості отримання ним реального доходу, який він не отримав через неправомірні дії з боку відповідача, а також доказів того, що саме ці дії стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
21. Київський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мамотенко О. П., залишив без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року залишив без змін (т. 2 а. с. 156-159).
22. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив, що договори купівлі-продажу земельних ділянок нотаріально посвідчені, приватним нотаріусом встановлено особу громадян, які підписали договір, встановлено їх дієздатність та правоздатність Приватного підприємства «Ельба-Інвест», повноваження представників, належність ОСОБА_3 земельної ділянки, що відчужується перевірено.
23. ОСОБА_3 знала щодо продажу земельних ділянок, адже матеріали справи містять нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_3 , якою вона уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися належними їй земельними ділянками, а також міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 про те, що він не заперечує проти продажу його дружиною ОСОБА_3 земельних ділянок.
24. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у ОСОБА_1 не виникло право вимоги до третіх осіб за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 травня 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оскільки відповідно до пункту 2.2 договору купівлі-продажу майнових прав посвідчення факту передачі майнових прав відбувається шляхом підписання акта приймання-передачі таких прав. Цей акт підписується у день здійснення розрахунку. Сторонами не підтверджено належними доказами обставини підписання акту.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
25. 17 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мамотенко О. П., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
26. Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 6 договорів купівлі-продажу від 07 червня 2007 року факт повного розрахунку мав підтверджуватися письмовою заявою продавця з нотаріальним посвідченням підпису.
27. Дарницький районний суд м. Києва ухвалою від 17 липня 2024 року зазначені заяви витребував, проте нотаріус їх не надав. Повторне клопотання про витребування суд першої інстанції залишив без задоволення та без наведення будь-яких мотивів. Апеляційний суд протокольною ухвалою також відмовив у задоволенні клопотання про витребування передбачених договорами купівлі-продажу заяв щодо підтвердження розрахунку за продані земельні ділянки, не навів жодних мотивів такої відмови.
28. Отже, суди не лише не сприяли позивачу у збирані доказів, а фактично унеможливили їх збирання, чим порушили норми процесуального права.
29. Крім того, суди попередніх інстанцій за відсутності належних та допустимих доказів дійшли висновку про доведеність факту передачі відповідачем довірителю грошових коштів за продані земельні ділянки, поклавши в основу своїх висновків лише пояснення представника відповідача, які не підтвердженні жодними доказами.
30. Фактично суди залишили без відповіді ключове питання, яким чином грошові кошти, перераховані на рахунок відповідача у безготівковій формі, могли бути передані довірителю без відображення відповідних операцій за рахунком відповідача та без будь-якого документального підтвердження такого переказу.
31. У спірних правовідносинах факт належного виконання відповідачем договору доручення, зокрема, передачі грошових коштів довірителю, має бути підтверджений саме письмовими доказами.
32. З урахуванням того, що грошові кошти були перераховані відповідачу у безготівковій формі, такими доказами є банківські документи, що відображають рух грошових коштів між сторонами та дають можливість встановити факт їх перерахування від відповідача до довірителя.
33. У матеріалах справи міститься заява третьої особи - первісного кредитора, яка підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, погодилася з їх правовою кваліфікацією та не заперечувала проти задоволення позову. Зазначена процесуальна поведінка первісного власника майнових прав фактично підтверджує відсутність спору щодо переходу майнових прав до позивача та узгоджується із доводами позову про набуття позивачем статусу нового кредитора. Водночас суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки зазначеному доказу, не навів мотивів його відхилення та фактично залишив поза увагою процесуальну поведінку третьої особи, яка безпосередньо відчужила спірні майнові права.
34. 24 червня та 02 липня 2026 року до Верховного Суду надійшли відзиви (ідентичні за своїм змістом) на касаційну скаргу, поданий через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чередник С. В., у яких останній просить касаційну ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мамотенко О. П., залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
35. Відзиви мотивовано тим, що доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки.
36. Позивач маніпулює фактичними обставинами щодо надання довіреності та обставинами щодо вчинення правочину, стверджуючи, що за домовленістю родини всім займався чоловік третьої особи (співвласник майна) і при цьому родина нібито не була обізнана про продаж майна. При цьому позивач ухиляється від раціонального пояснення щодо наявності у чоловіка третьої особи, який і займався всіма справами спільного сумісного майна, договорів купівлі-продажу такого майна. Наявність у родини продавців договорів купівлі-продажу свідчить про їх обізнаність про продаж ділянок і належне виконання зобов`язань за довіреністю. При цьому в касаційній скарзі позивач визнає факт обізнаності про відчуження ділянок, стверджуючи про таку обізнаність «поза межами звіту повіреного».
37. Позивач надав довідку про отримання документів із сейфу на роботі чоловіка (батька позивача) третьої особи (матері позивача) після його смерті в 2019 році, при цьому сейф був відкритий нібито лише в 2022 році (службовий сейф заступника керівника державного навчального закладу). Разом з цим, таке твердження спростовано інформацією самого ж навчального закладу. У такий спосіб позивач намагався створити видимість необізнаності третьої особи і своєї у справах родини.
38. Позивач стверджував, що протягом 15 років він та третя особа у справі не цікавилися майном, вартістю еквівалентно 1 млн доларів США, а також не цікавились виконанням довіреності і продажу майна. При цьому у батька, який за їх спільною домовленістю займався справами, наявні всі документи щодо продажу майна. Наявність таких документів підтверджує належне виконання обов`язків повіреного та надання ним звіту про виконання доручення і для такого звіту не передбачено окремої чи додаткової обов`язкової письмової форми.
39. У позивача не виникли права за договором купівлі-продажу майнових прав у третьої особи, оскільки відповідно до пункту 2.2 договору посвідчення факту передачі майнових прав відбувається підписанням акта приймання-передачі таких прав і такий акт підписується у день здійснення розрахунку. Тобто передача прав за договором не відбулася.
40. 24 червня 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чередник С. В., у якому останній просить касаційну ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мамотенко О. П., залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
41. 10 липня 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_3 , у якому остання просить касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мамотенко О. П., задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
42. Відзив мотивовано тим, що матеріали справи не містять жодного доказу виконання відповідачем обов`язку щодо передачі третій особі ОСОБА_3 грошових коштів, отриманих від продажу земельних ділянок. Зокрема, у справі не має жодного доказу на підтвердження факту передачі грошових коштів, суми переданих грошових коштів, способу передачі грошових коштів, звіту про виконання договору доручення.
43. Саме відповідач, стверджуючи про належне виконання договору доручення та припинення відповідних правовідносин, мав би довести обставини виконання свого обов`язку щодо передачі ОСОБА_3 всього одержаного у зв`язку з виконанням доручення, тому що у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується, і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.
Провадження у суді касаційної інстанції
44. Верховний Суд ухвалою від 25 травня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мамотенко О. П., на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
45. У червні 2026 року матеріали цивільної справи № 753/5728/24 надійшли до Верховного Суду.
46. Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
47. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 21 грудня 2020 року у справі № 910/1144/19, від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18, від 12 червня 2024 року у справі № 909/553/23, [пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)].
48. Також як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
49. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у 2007 році ОСОБА_3 була власником земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:85:166:0074, [номер приховано]:85:166:0072, які розташовані на АДРЕСА_1 .
50. 21 травня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Котковою О. А. посвідчено довіреність, відповідно до якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, тощо) належні їй земельні ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер [номер приховано]:85:166:0074, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та площею 0,1000 га, кадастровий номер [номер приховано]:85:166:0002, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах та за ціну на його розсуд. Для чого надає йому право подавати від свого імені документи у відповідні органи та установи незалежно від форм власності та підпорядкування, отримувати заяви та інші необхідні документи, розписуватися за неї, оплачувати необхідні платежі, в тому числі підписати договір про завдаток чи попередній договір, а також договори цивільно-правового характеру, провести необхідні грошові розрахунки, отримувати належні їй гроші, визначати у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд, а також вчиняти інші юридично значимі дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності. Довіреність видана без права передоручення третім особам строком на три роки та дійсна до 21 травня 2010 року, зареєстровано в реєстрі за № 1792 (т. 1 а. с. 25, 207).
51. 21 травня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Котковою О. А. посвідчено заяву, відповідно до якої ОСОБА_4 цією заявою підтверджує, що він не заперечує проти продажу дружиною ОСОБА_3 земельних ділянок, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 , набутих ними в зареєстрованому шлюбі за ціну та на умовах на її розсуд, зареєстровано в реєстрі за № 1792 (т. 1 а. с. 208).
52. 07 червня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Морозовою С. В. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 (продавець) з однієї сторони та Приватне підприємство «Ельба-Інвест» (покупець) уклали цей договір про таке:
Продавець передає у власність покупця земельну ділянку розміром 0,1000 га, передачу відчужувачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а покупець приймає її та сплачує за неї обумовлену грошову суму.
Відчужується земельна ділянка, яка належить продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, серія КВ № 148074, виданого Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 29 вересня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Гаценко І. О. приватним нотаріусом КМНО 30 липня 2003 року за реєстровим № 4465, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-00297.
Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер [номер приховано]:85:166:0072. Продаж земельної ділянки вчиняється за суму 2 718 164,00 грн, які перераховуються покупцем протягом одного банківського дня на рахунок № НОМЕР_1 у ВАТ КБ «Надра», МФО 320564, ЄДРПОУ 21707100.
Продаж цієї земельної ділянки ОСОБА_3 проводиться за згодою чоловіка - ОСОБА_4 . Зареєстровано в реєстрі за № 3994 (т. 1 а. с. 205).
53. 07 червня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Морозовою С. В. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 (продавець) з однієї сторони та Приватне підприємство «Ельба-Інвест» (покупець) уклали цей договір про таке:
Продавець передає у власність покупця земельну ділянку розміром 0,1000 га, передачу відчужувачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а покупець приймає її та сплачує за неї обумовлену грошову суму.
Відчужується земельна ділянка, яка належить продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, серія КВ № 148192, виданого Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 29 вересня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Гаценко І. О. приватним нотаріусом КМНО 30 липня 2003 року за реєстровим № 4468, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 03-7-00298.
Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Кадастровий номер [номер приховано]:85:166:0074.
Продаж земельної ділянки вчиняється за суму 2 718 163,00 грн, які перераховуються покупцем протягом одного банківського дня на рахунок № НОМЕР_1 у ВАТ КБ «Надра», МФО 320564, ЄДРПОУ 21707100. Продаж цієї земельної ділянки ОСОБА_3 проводиться за згодою чоловіка - ОСОБА_4 . Зареєстровано в реєстрі за № 3996 (т. 1 а. с. 206).
54. 10 травня 2022 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на валютні цінності (грошові кошти), за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у свою власність майнові права на об`єкт майнових прав та зобов`язуються оплатити отримані майнові права на об`єкт майнових прав в розмірі та порядку, визначеному цим договором.
Об`єкт майнових прав за цим договором - всі валютні цінності (грошові кошти) та права вимоги щодо них, які були набуті продавцем у якості продавця об`єктів нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:85:166:0072 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченої ПН КМНО Морозовою С. В. від 07 червня 2007 року за № 3994, та земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:85:166:0074 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченої ПН КМНО Морозовою С. В. від 07 червня 2007 року за № 3996, в тому числі, але не обмежуючись, права вимоги до осіб, що виникли в порядку реалізації представництва продавця відповідними особами за довіреністю, посвідченою ПН КМНО Котковою О. А. від 24 травня 2007 року за № 1793, у вищезазначених правочинах купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 800000000:85:166:0072 та 800000000:85:166:0074.
Майнові права за цим договором - всі наявні на час підписання цього договору права на об`єкт майнових прав, які належать продавцю, та полягають у наступному праві покупця майнових прав після їх повної оплати згідно умов цього договору здійснювати всі правомочності, визначені Цивільним кодексом України, що володіння, користування та розпорядження об`єктом майнових прав, їх реалізації та захисту у визначеному чинним законодавством порядку в тому числі, але не обмежуючись, правом вимоги до третіх осіб щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні покупцем таким об`єктом майнових прав, а також вимоги щодо стягнення збитків (майнової та/або моральної шкоди) з винних осіб у випадку порушення прав продавця чи покупця за весь час такого порушення (т. 1 а. с. 14-16).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
55. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
56. Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
57. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).
58. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (частина третя статті 238 ЦК України).
59. Представник завжди має вчиняти правочин в інтересах сторони, яку він представляє. Для забезпечення інтересів цієї сторони представнику заборонено вчиняти правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Словосполучення «у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є» необхідно розуміти так, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, у тому числі на користь інших осіб, включаючи тих, представником яких він одночасно є (див.: постанови Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 159/4766/21, від 03 липня 2024 року у справі № 203/4168/19).
60. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
61. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частина перша та третя статті 244 ЦК України).
62. У Главі 68 ЦК України немає спеціальних вимог до форми договору доручення.
63. З урахуванням змісту статті 244 ЦК України та принципу розумності довіреність має передбачати повноваження представника, необхідні для представництва довірителя перед третіми особами, а не обов`язки представника перед особою, яку він представляє (довірителем). Договірне представництво виключає можливість видання довіреності, яка передбачає можливість представника розпорядитися коштами на власний розсуд, оскільки це суперечить суті представництва (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18).
64. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (частина перша статті 1000 ЦК України).
65. Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим (частина перша статті 1004 ЦК України).
66. Повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення (стаття 1006 ЦК України).
67. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений
або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки
і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання
не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 ЦК України).
68. За відсутності домовленості повіреного з довірителем про встановлення строку (терміну) передання одержаного у зв`язку з виконанням доручення, таке передання має відбуватися негайно. Для цього довіритель не має заявляти вимогу про передання одержаного у зв`язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3
частини першої статті 1006 ЦК України є винятком, який допускає припис речення другого частини другої статті 530 ЦК України (див. постанову Верховного Суду
у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року
у справі № 458/229/18).
69. У справі, що переглядається у касаційному порядку, встановлено, що на підставі нотаріально посвідченої довіреності відповідач від імені третьої особи у справі ОСОБА_3 07 червня 2007 року відчужив належні останній на праві власності земельні ділянки, уклавши два нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу із Приватним підприємством «Ельба-Інвест». Згідно з умовами таких договорів грошові кошти були перераховані Приватним підприємством «Ельба-Інвест» на рахунок № НОМЕР_1 у ВАТ КБ «Надра», МФО 320564, ЄДРПОУ 21707100, який належав відповідачу ОСОБА_2 .
70. Разом з цим у матеріалах справи відсутні відомості про передання відповідачем довірителю грошових коштів від продажу земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, в яких відповідач діяв від імені ОСОБА_3 .
71. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач як уповноважена ОСОБА_3 особа відчужив від її імені належні їй земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, не надали належної оцінки доводам позивача про те, що грошові кошти, які відповідач був зобов`язаний повернути на виконання виданої довіреності, довірителю не повернув.
72. Колегія суддів зазначає, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Тобто довіреність має містити повноваження представника необхідні для представництва довірителя перед третіми особами, а не обов`язки представника перед особою, яку він представляє (довірителем). Конструкція договірного представництва апріорі виключає можливість вчинення довіреності, яка містить можливість представника розпоряджатися коштами на власний розсуд, оскільки це суперечить конструкції цивілістичного представництва. Видача довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладання договору доручення, тому на такі правовідносини поширюються положення статей 1000-1006 ЦК України.
73. За таких обставин, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів неналежного виконання відповідачем зобов`язань за довіреністю від 21 травня 2007 року, оскільки обов`язок надання доказів виконання передбачених дорученням дій та передання одержаного у зв`язку з виконанням доручення покладається саме на повіреного, адже саме він у межах виконання доручення вчиняє активні дії.
74. Також помилковими є посилання суду апеляційного інстанції на те, що у позивача ОСОБА_1 не виникло право вимоги до третіх осіб за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 травня 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оскільки відповідно до пункту 2.2 договору купівлі-продажу майнових прав посвідчення факту передачі майнових прав відбувається шляхом підписання акта приймання-передачі таких прав. Цей акт підписується у день здійснення розрахунку. Сторонами не підтверджено належними доказами обставини підписання акта.
75. Відповідно до частини першої статті 203 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
76. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
77. Встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу майнових прав від 10 травня 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у свою власність майнові права на об`єкт майнових прав та зобов`язався оплатити отримані майнові права на об`єкт майнових прав в розмірі та порядку, визначеному цим договором.
78. Судами не встановлено, що зазначений договір визнавався недійсним, а також його недійсність не встановлена законом (нікчемний правочин), тому в силу вимог частини першої статті 204 ЦК України договір купівлі-продажу майнових прав від 10 травня 2022 року є правомірним.
79. Сам факт відсутності у матеріалах справи акта приймання-передачі, укладеного на виконання пункту 2.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 10 травня 2022 року, не може бути беззаперечним доказом того, що сторони не набули прав та обов`язків за таким договором, з огляду на те, що правомірність договору ніким не оспорювалася.
80. У частині першій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
81. З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то судам попередніх інстанцій при новому розгляді справи слід перевірити наведені обставини.
82. Отже, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого суду слід урахувати вищенаведене.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
83. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
84. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
85. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
86. За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
87. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, встановити обставини, які мають значення для вирішення справи, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
88. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. А. Калараш
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
С. Ю. Мартєв
О. М. Ситнік