УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №520/1232/26
адміністративне провадження № К/990/44833/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Жука А.В., Білак М.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 20 від 09.01.2026, повідомлення № 20260109-279851 від 12.01.2026, яким відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву про надання відстрочки з урахуванням вимог чинного законодавства України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
02 жовтня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Харківським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначив, що: «основною підставою допуску є підпункт «а». Касаційна скарга порушує такі взаємопов`язані питання права: 1. Чи означає формулювання «під час здійснення заходів» у пункті 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, що загиблий близький родич обов`язково має бути особистим виконавцем цих заходів, чи воно охоплює також загибель цивільного родича, безпосередньо пов`язану з бойовими діями під час здійснення державою передбачених нормою заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та відсічі агресії? 2. Чи обмежена перша частина цієї норми виключно подіями після початку Операції об`єднаних сил, чи вона може охоплювати безпосередню загибель від бойового ураження в Донецькій області у період АТО; як у такому випадку співвідносяться пункти 3 і 4 частини третьої статті 23? 3. Чи дозволяє пункт 58 у взаємозв`язку з відповідною позицією додатка 5 до Порядку № 560 відхиляти документ про причину та обставини загибелі лише тому, що його назва не наведена серед прикладів після слів «у тому числі», без оцінки змісту документа за правильно визначеними юридичними умовами права?».
Верховний Суд наголошує, що саме по собі формулювання скаржником низки питань, які, на його думку, мають бути вирішені Верховним Судом, не є належним обґрунтуванням наявності питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Скаржник повинен не лише сформулювати відповідні питання, а й обґрунтувати, у чому полягає їх фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такого обґрунтування касаційна скарга не містить.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник послався на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначив, що: « навіть визнана судом безпосередня загибель матері від обстрілу не може бути підставою для розгляду питання про відстрочку без доказів її особистої оборонної діяльності. Наслідок виходить за межі відмови прийняти окремий документ: застосований судом критерій виключає можливість реалізації заявленої законодавчої гарантії за обставинами втрати матері. Сукупність цієї індивідуальної обставини та впливу рішення на мій правовий статус під час мобілізації прошу врахувати додатково до фундаментального значення питань права.».
Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд наголошує, що посилання скаржника на те, що застосований судами підхід фактично унеможливлює реалізацію заявленої ним законодавчої гарантії, стосується оцінки правильності застосування судами норм матеріального права та обставин саме цієї справи, а не обґрунтування її виняткового значення для скаржника. Саме по собі незгода з висновками судів та важливість спірного питання для особи не є достатніми підставами для застосування підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді С.А. Уханенко А.В. Жук М.В. Білак