УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 175/4316/19
провадження № 61-6120св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Калараша А. А.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М.,
розглянувши заяви суддів Калараша А. А. та Мартєва С. Ю. про самовідвід від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання правовідносин за договором кредиту припиненими та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) з позовом про визнання припиненими правовідносин за договором кредиту та відшкодування моральної шкоди.
2. Ухвалою від 25 серпня 2025 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області відмовив у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про передачу за підсудністю цивільної справи № 175/4316/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання правовідносин за договором кредиту припиненими.
3. Рішенням від 28 листопада 2025 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання правовідносин за договором кредиту припиненими задовольнив. Визнав припиненими правовідношення за кредитними договорами: № SADN0300[телефон приховано] від 26 липня 2005 року, № КТ 346Д від 17 вересня 2008 року; № DNHPBL00000085 від 16 лютого 2009 року, укладеними між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Вирішив питання про розподіл судових витрат.
4. Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 квітня 2026 року ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2025 року та рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2025 року залишив без змін.
5. 05 травня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року та направити справу на новий розгляд до Центрального районного суду міста Дніпра за підсудністю. У разі встановлення відсутності підстав для направлення справи на новий розгляд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
6. Ухвалою від 25 травня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.
7. 26 червня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
8. 28 вересня 2026 року суддя Калараш А. А. заявив про самовідвід у справі, оскільки є інші обставини, які можуть викликати сумніви в його неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України).
9. Під час підготовки справи до розгляду з`ясовано, що суддя Калараш А. А. брав участь у розгляді справи № 201/7184/18 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання правовідносин за договором кредиту припиненими у Верховному Суді. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд 25 березня 2020 року залишив без задоволення касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», а постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2019 року - без змін.
10. У справі № 201/7184/18 як на підставу позову ОСОБА_1 посилався на те, що заборгованість за кредитним договором від 16 лютого 2009 року № DNHPBL00000085 погашена у повному обсязі, що підтверджується довідкою від 14 грудня 2011 року № 10.3.4.6/1-4183, заборгованість за кредитним договором від 17 вересня 2008 року № КТ 346Д погашена у повному обсязі, що підтверджується довідкою від 24 листопада 2011 року № 10.3.8.2/3-1687, заборгованість за кредитним договором від 26 липня 2005 року № SADN0300[телефон приховано] погашена у повному обсязі, що підтверджується довідкою від 24 листопада 2011 року № 10.3.8.2/3-1283.
11. У цій справі, в якій суддя Калараш А. А. є доповідачем, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав доведеними позовні вимоги про припинення кредитних правовідносин за кредитними договорами від 26 липня 2005 року № SADN0300[телефон приховано], від 17 вересня 2008 року № КТ 346Д, від 16 лютого 2009 року № DNHPBL00000085. При цьому, позивач обґрунтовував позовні вимоги довідками про відсутність заборгованості від 14 грудня 2011 року № 10.3.4.6/1-4183, від 24 листопада 2011 року № 10.3.8.2/3-1687, від 24 листопада 2011 року № 10.3.8.2/3-1283. Отже, предметом позову у справі № 175/4316/19 є зобов`язання за тими самими кредитними договорами, що і у справі № 201/7184/18, а підставами позову - ті самі довідки про погашення кредитної заборгованості від 26 липня 2005 року № SADN0300[телефон приховано], від 17 вересня 2008 року № КТ 346Д, від 16 лютого 2009 року № DNHPBL00000085, яким суди надавали оцінку також під час розгляду справи № 201/7184/18.
12. 29 вересня 2026 року суддя Мартєв С. Ю. заявив про самовідвід у справі, оскільки є інші обставини, які можуть викликати сумніви в його неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України).
13. Мотивує тим, що був учасником колегії суддів під час перегляду в касаційному порядку судових рішень у справі № 201/7184/18 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання правовідносин за договором кредиту припиненими. У цій справі як на підставу позову ОСОБА_1 посилався на те, що заборгованість за кредитними договорами від 26 липня 2005 року, від 17 вересня 2008 року, від 16 лютого 2009 року № DNHPBL00000085 погашена у повному обсязі. Зазначене підтвердив довідками від 14 грудня 2011 року № 10.3.4.6/1-4183, від 24 листопада 2011 року № 10.3.8.2/3-1687, від 24 листопада 2011 року № 10.3.8.2/3-1283.
14. У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав доведеними позовні вимоги про припинення кредитних правовідносин за кредитними договорами від 26 липня 2005 року, від 17 вересня 2008 року, від 16 лютого 2009 року № DNHPBL00000085, яким суди першої та апеляційної інстанцій надавали оцінку під час розгляду справи № 201/7184/18.
15. Враховуючи зазначене, судді Калараш А. А. та Мартєв С. Ю. вважають, що підлягають самовідводу на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, оскільки вже брали участь у розгляді справи № 201/7184/18 у суді касаційної інстанції між тими самими сторонами з тими самими предметом та підставами позову, яким у справі № 201/7184/18 надавалася оцінка судами.
16. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяв суддів Верховного Суду Калараша А. А. та Мартєва С. Ю., дійшла висновку, що заяви підлягають задоволенню, керуючись такими міркуваннями.
17. Відповідно до частин першої - третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
18. Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини першої статті 36 ЦПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, належить саме до повноважень Верховного Суду.
19. Приписами частин другої, третьої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
20. Верховний Суд застосовує Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у цій справі як джерело права з огляду на частину першу статті 3, частини першу, другу та четверту статті 10 ЦПК України, статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
21. Стаття 6 Конвенції вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був «безстороннім».
22. Отже, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.
23. Зазвичай безсторонність визначається як відсутність упередження або наперед складеної думки і може оцінюватись у різний спосіб (рішення ЄСПЛ «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, «Мікаллеф проти Мальти»).
24. ЄСПЛ у своїй практиці визначив критерії оцінки безсторонності та розрізняє:
· суб`єктивний, тобто спробу встановити переконання або особистий інтерес певного судді у даній справі;
· об`єктивний, тобто встановити, чи суддя надав достатні гарантії, які виключали б будь-які правомірні сумніви з цього приводу («Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, «Пірсак проти Бельгії», «Грівз проти Сполученого Королівства», «Моріс проти Франції»).
25. Відтак, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
26. У межах суб`єктивного критерію ЄСПЛ завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, рішення ЄСПЛ у справі «Хаушільдт проти Данії»).
27. Межа між цими двома критеріями не є герметичною, оскільки не лише сама поведінка судді може, з точки зору зовнішнього спостерігача, породити об`єктивно виправдні сумніви у його неупередженості (об`єктивний підхід), але й може свідчити про його особисте переконання (суб`єктивний підхід). Тому застосування одного з цих критеріїв, або ж обох, залежатиме від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою (рішення ЄСПЛ «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01).
28. Щодо виду необхідних доказів, то, наприклад, ЄСПЛ намагався перевірити обґрунтованість тверджень про те, що суддя виявляв будь-яку ворожість або, керуючись особистими мотивами, добився того, що справа була призначена саме йому (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
29. Хоча іноді важко навести докази на спростування презумпції особистої безсторонності судді, проте вимога об`єктивної безсторонності надає додаткову важливу гарантію. Суд визнає складність встановлення порушення статті 6, спричинене особистою упередженістю, і тому у переважній більшості випадків застосовує об`єктивний підхід (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, «Моріс проти Франції»).
30. Суд зважує на те, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року).
31. Згідно з частиною дев`ятою статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
32. Зазначені суддями Каларашем А. А. та Мартєвим С. Ю. у заявах про самовідвід доводи свідчать про існування обставин, які можуть викликати обґрунтований сумнів у учасників справи чи сторонніх спостерігачів у їх неупередженості та об`єктивності під час вирішення цієї справи за об`єктивним критерієм.
33. Так, дослідивши судові рішення у справі № 201/7184/18, колегія суддів встановила, що колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, до складу якої входили судді Калараш А. А. та Мартєв С. Ю., 25 березня 2020 року ухвалила постанову за результатами касаційного перегляду справи, якою залишила без змін постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2019 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання припиненими кредитних правовідносин. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 201/7184/18 надавалася оцінка доказам, на які ОСОБА_2 посилається як на підставу позову у справі № 175/4316/19, у якій суддя Калараш А. А. є суддею-доповідачем, а суддя Мартєв С. Ю. - учасником колегії суддів, визначеним відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 28 вересня 2026 року.
34. Крім того, відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22 лютого 2013 року, у разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід.
35. Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року у пункті 2.4 визначають право судді заявляти самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
36. Судді Калараш А. А. та Мартєв С. Ю. брали участь під час розгляду справи № 201/7184/18 у суді касаційної інстанції. Отже, їх участь у розгляді справи № 175/4316/19 між тими самими сторонами з таким самим предметом позову та підставами позову, яким надавалася судами оцінка у справі № 201/7184/18, а також вже сформована правова позиція суддів щодо результату розгляду спору у справі № 201/7184/18, можуть викликати обґрунтовані сумніви в учасників справи чи сторонніх спостерігачів у безсторонності та неупередженості цих суддів під час розгляду справи № 175/4316/19.
37. Вказане свідчить про наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України підстав для відводу суддів.
38. З огляду на викладене, з метою усунення сумнівів учасників справи в об`єктивності та неупередженості суду та суддів при розгляді справи, заяви суддів Калараша А. А. та Мартєва С. Ю. про самовідвід необхідно задовольнити.
39. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частина одинадцята статті 40 ЦПК України).
40. Відповідно до частини другої статті 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд, у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Заяву судді Верховного Суду Калараша Андрія Андрійовича про самовідвід задовольнити.
Заяву судді Верховного Суду Мартєва Сергія Юрійовича про самовідвід задовольнити.
Відвести суддів Верховного Суду Калараша Андрія Андрійовича та Мартєва Сергія Юрійовича від розгляду справи № 175/4316/19 (провадження № 61-6120св26) за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правовідносин за договором кредиту припиненими та стягнення моральної шкоди.
Справу № 175/4316/19 передати для повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. А. Калараш
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
С. Ю. Мартєв
О. М. Ситнік