УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 296/1941/25
провадження № 61-10228ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2026 року в справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу та
ВСТАНОВИВ:
28 липня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Корольовського районного суду
м. Житомира від 19 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2026 року.
13 серпня 2026 року ухвалою Верховного Суду визнані наведені в касаційні скарзі підстави для поновлення строку неповажними; касаційну скаргу заявника залишено без руху та надано десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, а саме для направлення до суду касаційної інстанції заяви про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, з наведенням інших підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів.
Роз`яснено, якщо в зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із наведенням інших підстав для його поновлення, а також поданням доказів на їх підтвердження, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Копію вказаної ухвали направлено заявнику на зазначену в касаційній скарзі адресу.
У серпні 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому заявлено про поновлення строків на касаційне оскарження.
Проте переконливих доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Корольовського районного суду м. Житомира
від 19 листопада 2025 року та постанови Житомирського апеляційного суду
від 18 березня 2026 року заявником не надано.
Залишаючи без руху касаційну скаргу, Верховний Суд висновував таке.
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що 18 березня 2026 року Житомирським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, датою складення повного тексту зазначено
19 березня 2026 року, останнім днем звернення з касаційною скаргою є 20 квітня 2026 року.
16 квітня 2026 року заявник вперше подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 листопада
2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня
2026 року.
29 червня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернуто заявнику, оскільки вона подана в інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції.
Отже, повернення вперше поданої заявником касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки заявник повинен бути обізнаним з вимогами щодо форми і змісту касаційної скарги, зокрема з вимогами щодо зазначення найменування суду, до якого подається касаційна скарга.
27 липня 2026 року ОСОБА_1 вдруге подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня
2026 року.
Звертаючись вдруге з касаційною скаргою, заявник обґрунтовував поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження тим, що під час подання касаційної скарги вперше ним усунуто формальний, на його думку, недолік касаційної скарги, вдруге він звернувся з касаційною скаргою з метою реалізації свого права на оскарження судового рішення та без невиправданого зволікання.
Верховний Суд такі доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не прийняв, оскільки повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від заявника, що позбавило суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження К/990/17155/23).
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, поданому у серпні 2026 року на виконання ухвали Верховного Суду від 13 серпня 2026 року,
заявник не обґрунтував поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, але вказав, що підтверджена ним хронологія дій свідчить про послідовну реалізацію ним права на касаційне оскарження; недоліки, виявлені під час подачі першої касаційної скарги, усунуті; він добросовісно скористався своїми процесуальним правами.
Верховний Суд оцінює наведені заявником доводи критично, оскільки вдруге звернення відбулося з пропуском строку на касаційне оскарження; повернення вперше поданої заявником касаційної скарги, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку.
Вказаним причинам пропуску строку на касаційне оскарження надана оцінка в ухвалі Верховного Суду від 13 серпня 2026 року та повторної оцінки такі доводи не потребують.
Строк на касаційне оскарження, передбачений частиною першою статті 390 ЦПК України, пропущено і жодних поважних, на думку суду, підстав поважності його пропуску не надано.
Станом на 05 жовтня 2026 року вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху для надання доказів, які б свідчили про поважність пропуску строку на касаційне оскарження ухвали, не виконано.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року в справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження в справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин касаційний суд зобов`язаний відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира
від 19 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 18 березня 2026 року в справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська