УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1726/24 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 31 Доповідач Григорусь Н. Й.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.,
суддів Панкеєвої В.А., Миколайчука П.В.,
за участю секретаря судового засідання Кучер А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 278/1726/24 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Давиденка Віктора Віталійовича, до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Давиденка Віктора Віталійовича, на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М.,
в с т а н о в и в :
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 19 січня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушею О. Л. за реєстровим номером 25; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером: [номер приховано]:05:001:0234, посвідчений 19 січня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушею О.Л. за реєстровим номером 24; скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гаркуши О. Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 66143394 від 19 січня 2023 року. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що укладаючи вказані договори дарування об`єктів нерухомості на користь своєї доньки ОСОБА_2 , помилилася щодо правової природи укладених договорів та вважала, що укладає договір довічного утримання, оскільки попередньо домовилась із відповідачем, що та отримає право власності на нерухомість за умови догляду та утримання позивача та її чоловіка до їх смерті (оплати комунальних послуг, купівлі продуктів харчування, ліків, одягу по необхідності, фізичної допомоги).
Після укладення спірних договорів дарування ОСОБА_2 поступово перестала надавати матеріальну допомогу, з матір`ю не спілкується. Крім того, позивач вказала, що спірний житловий будинок є її єдиним житлом, в якому вона проживала до грудня 2023 року. Через постійні сварки позивач та її чоловік були змушені в грудні 2023 переїхати проживати в квартиру іншої доньки ОСОБА_3 .
Серед обставин, які свідчать про помилку під час укладення спірних правочинів, вказала похилий вік, поганий стан здоров`я - проблеми з зором та серцем, вік чоловіка ОСОБА_1 - 75 років, інвалідність II групи, онкологічне захворювання чоловіка, відсутність іншого житла у власності, потреба у сторонньому догляді.
На підставі вищевикладеного позивач просила позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 16 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено, яке постановою Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 10 червня 2026 року постанову Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Давиденко В.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вказав на достатність доказів, зокрема і показів свідків, щодо наявності помилки ОСОБА_1 під час укладення спірних договорів дарування щодо їх правової природи, вважаючи, що укладає договір довічного утримання.
З посиланням на постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/1992/15-ц та від 24 серпня 2023 року у справі №947/32485/20, представник скаржника вважав висновок суду першої інстанції передчасним. Зазначив, що відповідачем не спростовані докази позивача, а обставини, викладені у позовній заяві, фактично не заперечувались.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав учасникам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Давиденко В.В. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду не відповідають обставинам справи не ґрунтуються на нормах матеріального права, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушею О. Л., зареєстрований в реєстрі за № 24, відповідно до якого ОСОБА_1 передала безоплатно (подарувала) у власність дочці - ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1500 га, кадастровий номер: [номер приховано]:05:001:0234, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 , прийняла цю нерухомість у власність (в дар); договір дарування земельної ділянки відбувається одночасно з договором дарування житлового будинку за цією ж адресою 19 січня 2023 року.
Відповідно до п. 9 зазначеного договору, правові наслідки укладання договору дарування сторонам роз`яснено. Сторони стверджують, що: у момент укладання договору вони є повністю дієздатними, розуміють природу правочину, права та обов`язки за договором; при укладанні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, відсутня зловмисна домовленість; договір не є результатом впливу тяжких обставин, відповідає волі та намірам сторін, укладений без застосування фізичного, психічного тиску, не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків; волевиявлення є вільним, усвідомленим, умови договору зрозумілі, відповідають реальній домовленості сторін, у тексті зафіксовано усі істотні умови.
Також 19 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушею О. Л., зареєстрований в реєстрі за № 25, відповідно до якого ОСОБА_1 безоплатно передала у власність дочці ОСОБА_2 належний їй на праві приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 прийняла цю нерухомість у власність; договір дарування житлового будинку відбувається одночасно з договором дарування земельної ділянки за цією ж адресою 19 січня 2023 року.
У пункті 11 договору дарування житлового будинку зазначено, що сторони розуміють, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, а тому дарувальниця не може вимагати від обдаровуваної вчинення на її користь будь-яких дій майнового або немайнового характеру.
Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 19 січня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушею О. Л. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірне майно.
Відповідно до довідки Вересівського старостинського округу Житомирської міської ради № 80 від 19 березня 2024 року у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Згідно відповіді № 518827 від 01 квітня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою з 17 лютого 2009 року.
На час подання позову ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 12 квітня 1993 року ОСОБА_1 , є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно медичної документації приватної клініки Medibor (амбулаторна картка №35271), ОСОБА_1 станом на 21 лютого 2024 року встановлені діагнози: ІХС; атеросклеротичний кардіосклероз; атеросклероз аорти; періодична суправентрикулярна екстрасистолія; рідкі пароксизми фібриляції передсердь; симптоматична артеріальна гіпертензія, ступінь 1, ризик 3; СН І ст. зі збереженою ФВ ЛШ (ФВ-70%); СНА2DS2VASc-3 бали, НАS-BLAD-2 бали.
Згідно висновку спеціаліста клініки «Зір» ОСОБА_1 має діагноз: синдром «сухого ока», ДМЗ, артифакія, змішана глаукома І-ІІ А глаукома, ВМД, суха форма обох очей.
Чоловік позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю другої групи з 22 грудня 2015 року довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , а також довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 213861. Захворювання пов`язане із впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
За інформацією з медичної документації (консультаційний висновок КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О. Ф. Гербачевського») 24 вересня 2021 року ОСОБА_7 встановлений діагноз: первинний остеоартроз, генералізований з переважним враженням кульшових суглобів - двобічний коксартроз, рентген стадія І, СФН І.
Згідно медичного висновку КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О. Ф. Гербачевського», ОСОБА_7 станом на 29 вересня 2021 року встановлений діагноз: розповсюджений остеохондроз хребта стац. тип, стадія загострення екструзія L-1 - L-2, протрузії м/х дисків L-3 - L-4, L-4 - S-1, лівобічна люмбоішіалгія.
Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За змістом статтей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16 вказав: «Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування».
Лише з`ясування таких обставин, як вік позивача, його стан здоров`я, наявність у позивача спірного житла як єдиного, продовження дарувальником проживання у подарованому житлі після укладення договору дарування самі по собі - без доведення наявності такої вади волі у дарувальника, як помилка під час укладення оспорюваного договору - не можуть бути самодостатніми підставами для визнання такого договору дарування недійсним. Наведені обставини можуть бути лише опосередкованими доказами наявності такої помилки. В іншому випадку усі правочини, укладені особами відповідного віку, стан здоров`я яких є поганим, та які продовжили проживати у подарованому житлі, підлягали б визнанню недійсними, що призвело б до обмеження правочиноздатності такої категорії осіб, що, у свою чергу, порушувало б гарантії, проголошені у статті 21 Конституції України щодо рівності осіб у їх правах.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 161/17523/16-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 447/2297/19, від 03 травня 2022 року у справі № 715/2513/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/32485/20, від 15 березня 2023 року у справі № 288/1366/21, від 15 листопада 2023 року у справі № 308/8309/22 (провадження № 61-11124св23).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження того, що вона, підписуючи спірні договори вважала, що укладає договір довічного утримання, а сам факт відсутності у іншого житла не може свідчити про наявність помилки щодо розуміння суті правочину на момент його укладення. Позивачкою не надано жодних доказів, що станом на 19 січня 2023 року стан її здоров`я перешкоджав їй усвідомити правову природу укладених договорів. На час укладення цих договорів ОСОБА_1 не мала тяжких захворювань, які б свідчили про неможливість усвідомлення нею своїх дій, її вік дозволяв їй розуміти наслідки вчинення правочинів. Позивачка мала намір на укладення саме договорів дарування, а не інших правочинів. Остання діяла без примусу, вільно, розуміла, що укладає саме договори дарування, безоплатно передає нерухоме майно своїй дочці.
Колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати у спірному домоволодінні після укладення договору дарування.
Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статтей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
Як зазначила позивач, вона вважала, що при укладенні оспорюваного договору узгоджено надання донькою ОСОБА_2 догляду та матеріальної допомоги їй та її чоловіку до смерті, як особам похилого віку, догляду за ними та перебирання на себе матеріальних трат батьків, зокрема: одягу, ліків, продуктів харчування, комунальних послуг та ін. Отже, фактично позивач помилилася відносно правової природи правочину.
ОСОБА_1 , будучи особою похилого віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), за станом здоров`я дійсно потребувала стороннього догляду, тому, укладаючи оспорюваний договір, помилялася щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між сторонами. Зазначила, що спірна нерухомість є єдиним житлом позивача; вони жили у даному будинку (батьки та діти). Оскільки позивач хворіє, а її чоловік має інвалідність (хворіє на онкологічне захворювання), було досягнуто домовленості, що ОСОБА_2 буде утримувати позивача та її чоловіка.
Однак, ОСОБА_2 поступово перестала надавати матеріальну допомогу та утримання, відтак позивач та її чоловік у грудні 2023 року змушені були з`їхати проживати в квартиру дочки ОСОБА_8 .
Колегія суддів вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами, слід застосувати частину першу статті 229 ЦК України, яка передбачає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про наявність у ОСОБА_1 іншого нерухомого майна, отже спірне майно є її єдиним житлом, та місцем її постійного проживання. Відтак, вказане свідчить про відсутність фактичної передачі обдарованому дарунку за оспорюваним договором дарування.
Так, і допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 , яка є донькою позивача та сестрою відповідача, вказала, що її батьки побудували спірний будинок. Коли сестра народила дитину у 2002 році, то вона напросилась жити до батьків. Згодом вирішили, що сестра має доглядати за батьками, оскільки батько хворіє онкологічну хворобу, а у мами проблеми із серцем. Зазначила, що батьки з сестрою ходили до нотаріуса, щоб посвідчити договір довічного утримання, однак оформили договори дарування. Повідомила, що сестра на даний час не надає ніякого утримання батькам.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву представник відповідача підтвердив належність спірних будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 на праві власності ОСОБА_8 , яка проживала там разом із своїм чоловіком. Через похилий вік, часті хвороби, погане здоров`я, невеликі пенсії попросила доньку ОСОБА_8 (відповідача) переїхати до її помешкання для здійснення догляду за батьками, натомість запропонувала переоформити будинок на відповідача. Вказав, що саме на прохання позивача, ОСОБА_6 разом із чоловіком та дітьми переїхали у вказаний будинок, де відповідач сплачувала комунальні послуги, купувала продукти харчування, ліки, тощо.
На думку колегія, вказані у відзиві доводи свідчать про часткове визнання стороною відповідача позову, зокрема і невідповідності правової природи укладених договорів дарування, які за своїм змістом не мають покладати на обдарованого вчинення будь-яких дій майнового або немайнового характеру. Натомість, представник відповідача спростував це, зазначивши, що оскільки між позивачем та відповідачем була домовленість, що відповідач доглядатиме за позивачем і її чоловіком, а позивач переоформить право власності на будинок, і відповідач виконала в цій частині цю домовленість, між сторонами були укладені договори дарування.
Крім того, за змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_3 , в якій проживає позивач зі своїм чоловіком з 15 червня 2009 року належить на праві власності ОСОБА_8 - другій доньці позивача, яка за її доводами забрала матір до себе у грудні 2023 року у зв`язку з погіршенням відносин із відповідачем.
ОСОБА_1 у момент укладення оспорюваного договору дарування неправильно сприймала фактичні обставини правочину з огляду на її похилий вік, поганий стан здоров`я, потребу у догляді та відсутність іншого житла у власності.
Колегія суддів вважає, що у матеріалах справи зібрано достатньо доказів для висновку, що позивач помилялася при укладанні договорів дарування, вважаючи, що укладає договір довічного утримання.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оспорювані договори дарування укладені внаслідок помилки.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції констатує про наявність правових підстав для визнання недійсними спірних договорів дарування в порядку статті 229 ЦК України та як наслідок скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Рішення суду першої інстанції після перегляду його апеляційним судом та встановлення неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028 гривень.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Давиденка Віктора Віталійовича задовольнити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 липня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 19 січня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушею О. Л. за реєстровим номером 25.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером: [номер приховано]:05:001:0234, посвідчений 19 січня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушею О.Л. за реєстровим номером 24.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гаркуши О. Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 66143394 від 19 січня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий Н.Й. Григорусь
Судді В.А. Панкеєва
П.В. Миколайчук
Повний текст складено 07.10.12026.