Судові рішення

Ухвала № 140396054 у справі № 460/19075/25 від 07.10.2026

Ухвала від 07.10.2026 в адміністративній справі № 460/19075/25 (категорія «Соціального захисту (крім соціального страхування)»). Суд: Рівненський окружний адміністративний суд, суддя Н.В. Друзенко.

Справа№ 460/19075/25
СудРівненський окружний адміністративний суд
СуддяН.В. Друзенко
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСоціального захисту (крім соціального страхування)
Дата ухвалення07.10.2026
Надійшло до реєстру08.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140396054

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

07 жовтня 2026 року м. Рівне №460/19075/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. розглянувши в письмовому провадженні питання щодо зупинення провадження по справі за позовом

ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, що оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.09.2025 № 88/в щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби та зобов`язання Міністерство оборони України призначити та виплатити члену сім`ї померлого військовослужбовця Збройних Сил України дружині ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), солдата ОСОБА_2 , передбачену статтею Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 21.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/19075/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року №294 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №460/19075/25 дану справу передано на розгляд судді Друзенко Н.В.

Ухвалою від 07.09.2026 прийнято до розгляду справу №460/19075/25. Розгляд справи вирішено проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що її чоловік ОСОБА_2 , який проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер від травм, отриманих унаслідок ДТП під час переміщення особового складу. Відповідно до акта службового розслідування та витягу з протоколу від 31.03.2025 №2025-0331-1510 його смерть пов`язана з проходженням військової служби та не пов`язана з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення. Позивачка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, однак рішенням Комісії Міністерства оборони України від 11.09.2025 №88/в їй відмовлено з посиланням на встановлені в межах кримінального провадження порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, які перебували у причинному зв`язку з ДТП. Не погоджуючись із такою відмовою та вважаючи, що смерть чоловіка не була наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Водночас, згідно змісту поданої до суду відповідачем заяви міститься посилання на правову позицію Верховного Суду у справі № 580/7601/24, в якій вказано, що для вирішення питання щодо наявності або відсутності права на одноразову грошову допомогу суд повинен оцінювати не формальний факт притягнення особи до адміністративної відповідальності, а встановлені належними доказами фактичні обставини події, зокрема наявність порушення правил дорожнього руху та причинного зв`язку між таким порушенням і настанням смерті військовослужбовця.

Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/139576860) судом встановлено, що ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 08.09.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №520/13701/25, в провадженні якої вирішується спір щодо визнння протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія Міністерства оборони України) № 2/в від 26.01.2024, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 та призначити одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Постанова № 975).

Мотивуючи необхідність передачі справи №520/13701/25, суд зазначив, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою Міністерства оборони України у призначенні та виплаті членам сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, з тих підстав, що смерть військовослужбовця настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася через порушення ним Правил дорожнього руху, тобто внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.

Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо необхідності перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів встановила, що Верховний Суд уже розглядав справи з подібними правовідносинами та сформував відповідні правові висновки щодо застосування норм матеріального права у випадках, коли загибель військовослужбовця настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої порушенням ним Правил дорожнього руху.

Так, у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №120/4628/18-а, від 13 травня 2026 року у справі №580/7601/24 та від 25 серпня 2026 року у справі №120/16733/24 зазначено, що ні нормами Кримінального кодексу України, ні Кримінального процесуального кодексу України, ні Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості складання протоколу про адміністративне правопорушення або здійснення провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності померлої особи.

Водночас Верховний Суд звернув увагу на те, що неможливість у зв`язку зі смертю особи зафіксувати факт адміністративного правопорушення та встановити її вину у порядку і за процедурою, передбаченими Кодексом України про адміністративні правопорушення, сама по собі не може мати наслідком виникнення у членів сім`ї загиблого права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, якщо сукупністю належних та допустимих доказів підтверджено, що загибель особи настала за обставин, пов`язаних із вчиненням нею діяння, яке за своїми об`єктивними ознаками становить адміністративне правопорушення.

При цьому Верховний Суд погодився з доводами позивачів про те, що сама по собі неможливість здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку зі смертю особи не дає підстав автоматично стверджувати про вчинення такою особою адміністративного правопорушення, а висновок про відповідні обставини не може ґрунтуватися виключно на припущеннях.

Разом із тим колегія суддів зауважила, що під час вирішення відповідного публічно-правового спору суди розглядають справу в межах заявлених позовних вимог, досліджують фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та надають правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому адміністративний суд не вирішує питання про винуватість чи невинуватість померлої особи у вчиненні адміністративного правопорушення в розумінні Кодексу України про адміністративні правопорушення та не підміняє собою орган, уповноважений здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У зв`язку з цим Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого факт притягнення або непритягнення загиблого військовослужбовця до адміністративної відповідальності за порушення вимог Правил дорожнього руху сам по собі не є визначальним для вирішення питання про наявність у членів його сім`ї права на отримання одноразової грошової допомоги. Визначальне значення у таких правовідносинах мають фактичні обставини загибелі військовослужбовця, встановлені на підставі сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а не виключно формальний факт притягнення чи непритягнення цієї особи до адміністративної відповідальності.

Щодо фактичних обставин справи №520/13701/25 судами попередніх інстанцій встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув від травм, отриманих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася через порушення ним Правил дорожнього руху.

Як встановлено судами, ОСОБА_2, перебуваючи у стані перманентної втоми, розпочав керування автомобілем у такому стані, внаслідок чого втратив контроль над транспортним засобом, виїхав за межі проїзної частини дороги та допустив наїзд автомобіля на дерево. Під час руху водій, імовірно, заснув, унаслідок чого втратив постійний контроль над керованим ним транспортним засобом, не контролював його подальший рух та не міг безпечно керувати автомобілем.

За встановленими обставинами причиною смерті ОСОБА_2 стали множинні травми голови, отримані особою, яка перебувала в легковому автомобілі, під час зіткнення транспортного засобу з фіксованим або стаціонарним об`єктом.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що водієм ОСОБА_2 було порушено вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху, а його дії з технічної точки зору перебували у безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням її наслідків.

Вказані обставини встановлено судами не на підставі припущень та не виключно з огляду на сам факт дорожньо-транспортної пригоди, а за результатами дослідження сукупності наявних у матеріалах справи доказів, зокрема акта службового розслідування командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 лютого 2023 року, постанови Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30 квітня 2023 року про закриття кримінального провадження №1202322[телефон приховано] та висновку автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-23/1607-ІТ від 21 березня 2023 року.

За результатами оцінки зазначених доказів суди попередніх інстанцій встановили фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, характер дій ОСОБА_2 безпосередньо перед її настанням, допущене ним порушення вимог Правил дорожнього руху, а також причинно-наслідковий зв`язок між такими діями, виникненням дорожньо-транспортної пригоди та смертю військовослужбовця.

З огляду на встановлені обставини суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявні у справі докази в їх сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_2 діяння, пов`язаного з порушенням Правил дорожнього руху, в обсязі, достатньому для вирішення питання щодо наявності передбачених законом підстав для відмови членам його сім`ї у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту «а» частини першої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому суди виходили з того, що для вирішення питання про право членів сім`ї загиблого військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги визначальним є не формальний факт притягнення або непритягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності, а встановлені на підставі належних доказів фактичні обставини його загибелі та наявність причинного зв`язку між допущеним ним порушенням Правил дорожнього руху і дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої настала смерть.

Таким чином, Верховний Суд розглядаючи питання про передачу справи на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу, а саме - судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду має на меті відступ від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 120/4628/18-а, від 13.05.2026 у справі № 580/7601/24 та від 25.08.2026 у справі № 120/16733/24 та інших, у яких містяться такі позиції.

Суд враховує, що спірні правовідносини в справі № 520/13701/25 та у цій справі є схожими, оскільки вирішення спору фактично зводиться до розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум членам сім`ї загиблого внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби, а правовий висновок, що буде сформований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №520/13701/25, може вплинути на наслідки розгляду цієї справи.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

З огляду на викладене та з метою правильного і однакового застосування положень законодавства при вирішенні спору суд дійшов висновку, що провадження у справі №460/19075/25 необхідно зупинити до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №520/13701/25.

Керуючись статтями 236, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження у справі №460/19075/25 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №520/13701/25.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 07 жовтня 2026 року.

Суддя Н.В. Друзенко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
07.09.2026 Ухвала № 139519858 Рівненський окружний адміністративний суд
21.10.2025 Ухвала № 131202245 без тексту Рівненський окружний адміністративний суд