УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 520/9341/24
адміністративне провадження № К/990/44032/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року
у справі №520/9341/24
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «Харківобленерго» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування пені з податку на додану вартість за період з 04 липня 2023 року по 05 квітня 2024 року в сумі 15 885 434 гривень 27 копійок та з податку на прибуток за період з 10 липня 2023 року по 31 жовтня 2023 року в сумі 70 967 гривень 52 копійки, внесення відповідних записів до інтегрованої картки платника податків, а також зобов`язати відповідача виключити зазначені суми пені з цієї картки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повторно звернулося з касаційною скаргою, сформованою в підсистемі «Електронний суд» 25 вересня 2026 року, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
За наведеними у скарзі відомостями, попередні касаційні скарги на ці судові рішення повернуто ухвалами Верховного Суду від 31 липня 2026 року, 28 серпня 2026 року та 10 вересня 2026 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіривши зміст касаційної скарги, Суд дійшов таких висновків.
Пункт 4 частини другої статті 330 КАС України вимагає зазначити у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження з посиланням на відповідний випадок, передбачений статтею 328 цього Кодексу.
За пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України касаційне оскарження допускається у разі неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо немає висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтування цієї підстави має стосуватися питання застосування конкретної норми права у правовідносинах, які виникли у справі, з урахуванням установлених судами обставин. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо окремого поєднання обставин не є достатнім обґрунтуванням зазначеної підстави.
Скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу та Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225.
Сформульоване скаржником питання стосується можливості анулювання пені, якщо несвоєчасна сплата грошового зобов`язання розпочалася до 24 лютого 2022 року, не була зумовлена введенням воєнного стану, а рішення контролюючого органу про неможливість виконання податкового обов`язку прийнято після спірного періоду нарахування пені.
Водночас наведене обґрунтування не враховує обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови.
Апеляційний суд установив, що грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями, на які посилається скаржник, набули статусу узгоджених у 2023 році за наслідками їх судового оскарження. Зокрема, зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 25 квітня 2019 року № [номер приховано] узгоджено за наслідками прийняття постанови Верховного Суду від 17 лютого 2023 року у справі № 520/7294/19. Інші зазначені у скарзі зобов`язання узгоджено за наслідками прийняття постанов апеляційного суду протягом травня - листопада 2023 року.
Отже, апеляційний суд виходив із того, що строки сплати відповідних узгоджених грошових зобов`язань припали на період дії воєнного стану. Натомість скаржник пов`язує початок прострочення з датами прийняття податкових повідомлень-рішень, не обґрунтовуючи, чому ці дати визначають строк сплати зобов`язань, які перебували на судовому оскарженні.
За такого викладення доводів питання про застосування норм права до прострочення, яке розпочалося до 24 лютого 2022 року, сформульовано щодо обставин, відмінних від установлених судами у цій справі. Скаржник не пояснює, яким чином вирішення саме цього питання впливає на висновки апеляційного суду з урахуванням установленого ним моменту узгодження грошових зобов`язань.
Щодо відсутності рішення контролюючого органу про неможливість виконання податкового обов`язку на момент нарахування пені скаржник зазначає, що рішення від 11 серпня 2025 року № 2710/6/35-00-04-01-22 є самостійним актом, дія якого не може поширюватися на попередні періоди.
Проте апеляційний суд урахував, що позивач звернувся із заявою про неможливість виконання податкового обов`язку до проведення спірних нарахувань. При цьому суд послався на обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 520/33406/24 та № 520/27774/25, які набрали законної сили, та дійшов висновку, що пеню нараховано за період неможливості позивача виконувати податкові обов`язки.
Крім того, апеляційний суд урахував, що у справі № 520/27774/25 рішення контролюючого органу від 11 серпня 2025 року визнано протиправним і скасовано в частині обмеження періоду неможливості виконання податкових обов`язків.
Наведені у скарзі доводи не розкривають, у чому полягає невирішене питання застосування зазначених норм саме за цих обставин. Наполягаючи на самостійному характері рішення від 11 серпня 2025 року, скаржник не обґрунтовує заявлену підставу у зв`язку з попереднім зверненням позивача із заявою та встановленням неможливості виконання ним податкових обов`язків судовими рішеннями, на які послався апеляційний суд.
Таким чином, доводи скарги в цій частині спрямовані на іншу оцінку обставин підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків та значення прийнятого контролюючим органом рішення, без належного обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, щодо правовідносин, установлених у цій справі.
За частиною другою статті 341 КАС України касаційний суд не уповноважений установлювати нові обставини або переоцінювати докази. Незгода з установленими судами обставинами має бути викладена з обґрунтуванням відповідної передбаченої Кодексом підстави касаційного оскарження.
Посилаючись на неналежне мотивування постанови та порушення статей 242 і 246 КАС України, скаржник прямо зазначає, що не заявляє порушення процесуального права як самостійну підставу за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно, ці доводи не становлять окремо обґрунтованої підстави касаційного оскарження та не усувають недоліків обґрунтування заявленої підстави.
Суд не може самостійно визначати замість скаржника підстави касаційного оскарження або доповнювати їх обґрунтування.
За наведеного касаційна скарга не містить належного викладення передбачених КАС України підстав касаційного оскарження, що зумовлює її повернення відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі №520/9341/24 за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова