УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №522/792/17-ц
провадження № 61-12484ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк», яка підписана представником Безушко Вікторією Валеріївною, на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2018 року (повний текст постанови складено 05 березня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власністю,
ВСТАНОВИВ:
28 вересня 2026 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Безушко В. В., на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2018 року.
На підставі касаційної скарги АТ «Укрсиббанк» не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.
Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова апеляційного суду Одеської області ухвалена 22 лютого 2018 року (повний текст постанови складено 05 березня 2018 року). Касаційну скаргу подано до Верховного Суду 28 вересня 2026 року, що підтверджується відповідною відміткою штампу про отримання вхідної кореспонденції. Тобто з пропущенням передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 03 квітня 2018 року.
У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, АТ «Укрсиббанк» просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, мотивуючи тим, що АТ «Укрсиббанк» не було учасником справи, не залучалося судами до участі у справі, не було повідомлено про її розгляд та не отримувало копій судових рішень. Про обставини, які свідчили про порушення його прав як іпотекодержателя, дізнався під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №61806058. АТ «Укрсиббанк» об`єктивно не мало можливості реалізувати право на касаційне оскарження у загальний процесуальний строк, оскільки не було обізнане ані про розгляд справи, ані про ухвалені в ній судові рішення.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина третя статті 394 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
АТ «Укрсиббанк» не надає належних доказів про те, коли дізнався про оскаржувану постанову апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2018 року.
Таким чином, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, пропущено річний строк на касаційне оскарження судового рішення, на підтвердження наведених обставин пропуску строку АТ «Укрсиббанк» має надати Верховному Суду докази на підтвердження підстав пропуску строку подачі касаційної скарги, які передбачені у пунктах 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
У частині третій статті 394 ЦПК України не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на касаційне оскарження та прийняти до розгляду касаційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, не залученою до участі у справі. Особа, яка подала касаційну скаргу, має враховувати, що звернення з касаційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі.
Аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною третьою статті 394 ЦПК України безумовної відмови у відкритті касаційного провадження (якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ЦПК України.
На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу, має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, подавши відповідні докази.
Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За змістом частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
АТ «Укрсиббанк» у касаційній скарзі окрім пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК вказує також, що: «крім того, ч. 3 ст. 411 ЦПК України передбачає можливість скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у разі порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази».
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі слід послатися на конкретний пункт (пункти) частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині за кожним пунктом.
При цьому, особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу на те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга на відповідний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на пункт 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу, а також докази надсилання її копій та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Крім того, касаційна скарга АТ «Укрсиббанк» подана з порушенням пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, а саме до касаційної скарги не додано документа, який підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду юридичною особою ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно підпунктів 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви - 2017 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У частині третій статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У цій справі заявлено вимогу майнового характеру (витребування майна з чужого незаконного володіння) та вимогу немайнового характеру (усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власністю шляхом виселення).
Таким чином, за подання позовної заяви судовий збір за вимогою майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 640 грн та не більше 8 000 грн, за вимогою немайнового характеру - 640 грн.
Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціни позову щодо вимог майнового характеру, які підлягають вартісній оцінці (витребування майна з чужого незаконного володіння), а тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Як наслідок, АТ «Укрсиббанк» необхідно надати суду касаційної інстанції докази вартості спірного майна станом на день подання позову, самостійно вказати ціну позову, визначити розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна (об`єкту нерухомого майна).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): [рахунок приховано]; ККДБ: 22030102, Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк», яка підписана представником Безушко Вікторією Валеріївною, на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 08 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 22 лютого 2018 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар