ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 552/3222/26 Номер провадження 22-ц/814/4624/26 Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Дряниця Ю.В.,
судді Одринська Т.В., Панченко О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок»
на рішення Київського районного суду м.Полтави від 12 червня 2026 року, постановлене суддею Турченко Т.В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
16.04.2026 ТОВ «Кошельок» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 10.08.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір №[номер приховано]-427188 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем товариства, в рамках якої реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
За умов такого договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 5 000,00 грн; початковий строк кредитування - 14 днів; дисконтна відсоткова ставка - 0,01% на добу за початковий строку кредитування (лояльний період), визначений у п.3.6., п.3.7. договору); базова процентна ставка - 2,2% на добу за продовження строку користування кредитом, визначений п.3.5., п.3.6., п.3.7. договору).
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті як банківську картку на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно із договором №[номер приховано]-427188 від 10.08.2021.
Між тим, позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував у зв`язку із чим станом на 16.04.2026 утворилася заборгованість у розмірі 14 907,00 грн, яка складається із: 5 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 9 907,00 грн- заборгованість за відсотками за користування позикою.
Із підстав викладеного, просить захистити порушене право та стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №[номер приховано]-427188 від 10.08.2021 у розмірі 14 907,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу, які склали 10 000,00 грн.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 12.06.2026 позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованості за кредитним договором №[номер приховано]-427188 від 10.08.2021 у розмірі 5 007,00 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 894,03 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн, всього стягнуто 7 901,03 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами факт укладення кредитного договору та його неналежне виконання позичальником, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача за тілом кредиту та відсотками. При цьому, судом першої інстанції враховано, що сторонами зобов`язання було погоджено строк кредитування 14 днів, упродовж яких заборгованість за відсотками склала 7,00 грн, які підлягають стягнення в судовому порядку. Нарахування процентів за користування кредитом після спливу визначеного цим договором строку кредитування окремо регламентовано частиною другою статті 625 ЦК України, що виключає підстави їх стягнення в межах заявленого спору.
Не погодившись із таким рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Також просить стягнути із відповідача понесені позивачем в суді апеляційної інстанції правничі витрати у розмірі 4 000,00 грн.
Із підстав, раніше детально викладених ним у позовній заяві, доводить погодження позичальником істотних умов кредитування, зобов`язання за яким ним належним чином не виконуються.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що сторонами зобов`язання було погоджено продовження строку користування кредитом до 104 днів з моменту укладення договору (14 днів плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення лояльного періоду. Тобто строк кредитування з 24.08.2021 до 21.11.2021 є погодженим сторонами договору.
Звертає увагу, що до спливу лояльного періоду в 14 днів відповідач не виконав свій обов`язок за договором та не повернув кредит, що підтверджується доданим до позовної заяви детальним розрахунком заборгованості. Тобто відповідач продовжив користуватися кредитом після закінчення лояльного періоду, що за договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 104 днів з моменту укладення договору до 21.11.2021. Відповідно, нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений пунктом 3.8. договору, є законним.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 11.08.2026.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.08.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір №[номер приховано]-427188 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
За умов такого договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).
Тип кредиту - споживчий кредит (п.1.2. договору); проценти за користування кредитом: 15 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.3.2. договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.3.3. договору); дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду (п.1.3.4. договору).
Кредит надається строком на 14 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця (п.2.1. договору).
Згідно із п.3.5. договору сторони погоджують, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановленим п.2.1. договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.3.4. цього договору процентна ставка менша ніж 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною в п.3.4.договору скасовуються з моменту їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2% за кожен день користування кредитом, починаючи із дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1. договору.
Відповідно до п.3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах:
3.7. Зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.
3.8. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730% річних, що становить 2% у день від суми кредиту за кожен день користування ним.
3.9. З наступного дня після закінчення лояльного періоду у відповідності до положень частини другої статті 625 ЦК України, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Розділ 10 договору містить відомості про реквізити та підписи сторін, зокрема, персональна дані позичальника ОСОБА_1 .
Додатком №1 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №[номер приховано]-427188 від 10.08.2021 є графік розрахунків, де відображена інформація про кількість днів у розрахунковому періоду - 14.
Передувало укладенню такого договору ознайомлення позичальника із умовами кредитування, викладеними у Паспорті споживчого кредиту до Договору №[номер приховано]-427188 від 10.08.2021, де відображені відомості про строк кредитування - 14 днів (з можливістю продовження).
ТОВ «ТАС ЛІНК» складено повідомлення про те, що 10.08.2021 через платіжну систему товариства було проведено успішне зарахування на картку клієнта; дані транзакції: дата проведення операції - 10.08.2021 14:27:50; сума операції - 5 000,00 грн; номер картки - НОМЕР_2 ; order ID транзакції: 0838b7ac-031a-4c1a-8916-611262b4e075; опис замовлення: видача кредитних коштів, договір займу №[номер приховано]-427188.
До позовної заяви приєднання Правила надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок», затверджені наказом підприємства №07/14/07/21 від 19.08.2021.
Згідно із розрахунком заборгованості за договором №[номер приховано]-427188 від 10.08.2021 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту загальна сума боргу ОСОБА_1 становить 14 907,00 грн, із яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 907,00 грн - заборгованість за відсотками.
АТ «Унверсал Банк» підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну фізичну картку № НОМЕР_3 та відкрито відповідний банківський рахунок; також надано відомості про рух грошових коштів по рахунку за період 09.08.2021 по 11.08.2021, зі змісту яких убачається, що 10.08.2021 14:27:49 від LLC KOSHELOK зараховано кошти у розмірі 5 000,00 грн./а.с.82-83/
При постановленні рішення в оскаржуваній частині, районний суд виходив із того, що сторонами зобов`язання погоджено строк кредитування 14 днів продовж яких відсотки нараховувалися за відсотковою ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом та склало 7,00 грн. Тоді як нарахування процентів за користування кредитом після спливу визначеного цим договором строку кредитування окремо регламентовано частиною другою статті 625 ЦК України, що виключає підстави їх стягнення в межах заявленого спору.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Великою Палатою Верховного Суду, сформовано у справі №444/9519/12 від 28.03.2018 позицію, за змістом якої припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такі висновки також викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №300/438/18, які за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковими для врахування.
У справі, яка переглядається, сторонами зобов`язання погоджено: розмір тіла кредиту: 5 000,00 грн; строк кредитування: 14 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця; упродовж лояльного періоду проценти нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Додатком №1 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №[номер приховано]-427188 від 10.08.2021 є графік розрахунків, де відображена інформація про кількість днів у розрахунковому періоду - 14, тобто до 23.08.2021.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили, що позичальник ініціював питання пролонгації умов такого договору матеріали справи не містять. А тому за даних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та раніше наведеним висновкам Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що у відповідності до п.3.6. кредитного договору факт продовження користування кредитними коштами позичальником після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 104 днів з моменту укладення договору до 21.11.2021, колегія суддів до уваги не приймає. При цьому, апеляційний суд враховує наступне.
Так, відповідно до п.3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п.3.7. договору); з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730% річних, що становить 2% у день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.3.8. договору).
Заявляючи до стягнення із відповідача відсотки, нараховані поза межами 14 днів кредитування, як це встановлено кредитним договором та паспортом про споживчий кредит, позивач трактує такі умови зобов`язання таким чином, що продовження строку користування кредитними коштами є відкладальною обставиною. Між тим, поза увагою позивача залишається той факт, що не повернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 14 днів кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п.3.6 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Як наслідок, п.3.8. кредитного договору визначено відповідну процентну ставку 2,0 % у день від фактичного залишку користування кредитом у межах нового строку кредиту.
Крім того, згідно із п.3.9. кредитного договору сторонами погоджено, що з наступного дня після закінчення лояльного періоду у відповідності до положень частини другої статті 625 ЦК України, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Таким чином сторонами зобов`язання погоджено умови застосування положень частини другої статті 625 ЦК України з наступного дня після закінчення лояльного періоду, тобто у разі невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань за межами дії строку договору.
Зі змісту вказаних положень договору вбачається, що проценти за користування кредитом договір пов`язує з неповерненням у встановлений договором строк кредитних коштів, а відтак по суті це є санкцією для позичальника.
При цьому, колегія суддів вважає за доцільне застосувати до спірних правовідносин позицію Верховного Суду від 27.07.2021 сформовану у справі №910/18943/20, за змістом якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Відтак, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Ураховуючи споживчий характер правовідносин, апеляційний суд також виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з фінансовою установою фактично не є рівними.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав до стягнення на користь позивача відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування, який визначений у п.2.1. договору, оскільки підставою для їх нарахування фактично є неналежне виконання позичальником умов договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п.2.1. договору строк, що має наслідком відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки на підставі статті 1048 ЦК України за більшою ставкою.
Доводи апеляційної скарги сторони позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за нарахованими відсотками.
Між тим, судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням недоведеності позовних вимог в частині понадстрокового стягнення відсотків за період із 23.08.2021 по 21.11.2021 у обґрунтовано відмовлено в задоволені позовних вимог в цій частині.
Обґрунтованих доводів на спростування викладеного апеляційна скарга не містить, а наведена позивачем практика Верховного Суду не є релевантною до фактичних обставин цієї справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 12 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Ю.В. Дряниця
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко