УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 240/21172/25
адміністративне провадження № К/990/44185/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І.В., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 240/21172/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, у якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1, які полягають у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 08 лютого 2021 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1, нарахувати і виплатити різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 лютого 2021 року в загальній сумі 137 934,33 грн, відповідно до абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 08 лютого 2021 року.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 лютого 2021 року, із врахуванням абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу та з урахуванням виплаченої раніше суми.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації за період з 01 березня 2018 року по дату виплати заборгованих коштів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у даній справі.
Скаржник повторно подав апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року.
Не погодившись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою .
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно із частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Водночас порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд установив, що скаржником не наведено належного обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке могло б становити підставу для касаційного перегляду оскаржуваної ухвали.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ІНФОРМАЦІЯ_1 посилається на те, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції зазначив про наявність ухвали від 09 червня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інституту на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, тоді як предметом повторного апеляційного оскарження є рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року.
Водночас зі змісту наведеної самим скаржником ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року вбачається, що нею відмовлено у відкритті апеляційного провадження саме за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року.
Отже, наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до посилання на помилкове зазначення судом апеляційної інстанції в одному з абзаців мотивувальної частини оскаржуваної ухвали найменування суду та дати судового рішення, однак скаржник не обґрунтовує, яким чином таке зазначення спростовує наявність передбаченої пунктом 3 частини першої статті 299 КАС України процесуальної підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Водночас скаржник, посилаючись на помилкове зазначення в оскаржуваній ухвалі найменування суду та дати судового рішення, не наводить доводів, які б заперечували факт постановлення Сьомим апеляційним адміністративним судом ухвали від 09 червня 2026 року саме за його апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року, а також не обґрунтовує, чому за наявності такої ухвали положення пункту 3 частини першої статті 299 КАС України не підлягали застосуванню.
Посилання скаржника на статтю 242 КАС України, пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України та право на апеляційний перегляд справи саме по собі не є обґрунтуванням порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки касаційна скарга не містить доводів, які б ставили під сумнів наявність установленої пунктом 3 частини першої статті 299 КАС України передумови для постановлення оскаржуваної ухвали.
Таким чином, скаржник, не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, фактично вказує на окрему неточність у її мотивувальній частині, однак не наводить належного обґрунтування того, у чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 3 частини першої статті 299 КАС України та яким чином наведена ним обставина вплинула на правильність вирішення процесуального питання про відкриття апеляційного провадження.
За таких обставин касаційна скарга не містить належного викладення та обґрунтування підстав касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 240/21172/25 - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін