УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 756/12702/25
провадження № 61-12509ск26
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал», Фортечний відділ державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про заміну сторони стягувача та видачу дублікатів виконавчих листів,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2025 року ТОВ «Дебт Форс» звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача та видачу дублікатів виконавчих листів, заінтересовані особи: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Кампсіс Лігал», Фортечний ВДВС у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 22 жовтня 2025 року заяву ТОВ «Дебт Форс» задовольнив частково.
Замінив стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у справі № 2-4053/2009 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центрального регіонального управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості у сумі 188 752,71 грн та судових витрат в розмірі 1 950,00 грн, а всього 190 702,71 грн.
Видав дублікат виконавчого листа № 2-4053/2009, виданого 12 березня 2010 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центрального регіонального управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості у сумі 188 752,71 грн та судових витрат в розмірі 1 950,00 грн, а всього 190 702,71 грн, де боржником є ОСОБА_1 .
Видав дублікат виконавчого листа № 2-4053/2009, виданого 12 березня 2010 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центрального регіонального управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості у сумі 188 752,71 грн та судових витрат в розмірі 1 950,00 грн, а всього 190 702,71 грн, де боржником є ОСОБА_2 .
Видав дублікат виконавчого листа № 2-4053/2009, виданого 12 березня 2010 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центрального регіонального управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості у сумі 188 752,71 грн та судових витрат в розмірі 1 950,00 грн, а всього 190 702,71 грн, де боржником є ОСОБА_3 .
У задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовив.
Задовольняючи частково заяву ТОВ «Дебт Форс», суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року (справа № 756/4527/21) було замінено первісного стягувача ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал», в подальшому право вимоги до боржників перейшло до ТОВ «Дебт Форс», а тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України.
Враховуючи те, що строк для повторного пред`явлення виконавчих листів припав на дію введеного на території України воєнного стану, оригінали виконавчих листів було втрачено не з вини стягувача, що позбавляє права стягувача на звернення рішення до виконання, а на дату подання заяви судове рішення не виконано, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що заява в частині видачі дублікатів виконавчих листів підлягає задоволенню.
Київський апеляційний суд постановою від 04 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року в частині задоволених вимог заяви ТОВ «Дебт Форс» про видачу дублікатів виконавчих листів, за якими боржниками є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Дебт Форс» про видачу дублікатів виконавчих листів, за якими боржниками є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В решті ухвалу залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доказів видачі судом виконавчих листів № 2-4053 від 12 березня 2010 року, за якими боржниками є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та їх пред'явлення стягувачем до органу, який здійснює примусове виконання рішень, протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку або його поновлення за рішенням суду, матеріали справи не містять і такі докази не подані заявником ТОВ «Дебт Форс» в обґрунтування вимог заяви про видачу дублікатів виконавчих документів щодо кожного із солідарних боржників, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Дебт Форс» у частині вимог про видачу дублікатів виконавчих листів № 2-4053 від 12 березня 2010 року, за якими боржниками є ОСОБА_2 , ОСОБА_3
29 вересня 2026 року ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року в указаній вище справі.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що представник заявника отримав оскаржувану постанову 10 вересня 2026 року. На підтвердження надано докази.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Київського апеляційного суду прийнято 04 червня 2026 року та забезпечено надання загального доступу 14 вересня 2026 року.
З урахуванням вказаних обставин заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суди встановили, що Оболонський районний суд міста Києва заочним рішенням від 16 листопада 2009 року у цивільній справі № 2-4053/2009 задовольнив позовні вимоги ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центрального регіонального управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 03-988/08-А від 16 травня 2008 року. Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центрального регіонального управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість у сумі 188 752,71 грн та судові витрати в розмірі 1 950,00 грн, а всього стягнув 190 702,71 грн.
Судове рішення у справі № 2-4053/2009 набрало законної сили та Оболонський районний суд міста Києва 12 березня 2010 року видав виконавчий лист № 2-4053 відносно боржника ОСОБА_1 .
Відомостей про видачу виконавчих листів стосовно інших боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заявник не надав та матеріали справи не містять.
15 листопада 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за нотаріально посвідченим договором про відступленняя прав вимоги за договорами відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами, договорами поруки та застави, в тому числі, за кредитним договором № 03-988/08-А від 16 травня 2008 року, укладеним з ОСОБА_1
Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 12 травня 2021 року (справа № 756/4527/21) задовольнив заяву ТОВ «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про заміну сторони у виконавчому провадженні. Замінив стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал» відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у виконанні рішення суду № 2-4053/2009.
22 лютого 2023 року відповідно до договору № 22-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кампсіс Фінанс», яке змінило назву на ТОВ «Кампсіс Лігал», право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 03-988/08-А від 16 травня 2008 року до ОСОБА_1
17 травня 2023 року за договором № 17-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило ТОВ «Дебт Форс» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 03-988/08-А від 16 травня 2008 року до ОСОБА_1 .
Виконавчий лист № 2-4053 від 12 березня 2010 року відносно боржника ОСОБА_1 перебував на примусовому виконанні у Фортечному ВДВС у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до відповіді Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10 вересня 2025 року за даними перевірки АСВП у Фортечному ВДВС у м. Кропивницькому перебувало на виконанні виконавче провадження № 46218271 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-4053, виданого 12 березня 2010 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості у сумі 188 752,71 грн та судових витрат в розмірі 1 950,00 грн, а всього 190 702,71 грн. 29 січня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 25 лютого 2021 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яка була направлена стягувачу за виконавчим документом. Надати більш детальну інформацію відділ не має можливості, оскільки, відповідно до підпунктів 3.19, 3.20 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню.
Державний виконавець Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) постановою від 25 лютого 2021 року (ВП № 46218271) виконавчий лист № 2-4053, виданий 12 березня 2010 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості в розмірі 188 752,71 грн та судових витрат в розмірі 1 950,00 грн, а всього 190 702,71 грн, де боржником є ОСОБА_1 , повернув стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) .
У серпні 2025 року ТОВ «Дебт Форс» звернулось до суду із заявою про заміну сторони стягувача та видачу дублікатів виконавчих листів, заінтересовані особи: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Кампсіс Лігал», Фортечний ВДВС у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони,
а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що після видачі виконавчого документа процесуальний статус позивача у правовідносинах, пов`язаних із примусовим виконанням судового рішення, змінюється на стягувача.
Питання заміни сторони в справі (позивача або відповідача) та третьої особи її правонаступником врегульоване положеннями статті 55 ЦПК України. Заміна ж стягувача у виконавчому провадженні або виконавчому листі передбачена статтею 442 ЦПК України.
Виходячи із цих норм, зокрема, за пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 456/6160/13 (провадження № 61-24410св18).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору або не заборонено законом.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/1972/17 міститься висновок про те, що за загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку з цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи.
У постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19).
Суди встановили, що Оболонський районний суд міста Києва заочним рішенням від 16 листопада 2009 року у цивільній справі № 2-4053/2009 задовольнив позовні вимоги ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центрального регіонального управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 03-988/08-А від 16 травня 2008 року, стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центрального регіонального управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість у сумі 188 752,71 грн та судові витрати в розмірі 1 950,00 грн, а всього стягнув 190 702,71 грн.
Судове рішення у справі № 2-4053/2009 набрало законної сили 27 листопада 2009 року.
12 березня 2010 року Оболонський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 2-4053, боржником у якому є ОСОБА_1 .
Цей виконавчий лист № 2-4053 від 12 березня 2010 року перебував на примусовому виконанні у Фортечному ВДВС у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), проте постановою державного виконавця Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25 лютого 2021 року повернутий стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).
Суду установивши наявність у ОСОБА_1 невиконаного боргового зобов`язання, факт повернення виконавчого документа № 2-4053 від 12 березня 2010 року, строк пред`явлення якого до виконання не закінчився, а також набуття ТОВ «Дебт Форс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 03-988/08-А від 16 травня 2008 року, дійшли правильного висновку про заміну стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі № 2-4053 в частині невиконаного ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором.
Суди правильно керувалися тим, що строк пред`явлення цього виконавчого листа до виконання не закінчився з огляду на те, що цей виконавчий лист повернутий стягувачу 25 лютого 2021 року, тобто, строк пред`явлення його до виконання мав закінчитися у лютому 2024 року, проте перебіг цього строку перервався і встановлений з дня припинення або скасування воєнного стану.
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію (частина перша статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).
У пункті 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого згідно із Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11).
Також Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц).
Встановлення судом факту пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і не поновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов`язковим та визначальним
є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 1519/2-4707/11).
Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22).
У постанові Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 1625/2550/12 зазначено, що оскільки у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану строки пред`явлення виконавчих документів до виконання перериваються, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав вважати, що стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Переривання строків пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання згідно з пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» означає анулювання строку, який сплив до моменту запровадження воєнного стану, та до дня припинення або скасування воєнного стану зупиняється перебіг трирічного строку на пред`явлення до виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, що не сплив на дату запровадження воєнного стану. Відповідно, після припинення або скасування воєнного стану перебіг цього строку починається заново.
У цій справі суди встановили, що ТОВ «Дебт Форс» належно підтвердило факт втрати виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центрального регіонального управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (первісного кредитора) заборгованості у сумі 188 752,71 грн та судових витрат в розмірі 1 950,00 грн, а всього 190 702,71 грн, оскільки щодо цього факту заявник надав відповідь Фортечного ВДВс у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10 вересня 2025 року.
Отже, суди, встановивши, що строк для повторного пред`явлення виконавчого листа, боржником у якому є ОСОБА_1 , до виконання не пропущено, у розпорядженні правонаступника первісного стягувача зазначеного виконавчого документа № 2-4053 від 12 березня 2010 року немає, як і немає доказів отримання такого документа ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа боржником у якому є ОСОБА_1 .
Колегія суддів з такими висновками судів погоджується, оскільки, враховуючи повернення стягувачу державним виконавцем виконавчого документа 25 лютого 2021 року, загальний строк пред`явлення якого до виконання на момент введення воєнного стану в Україні не закінчився.
Також судами правильно враховано, що стягувач або державний виконавець, приватний виконавець може звернутись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа незалежно від обставин його втрати або перебування виконавчого листа на виконанні, а єдиними умовами для його видачі стягувачу є втрата виконавчого листа та звернення до суду із заявою про видачу його дубліката до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 390, пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал», Фортечний відділ державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про заміну сторони стягувача та видачу дублікатів виконавчих листів - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров