Справа № 296/3288/26 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.
Категорія 56 Доповідач Бондар О.О.
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Коломієць О. С., Григорусь Н. Й.
за участі секретаря судового засідання Лугини О. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 24 березня 2026 року, постановлену суддею Пилипюк Л. М. в місті Житомирі
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про судовий захист цивільних прав та інтересів
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1.19 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_2 (далі також відповідач, ОСОБА_2 ) про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів..
2.Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач допустив порушення цивільних прав та інтересів позивача, оскільки незаконно відмовився розглянути вимоги звернення від 29 липня 2019 року №25/Д-8325 та допустив двадцять один (21) випадок порушення законодавства, зокрема і корупційні дії.
3.У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила розглянути вимоги позовної заяви та задовольнити їх у повному обсязі.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду першої інстанції
4.24 березня 2026 року Корольовський районний суд міста Житомира постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у цивільній справі №296/3288/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, а також роз`яснив ОСОБА_1 , що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним судом.
5.Суд першої інстанції виходив із того, що спір у цій справі є публічно-правовим, а тому його вирішення належить до юрисдикції адміністративного суду. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_2 у спірних правовідносинах діє як міський голова, а не як фізична особа, а відтак реалізація ним повноважень, обумовлених займаною посадою, у відносинах із позивачем щодо розгляду його звернень та вимог має публічно-правовий характер.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
6. ОСОБА_1 не погодилась з ухвалою суду першої інстанції та 28 квітня 2026 року подала до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу.
7.В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 24 березня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8.Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов незаконного та необґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, безпідставно вважав спірні правовідносин сторін публічно-правовими, допустив 18 (вісімнадцять) випадків порушення вимог процесуального права та не з`ясував у повному обсязі зміст пред`явленого позову.
9.Також позивач зазначила, що бажає захищати порушені цивільні права та інтереси за правилами цивільного судочинства, на що на її думку, має забезпечене законом право.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
10.Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 станом на час апеляційного розгляду справи не надходив, що відповідно до частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
11.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
12.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.
Оцінка висновків суду першої інстанцій
13.Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. ( частини 1 - 5 статті 263 ЦПК України).
14.Апеляційний суд уважає, що підстави для скасування ухвала суду першої інстанції відсутні та зазначає таке.
15.Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
16.Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
17. На стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не здійснює розгляд позовних вимог по суті та не надає оцінки їх законності й обґрунтованості. На цьому етапі суд перевіряє дотримання позивачем установлених процесуальним законом передумов звернення до суду, зокрема питання належності спору до юрисдикції відповідного суду, дотримання вимог до форми та змісту позовної заяви, наявності передбачених законом підстав для її повернення, залишення без руху чи відмови у відкритті провадження.
18.Отже, постановлення ухвали про відкриття провадження у справі не означає, що суд погодився або не погодився з доводами позивача, визнав заявлені вимоги законними та обґрунтованими або не визнав чи наперед сформував свою позицію щодо результату розгляду спору.
19.Відкриття провадження є процесуальним рішенням, яким суд забезпечує можливість подальшого судового розгляду заявленого спору, тоді як питання щодо наявності чи відсутності порушеного права, правомірності поведінки сторін, належності та допустимості доказів, доведеності заявлених обставин і, зрештою, обґрунтованості та задоволення позовних вимог вирішуються судом за результатами розгляду справи по суті.
20.Отже, сама по собі ухвала про відкриття провадження у справі не може свідчити про сформовану позицію суду щодо суті спору або про його упередженість на користь позивача. Факт відкриття провадження лише підтверджує, що на відповідній процесуальній стадії суд не встановив передбачених законом перешкод для розгляду справи, але не містить висновків щодо законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
21.Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
22.За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
23.Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
24.Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частини 1 статті 19 ЦПК України).
25.Відповідно до частини 1 статті 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
26.Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
27.Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
28.Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
29.Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.
30.Законодавець у часині 1 статті 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
31.Так, частиною 2 ст.атті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
32.Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
33.Отже, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
34.Згідно з частиною 1 статті 1 ЗУ «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
35.Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
36.Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
37.Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
38.При визначенні належності спору до відповідної судової юрисдикції критерії розмежування юрисдикції - суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин - підлягають оцінці не ізольовано, а в їх сукупності та взаємозв`язку.
39.Сам по собі суб`єктний склад спору, зокрема участь у ньому суб`єкта владних повноважень, не є безумовною підставою для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів. Визначальним є характер правовідносин, у межах яких виник спір, а також те, чи здійснює відповідний суб`єкт владні управлінські функції та чи виник спір у зв`язку із здійсненням таких функцій.
40.У разі якщо суб`єкт владних повноважень діє саме як носій владних управлінських повноважень, а спір виник у зв`язку з реалізацією ним таких повноважень, відповідні правовідносини мають характер публічно-правових. Такі правовідносини характеризуються юридичною нерівністю їх учасників, оскільки суб`єкт владних повноважень реалізує надані йому законом владні управлінські повноваження щодо іншої особи. У такому випадку спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
41.Натомість цивільне судочинство спрямоване на вирішення спорів, що виникають із приватноправових відносин, у яких учасники є юридично рівними та не перебувають у відносинах владного підпорядкування. Для таких правовідносин характерною є горизонтальна взаємодія їх учасників, коли жодна зі сторін не наділена щодо іншої владними управлінськими повноваженнями.
42.Отже, для розмежування цивільної та адміністративної юрисдикції принципове значення має не лише те, ким є учасники спору, а передусім те, у якій якості діє відповідний суб`єкт та з яких правовідносин виник спір. Якщо суб`єкт владних повноважень реалізує владні управлінські функції, а позивач оскаржує рішення, дію чи бездіяльність такого суб`єкта саме як прояв владних повноважень, спір має публічно-правовий характер і підлягає розгляду адміністративним судом.
43.Водночас якщо суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а виступає як рівноправний учасник приватноправових відносин, сам лише його статус суб`єкта владних повноважень не зумовлює адміністративної юрисдикції. У такому разі спір може підлягати розгляду за правилами цивільного судочинства.
44.Таким чином, наявність у спорі вимоги про захист цивільного права сама по собі не визначає цивільну юрисдикцію. Вирішальним є характер правовідносин, з яких виник спір, та правова природа дій відповідного суб`єкта. Саме сукупна оцінка суб`єктного складу, предмета спору та характеру правовідносин дозволяє правильно визначити юрисдикцію суду та відмежувати приватноправовий спір між юридично рівними учасниками від публічно-правового спору, що виник унаслідок здійснення суб`єктом владних повноважень своїх управлінських функцій.
45.Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
46.Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
47.Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, закріпленими у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
48.При цьому, пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг
49.Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
50.Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її заяви від 29 липня 2019 року за вх.№25/д-8325 міським головою Житомирської міської ради - Сухомлином С. І. не було дотримано вимог чинного законодавства, та вчинено 21 випадок порушення законодавства щодо цього звернення, в тому числі порушення законодавства під час особистого прийому по питанню корупції.
51.Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
52.За таких обставин законність дій та рішень ОСОБА_2 , як голови Житомирської міської ради при розгляді звернення ОСОБА_1 від 29.07.2019 №25/Д-8325 та особистого прийому підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень.
53. Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року у справі №295/5101/21 та від 25 січня 2023 року у справі №295/6697/22.
54.Щодо питань корупції, то для встановлення наявності або відсутності таких дій позивачу необхідно звернутись до уповноваженого органу. При цьому важливо розрізняти внутрішню перевірку в міській раді та офіційне провадження щодо корупційного правопорушення. Якщо повідомлення містить фактичні дані про можливе адміністративне чи кримінальне правопорушення, воно має бути передане відповідному спеціально уповноваженому суб`єкту - НАЗК, Національній поліції, НАБУ, прокуратурі або ДБР залежно від предмета та підслідності.
55.Враховуючи те, що відповідач під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.07.2019 здійснював владні управлінські функції та реалізовував свої контрольні функції у сфері управління, такий спір є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
56.В свою чергу, вимога про стягнення моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини 5 статті 21 КАС України.
57.З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно - правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
58.За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі, підстав для скасування оскарженої ухвали апеляційний суд не встановив.
Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі
59.Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивач має право мати незаборонені законом цивільні права та захищати їх у спосіб, який вважає правомірним.
60.Однак ні суд, ні сторона по справі не може на власний розсуд визначати в суді якої юрисдикції спір щодо захисту таких прав підлягає розгляду. Правила юрисдикції є чітко регламентованими, а порушення предметної підсудності (юрисдикції ) є обов`язковою підставою для скасування судового рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина 2 статті 377 ЦПК України).
61.Правила юрисдикції загальних судів визначені статтями 19-22 ЦПК України і саме з цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
62.З доводами апеляційної скарги про приватно-правовий характер спору суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки предметом спору у цій справі не є виникнення, зміна чи припинення цивільного права позивача та не є спір про належність такого права. Предметом судового контролю є бездіяльність міського голови, яка полягає у невиконанні встановленого законом обов`язку щодо розгляду поданого позивачем звернення. У таких правовідносинах міський голова діє не як рівноправний учасник приватноправових відносин, а як посадова особа органу місцевого самоврядування, наділена публічно-владними повноваженнями та обов`язком діяти у визначений законом спосіб.
63.Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі № 640/14645/19).
64.Оскільки у поданому позові ОСОБА_1 оскаржує дії (бездіяльність) ОСОБА_2 саме у статусі міського голови, пов`язані з порушенням встановленого законом порядку розгляду поданого нею звернення та неналежним, на її думку, його розглядом, спір виник у сфері публічно-правових відносин.
65.Інші порушення, на які посилається позивач та які, на її думку, були допущені судом першої інстанції під час розгляду справи, самі по собі не спростовують правильності висновку суду щодо відсутності підстав для розгляду заявленого позову судом загальної юрисдикції.
66.Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для забезпечення ефективного та належного захисту своїх порушених прав позивач має право звернутися за отриманням безоплатної правничої допомоги у випадках та порядку, передбачених законом, у тому числі для отримання необхідної правової консультації, складення процесуальних документів та, за наявності визначених законом підстав, представництва його інтересів у суді
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
67.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
68.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
69.Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належність розгляду поданого у справі позову до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для скасування оскарженої ухвали відсутні.
Висновки щодо розподілу судових витрат
70.Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору питання розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції не вирішує.
71.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 24 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Підстави, строк, порядок касаційного оскарження, а також вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначенні статтями 389 - 392 ЦПК України.
Судді:
О. О. Бондар (суддя- доповідач)
О . С. Коломієць
Н. Й. Григорусь
Повний текст судового рішення складений 06 жовтня 2026 року.