УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 483/261/25
провадження № 61-10839ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вуїв Оксана Вікторівна, на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2026 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод
у користуванні земельною ділянкою та припинення земельного сервітуту,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1 шляхом припинення земельного сервітуту, встановленого за постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року за варіантом 1 висновку експертизи та встановити безоплатний безстроковий сервітут для власника земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 за варіантом 2 цієї ж експертизи, заборонивши відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 користуватись належною позивачу земельною ділянкою поза межами встановленого сервітуту.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області
від 02 квітня 2026 року, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2026 року, позов задоволено частково.
Усунуто перешкоди у здійсненні позивачем права власності щодо належної йому земельної ділянки шляхом заборони ОСОБА_2
і ОСОБА_3 користуватися земельною ділянкою поза межами частини ділянки, на яку встановлено земельний сервітут, та з порушенням умов земельного сервітуту.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
14 серпня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Вуїв О. В., на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод
у користуванні земельною ділянкою та припинення земельного сервітуту
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 24 серпня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме надання інформації про вартість земельної ділянки.
08 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вуїв О. В., про усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги представник заявника усунула.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Відповідно до частини дев`ятої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє не пізніше ніж через двадцять днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу (частина восьма
статті 394 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених)
статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що суди застосували частини першої статті 102 Земельного кодексу України та частини 2 статті 406 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 442/7551/18-ц, від 10 березня 2021 року у справі № 740/911/18,
від 12 жовтня 2020 року у справі № 161/2621/19, від 28 жовтня 2019 року
у справі № 130/300/16-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 593/643/16-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, від 01 липня 2021 року
у справі № 9901/381/20, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14, від 22 вересня 2022 року
у справі № 462/5368/16-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18, від 16 липня 2025 року
у справі № 910/2389/23.
Також представник заявника посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості зміни умов сервітуту, який було встановлено рішенням суду, в тому числі за негаторним позовом власника земельної ділянки, права якого обмежені таким сервітутом, а також щодо моменту виникнення права користування чужою земельною ділянкою на підставі земельного сервітуту, встановленого судовим рішенням, та пов`язаності з цим моменту виникнення у власника земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, встановленим судовим рішенням, права на звернення до суду з позовом про його припинення, та чи можливий судовий захист прав власника земельної ділянки у такий спосіб до здійснення державної реєстрації сервітуту та прав сервітуарія.
Також представник заявника вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга подана у визначений законом строк та оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене, касаційний суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вуїв Оксана Вікторівна, на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області
від 02 квітня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 13 липня 2026 року.
Витребувати із Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області цивільну справу № 483/261/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення земельного сервітуту.
Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська