У Х В А Л А
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 645/3706/23
провадження № 61-5488ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немишлянського районного суду міста Харкова від 01 грудня 2025 року, рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 01 грудня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У 2023 році представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 01 грудня 2025 року відповідачу відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви.
Рішенням Немишлянського районного суду міста Харкова від 01 грудня 2025 року позов задоволено.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Сологубовської А.Е. на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
20 квітня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року, рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано направити на адресу касаційного суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції, а також надати копію касаційної скарги або докази її направлення відповідачу.
08 червня 2026 року на виконання вимог ухвали ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому зазначила, що пропуск процесуального строку на оскарження ухвали Немишлянського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року, рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року та ухвали Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року у зв`язку з непереборними обставинами, пов`язаними із суттєвим загостренням безпекової ситуації, активізацією бойових дій у місті Харкові, постійні повітряні тривоги, загроза ракетних ударів, перебої у роботі засобів зв`язку та електропостачання, а також обмеження у доступі до необхідних документів та правової допомоги.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 року наведені причини пропуску строку на касаційне оскарження визнано неповажними, продовжено строк для усунення недоліків, запропоновано навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.
14 серпня 2026 року на виконання вимог ухвали ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому зазначила, що пропуск строку на касаційне оскарження був обумовлений об`єктивними та непереборними обставинами, а саме невиконанням судом апеляційної інстанції законодавства України, своїх повноважень та забезпечення доступу до правосуддя.
Заявник зазначає, що очікувала прийняття судом апеляційної інстанції прийняття процесуального рішення щодо заявленого ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру та відстрочення сплати судового збору.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали від 06 липня 2026 року та не усунула недоліки касаційної скарги.
Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Із матеріалів касаційного провадження вбачається, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята 26 лютого 2026 року, дата складення повного тексту відсутня, останній день строку на касаційне оскарження судового рішення припадав на 30 березня 2026 року (з урахуванням вихідних днів), а заявник звернулась до суду 20 квітня 2026 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження заявник вказує, що Харківський апеляційний суд ухвалив постанову без розгляду клопотання про зменшення розміру та відстрочення сплати судового збору. Будь-якого рішення ані заявник, ані її представник не отримували, Єдиний державний реєстр судових рішень також не містить відомостей щодо прийняття судом апеляційної інстанції такого рішення.
Тому, у зв`язку з очікуванням прийняття апеляційним судом рішення про зменшення та відстрочення сплати судового збору, заявником було пропущено строк на касаційне оскарження.
Верховний Суд вважає, що наведені підстави неможливо визнати поважними і достатніми для поновлення пропущеного процесуального строку з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, а частиною першою статті 43 цього Кодексу визначено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви, клопотання, скарги та інші процесуальні документи.
Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Таким чином, закон пов`язує можливість поновлення процесуального строку саме з наявністю поважних причин його пропуску, тобто таких обставин, які об`єктивно перешкоджали особі своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію.
При цьому питання сплати судового збору врегульовано окремими положеннями процесуального закону. Так, відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, а також у випадках, передбачених законом, зменшити його розмір або звільнити від його сплати.
Згідно з частиною другою статті 136 ЦПК України, якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплату судових витрат було відстрочено або розстрочено до ухвалення такого рішення.
Крім того, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду касаційної скарги на судові рішення. При цьому положення статті 8 цього Закону передбачають можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати з урахуванням майнового стану особи.
Отже, законодавством передбачено спеціальний процесуальний механізм вирішення питання щодо сплати судового збору, який не змінює встановленого статтею 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження та не передбачає зупинення чи продовження перебігу такого строку у зв`язку з поданням заяви про відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору.
Відтак саме по собі звернення заявника до апеляційного суду із заявою про відстрочення та зменшення розміру судового збору не зумовлювало виникнення об`єктивної перешкоди для подання касаційної скарги у межах строку, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Очікування заявником результатів розгляду зазначеної заяви також не є обставиною, яка зупиняє перебіг процесуального строку або звільняє особу від обов`язку дотримуватися такого строку. Заявник, реалізуючи право на касаційне оскарження, мав можливість подати касаційну скаргу у встановлений законом строк та одночасно порушити перед судом питання щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору.
За таких обставин, очікування заявником прийняття апеляційним судом рішення за заявою щодо судового збору є наслідком обраної ним процесуальної поведінки, а не об`єктивною, непереборною обставиною, яка не залежала від його волі та перешкоджала своєчасному поданню касаційної скарги.
Також не наведено жодної обставини та не надано доказів на підтвердження дійсно об`єктивних причин, що перешкодили заявнику з дня отримання повного тексту ухвали апеляційного суду - 26 лютого 2026 року звернутись до суду з касаційною скаргою.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
В касаційній скарзі не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало суб`єкту оскарження реалізувати право на касаційне оскарження судового рішення протягом встановленого законом строку після ознайомлення з повним текстом цього рішення, а вищевказані посилання є недостатніми підставами для поновлення пропущеного строку та свідчать про свідоме зволікання стороною відповідача з поданням касаційної скарги.
Безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними;
З огляду на те, що ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали від 06 липня 2026 року, доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не надала, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою в частині оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Тлумачення частини першої статті 389 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга може бути подана за умови апеляційного перегляду справи.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Відповідно до матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Немишлянського районного суду міста Харкова
від 01 грудня 2025 року та рішення Немишлянського районного суду міста Харкова
від 01 грудня 2025 року не переглядались в апеляційному порядку по суті.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ухвала Немишлянського районного суду міста Харкова
від 01 грудня 2025 року та рішення Немишлянського районного суду міста Харкова
від 01 грудня 2025 року судом апеляційної інстанції не переглядались по суті,
у відкритті касаційного провадження на ці судові рішення також необхідно відмовити.
За таких обставин касаційний суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Немишлянського районного суду міста Харкова від 01 грудня 2025 року, рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 01 грудня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду
від 26 лютого 2026 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною першою статті 389, пунктом
1 частини другої статті 394, статтями 44, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Немишлянського районного суду міста Харкова
від 01 грудня 2025 року, рішення Немишлянського районного суду міста Харкова
від 01 грудня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду
від 26 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська