КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/19225/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №815/5 від 21.03.2025;
- зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №815/5 від 21.03.2025, а саме поновити записи, які були внесені на підставі рішень від 13.12.2024 №100227107[телефон приховано] «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо ТОВ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код юридичної особи 38515997), від 13.12.2024 №100068107[телефон приховано] «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо ТОВ «ГЕРОН-ТРЄЙД» (ідентифікаційний код юридичної особи 38604442), від 13.12.2024 №100068107[телефон приховано] «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо ТОВ «АУРУМ ГРУП» (40721741), прийняті державним реєстратором Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Гринчуком Андрієм Петровичем.
Ухвалою від 25.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на тому, що підставою для вчинення державним реєстратором Гринчуком А.П. реєстраційних дій щодо державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД», ТОВ ГЕРОН-ТРЕЙД» та ТОВ «АУРУМ ГРУП», що містяться в ЄДР, в частині виключення зі складу учасників ОСОБА_2 та включення замість неї позивача, слугувало судове рішення Печерського районного суду міста Києва №757/20237/24-ц від 11.07.2024 р., яке набрало законної сили, відповідно до якого за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя було визнано право власності, у тому числі, на корпоративні права - частку в розмірі 100% в статутному капіталі ТОВ «АУРУМ ГРУП», корпоративні права - частку в розмірі 76% в статутному капіталі ТОВ «ГЕРОН-ТРЕЙД», корпоративні права - частку в розмірі 80% в статутному капіталі ТОВ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД».
Тобто, рішенням Печерського районного суду міста Києва №757/20237/24-ц від 11.07.2024 було визначено частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як частки кожного з подружжя, в праві на майно та безпосередньо здійснено розподіл спільного майна останніх відповідно до цих часток, які належать кожному з них.
Відтак, право власності на вказані вище частки у статутному капіталі ТОВ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД», ТОВ ГЕРОН-ТРЕЙД» та ТОВ «АУРУМ ГРУП», було визнано за позивачем у законний спосіб.
Крім того позивач наголошує на процедурних порушеннях порядку прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки у межах спірних правовідносин він діяв у відповідності до вимог закону.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
Відповідачем подано заперечення на таку відповідь на відзив.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2025 Міністерством юстиції України було прийнято оскаржуваний наказ «Про задоволення скарги» №815/5, яким було частково задоволено скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (Скаржник), зареєстровану у Міністерстві юстиції України за №СК-338-25 від 11.02.2025.
Вказаним наказом було визнано прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Гринчука Андрія Петровича (державний реєстратор Гринчук А.П.), зокрема:
1. №100227107[телефон приховано] від 13.12.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код юридичної особи 38515997);
2. №100068107[телефон приховано] від 13.12.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРОН-ТРЕЙД» (ідентифікаційний код юридичної особи 38604442);
3. №100068107[телефон приховано] від 13.12.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо товариства з обмеженою відповідальністю «АУРУМ ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 40721741).
Як вбачається з висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції (Колегія) від 03.03.2025, на підставі якого було винесено наказ №815/5 від 21.03.2025, у лютому 2025 року до відповідача надійшла скарга Департаменту захисту національної державності, в обґрунтування якої зазначено, що державна реєстрація проведена всупереч рішенню Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України №279/2023 від 12.05.2023, яким строком на 10 років застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до громадянки ОСОБА_2 .
Внаслідок проведення оскаржуваних реєстраційний дій було змінено склад учасників ТОВ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД», ТОВ «ГЕРОН-ТРЕЙД» та ТОВ «АУРУМ ГРУП», а саме; виключено відомості про ОСОБА_2 та включено відомості про ОСОБА_1 .
Колегією було встановлено, що підставою для проведення оскаржуваних реєстраційних дій №100227107[телефон приховано] від 13.12.2024, №100068107[телефон приховано] від 13.12.2024, №100068107[телефон приховано] від 13.12.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо ТОВ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД», ТОВ «ГЕРОН-ТРЕЙД» та ТОВ «АУРУМ ГРУП» слугувало рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2024 р. у справі №757/20237/24-ц, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, відповідно до якого у порядку поділу спільного майна подружжя визнано за Позивачем право власності на майно, окрім іншого, на корпоративні права - частка 100% в статутному капіталі ТОВ «АУРУМ ГРУП», корпоративні права - частка в розмірі 76% в статутному капіталі ТОВ «ГЕРОН-ТРЕЙД», корпоративні права - частка в розмірі 80% в статутному капіталі ТОВ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД».
У той же час, Колегією було встановлено, що станом на дату проведення державним реєстратором Гринчуком А.П. оскаржуваних реєстраційних дій, до ОСОБА_2 було застосовано вид обмежувального заходу, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції».
Вказані обставини стали підставою для висновку Колегії про грубе порушення державним реєстратором Гринчуком АЛ. вимог чинного законодавства у сфері реєстрації, оскільки наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», у відповідності до п. 33 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» унеможливлює проведення державної реєстрації прав та є підставою для відмови у державній реєстрації прав.
Вказані висновки Колегії стали підставою для прийняття відповідачем наказу №815/5 від 21.03.2025.
Позивач з оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №815/5 від 21.03.2025 не погоджується, вважає його протиправним, що стало підставою його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (далі - Положення № 228), Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Згідно з підпунктом 83-10 пункту 4 Положення № 228, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту та приймає обов`язкові до виконання рішення.
Пунктом 10 Положення № 228 визначено, що Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.
Правові засади та процедуру проведення державної реєстрації змін до юридичної особи врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755) та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275).
Порядок та процедура розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав визначено статтею 34 Закону № 755 та Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128.
Частиною першою статті 34 Закону № 755 встановлено, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає, серед іншого, скарги на проведені державним реєстратором дії про державну реєстрацію прав (пункт 1 частини 2 статті 34 Закону № 755) .
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.
Порядок створення Мін`юстом та його територіальними органами Колегій з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - Колегії), організаційні та процедурні засади діяльності Колегій визначені Положенням про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09 січня 2020 року № 71/5.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено (частина 3 статті 34 Закону № 755).
Відповідно розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом у межах компетенції, визначеної законом, зокрема на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора.
Судом встановлено, що підставою для проведення оскаржуваних реєстраційних дій № 100227107[телефон приховано] «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», № 100068107[телефон приховано] «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та № 100068107[телефон приховано] «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо товариств слугувало, зокрема, рішення Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 757/20237/24-ц, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, відповідно до якого у порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на майно, окрім іншого, на корпоративні права - частка в розмірі 100% в статутному капіталі ТОВ «АУРУМ ГРУП», корпоративні права - частка в розмірі 76% в статутному капіталі ТОВ «ГЕРОН-ТРЕЙД», корпоративні права - частка в розмірі 80% в статутному капіталі ТОВ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД».
Таким чином, за результатом проведення в ЄДР відповідних реєстраційних дій № 100227107[телефон приховано] «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», № 100068107[телефон приховано] «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та № 100068107[телефон приховано] «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо товариств було виключено зі складу учасників товариств громадянку України ОСОБА_2 .
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції» встановлено наступний вид санкції: блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про санкції» пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
Водночас частиною 2 статті 5 Закону України «Про санкції`передбачено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 241 , 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов`язковим до виконання.
Так, згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023, Рада національної безпеки і оборони України підтримала внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фізичних осіб згідно з додатком 1.
Додатком 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 встановлено перелік фізичних осіб до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), серед яких, зокрема застосовано строком на 10 років персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частині, окрім іншого, блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Пунктами 3, 34 частини 2 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для відмови та наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону про санкції, які унеможливлюють проведення державної реєстрації.
Згідно з пунктом 33 частини 1 статті 28 Закону № 755 підставою для відмови у державній реєстрації є встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону про санкції, які унеможливлюють проведення державної реєстрації, крім проведення державної реєстрації змін до відомостей про боржника на підставі судового рішення господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника.
Отже, державний реєстратор Гринчук А.П. мав відмовити у проведенні оскаржуваних реєстраційних дій щодо товариств на підставі пункту 33 частини 1 статті 28 Закону № 755.
Частиною 1 статті 4 Закону № 755 визначено, що державна реєстрація здійснюється за заявницьким принципом і базується на принципах обов`язковості державної реєстрації в ЄДР, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР, а також внесення відомостей до ЄДР виключно на підставі та відповідно до цього Закону.
Ураховуючи зазначене, відповідні реєстраційні дії № 100227107[телефон приховано] «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу,№ 100068107[телефон приховано] «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та № 100068107[телефон приховано] «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо товариств є протиправними та правомірно визнані відповідачем такими, що підлягають скасуванню.
Згідно з частинами 6 та 7 статті 34 Закону № 755 за результатом розгляду скарги Міністерство юстиції України приймає рішення про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації) і визнання вчиненою з порушенням цього Закону та скасування реєстраційної дії, якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації. Реєстраційна дія визнається вчиненою з порушенням цього Закону та скасовується виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і З частини сьомої статті 34 Закону № 755-ІУ. Не можуть бути підставою для визнання вчиненою з порушенням цього Закону та скасування реєстраційної дії допущені під час її проведення формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей у ЄДР.
Оскільки оскаржувані реєстраційні дії проведені за наявності підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, визначеної пунктом 33 частини 1 статті 28 Закону № 755, та у зв`язку з неможливістю відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 34 Закону № 755, а допущені порушення не є формальними (несуттєвими) помилками та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей ЄДР, такі дії підлягали скасуванню.
Щодо доводів позивача про те, що право власності на корпоративні права набуто на підставі рішення суду, що набрало законної сили, суд зазначає таке.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції» встановлено наступний вид санкції: блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про санкції» санкція, передбачена пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, має винятковий характер та може бути застосована лише щодо фізичних та юридичних осіб, які своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (в тому числі шляхом збройної агресії чи терористичної діяльності) або значною мірою сприяли (в тому числі шляхом фінансування) вчиненню таких дій іншими особами, у тому числі до резидентів у розумінні Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів».
Ця санкція може бути застосована у період дії правового режиму воєнного стану чи після його припинення або скасування (якщо позовну заяву про застосування цієї санкції подано в період дії правового режиму воєнного стану) та за умови, що на відповідну фізичну чи юридичну особу в порядку, визначеному цим Законом, вже накладено санкцію у виді блокування активів.
Як вже зазначалось, згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023, Рада національної безпеки і оборони України підтримала внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фізичних осіб згідно з додатком 1.
Додатком 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 встановлено перелік фізичних осіб до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), серед яких, зокрема застосовано строком на 10 років персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частині, окрім іншого, блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Пунктами 3, 34 частини 2 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для відмови та наявність Факту застосування санкцій відповідно до Закону про санкції, які унеможливлюють проведення державної реєстрації.
Згідно з пунктом 33 частини 1 статті 28 Закону № 755 підставою для відмови у державній реєстрації є встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону про санкції, які унеможливлюють проведення державної реєстрації, крім проведення державної реєстрації змін до відомостей про боржника на підставі судового рішення господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника.
Таким чином, єдиним судовим рішенням за наявності якого можна здійснювати реєстраційні дії за наявності санкцій є рішення господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника. Рішення суду про поділ майна подружжя не може бути підставою для проведення реєстраційних дій за наявності встановлених санкцій.
Суд звертає увагу на те, що рішення суду про поділ майна подружжя набрало законної сили після введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а відтак зазначене майно не могло було предметом поділу внаслідок застосованих санкцій.
У позовній заяві позивач посилається на те, що «Отже, з моменту набрання рішенням Печорського суду міста Києва від 11.07.2024 р. у справі №757/20237/24-ц законної сили 14 серпня 2024 року, згідно з яким за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя було визнано право власності, у тому числі, на дві квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , 1/2 житлового будинку та 1/2 земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , вказане рішення не може ставитись під сумнів.
Таким чином, оскільки державному реєстратору, не надано права перевірки законності судового рішення, що вбачається з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'1, наявність факту застосування до ОСОБА_2 санкцій у відповідності до Закону України "Про санкції" за умови наявності чинного судового рішення відповідно до якого за Позивачем у законний спосіб було визнано право власності на об`єкти нерухомого майна, які були набуті ним як спільне майно подружжя, не могло бути застосоване як підстава для відмови у проведення державної реєстрації».
Стосовно цих тверджень суд зазначає, що СБУ, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції по справі № 757/20237/24-ц, було подано апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просила рішення в частині поділу майна подружжя скасувати.
Постановою Київського апеляційного суду від 12.03.2026 апеляційну скаргу СБУ задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2024 скасовано в частині поділу майна подружжя. В цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У постанові Київського апеляційного суду від 12.03.2026 у справі № 757/20237/24-ц зазначено, що відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12 травня 2023 року Уз 279/2023, застосовано санкції у виді, зокрема, блокування активів, до Відповідача у даній справі, яким є ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 4 цього рішення РНБО України Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України доручено забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.
Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. При цьому у разі використання приватноправового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з-під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов`язків відповідного державного органу, покликаного захищати інтереси держави у відповідних відносинах (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
Одним із нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з`явилось із прийняттям Закону України «Про санкції» внаслідок збройної агресії щодо України». Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 824/107/23.
Оскільки оскарженим рішенням вирішено питання права власності на заблоковані активи всупереч (без врахування) застосованих санкцій, реалізацію і моніторинг ефективності яких доручено СБУ, то остання є особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Як така особа, СБУ має право на апеляційне оскарження.
Верховний Суд у постанові від 13.04.2022 у справі №757/62043/18-ц визнав недійсними угоди, укладені подружжям з метою ухилення від кримінальної відповідальності. У цій постанові Верховний Суд вказав, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору не для регулювання цивільних відносин та не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та /або можливої конфіскації.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц відмовив у поділі майна подружжя, оскільки на спірне рухоме та нерухоме майно накладено арешт, тому воно не може бути об`єктом поділу. Верховний Суд зазначив, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Таким чином, беручи до уваги висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зазначене майно у справі №757/20237/24-ц не могло бути предметом поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки до останньої застосовані санкції. А з огляду на висновки Верховного Суду, вимоги про поділ заблокованого активу не підлягали судовому захисту.
У даному контексті суд додатково звертає увагу на те, що конфіскація спільного майна подружжя в межах кримінального провадження щодо одного з них - позиція ЄСПЛ у справі SYLVIE VALLEE v. FRANCE.
Справа стосувалася конфіскації об`єктів нерухомості, що перебували у спільній власності заявниці та її чоловіка, в межах кримінального провадження щодо останнього.
11 липня 1987 року заявниця вийшла заміж за пана ОСОБА_5 за правового режиму майна подружжя, відповідно до якого все майно, набуте під час шлюбу, було їхньою спільною власністю.
17 грудня 2015 року кримінальний суд міста Ренн визнав пана ОСОБА_5 винним у розтраті та призначив йому покарання у вигляді 18 місяців позбавлення волі, а як додаткове покарання - конфіскацію об`єктів нерухомості, визнавши їх опосередкованим доходом, одержаним злочинним шляхом. Апеляційний суд міста Ренн залишив вирок без змін, і він набрав законної сили.
05 березня 2018 року пані Валле подала клопотання та просила змінити вирок щодо пана ОСОБА_5 таким чином, щоб конфіскація стосувалася лише його частки у спільній власності подружжя. 21 червня 2018 року Апеляційний суд міста Ренн задовольнив клопотання. За касаційною скаргою прокурора зазначене судове рішення було скасовано.
Заявниця скаржилася на те, що її несправедливо позбавили власності за результатами кримінального провадження, стороною якого вона не була.
ЄСПЛ визнав, що конфіскація спільного майна подружжя була втручанням у право заявниці на мирне володіння своїм майном, однак таким, що передбачене законом та переслідує легітимну мету.
Оцінюючи пропорційність втручання і те, чи було забезпечено справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу та захистом основоположних прав заявниці, ЄСПЛ зазначив, що ступінь її вини чи обачності не мав значення. Водночас Суд зауважив, що заявниця протягом 6 років користувалася вигодою від доходів, одержаних злочинним шляхом (проживала в будинку та здавала в оренду іншу нерухомість), і могла викласти свої зауваження щодо конфіскації майна в судових засіданнях у межах кримінального провадження щодо свого чоловіка, а також навести відповідні аргументи в клопотанні, яке вона подала. Крім того, ЄСПЛ врахував можливість отримання компенсації за фінансові втрати, яких зазнала спільна власність подружжя внаслідок злочинів, вчинених одним із них.
З огляду на широкі межі свободи розсуду, надані національним органам влади, ЄСПЛ встановив, що втручання у право заявниці на мирне володіння своїм майном не поклало на неї індивідуального й надмірного тягаря, також було забезпечено справедливий баланс між її правами та вимогами загального інтересу суспільства. Відповідно, втручання було пропорційним переслідуваній легітимній меті, а порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не було.
Щодо доводів позивача про неналежне повідомлення про дату, час та місце засідання Колегії, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 10, 12 Порядку № 1128 для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Інформація про дату, час і місце засідання колегії, що проводиться після відкладення розгляду скарги або для повторного розгляду скарги у визначених законодавством випадках, не оприлюднюється, якщо колегією не прийнято рішення про інше.
Відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.
Матеріали скарги у сфері державної реєстрації надаються заінтересованим особам за їх клопотанням для ознайомлення та/або фотографування. Якщо таке клопотання заявлено під час засідання колегії (крім випадку проведення засідання під час воєнного стану), колегія відкладає розгляд скарги на строк, необхідний для ознайомлення з відповідними матеріалами, але не більш як на одну годину.
Відповідно до зазначеного, на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення:
« 03 березня 2025 року відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, на якому будуть розглянуті скарги, та зокрема, розгляд скарги Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 07.02.2025 № 5/1-1942, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11.02.2025 за № СК-338-25, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код юридичної особи 38515997); щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРОН-ТРЕЙД» (ідентифікаційний код юридичної особи 38604442); щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРУМ ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 40721741).
Суб`єкт оскарження:
державний реєстратор Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Гринчук Андрій Петрович.
Заінтересовані особи:
Публічне акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «СТАРТАП» (ідентифікаційний код юридичної особи 38866104);
ОСОБА_6 ;
ОСОБА_2 ;
ОСОБА_1 ;
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «АУРУМ КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи 42708429);
ОСОБА_7 ;
ОСОБА_8 ;
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код юридичної особи 38515997);
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРОН-ТРЕЙД» (ідентифікаційний код юридичної особи 38604442);
Товариство з обмеженою відповідальністю «АУРУМ ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 40721741)».
Додатковий спосіб повідомлення заінтересованих осіб застосовується лише у разі якщо адреса електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел.
Оскільки у Міністерстві юстиції України не було інформації про адресу електронної пошти позивача, відповідно не було можливості його повідомити додатковим способом про дату, місце та час засідання Колегії. Встановити із будь-яких офіційних джерел контактні дані фізичної особи неможливо, скаржником такі дані не було зазначено у скарзі та ніхто із заінтересованих осіб такі дані не повідомив.
При цьому, додатковий спосіб застосовується лише у разі якщо адреса електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел. За відсутності таких даних такий додатковий спосіб повідомлення не застосовується.
Разом з тим, для вжиття всіх можливих способів повідомлення позивача було здійснено телефонний дзвінок на офіційний номер телефону, зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аурум Капітал» (підтверджується витягом ЄДР, долученим до позовної заяви), учасником якого був позивач. Проте, зазначений номер не відповідав, що зафіксовано в акті про неможливість здійснення повідомлення телефонограмою, з якого вбачається що телефонні виклики здійснювалися 14.02.2025 о 10:53 та 18.02.2025 о 14:30.
Інші контактні дані позивача були відсутні та можливості встановити ці дані в будь-який спосіб було невідомо.
Отже, на думку суду, оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України є належним способом повідомлення, і це твердження узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 810/328/18, постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 815/5049/17.
Щодо доводів позивача про відсутність порушеного права скаржника та/або інтересів держави, суд зазначає таке.
На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України»).
Організаційна структура СБУ визначається Президентом України (ч.2 ст.9 Закону України «Про Службу безпеки України»).
СБУ відповідно до своїх основних завдань зобов`язана, зокрема:
здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов`язаних з національною безпекою України (п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України»);
здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України»).
Контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України (ст. 1 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність»).
Метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення. Завданнями контррозвідувальної діяльності є, зокрема, протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян (ст. 2 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність»).
В ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники СБУ мають право, зокрема, проводити контррозвідувальні операції та відповідні оперативні і оперативно-технічні заходи з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувально-підривної, терористичної та іншої протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України (п. 3 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність»).
Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, КМУ, Національним банком України, СБУ (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про санкції»).
Так, згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.03.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023, Рада національної безпеки і оборони України підтримала внесені СБУ пропозиції щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фізичних осіб згідно з додатком 1.
У п. 4 рішення РНБО від 12.03.2023 зазначено, що Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.
Метою прийняття Закону України «Про санкції» є потреба невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності. (ч. 3 ст.34 Закону про державну реєстрацію).
Дії Департаменту СБУ з подання скарги до Мін`юсту були спрямовані не на захист своїх приватно-правових інтересів, а на захист інтересів держави шляхом реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, що було спрямовано на запобігання протиправних дій особами, щодо яких застосовані персональні санкції.
Враховуючи, що санкції щодо ОСОБА_2 введені саме на пропозицію СБУ, а Секретар РНБО поклав, зокрема, на СБУ обов`язок забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), Департамент захисту національної державності СБУ в межах повноважень із здійснення контррозвідувальних заходів з протидії системним загрозам управління державою повинен був забезпечувати реалізацію і моніторинг ефективності введених санкцій, а отже мав право звернутися до Мін`юсту зі скаргою про скасування реєстраційних дій, яка спрямована на запобігання протиправних дій підсанкційними особами.
У випадках, коли подається скарга до суб`єкта владних повноважень, необхідно виходити з безумовного обов`язку суб`єкта владних повноважень (за винятком, зокрема, судів, для яких встановлений окремий порядок розгляду звернень у формі позовних заяв, скарг тощо) розглянути відповідне звернення та прийняти вмотивоване рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Такий висновок ґрунтується положеннях Конституції України: усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов' язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22.
Беручи до уваги наведене вище, суд вважає безпідставними наведені позивачем доводи, а тому, відповідно, не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки правомірність оскаржуваного рішення була підтверджена за наслідком розгляду справи судом.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.