ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 335/12728/24
провадження № 61-5339св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Енергодарська гімназія № 7 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шовкоплясом Юрім Васильовичем, на постанову Запорізького апеляційного суду в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Кочеткової І. В., Полякової О. З. від 31 березня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до Енергодарської гімназії № 7 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працювала в Енергодарській гімназії № 7 із 05 вересня 2016 року спочатку на посаді вихователя групи продовженого дня, а з 01.09.2017 р. вчителем німецької мови.
05 серпня 2024 року позивачка отримала засобом зв`язку Телеграм «Попередження про можливе вивільнення» № 01-31/23 відповідно до наказу по Енергодарської гімназії № 7 № 68 «Про попередження про можливе вивільнення працівників» у зв`язку з можливим скороченням кількості класів у мережі на 2024-2025 навчальний рік, необхідності зменшення кількості посад вчителя, враховуючи те, що приміщення закладу Енергодарської гімназії № 7 знаходиться на тимчасово непідконтрольній державній владі України території в м. Енергодарі та відсутності годин попереднього педагогічного навантаження на наступний навчальний рік про можливе звільнення із займаної посади 31 серпня 2024 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Також повідомлено, що «станом на 31 серпня 2024 року в Енергодарській гімназії № 7 відсутня будь-яка інша вакантна посада або робота».
20 серпня 2024 року директором Енергодарської гімназії № 7 був виданий наказ № 72 «Про призупинення освітнього процесу в Енергодарській гімназії № 7» на виконання наказу Управління освіти Енергодарської міської ради Запорізької області від 19 серпня 2024 року № 084/ОД «Про призупинення освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти», розпорядження начальника Енергодарської військової адміністрації від 19 серпня 2024 року № 117 «Про призупинення освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти», з метою економного та раціонального використання бюджетних коштів з 01 вересня 2024 року.
20 серпня 2024 року був виданий наказ № 73 «Про скорочення штату працівників» відповідно до розпорядження начальника Енергодарської міської військової адміністрації від 19 серпня 2024 року № 117 «Про призупинення освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти», наказу управління освіти Енергодарської міської ради від 19 серпня 2024 року № 084/ОД «Про призупинення освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти», наказу Енергодарської гімназії № 7 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області від 20 серпня 2024 року № 72 «Про призупинення освітнього процесу в Енергодарській гімназії № 7» у зв`язку з призупиненням освітнього процесу в Енергодарській гімназії № 7, зі змінами в організації виробництва і праці через припинення освітнього процесу, спричиненого відсутністю належного контингенту учнів, зі скороченням чисельності та штату працівників.
Наказом від 21 жовтня 2024 року № 90/ОС позивачку звільнено із займаної посади 21 жовтня 2024 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Вважає, що її звільнення відбулося з грубим порушенням діючого чинного законодавства, є безпідставним та протиправним, тому що поняття «призупинення» діяльності закладу освіти в чинному законодавстві відсутнє. Також відповідачем порушено вимоги стате 40, 49-2 КЗпП України, оскільки не запропоновано позивачці іншої роботи при звільненні.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд скасувати наказ № 90/ОС від 21 жовтня 2024 року «Про звільнення з роботи вчителя німецької мови ЕГ № 7 ОСОБА_1 , поновити на посаді вчителя німецької мови, стягнути середню заробітну плату на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в розмірі 14 645,19 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ № 90/ОС від 21 жовтня 2024 року про звільнення з роботи вчителя німецької мови Енергодарської гімназії № 7 ОСОБА_1 . Поновлено на посаді вчителя німецької мови Енергодарської гімназії № 7 ОСОБА_1 . Стягнуто з Енергодарської гімназії № 7 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 204 806,07 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не дотримано процедуру звільнення працівника, роботодавцем не виконано обов`язку щодо надання пропозиції про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися протягом двох місяців і які існували на день звільнення, з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду позивачки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу Енергодарської гімназії № 7 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області - задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем при проведенні звільнення позивачки у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України були дотримані вимоги статті 42 та статті 49-2 КЗпП України. Оскільки звільнення позивачки проведено у законний спосіб, то не підлягають задоволенню й похідні вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
15 квітня 2026 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Шовкопляс Ю. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2026 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2025 року.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 918/391/23 та у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі № 487/7770/21, від 13 травня 2020 року у справі № 755/3972/17-ц, від 08 січня 2025 року № 381/3010/23, від 22 лютого 2023 року № 463/3825/21, від 25 березня 2026 року № 761/20960/21, від 16 жовтня 023 року у справі № 718/209/23 та від 13 листопада 2025 року у справі № 644/368/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами виконання обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, протягом усього періоду попередження.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
19 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник Енергодарської гімназії № 7 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області - Сухенко Ю. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2026 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 335/12728/24 з Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року», Енергодарську міську територіальну громаду включено до вказаного Переліку.
З початком тимчасової окупації міста Енергодар працівники Енергодарської гімназії № 7 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області, у тому числі і позивачка, працювали дистанційно. Позивачка залишилась проживати в місті Енергодар, яка є тимчасово окупованою територією і станом на час звільнення та на даний час перебуває в місті Енергодар.
У 2024 році, у зв`язку з відсутністю контингенту дітей в Енергодарській гімназії № 7, з метою приведення освітньої мережі Енергодарської міської ради у відповідність до вимог чинного законодавства України та раціонального використання бюджетних коштів, у зв`язку з відсутністю технічних і організаційних умов для роботи та неможливістю забезпечити безпечні умови праці працівники які знаходяться на тимчасово окупованій території, вирішено з 01 вересня 2024 року тимчасово призупинити освітній процес під час дії правового режиму воєнного стану в Енергодарській гімназії № 7 на підставі наказу № 72 від 20 серпня 2024 року «Про призупинення освітнього процесу в Енергодарській гімназії № 7», на виконання наказу Управління освіти Енергодарської міської ради Запорізької області від 19 серпня 2024 року № 084/ОД «Про призупинення освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти». Розпорядження начальника Енергодарської військової адміністрації від 19 серпня 2024 року № 117 «Про призупинення освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти».
ОСОБА_1 перебувала на посаді вчителя німецької мови Енергодарської гімназії № 7 до 21 жовтня 2024 року.
Відповідно до попередження від 05 серпня 2024 року № 01-31/23 про можливе вивільнення, зазначено, що враховуючи аналіз мережі на 2024/2025 навчальний рік, з огляду на можливе скорочення кількості класів та необхідності зменшення кількості посад вчителя, враховуючи, що приміщення Енергодарської гімназії № 7 знаходиться на непідконтрольній території України та відсутність годин попереднього педагогічного навантаження на наступний навчальний рік. Попереджено про можливе звільнення із займаної посади 31 серпня 2024 року за пунктом першим статті 40 КЗпП України.
Відповідно до повідомлення від 21 серпня 2024 року № 01-31/38, підписане директором Енергодарської гімназії № 7 Любов Мисик, відповідно до розпорядження начальника Енергодарської міської військової адміністрації від 19 серпня 2024 року № 117 «Про призупинення освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти», наказу освіти Енергодарської міської ради від 19 серпня 2024 року № 084/ОД «Про призупинення освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти», наказу по гімназії № 72 від 20 серпня 2024 року «Про призупинення освітнього процесу в Енергодарській гімназії № 7». Наказу № 73 від 20 серпня 2024 року «Про скорочення штату працівників», повідомлено про звільнення із займаної посади 20 жовтня 2024 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. В Енергодарській гімназії відсутня будь-яка інша вакантна посада або інша робота.
Наказом від 21 жовтня 2024 року № 90/ОС позивачку звільнено із займаної посади 21 жовтня 2024 року за пунктом першим статті 40 КЗпП України.
Установлено, що з моменту повідомлення позивачки 21 серпня 2024 року про звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників за пунктом першим статті 4 КЗпП України та до моменту фактичного звільнення 21 жовтня 2024 року будь-які нові вакантні посади в Енергодарській гімназії № 7 не з`явилися, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу працівників Енергодарської гімназії № 7 за серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року. Три штатні одиниці, затверджені в штатному розписі з 01 вересня 2024 року, були зайняті в період попередження з 21 серпня 2024 року та до моменту фактичного звільнення по 21 жовтня 2024 року, а саме, директор ОСОБА_2 , завідувач господарства ОСОБА_3 , провідний фахівець-інспектор з кадрів та діловодства ОСОБА_4 , та одна позаштатна одиниця ОСОБА_5 - вчитель інформатики, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26 вересня 2022 рок по 18 травня 2025 року (наказ Енергодарської гімназії № 7 від 15 липня 2022 року № 29/ОС-в «Про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_5 ).
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, провадження № 61-13999св20, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, провадження № 61-6288св21, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, провадження № 61-7098св21, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, провадження № 61-10299св21, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, провадження № 61-7496св21.
Апеляційним судом встановлено, що відповідач попередив ОСОБА_1 про майбутнє звільнення за два місяці, з моменту повідомлення позивачки 21 серпня 2024 року про звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників за пунктом першим статті 40 КЗпП України та до моменту фактичного звільнення 21 жовтня 2024 року будь-які нові вакантні посади в Енергодарській гімназії № 7 були відсутні.
Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України було здійснено з дотриманням вимог законодавства України про працю та без порушення прав позивачки.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін, оскільки підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шовкоплясом Юрім Васильовичем, залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
І. А. Воробйова
В. М. Коротун