Судові рішення

Ухвала № 140392677 у справі № 240/29194/26 від 07.10.2026

Ухвала від 07.10.2026 в адміністративній справі № 240/29194/26 (категорія «Визначення митної вартості товару»). Суд: Житомирський окружний адміністративний суд, суддя Гурін Дмитро Миколайович.

Справа№ 240/29194/26
СудЖитомирський окружний адміністративний суд
СуддяГурін Дмитро Миколайович
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяВизначення митної вартості товару
Дата ухвалення07.10.2026
Надійшло до реєстру08.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140392677

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про продовження строку залишення позовної заяви без руху

07 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/29194/26

категорія 108020200

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйвкар" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

02.09.2026 до Житомирського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" звернулось із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйвкар", в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Держмитслужби №UA101000/2026/000010/2 від 06.02.2026 про коригування митної вартості товару.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 було залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйвкар", встановлено строк на усунення недоліків позову шляхом подання окремої заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.

22.09.2026 представником позивача на виконання вимог ухвали суду надіслано заяву про поновлення строку вх. №69977/26. В заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказав, що визнає факт пропуску строку звернення до адміністративного суду та просив поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду зі вказаним позовом. Зазначив, що не залишав без реагування порушення своїх прав та вживав реальних і послідовних заходів для їх судового захисту. Зокрема, первісний позов ТОВ «Драйвкар» був поданий до суду через систему «Електронний суд» 10.08.2026, що підтверджується матеріалами справи №240/27429/26.

Таким чином, на думку представника позивача, він фактично реалізував своє право на звернення до суду та вчинив процесуальні дії, спрямовані на захист своїх прав та законних інтересів. Однак, ухвалою суду від 31.08.2026 первісну позовну заяву було повернуто позивачу.

Після отримання відповідної ухвали позивач не припинив спроб захистити свої права та повторно звернувся до суду з цим позовом. Наведена хронологія свідчить, на думку представника позивача, про те, що пропуск строку не був наслідком бездіяльності, недобросовісного ставлення чи небажання позивача звертатися до суду. Навпаки, позивач послідовно вчиняв процесуальні дії для реалізації права на судовий захист, а повернення первісної позовної заяви об`єктивно вплинуло на строки повторного звернення.

Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Суд вважає за необхідне зауважити, що сам по собі факт подання ТОВ «Драйвкар» первісної позовної заяви 10.08.2026 та її подальшого повернення ухвалою суду від 31.08.2026 не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України поновлення пропущеного процесуального строку можливе лише за наявності поважних причин його пропуску. При цьому обов`язок доведення поважності причин пропуску строку покладається на особу, яка звертається із відповідним клопотанням.

Наведені представником позивача обставини не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду з належним чином оформленою позовною заявою.

Позивач фактично обґрунтовує поважність причин пропуску строку лише тим, що раніше звертався до суду, однак його позовну заяву було повернуто. Проте повернення позовної заяви не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися встановленого законом строку звернення до адміністративного суду та не свідчить саме по собі про поважність причин його пропуску.

Більше того, якщо первісна позовна заява була повернута у зв`язку з недотриманням позивачем установлених процесуальних вимог, відповідні обставини не можуть автоматично покладатися в основу висновку про наявність поважних причин пропуску строку. Позивач, як суб`єкт звернення до суду зобов`язаний належним чином оформити позовну заяву та дотриматися передбачених законом вимог при її поданні.

Посилання позивача на те, що він «не залишав без реагування порушення своїх прав», також не є достатнім обґрунтуванням поважності причин пропуску строку. Для поновлення строку має значення не лише намір особи захистити свої права, а наявність конкретних об`єктивних обставин, які фактично перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

При цьому з наведеної самим позивачем хронології вбачається, що первісний позов ТОВ «Драйвкар» було подано 10.08.2026, тобто вже після спливу встановленого законом строку звернення до адміністративного суду. Зазначена обставина була встановлена судом та прямо відображена в ухвалі суду від 14.08.2026 у справі №240/27429/26.

Отже, посилання позивача на факт подання первісної позовної заяви 10.08.2026, як на доказ того, що він своєчасно та послідовно вживав заходів для захисту своїх прав, є необґрунтованим. На момент такого звернення строк звернення до адміністративного суду вже був пропущений.

Більше того, сам факт первісного звернення до суду після спливу встановленого законом строку не може свідчити про поважність причин його пропуску.

Таким чином, обставини, пов`язані з поверненням первісної позовної заяви, не можуть розглядатися, як причина пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки цей строк сплив ще до первісного звернення ТОВ «Драйвкар» до суду.

Отже, на думку суду, позивач не навів обставин, які об`єктивно та незалежно від його волі перешкоджали своєчасному зверненню до адміністративного суду. Натомість наведені ним обставини свідчать лише про реалізацію права на судовий захист шляхом первісного звернення до суду, яке завершилося поверненням позовної заяви.

За таких обставин відсутні достатні правові підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та його поновлення. Сам факт попереднього звернення до суду не може підміняти встановлену законом вимогу щодо дотримання процесуального строку.

Отже, вказані представником позивача у заяві про поновлення строку доводи суд вважає безпідставним та нічим не обґрунтованими.

При цьому, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, позивач має подати клопотання, в якому вказати інші, документально обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із доказами поважності його пропуску.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про продовження позивачу строку на усунення недоліків для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.

На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду від 22.09.2026 вх. №69977/26.

Продовжити строк залишення без руху позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйвкар", встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2026.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.М. Гурін

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
04.11.2026 Ухвала № 141216631 Житомирський окружний адміністративний суд
07.09.2026 Ухвала № 139515723 Житомирський окружний адміністративний суд