ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 702/681/25
Провадження № 22-ц/821/1762/26
Категорія: 305010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гейка Василя Анатолійовича на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 03 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Панасюк Н. А. звернулася з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 18.03.2024 о 07 год. 40 хв. на перехресті вулиць Шевченка і Жовтневої в м. Монастирище ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai Ioniq, д.н.з. НОМЕР_1 , при виявленні небезпеки руху у вигляді автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , який перетинав вул. Шевченка в бік вулиці Жовтнева, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу для об`їзду, внаслідок чого здійснив зіткнення із належним позивачці на праві власності автомобілем Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , який в результаті зіткнення отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками.
Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області у справі № 702/548/24 від 13.06.2024 відповідач ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 02.08.2024 скасовано постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13.06.2024 та прийнято нову постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Вказувала, що з метою встановлення вартості матеріального збитку завданого внаслідок даної ДТП, було залучено оцінювача СПД ФОП ОСОБА_3 .
За результатами висновку судового експерта вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 344409,50 грн.
Для відшкодування завданого матеріального збитку позивачка звернулася до АТ «СГ «ТАС», де була застрахована цивільно-правова відповідальність власника Hyundai Ioniq, д.н.з. НОМЕР_1 .
24.09.2024 АТ «СГ «ТАС» перерахувало на її рахунок на відшкодування завданої матеріальної шкоди 104688,00 грн.
Сума залишку несплаченого завданого матеріального збитку становить 239721,50 грн.
Жодних дій, спрямованих на врегулювання даного питання в досудовому порядку, з боку відповідача здійснено не було.
Крім того, позивачка вказувала, що з вини відповідача, їй також було заподіяно і моральну шкоду, яку вона оцінила у 10000,0 грн, що, на її думку, відповідає її переживанням, моральним стражданням та порушенням звичайного способу життя, починаючи з березня 2024 року.
Просила стягнути на користь позивачки матеріальний збиток у розмірі 239721,50 грн з відповідача ОСОБА_2 , завданий в результаті ДТП. Також стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача завданий моральний збиток, завданий в результаті ДТП, у розмірі 10000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 03.06.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної під час дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди 67516,75 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної під час дорожньо-транспортної пригоди моральної шкоди 4000,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 703,22 грн витрат на сплату судового збору та 1886,72 грн понесених витрат на виготовлення та складання Звіту про оцінку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що винними у ДТП рішеннями судів визнані обидва водії - водій колісного транспортного засобу Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та водій колісного транспортного засобу Hyundai Ioniq, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , який на момент ДТП 18.03.2024 був належним його володільцем і користувачем.
Суд врахував наявність обопільної вини обох учасників ДТП, а також, що сторони не заявляли під час судового розгляду клопотань про проведення експертизи на предмет визначення ступеня вини у ДТП кожного з водіїв.
Більше того, жодна із сторін не посилалася на ці обставини у заявах по суті справи.
Як встановив суд із дослідженої копії страхового полісу, ліміт відповідальності відповідача складає 160000,00 грн, франшиза 0,00 грн, розмір матеріального збитку згідно зі зробленим на замовлення позивача дослідженням складає 344409,50 грн.
Зважаючи, що постановами про адміністративні правопорушення винними у ДТП визнані обидва його учасники, розмір шкоди, яка підлягає до відшкодування, визначається шляхом поділу на кількість відповідальних за спричинення шкоди осіб.
Страховик відповідача відшкодував позивачці 104688,00 грн.
Отже суд першої інстанції при визначенні розміру матеріальної шкоди виходи з таких розрахунків:
(344409,50 /2)-104688,00=67516,75 грн;
67516,75+0,00 (франшиза)= 67516,75 грн.
Враховуючи всі обставини справи, глибину страждань позивачки, обопільну вину у вчиненні ДТП, вимоги розумності та справедливості, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 4000,00 грн.
Також за складання Звіту про оцінку № 159/24 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 20.11.2024, позивачка сплатила 6700,00 грн, а тому, з урахуванням принципу пропорційного відшкодування понесених стороною судових витрат, суд з відповідача на користь позивачки стягнув 1886,72 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Гейко В. А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду від 03.06.2026 та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
В апеляційній скарзі представник скаржника звертає увагу на те, що 17.09.2024 за результатами проведеного огляду пошкодженого автомобіля позивачки страховиком АТ «СК «ТАС» розмір збитків транспортного засобу становив 104688,00 грн, з чим погодилася ОСОБА_1 та не наполягала на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
А вже 20.11.2024 позивачка отримала Звіт про оцінку № 159/24 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, яке, на думку скаржника, проведене з порушенням правил та норм проведення оцінки, оскільки відповідач не був запрошений на момент проведення оцінки та навіть не знав про його проведення.
Вважає, що термін дії Звіту про оцінку від 20.11.2024 становить шість місяців, а тому судом не може бути прийнятий доказ, який втратив свою чинність, оскільки на момент звернення з позовом до суду (16.07.2025) закінчився термін дії вище зазначеного Звіту.
Отже, вартість шкоди заподіяної внаслідок ДТП не встановлена.
Зазначає, що в справі існує інший висновок про розмір збитків транспортного засобу, який становить 104688,00 грн, який складений АТ «СК «ТАС».
Вважає, що розмір страхового відшкодування АТ «СК «ТАС» становить 160000,00 грн, а розмір збитків транспортного засобу становить 104688,00 грн, а отже збитки були відшкодовані позивачці в повному обсязі.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, то вважає, що в даному випадку не доведений факт завдання позивачці моральної шкоди, жодного доказу її нанесення не приведені та не встановлені.
Відзив на апеляційну скаргу
05.08.2026 від ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 03.06.2026 - без змін.
Вказує, що суд першої інстанції у своєму рішенні дав відповідну оцінку Звіту, прийняв його як належний та допустимий доказ та вказав, що норми ст. 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» обмежень щодо чинності Звіту упродовж шести місяців не містить.
Висновки суду першої інстанції щодо суми збитку, якого зазнала ОСОБА_1 внаслідок ДТП є правильними та такими, які відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, внаслідок ДТП ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 18.03.2024 о 07 год. 40 хв. на перехресті вулиць Шевченка і Жовтневої в м. Монастирище сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Ioniq, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
13.06.2024 постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області у справі №702/548/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн (а.с. 9-11).
Постановою Черкаського апеляційного суду від 02.08.2024 постанову судді Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13.06.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження по справі закрито, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП (а.с. 13-15).
06.05.2024 постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області, яка вступила в законну силу 12.06.2024, у справі № 702/304/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн (а.с. 77-78).
Згідно копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 автомобіль Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 (а.с. 8).
Як вбачається з копії Поліса № АТ/4526561, страхувальником за цим Договором страхування є власник транспортного засобу Hyundai Ioniq, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 320000,00 грн, а за шкоду заподіяну майну - 160000,00 грн, розмір франшизи нуль гривень (а.с. 143).
Відповідно до перевірки чинності полісу внутрішнього страхування вбачається, що поліс № АТ4526561 на 18.03.2024 діючий (а.с. 144).
12.03.2026 ПАТ «СГ «ТАС» на запит адвоката Н. Панасюк повідомило, що за результатами проведеного огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування. Про це свідчить подана ОСОБА_5 заява про страхове відшкодування від 17.09.2024, згідно якої вона погодилася з тим, що розмір страхового відшкодування складає 104688,00 грн з вирахуванням франшизи та не наполягала на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (а.с. 139-142).
Згідно інформації про окремі операції по картці/рахунку ОСОБА_1 , яка видана АТ КБ «ПриватБанк», 24.09.2024 на картковий рахунок позивачки зараховано 104688,00 грн з описом транзакції: безготівкове зарахування. Коментар до платежу: АТ «SG «TAS» (PRYVATNE) Strakh. vidsh. po. Doh. № АТ4526561 vid 30.10.2023, Pachesiuk Nataliia Vasylivna, RNOKPP: [номер приховано]. Mitsubishi Outlander, d/n КА0276SІ.be (а.с.57).
28.08.2024 листом-повідомленням позивачка звернувся до ОСОБА_4 (власниці автомобіля Hyundai Ioniq, д.н.з. НОМЕР_3 ) про проведення судово транспортно-товарознавчого дослідження 02.09.2024 о 12 год. 00 хв. (а.с. 17).
Відповідно до Звіту про оцінку № 159/24 авто товарознавчого дослідження транспортного засобу Mitsubishi Outlander, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 20.11.2024 СПД «Щербатий А. А.», матеріальний збиток завданий власнику КТЗ - легкового автомобіля Mitsubishi Outlander, VIN НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає: 344409,50 грн. Звіт підготовлений для подачі до суду. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність (а.с. 22-55).
Згідно Акту № 159/24 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.11.2024, виконавцем ФОП ОСОБА_3 були проведені такі роботи (надані такі послуги): Звіт про оцінку № 159/24, КТЗ - Mitsubishi Outlander, VIN НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 6700,00 грн (а.с. 18).
Відповідно до платіжних інструкцій від 02.09.2024 та 04.11.2024 ОСОБА_1 сплатила на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2200,00 грн, 2200,00 грн та 2300,00 грн. Призначення платежу: плата за проведення автотоварознавчого дослідження № 159/24 (а.с. 19-21).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Позивач та відповідач в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
07.10.2026 від представника ОСОБА_1 - адвоката Панасюк Н. А. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі позивачки та її представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Гейка В. А., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Станом на час ДТП 18.03.2024 до сфери обов`язкового страхування належала цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, згідно зі спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, що втратив чинність 01.01.2025.
Стаття 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Пунктом 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
У ст. 1 ЗУ «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст. 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 вересня 2022 року у справі № 441/756/18 та від 25 лютого 2025 року у справі № 712/3111/23.
У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення ст. 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові Верховного Суду від 04.03.2020 в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».
Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 в справі № 686/4557/18).
Так судом встановлено, що постановою Черкаського апеляційного суду від 02.08.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Також постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06.05.2024 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
Відтак, обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.
За наявності вини всіх володільців автомобілів розмір відшкодування суд визначає у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, зокрема залежно від ступеня вини кожного володільця (п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц).
Згідно з п. 36.3 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, якщо відповідальними за неподільну шкоду є кілька осіб, розмір страхового відшкодування за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу загального розміру шкоди на кількість цих осіб.
АТ «СГ «ТАС», як страховик відповідача і при встановленні наявності вини обох водіїв, виконав свої зобов`язання за Полісом № АТ/4526561, здійснивши відшкодування завданих збитків ОСОБА_1 на суму 104688,00 грн.
Аналізуючи матеріали справи, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що постановами про адміністративні правопорушення винними у ДТП визнані обидва його учасники, розмір шкоди, яка підлягає до відшкодування, визначається шляхом поділу на кількість відповідальних за спричинення шкоди осіб.
Таким чином з врахуванням наявності спільної вини сторін у вчиненні ДТП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню невідшкодована частина завданої майнової шкоди позивачці.
Відтак, судом першої інстанції вірно визначено суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 (3444409,50/2=172204,25 грн - 104688,00 грн (виплачене страхове відшкодування) = 67516,75 грн).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Звіт про оцінку № 159/24 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, який складений 20.11.2024, діяв шість місяців та на момент звернення до суду втратив свою чинність, то слід зазначити наступне.
Статтею 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.
Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Відповідно до пунктів 1.2 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.
Згідно з п. 4.3 цієї Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.
При цьому, слід звернути увагу, що висновок експерта складається у разі проведення судової автотоварознавчої експертизи, а звіт оцінювача за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092.
Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наданий позивачкою Звіт відповідає вказаним вимогам закону та підзаконних нормативно-правових актів, є належним та допустимим доказом у розумінні ЦПК України, а тому може бути покладений в основу судового рішення.
При цьому апеляційний суд зауважує, що скаржником під час судового розгляду не було надано іншого звіту про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди та не заявлено клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи для спростування наданого позивачкою Звіту № 159/24.
Колегія суддів доводи щодо чинності Звіту № 159/24 протягом шести місяців вважає безпідставними, оскільки чинні норми права не обмежують строк дії автотоварознавчого дослідження, яке визначає розмір матеріального збитку, завданого кримінальним або адміністративним правопорушенням (ДТП), оскільки воно фіксує вартість відновлювального ремонту на момент завдання шкоди.
Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі про недоведеність факту завдання позивачці моральної шкоди, то згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації; у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя; у порушенні стосунків з оточуючими людьми; при настанні інших негативних наслідків (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 303/4076/15-к).
Колегія суддів враховує, що визначення розміру моральної шкоди є правом суду, розмір грошового відшкодування визначається судом з урахуванням обсягу страждань, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя; при настанні інших негативних наслідків та інших істотних обставин.
Враховуючи обставини справи, встановлені під час апеляційного перегляду справи, ступінь нанесених позивачці страждань внаслідок ДТП, у результаті якого було пошкоджено автомобіль позивачки, обопільну вину у вчиненні даного ДТП, а також засади розумності, співмірності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди слід стягнути 4000,00 грн.
Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», § § 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення першої інстанції за доводами апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Гейка В. А. відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гейка Василя Анатолійовича - залишити без задоволення.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 03 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 07 жовтня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Ю. В. Сіренко