УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа №601/3401/25
провадження № 11106ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», в інтересах якого діє Русин Юрій Юрійович, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» про визнання укладеною додаткової угоди, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2025 року представник ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ «ПрофАгроТрейд» про визнання укладеною додаткової угоди від 01 квітня 2025 року до договору оренди землі № б/н від 14 травня 2013 року, визнання відсутнім у ТОВ «ПрофАгроТрейд» права оренди земельної ділянки, скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «ПрофАгроТрейд».
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області
від 30 квітня 2026 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ТОВ «ПрофАгроТрейд» 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахував обсяг наданих адвокатом послуг, необхідність аналізу матеріалів справи, формування правової позиції кожного з відповідачів та дійшов висновку про відповідність визначеного розміру витрат критеріям реальності, розумності та співмірності.
20 серпня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ТОВ «Західна агровиробнича компанія»,
в інтересах якого діє Русин Ю. Ю., на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року.
У касаційній скарзі представник заявника просив суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити в відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди в оскаржуваній частині неправильно застосували норми матеріального права (статтю 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та порушили норми процесуального права (статті 137, 141 ЦПК України), у зв`язку з чим судові рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягають скасуванню.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження представник заявника посилається на пункт 1 частини другої статті 389 та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував статтю 137 ЦПК України та статтю 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» без урахування висновків Верховного Суду, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року
у справі №755/9215/15-ц та від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19.
Також представник заявника посилається на пункт 4 частини другої статті 411 ЦПК України та зазначає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання заявника про витребування доказів, а саме банківської виписки про зарахування коштів, що унеможливило встановлення обставин фіктивності та недостовірності наданого суду платіжного документа.
Окрім того, представник заявника зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження в справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства
є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною третьою, восьмою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв
і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів
у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року
у справі №910/12876/19 зазначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Водночас процесуальним законодавством установлені критерії, які застосовуються судом при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зокрема їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду
від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтриманої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надану ТОВ «ПрофАгроТрейд» у суді першої інстанції, до матеріалів справи подано договір про надання правової (правничої) допомоги №67/25
від 01 жовтня 2025 року, детальний опис наданих послуг та акт приймання-передачі наданих послуг №04-03/03 від 04 березня 2026 року, відповідно до яких загальна вартість наданої правничої допомоги становить 10 000 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, наданої
ОСОБА_1 , до матеріалів справи подано договір про надання правової (правничої) допомоги №106/25 від 17 листопада 2025 року, детальний опис наданих послуг та акт приймання-передачі наданих послуг №06-03/08
від 06 березня 2026 року, згідно з якими загальна вартість наданої правничої допомоги також становить 10 000 грн.
З наданих документів вбачається, що правнича допомога кожному з відповідачів включала ознайомлення та вивчення документів, аналіз фактичних обставин справи і судової практики, підготовку справи до розгляду, формування доказів, консультування щодо правової позиції та підготовку відзиву на позовну заяву з додатками.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт надання відповідачам професійної правничої допомоги, обсяг виконаних адвокатом робіт та погоджену сторонами вартість таких послуг.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву про стягнення з позивача витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, виходив із того, що визначений представником відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді в розмірі 10000,00 грн є дещо завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними, у зв`язку із наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.
Зокрема, щодо понесених витрат на правничу допомогу на ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, аналіз фактичних обставин справи, вивчення договору оренди землі, вивчення чинної судової практики, формування доказів для представництва інтересів відповідача не вимагало у адвоката особливих зусиль чи вивчення нових обставин справи, нормативної бази, оскільки адвокатом здійснювалось представництво інтересів обох відповідачів за ідентичних обставин справи.
Відтак, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, кількість проведених судових засідань, роботу адвоката в інтересах відповідачів дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, клопотання позивача про зменшення судових витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь відповідачів по 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Посилання представника заявника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19 не заслуговують на увагу з огляду на таке.
У постанові від 05 серпня 2026 року Тернопільський апеляційний суд, обгрунтовуючи співмірність наданих адвокатом послуг вимогам про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність визначеного до відшкодування розміру витрат критеріям реальності, розумності та співмірності.
Посилання на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19 є безпідставним, оскільки він не спростовує висновку суду першої інстанції та апеляційного суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.
Посилання заявника на пункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не дає Верховному Суду обґрунтованих підстав для відкриття провадження за касаційною скаргою особи, оскільки зазначені положення застосовуються виключно у разі касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Натомість вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є процесуальною вимогою щодо розподілу судових витрат, а не матеріально-правовою позовною вимогою, а тому не може вважатись малозначною у розумінні положень ЦПК України.
Відтак наведені представником заявника підстави касаційного оскарження, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у цій справі застосуванню не підлягають.
Посилання заявника на пункт 4 частини другої статті 411 ЦПК України Верховний Суд також відхиляє, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження при перевірці обґрунтованості підстав касаційного оскарження. Фактично аргументи касаційної скарги про те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання заявника про витребування доказів, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки відповідно до статті 400 ЦПК України такі дії виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції при перегляді рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій.
Доводи про наявність родинних зв`язків у адвоката з директором підприємства та штучне створення грошового зобов`язання з метою покладення фінансового тягаря на процесуального опонента також не можуть бути взяті до уваги, оскільки сам по собі факт перебування адвоката та директора товариства у родинних стосунках, а також володіння адвокатом 50% статутного капіталу цього товариства не свідчить про фіктивність договору про надання професійної правничої допомоги, безоплатність такої допомоги чи відсутність у товариства обов`язку оплатити надані адвокатом послуги.
Отже, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до незгоди з установленими судом обставинами і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, а тому подана касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 30 квітня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» про визнання укладеною додаткової угоди, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська