ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 308/11440/16
провадження № 61-5881св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в складі судді Придачука О. А. від 28 січня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду в складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Мацунича М. В. від 17 березня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та виключення запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов`язання провести перебудову та усунути порушення межі між земельними ділянками.
Обґрунтовуючи заявлений позов позивач ОСОБА_1 посилається на те, що здійснюючи реконструкцію будинку, ОСОБА_2 відхилилася від проектної документації на реконструкцію будинку внаслідок чого частина реконструйованого будинку ОСОБА_2 знаходиться на належній ОСОБА_1 земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:17:001:0051.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачка самовільно захопила належну позивачці частину земельної ділянки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2025 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та правомірно відмовив в позові.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
27 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 березня 2026 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 квітня 2020 року у справі № 725/5630/15, від 01 вересня 2020 року у справі № 350/455/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
17 серпня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Колотуха І. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає про те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає.
Узагальнені доводи письмових пояснень щодо відзиву на касаційну скаргу
18 серпня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду письмові пояснення щодо відзиву на касаційну скаргу, у яких вказує на те, що наведені у відзиві аргументи стосуються переоцінки доказів фактичних обставин спору, які вже були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2026 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 308/11440/16 з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 04 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Минич Р. І. та зареєстрованого у реєстрі за № 2134, ОСОБА_2 придбала у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Монич Р. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2623, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 земельну ділянку, розміром 0,0488 га, що знаходиться у АДРЕСА_2 , яка належала продавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК № 041232 виданого 22 серпня 2002 року.
09 грудня 2005 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:17:001:0023.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 04 квітня 2009 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0328 га, за адресою: АДРЕСА_3 , з кадастровим номером [номер приховано]:17:001:0051.
Власницею житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим № [номер приховано]:17:001:0051 ОСОБА_2 проведено реконструкцію з розширенням власного будинку по АДРЕСА_2 .
Рішенням апеляційного суду від 09 грудня 2016 року у цивільній справі № 308/954/14- позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 припинити будівельні роботи та інші роботи зліва житлового будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0328 га в АДРЕСА_3 , що належить їй, ОСОБА_1 , і не порушувати її приватну власність на землю.
З листа відповіді відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 18 грудня 2017 року № 4-221/26-14, убачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 , було проведено позапланову перевірку у ході якої відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради не виявлено порушень при проведенні реконструкції.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, саме власник земельної ділянки або її користувач має право вимагати усунення відповідних перешкод.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Установлено, що з метою визначення порушення меж між земельними ділянками з кадастровими номерами № [номер приховано]:17:001:0023 та [номер приховано]:17:001:0051, належних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було проведено ряд земельно-технічних експертиз, за результатами проведення яких експертом ОСОБА_4 складено висновок земельно-технічної експертизи № 08/15 від 11 серпня 2015 року та експертом Колчар В.Д. - висновок експерта судової земельно-технічної експертизи № 396/11-19 від 07 грудня 2019 року проводилися: методом спостереження, безпосереднього виміру та методом порівняння. На місцевості дослідження проводилось методом візуального огляду земельних ділянок в АДРЕСА_3 та 15 із фіксуванням окремих елементів досліджуваних об`єктів за допомогою цифрового засобу. При проведенні експертизи експертом ОСОБА_4 обміри земельних ділянок проводились шляхом виконання топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок приладами глобальної супутникової радіонавігаційної системи координатно-часового забезпечення GPS та тахеометром.
На вирішення судової земельно-технічної експертизи, за результатом проведення якої судовим експертом Колчаром В.Д. складено висновок № 396/11-19 від 07.12.2019 року, зокрема, було поставлено питання: Яка фактична площа використання земельної ділянки по АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 у відповідності з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 430346 та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , у відповідності з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 034046, та чим пояснюється невідповідність фактичного користування площі, що зазначена в документації із землеустролю та правостановлюючим документам, якщо така має місце.
При наданні відповіді на вказані питання експертом шляхом співвставлення земельних ділянок, що є у фактичному користуванні сторін із даними по правовстановлюючим документам та землевпрорядній документації встановлено, що згідно з інформацією із загальнодоступного інтернет-ресурсу - Публічної кадастрової карти України земельні ділянки сторін з кадастровими номерами відповідно [номер приховано]:17:001:0051 ( ОСОБА_1 ) та [номер приховано]:17:001:0023 ( ОСОБА_2 ) не накладаються одна на одну. Окрім того, було встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 згідно з даними публічної кадастрової карти розташовується не по межі із АДРЕСА_1 , а вглиб від АДРЕСА_1 . Графічне зображення зміщення земельної ділянки ОСОБА_1 у вигляді співвставлення плану фактичного користування ОСОБА_1 земельної ділянки із даними по її Державному акту експертом виконано на План-схемі № 3, що додається в Додатку № 3 до висновку.
При цьому, експертом Колчаром В. Д. встановлено, що якщо б земельну ділянку ОСОБА_1 у конфігурації, розмірам та місцерозташуванню по правовстановлюючим документам відкоригувати у бік АДРЕСА_1 , як це фактично має місце, і як це фактично повинно бути згідно розташуванням на місцевості з урахуванням прив`язки цієї земельної ділянки безпосередньо по АДРЕСА_1 , відкоригувати у напрямку проходження ліній межі східної та західної частин її земельної ділянки, то площа земельної ділянки ОСОБА_1 (0,0328 га) залишилася б незмінною.
Судами надано оцінку вказаним висновкам, з урахуванням статей 89, 110 ЦПК України. Суди вірно вважали ці висновки повними та обґрунтованими.
При цьому судами детально обґрунтовано підстави неврахування експертного висновку від 05 вересня 2022 року № 0030/2022, судові рішення у відповідній частині належно мотивовані.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами позивачем не доведено, що частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 , та наявні правові підстави для скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок ОСОБА_2 та здійснення його перебудови у заявлений у позові спосіб.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного від 17 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
І. А. Воробйова
В. М. Коротун