ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/7471/21 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Кузьмишина О.М.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Костюк О.В.
пр-к позивача Канарський В.С.
пр-к відповідача Тихонова О.М.
пр-к відповідача Кіцнак П.О.
пр-к відповідача Гаврилів Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора (далі - Кадрова комісія), Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії від 19.02.2021 № 37дп-21 про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, прийнятого у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-1003дс-238дп-20;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 26.02.2021 №2дк про звільнення заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури.
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 04.07.2022 №20дк.
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в органах прокуратури з 05.07.2022.
- стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.07.2022 по 06.04.2026 у розмірі 2762614,64 грн.
Позовні вимоги в частині протиправності рішення Кадрової комісії мотивовані тим, що зазначений відповідач протиправно, за відсутності факту вчинення позивачем дисциплінарних проступків, що передбачені пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), із посиланням на обставини, які не відповідають фактичним обставинам справи, прийняв рішення від 19.02.2021 № 37дп-21, яким вирішив притягнути прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Позовні вимоги в частині визнання протиправними наказів Генерального прокурора від 26.02.2021 № 2дк та від 04.07.2022 № 20дк мотивовані тим, що вказані накази, якими заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури, а також визначено дату звільнення як перший день після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, винесені на підставі протиправного та необґрунтованого рішення Кадрової комісії від 19.02.2021 № 37дп-21.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково:
-визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора від 19.02.2021 № 37дп-21 про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, прийнятого у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-1003дс-238дп-20;
-визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 26.02.2021 № 2дк про звільнення заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури;
-визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 04.07.2022 №20дк;
-поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в органах прокуратури з 05.07.2022;
-стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.07.2022 по 06.04.2026 у розмірі 2762614,64 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням відповідачі, а саме: Офіс Генерального прокурора та Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, - подали апеляційні скарги, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року та 06 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року продовжено строк розгляду на розумний та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 вересня 2026 року.
У судовому засіданні представники Офісу генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора вимоги апеляційних скарг підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом Генерального прокурора від 10.09.2020 № 268к ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Тернопільської обласної прокуратури з 11.09.2020 строком на п`ять років.
15.09.2020 у зв`язку з розміщенням у засобах масової інформації публікацій, у яких наведено відомості, що можуть свідчити про вчинення працівниками прокуратури Тернопільської області дій, що порочать звання прокурора, порушення ними правил прокурорської етики, наказом Генерального прокурора від 15.09.2020 № 426 призначено службове розслідування.
Під час проведення службового розслідування наказом Генерального прокурора від 16.09.2020 № 313к ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Тернопільської обласної прокуратури з 17.09.2020 у зв`язку з переведенням до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на підставі його заяви.
Наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 01.10.2020 № 161о/с ОСОБА_1 призначено заступником керівника зазначеної прокуратури.
15.10.2020 Генеральним прокурором затверджений Висновок службового розслідування за інформацією щодо розміщених публікацій у засобах масової інформації, у яких наведено відомості, що можуть свідчити про вчинення працівниками Тернопільської обласної прокуратури дій, що порочать звання прокурора, порушення ними правил прокурорської етики (далі - Висновок службового розслідування).
Пунктом 3 Висновку службового розслідування у зв`язку із встановленням за результатами його проведення фактів, що свідчать про одноразове грубе порушення ОСОБА_1 правил прокурорської етики, Генеральній інспекції Офісу Генерального прокурора доручено звернутися до кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
26.10.2020 до Кадрової комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Яковлева А.С. про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. 27.10.2020 за вказаною скаргою членом Кадрової комісії відкрито дисциплінарне провадження, проведено перевірку її доводів та складено висновок про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку
Згідно з дисциплінарною скаргою: « ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника Тернопільської обласної прокуратури 14.09.2020, в день представлення його колективу Тернопільської обласної прокуратури, у робочий час, під час святкування призначення на зазначену посаду організував у своєму службовому кабінеті фуршет, під час якого вживав алкогольні напої та наполягав на їх вживанні присутніми, а саме колишніми заступниками прокурора Тернопільської області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
При цьому, під час спілкування з зазначеними особами ОСОБА_1 висловлював на їх адресу погрози, які супроводжувалися нецензурною лайкою. Крім того, ОСОБА_1 під час організації фуршету, діючи в особистих (приватних) інтересах, не пов`язаних зі службовою діяльністю, спонукав підлеглих працівників відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб Тернопільської обласної прокуратури до виконання доручень особистого характеру, зокрема щодо доставки зі використанням службового автотранспорту продуктів харчування, що виходить за межі їх службових обов`язків.
За результатами розгляду висновку Кадровою комісією ухвалено рішення від 19.02.2021 № 37дп-21, згідно з яким заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури».
Фактичною підставою для прийняття рішення від 19.02.2021 № 37дп-21 став висновок Кадрової комісії про вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв у робочий час у приміщенні службового кабінету в день представлення його колективу Тернопільської обласної прокуратури 14.09.2020 під час проведення святкового фуршету, висловлення погроз на адресу колишніх заступників прокурорів, які супроводжувалися нецензурною лайкою, а також факту спонукання підлеглих працівників Тернопільської обласної прокуратури до виконання доручень особистого характеру щодо доставки із використанням службового автотранспорту продуктів харчування для проведення фуршету, що становить склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
На підставі рішення Кадрової комісії від 19.02.2021 № 37дп-21 Генеральний прокурор видав наказ від 26.02.2021 № 2дк про звільнення заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною.
Згідно з наказом Генерального прокурора від 04.07.2022 № 20дк заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 вважається звільненим з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 04.07.2022.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційних скарг колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон № 1697-VII.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII однією із засад діяльності прокуратури є незалежність прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Закону № 1697-VII незалежність прокурора забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з частиною третьою статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
Підпунктом 7 пункту 22 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX (далі - Закон № 113-ІХ) установлено, що тимчасово, до 01.09.2021 в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення, у тому числі розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Згідно з підпунктом 8 пункту 22 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX Генеральний прокурор визначає порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та процедуру здійснення дисциплінарного провадження; порядок прийняття кадровою комісією рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру», про накладення на прокурора Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 розділу І Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 № 266, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 266) органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, є кадрова комісія, утворена відповідно до Порядку роботи кадрових комісій, який затверджений наказом Генерального прокурора.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 266 розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні кадрової комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності також інші особи.
Пунктами 11, 12 розділу ІІІ Порядку № 266 встановлено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні кадрової комісії заслуховуються пояснення члена кадрової комісії, який проводив перевірку дисциплінарної скарги, особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та/або її представника, прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника, а також інших осіб у разі необхідності. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право відмовитися від надання пояснень стосовно себе, ставити питання учасникам дисциплінарного провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена кадрової комісії подавати заяву про його відвід. Відмова прокурора, щодо якого здійснюється дисциплінарне провадження, від надання стосовно себе пояснень не означає визнання відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку. Учасники дисциплінарного провадження можуть заявляти до кадрової комісії клопотання. Клопотання розглядаються кадровою комісією одразу після їх надходження із занесенням результатів розгляду до протоколу засідання.
Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Порядку № 266 при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, а також інші обставини, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з пунктом 22 Порядку № 266 рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора за результатами дисциплінарного провадження може бути прийнято у разі: якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення; якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності.
Наказом Генерального прокурора України від 13.04.2017 № 111 затверджений Порядок організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України (далі - Порядок № 111).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 111 до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить, зокрема, порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі - Кодекс професійної етики) прокурор, який обіймає адміністративну посаду, не може прямо чи опосередковано спонукати підлеглих або інших прокурорів до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності на користь своїх приватних інтересів або інтересів третіх осіб.
Частиною першою статті 16 Кодексу професійної етики встановлено, що при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до статті 21 Кодексу професійної етики прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.
Статтею 29 Кодексу професійної етики встановлено, що відносини між прокурорами у їх колективах повинні ґрунтуватися на засадах взаємоповаги і взаємодопомоги. У стосунках між собою прокурори повинні уникати проявів недоброзичливого ставлення один до одного, спрямовуючи свої зусилля на виконання покладених на прокуратуру завдань. Об`єктивна публічна критика у колективах прокуратур недоліків у роботі колег має поєднуватися з повагою, толерантністю, стриманістю і ввічливістю.
Згідно з частиною першою статті 31 Кодексу професійної етики у відносинах з підпорядкованими працівниками керівники всіх рівнів мають поєднувати принциповість та вимогливість з повагою та доброзичливістю, не допускати грубощів та приниження людської гідності.
Згідно з вимогами статті 33 Кодексу професійної етики відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.
Так, колегія суддів звертає увагу, що предметом спору в даній справі є правомірність рішення Кадрової комісії від 19.02.2021 № 37дп-21 «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури; наказ Генерального прокурора від 26.02.2021 № 2дк, яким реалізовано дисциплінарне стягнення та звільнено позивача з посади в органах прокуратури, а також наказ Генерального прокурора від 04.07.2022 № 20дк, яким визначено дату звільнення позивача з посади в органах прокуратури як 04.07.2022.
Рішення Кадрової комісії від 19.02.2021 № 37дп-21 щодо встановлення факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку згідно ґрунтується на матеріалах дисциплінарної справи, а саме: показах двох з чотирьох осіб, які перебували у службовому кабінеті позивача 14.09.2020 під час інциденту - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , та які підтверджували факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, схиляння до споживання алкогольних напоїв інших осіб, висловлення погроз з використанням нецензурної лексики на адресу підлеглих. Кадровою Комісією зазначено, що під час службового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пройшли опитування зі використанням поліграфа (довідки № № 42, 43 від 24.09.2020), під час якого повністю підтвердили надані ними раніше пояснення. Також Кадрова комісія дослідила відеозаписи камер зовнішнього спостереження приміщення Тернопільської обласної прокуратури та здійснила огляд фото таблиці з основних камер відеоспостереження Тернопільської обласної прокуратури, на яких було зафіксовано факт передачі продуктів харчування.
Згідно з мотивувальною частиною рішення від 19.02.2021 № 37дп-21 Кадрова комісія критично оцінила результати проходження прокурором ОСОБА_1 опитування з використанням поліграфа, оскільки вони суперечать іншим, зібраним під час дисциплінарного провадження фактичним відомостям, які у своїй сукупності, на думку Кадрової комісії, спростовують пояснення ОСОБА_1 в частині подій, які відбулися 14.09.2020 у службовому кабінеті керівника Тернопільської обласної прокуратури.
Пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які також перебували у службовому кабінеті позивача під час інциденту, щодо невживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв під час проведення наради із заступниками прокурора 14.09.2020 Кадровою комісією також оцінено критично, оскільки вказані пояснення, за висновком комісії, не відповідають зібраним в ході перевірки іншим матеріалам. Також Кадрова комісія зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовилися від обстеження у медичному закладі щодо можливого факту вживання алкогольних напоїв та перебування у стані алкогольного сп`яніння та не підтвердили свої пояснення у ході службового розслідування зі застосуванням поліграфа.
За результатами оцінки зібраних матеріалів Кадрова комісія зробила висновок, що ОСОБА_1 14.09.2020, у робочий час під час спілкування із заступниками прокурора Тернопільської області ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вживав алкогольні напої та наполягав на їх вживанні присутніми, що супроводжувалось висловлюванням в їх адресу погроз та нецензурної лайки. Також Комісія вказала, що 14.09.2020 прокурор ОСОБА_1 , в особистих інтересах, не пов`язаних із службовою діяльністю, спонукав підлеглих працівників Тернопільської обласної прокуратури до виконання доручень особистого характеру, зокрема і використання службового автотранспорту з доставки продуктів харчування, що виходить за межі їх службових обов`язків.
Наразі сам факт вживання позивачем спиртних напоїв або ж перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння на робочому місці комісійно не зафіксовано та належними і беззаперечними доказами не доведено а ні під час службового розслідування. А ні під час розгляду справи судом.
Доводи апеляційних скарг зводяться до втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження Кадрової комісії колегія суддів вважає за необхідне визначити межі судового контролю за рішенням дисциплінарного органу.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду у вказаній категорії справ адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас дискреційний характер повноважень Кадрової комісії не виключає перевірки судом дотримання встановленої законом процедури дисциплінарного провадження, забезпечення прокурору права на захист, а також повноти та об`єктивності врахування обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2018 № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17) зазначено, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України «цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 08.06.2016 № 3-рп/2016).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).
Отже, наявність у дисциплінарного органу дискреційних повноважень не виключає судового контролю за тим, чи реалізовані такі повноваження в межах закону, без свавілля, з дотриманням установленої процедури та гарантій особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності.
Перевіряючи рішення Кадрової комісії від 19.02.2021 № 37дп-21 на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, у тому числі у розрізі дотримання Кадровою комісію як дисциплінарним органом вимог щодо належної дисциплінарної процедури, колегія суддів керується наступним.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.09.2018 у справі № П/9901/14/17 для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс.
У свою чергу, для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, дисциплінарний орган має встановити факт поведінки прокурора, яка не відповідає вимогам, встановленим Законом № 1697-VII.
Факти неналежної поведінки прокурора мають бути встановлені Кадровою комісією на підставі зібраних матеріалів дисциплінарного провадження із наданням їм відповідної оцінки на предмет достатності, належності та допустимості як доказів, які підтверджують ті чи інші обставини, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Порядку № 266 розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.
Відповідно до підпунктів b, d пункту третьої статті 6 § 1 Конвенції кожний обвинувачений має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04.06.2020 у справі №460/354/19 та від 21.02.2025 у справі №380/7340/23, стандарт належної судової процедури, викладений у статті 6 Конвенції застосовується і до адміністративних процедур за участі суб`єкта владних повноважень.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року у справі № 495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року у справі № 805/2340/17-а, постанова від 4 червня 2020 року № 460/354/19), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Верховний Суд зауважив, що вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.
ЄСПЛ у рішенні від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" (Kraska v. Switzerland) визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги (Clinique des Acacias and Others v. France (Клінік дез Акація та інші проти Франції), § 37).
Сторони у справі мають право надати суду зауваження, які вони вважають важливими у справі. Це право можна вважати ефективним тільки за умови, що зауваження були "заслухані", тобто відповідно розглянуті судом. Тобто, "суд" має проводити належний розгляд поданих документів і доказів, та наведених сторонами аргументів і доказів (Kraska v. Switzerland, § 30, Van de Hurk v. the Netherlands, Perez v. France [ВП], § 80).
Довіра сторін суду заснована на знанні того, що у них була можливість висловити погляди щодо кожного документа у справі (у тому числі документи, що суд отримав за своїм клопотанням: K.S. v. Finland (К. С. проти Фінляндії), § 22) (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 29; Pellegrini v. Italy (Пеллеґріні проти Італії), § 45).
Право на змагальні провадження повинно надаватись у задовільних умовах: сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, і коментувати їх існування, зміст та достовірність у належній формі у встановлений час (Krиmбш and Others v. the Czech Republic, § 42; Groupe Kosser v. France § 26), за необхідності, отримати відкладення справи (Yvon v. France (Івон проти Франції), § 39.
Згідно з витягом з протоколу № 6 засідання Кадрової комісії від 19.02.2021, копія якого наявна в матеріалах справи, під час розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 у дисциплінарному провадженні № 07/3/2-1003дс-238дп-20 представник позивача - адвокат Жук Ю.М, заявив клопотання про виклик та опитування осіб, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також клопотання про дослідження матеріалів службового розслідування, а саме: письмових пояснень: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; заяви про відмову від проходження медичного освідування на предмет вживання алкогольних напоїв від 14.09.2020 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; акту Генеральної інспекції від 14.09.2020 16 год.; довідки про результати дослідження з використанням поліграфа ОСОБА_5 від 23.09.2020 року № 43; довідки про результати дослідження з використанням поліграфа ОСОБА_3 від 23.09.2020 № 42; довідки головного спеціаліста управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції ОСОБА_8. від 24.09.2020; висновку експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження з використанням поліграфа від 23.09.2020 № 23659/20-61; заперечення прокурора Петришина М.С. від 21.10.2020 на висновок службового розслідування; рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2020 у справі № 359/8383/20; відеозаписи камер спостереження від 14.09.2020.
Зазначені клопотання були обґрунтовані наявністю значних розбіжностей у наявних в матеріалах справи свідченнях осіб, відсутністю важливих показань окремих осіб, а також необхідністю з`ясування окремих обставин збору доказів в ході службового розслідування.
У задоволенні вказаних клопотань Кадровою комісією згідно з витягом з протоколу №6 засідання від 19.02.2021 було відмовлено. Підстави відмови та мотиви Кадрової комісії, з яких вона виходила, відмовляючи у задоволенні клопотання, у протоколі засідання Кадрової комісії та у рішенні від 19.02.2021 № 37дп-21 не відображені.
Оцінюючи вплив відмови у задоволенні зазначених клопотань на реалізацію позивачем права на захист та дотримання принципу змагальності дисциплінарного провадження, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з рішенням Кадрової комісії від 19.02.2021 № 37дп-21 підставою для критичної оцінки пояснень заступників прокурорів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які безпосередньо перебували у приміщенні службового кабінету ОСОБА_1 під час проведення наради та які заперечили факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, висловлення погроз на адресу підлеглих та схиляння їх до споживання алкогольних напоїв, слугувало те, що вказані пояснення не відповідають зібраним в ході перевірки іншим матеріалам.
Зокрема, Кадровою комісією у рішення від 19.02.2021 № 37дп-21 зазначено, що інші особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , підтвердили факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, схиляння до їх вживання інших осіб та висловлення погроз на адресу підлеглих із застосуванням нецензурної лексики.
Таким чином, Кадрова комісія підтвердила наявність розбіжностей у показаннях осіб, які безпосередньо перебували у службовому кабінеті під час подій 14.09.2020.
Вказані розбіжності мали істотний характер, оскільки стосувалися безпосередньо факту події дисциплінарного проступку: показання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, висловлення погроз та нецензурної лексики прямо суперечили поясненням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які також перебували у службовому кабінеті під час відповідних подій та заперечували наведені обставини.
За таких обставин відмова Кадрової комісії у виклику та опитуванні осіб, показання яких містили істотні суперечності щодо обставин, покладених в основу дисциплінарного обвинувачення, без наведення мотивів такої відмови не узгоджується з принципами змагальності та об`єктивності дисциплінарного провадження. Особливо з огляду на те, що показання одних осіб Комісією були покладені в основу висновку про наявність дисциплінарного проступку, тоді як протилежні за змістом пояснення інших осіб були відхилені.
Оскаржуване рішення не містить оцінки доказів, які подавалися прокурором на підтвердження його невинуватості, а саме: акту Генеральної інспекції від 14.09.2020 та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2020 у справі №359/8383/20.
Згідно з актом від 14.09.2020, складеним в присутності начальника сектору «К» УСБУ в Тернопільській області, ст. оперуповноважених ОВС підрозділу БКОЗ УСБУ в Тернопільській області, в.о. начальника відділу кадрової роботи та державної служби Тернопільської обласної прокуратури, головного спеціаліста відділу роботи з кадрами прокуратури Тернопільської області, головного спеціаліста роботи з кадрами прокуратури Тернопільської області, прокурора Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, в період з 16 години 10 хвилин по 16 годину 44 хвилини був обстежений кабінет керівника Тернопільської обласної прокуратури, що розташований на другому поверсі приміщення прокуратури по вул. Листопадова, 4 у м. Тернополі. Зокрема було встановлено, що кабінет складається з трьох приміщень: кабінету (прохідного), кабінету кінцевого (з`єднаного окремим входом з попереднім) та вбиральні. Обстеженням у приміщенні кабінету не встановлено продуктів харчування, відкритих алкогольних напоїв, а також обстановки, яка б вказувала на споживання таких продуктів. У кухонному посуді, що знаходиться у кінцевому приміщенні кабінету у дерев`яній коробці темного кольору знаходиться напій під назвою «Pirates Crog № 13», яка закрита та скріплена паперовою біркою. Крім цього, за наслідками обстеження кабінету ОСОБА_1 було запропоновано пройти обстеження у медичному закладі на предмет вживання алкогольних напоїв та перебування у стані алкогольного сп`яніння. На вказану пропозицію ОСОБА_1 погодився.
Зазначені обставини також встановлені у рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2020 у справі № 359/8383/20 про захист честі, гідності і ділової репутації, а також спростування недостовірної інформації.
Водночас згідно з протоколом № 6 засідання від 19.02.2021 Кадровою комісією у дослідженні вказаних документів відмовлено. Підстави та мотиви Кадрової комісії, з яких вона виходила, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, у протоколі засідання та у рішенні від 19.02.2021 № 37дп-21 Кадровою комісією не відображені. Оцінка зазначеним документам та обставинам, що вони підтверджують, у рішенні Кадрової комісії від 19.02.2021 № 37дп-21 відсутня.
За таких обставин проблема полягає не у тому, яку саме доказову силу мали наведені документи, а у відсутності в рішенні дисциплінарного органу будь-яких мотивів їх неврахування попри те, що позивач прямо посилався на них на підтвердження своєї позиції.
Дотримання принципу змагальності у дисциплінарному провадженні передбачає надання прокурору та його представнику реальної можливості ознайомитися з доказами, надати щодо них пояснення і заперечення, а також подати докази на підтвердження власної позиції та отримати їх належну оцінку дисциплінарним органом.
Відмова у дослідженні за участю прокурора доказів, наданих ним на підтвердження його невинуватості, із наступним ненаданням будь-якої оцінки зазначеним доказам у рішенні за результатами розгляду дисциплінарної скарги є свідченням недотримання Кадровою комісією принципу змагальності та порушенням права позивача на захист у дисциплінарній процедурі.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно з рішенням від 19.02.2021 № 37дп-21 Кадрова комісія критично оцінила висновок експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження з використанням поліграфа від 23.09.2020 № 23659/20-61, що надавався позивачем, оскільки результати проходження прокурором ОСОБА_1 опитування з використанням поліграфа суперечать іншим, зібраним під час дисциплінарного провадження фактичним відомостям, у тому числі, опитуванням з використанням поліграфа, що проводилися стосовно заступників прокурора ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
З приводу вказаного, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом висновку експертного дослідження від 23.09.2020 №23659/20-61 у ОСОБА_1 не виявлено комплексу значимих фізіологічних реакцій, які б свідчили про вживання ним 14.09.2020 алкогольних напоїв на робочому місці, застосування ненормативної лексики та погроз щодо присутніх осіб, а також примушування їх до певної поведінки
Згідно з розділом «Дослідження» висновку від 23.09.2020 № 23659/20-61 значима реакція - це фізіологічна реакція, яка виникає у підекспертної особи внаслідок пред`явленого експертом вербального чи невербального стимулу та вказує на його значимість для підекспертної особи. Якщо значима реакція виникає при відповіді «ні», «не знаю» або на фоні мовчання підекспертної особи, то це свідчить про викривлення, приховування підекспертною особою інформації зданого питання. Відсутність значимих реакцій при наданні підекспертною особою вербального повідомлення «ні» або «не знаю» свідчить про щирість наданої відповіді. Наявність значимої реакції при наданні стверджувального вербального повідомлення «так» свідчить про емоційну значимість змісту озвученого питання та означає щирість цієї відповіді.
Висновок експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження від 23.09.2020 № 23659/20-61 містить текст питань, що ставилися підекспертній особі, надану відповідь та відомості щодо значимості реакції. Після пред?явлення різних варіантів стимулів були отримані відповіді та зафіксовані фізіологічні реакції. До кожної групи відповідей експертами надано оцінку ступеню щирості наданих відповідей.
Згідно з висновком довідки від 23.09.2020 № 42 в ході опитування з використанням поліграфа у ОСОБА_3 отримано значущі стійкі психофізіологічні реакції щодо фактів порушення внутрішнього трудового розпорядку, вживання алкоголю та нецезурної лайки з боку керівника Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_1 14.09.2020.
Згідно з висновком довідки від 23.09.2020 № 43 у ході опитування з використанням поліграфа у ОСОБА_5 отримано значущі стійкі психофізіологічні реакції щодо фактів порушення внутрішнього трудового розпорядку, вживання алкоголю та нецезурної лайки з боку керівника Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_1 14.09.2020.
Водночас оцінки отримання значущих психофізіологічних реакцій опитуваних осіб у розрізі правдивості наданих ними відповідей довідки від 23.09.2020 № 42, 43 не містять.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянтів у тій частині, що результати опитування з використанням поліграфа не мають самостійного та безумовного доказового значення. Водночас у межах апеляційного перегляду оцінці підлягає не достовірність таких результатів як доказів наявності чи відсутності дисциплінарного проступку, а повнота, послідовність та об`єктивність їх врахування Кадровою комісією у сукупності з іншими матеріалами дисциплінарного провадження.
Як зазначалось, 19.02.2021 представником ОСОБА_1 - адвокатом Жуком Ю.М., під час розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку було подано клопотання про дослідження, у тому числі висновку експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження з використанням поліграфа від 23.09.2020 № 23659/20-61 та довідок від 23.09.2020 № 42, 43.
Водночас, у задоволенні вказаного клопотання Кадровою комісією відмовлено.
Колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 1 розділу VІ Інструкції про порядок використання поліграфа в діяльності органів прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 12.06.2017 № 180, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, опитування з використанням поліграфа не передбачає отримання незаперечних результатів щодо реагування суб`єкта опитування на психологічні стимули (подразники), висновки за результатами такого опитування мають виключно ймовірний та орієнтовний характер.
Водночас колегія суддів наголошує, що вказаний пункт Інструкції містить вимоги щодо розгляду таких висновків у сукупності з іншою перевіреною інформацією та матеріалами.
Отже, сама по собі ймовірність результатів поліграфа не виключає їх врахування у дисциплінарному провадженні, однак вимагає їх оцінки не ізольовано, а у взаємозв`язку з іншими доказами та обставинами справи. Саме з огляду на дотримання цієї вимоги колегія суддів оцінює дії Кадрової комісії у спірних правовідносинах.
Як вбачається з мотивувальної частини рішення Кадрової комісії від 19.02.2021 №37дп-21 висновок експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження з використанням поліграфа від 23.09.2020 № 23659/20-61 та відомості довідок від 23.09.2020 № 42, 43 у сукупності з іншою перевіреною інформацією та матеріалами Кадровою комісією не розглядалися. Натомість відомості, зазначені у довідках від 23.09.2020 № 42, 43 навпаки використані Комісією для підтвердження пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які суперечили поясненням інших осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у той час як пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та відомості експертного дослідження від 23.09.2020 № 23659/20-61 Кадровою комісією оцінено критично з тих підстав, що вони суперечили іншим матеріалам службового розслідування.
Колегія суддів наголошує, що верховенство права і законність, неупередженість, об`єктивність та змагальність є основними засадами діяльності Кадрової комісії. Надання особі, якій висунуто звинувачення у вчиненні дисциплінарного проступку, можливості обґрунтувати наявність тих чи інших обставин, якими вона підтверджує свою невинуватість, є визначальним для висновку про дотримання під час дисциплінарного провадження права особи на справедливий розгляд справи.
Наявність значущих розбіжностей у поясненнях осіб щодо факту події дисциплінарного проступку, відмова прокурору у виклику для надання пояснень інших осіб, які могли підтвердити відсутність події дисциплінарного проступку, відмова Кадрової комісії у дослідженні за участю прокурора та його представників наявних матеріалів справи за наявності значущих розбіжностей в їх відомостях, ненадання оцінки окремим матеріалам дисциплінарної справи, які, за посиланням позивача, підтверджували його невинуватість, є свідченням необ`єктивності Кадрової комісії під час розгляду питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та недотримання принципу змагальності, що закріплений у пункті 11 розділу ІІІ Порядку № 266.
Зазначені порушення є істотними, оскільки призвели до того, що у спірних правовідносинах Кадрова комісія не забезпечила стороні захисту можливості у повній мірі висловити власні доводи та заперечення з приводу існування як фактів реальної дійсності обставин, які Кадрова комісія вважала встановленими та існуванням яких обґрунтувала факт події дисциплінарного проступку.
Недотримання Кадровою комісією принципу змагальності у спірних правовідносинах є порушенням гарантованого позивачу статтею 6 Конвенції права на захист.
Зазначене виключає висновок про дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень вимог, що висуваються до правової (справедливої) адміністративної процедури, та є підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень, ухваленого за результатами такої процедури.
Колегія суддів дійшла висновку про протиправність рішення Кадрової комісії від 19.02.2021 № 37дп-21, згідно з яким заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, та, відповідно, наявність підстав для скасування такого рішення.
Щодо позовної вимоги про протиправність наказів Генерального прокурора від 26.02.2021 № 2дк та від 04.07.2022 № 20дк, якими реалізовано накладене Кадровою комісією дисциплінарне стягнення та визначення дату звільнення прокурора з посади, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 9 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор у встановленому порядку на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора Офісу Генерального прокурора, прокурора обласної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування такої особи на посаді прокурора.
Оскаржувані позивачем наказ Генерального прокурора від 26.02.2021 № 2дк, яким реалізовано дисциплінарне стягнення та звільнено позивача з посади в органах прокуратури, та наказ Генерального прокурора від 04.07.2022 № 20дк, яким визначено дату звільнення позивача, прийняті на підставі рішення Кадрової комісії від 19.02.2021 № 37дп-21.
Зважаючи на протиправність рішення Кадрової комісії від 19.02.2021 № 37дп-21 суд зазначає про наявність підстав для визнання протиправними та скасування наказів Генерального прокурора від 26.02.2021 № 2дк та від 04.07.2022 № 20дк.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги в частині зобов`язання Офісу Генерального прокурора та Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону або на рівнозначній посаді з 04.07.2022, та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період, починаючи з 05.07.2022, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Виключенням із цього правила є норма статті 240-1 КЗпП України, яка передбачає, що в разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, то орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу та одночасно визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.
Таким чином, у разі незаконного звільнення працівника з роботи, порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/12916/15, від 06.03.2019 у справі № 824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі № 826/751/16, від 27.06.2019 у справі № 826/5732/16, від 26.07.2019 у справі № 826/8797/15, від 09.10.2019 у справі № П/811/1672/15, від 12.09.2019 у справі № 821/3736/15-а, від 22.10.2019 у справі № 816/584/17, від 07.07.2020 у справі № 811/952/15.
Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Наказом Генерального прокурора від 26.02.2021 №2дк заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури.
Згідно з наказом Генерального прокурора від 04.07.2022 № 20дк заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_1 вважається звільненим з посади в органах прокуратури з 04.07.2022.
Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на момент розгляду справи як юридична особа не припинена.
Наказом Генерального прокурора від 17.03.2023 № 74 «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 05.02.2020 № 66» Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону перейменовано на Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, зважаючи на протиправність звільнення позивача з посади на підставі наказів Генерального прокурора від 26.02.2021 № 2дк та від 04.07.2022 № 20дк, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів судового захисту порушених прав позивача шляхом ухвалення рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону з 05.07.2022 - з наступного дня після звільнення.
Частиною другою статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу правомірно керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), та на підставі довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону від 08.07.2022 № 21/53 вих-22 про середньоденну заробітну плату позивача вірно визначив розмір середнього заробітку, що має бути виплачений на користь позивача.
Апеляційні скарги щодо розміру вказаних виплат заперечень не містять.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.М. Кузьмишина
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року)