УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №420/40716/25
адміністративне провадження №К/990/44286/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №420/40716/25 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «КАМЕТ-СТАЛЬ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
в с т а н о в и в:
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції Одеська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України, за допомогою підсистеми «Електронний суд» 28.09.2026 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №420/40716/25 та ухвалити в цій справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «КАМЕТ-СТАЛЬ» в повному обсязі.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач також порушив питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірного у цій справі судового рішення.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з огляду на наступне.
Законом України від 29.06.2023 №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які набрали чинності 18.10.2023.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
1. При вирішенні питання щодо поважності наведених скаржником підстав пропуску строку касаційного оскарження, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №420/40716/25 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови виготовлено 12.06.2026.
Ураховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку (з урахуванням вихідних днів) був день із датою 13.07.2026, у той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду відповідачем подано 28.09.2026, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження Одеська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України посилається на те, що первинну касаційну скаргу у цій справі було подано у межах процесуального строку, а її подальше повернення Верховним Судом супроводжувалося роз`ясненням щодо права на повторне звернення після усунення недоліків.
Скаржник стверджує, що саме ці обставини зумовлюють необхідність поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки після кожного повернення касаційної скарги він послідовно усував зазначені судом недоліки та повторно звертався до суду касаційної інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом.
На обґрунтування цієї позиції скаржник зазначає, що його дії були спрямовані виключно на усунення недоліків, вказаних судом касаційної інстанції, та реалізацію права на перегляд судового рішення у касаційному порядку. Крім того, посилаючись на практику Верховного Суду, він наголошує на відсутності зловживання процесуальними правами, що, на його переконання, підтверджується врахуванням зауважень, викладених у попередніх ухвалах Верховного Суду, та оперативним повторним зверненням до суду після повернення касаційних скарг у межах річного строку, визначеного частиною п`ятою статті 333 КАС України.
На думку відповідача, повторне подання касаційної скарги об`єктивно призводить до пропуску строку касаційного оскарження, однак за обставин цієї справи таке звернення узгоджується з принципом юридичної визначеності та свідчить про добросовісну реалізацію контролюючим органом права на касаційне оскарження.
Додатково скаржник посилається на особливості функціонування державних органів в умовах правового режиму воєнного стану, який, на його думку, є форс-мажорною обставиною, що істотно ускладнила реалізацію процесуальних прав.
Як висновок, здійснюючи вказівку на практику Європейського суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Законів України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про судоустрій і статус суддів» та керуючись норми КАС України, скаржник просить визнати наведені обставини поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд вважає їх неповажними з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
У свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України скаржник, який діє як суб`єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи й унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги, та підтвердженні відповідними доказами.
Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Одеська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України вже зверталася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №420/40716/25 два рази.
Кожну з раніше поданих скаржником касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 30.07.2026, 31.08.2026 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення передбачених (визначених) статтею 328 КАС України підстав (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга у цій справі, обов`язок зазначення яких унормовано статтею 330 цього ж Кодексу. Оцінивши доводи касаційних скарг та визнавши наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного перегляду спірного судового рішення незмістовним і недостатнім, Верховний Суд у кожній із постановлених ухвал послідовно та вичерпно роз`яснював скаржнику вимоги до форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, у тому числі у взаємозв`язку з положеннями частин другої та третьої статті 353 цього Кодексу.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами статті 330 КАС України, зокрема, в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, й для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Втретє касаційну скаргу скаржником до суду подано 28.09.2026, однак зміст такої в частині викладення підстави для касаційного оскарження спірного судового рішення є необґрунтованим, а наведена скаржником аргументація формально вказаної підстави визначеної, зокрема пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України за своїм змістом і суттю не усуває виявлених недоліків та є неприйнятною з огляду на вимоги статті 328 КАС України.
Тобто маючи деталізовані роз`яснення Верховного Суду викладені в ухвалах про повернення касаційної скарги щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви скаржник так і не врахував та не усунув недоліків попередньо поданих касаційних скарг, які слугували підставою для їх повернення згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Вказане свідчить виключно про відсутність в діях контролюючого органу наміру добросовісної реалізації належного суб`єкту владних повноважень права на касаційне оскарження, формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання своїми процесуальними правами.
Суд окремо звертає увагу, що підставою для повернення двох раніше поданих відповідачем касаційних скарг, слугувало суто відсутність у кожній з них належного обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження визначених частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Поряд з цим, клопотання контролюючого органу про поновлення строку на касаційне оскарження, не містить жодної інформації про наявність обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України та звернутися до суду касаційної інстанції з дотриманням визначеного статтею 329 КАС України процесуального строку на касаційне оскарження, ураховуючи, що Верховний Суд неодноразово надавав скаржнику вичерпні роз`яснення щодо форми й змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати.
Сам по собі факт первинного звернення відповідача до суду з касаційною скаргою у межах установленого законом строку не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження при повторному зверненні. Надання особі права на повторне подання касаційної скарги після її повернення не звільняє її від обов`язку дотримуватися процесуального строку, встановленого законом, та не надає права на власний розсуд визначати час реалізації права на касаційне оскарження.
Усталеною є правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої повернення касаційної скарги у зв`язку з невиконанням скаржником вимог процесуального закону щодо її форми та змісту не є об`єктивною обставиною непереборного характеру, яка може бути визнана поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження. Такі обставини не надають особі права звертатися до суду касаційної інстанції у будь-який необмежений час після спливу встановленого процесуального строку.
Посилання скаржника на неодноразове звернення до суду та оперативне повторне подання касаційної скарги після її повернення також не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку. Реалізуючи право на касаційне оскарження, скаржник був зобов`язаний діяти добросовісно та забезпечити належне виконання своїх процесуальних обов`язків, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду, а також вимог до форми і змісту касаційної скарги. Невиконання цих обов`язків є наслідком процесуальної поведінки самого скаржника та не може покладатися в основу висновку про поважність причин пропуску строку.
Сам по собі факт повторного подання касаційної скарги не усуває обов`язку дотримання процесуальних строків, установлених статтею 329 КАС України, та не наділяє особу правом звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після їх спливу.
Право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, на яке посилається відповідач, є процесуальною гарантією усунення допущених недоліків, а не самостійною та безумовною підставою для поновлення строку касаційного оскарження. Реалізація такого права не звільняє скаржника від обов`язку діяти своєчасно, послідовно та добросовісно.
За відсутності доведених об`єктивних перешкод повторне подання касаційної скарги після спливу встановленого законом строку свідчить не про дотримання принципу юридичної визначеності чи пропорційності, а про неналежну процесуальну дисципліну та формальне ставлення скаржника до виконання вимог КАС України.
Доводи скаржника про те, що повторну (чергову) касаційну скаргу було подано в межах річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд також відхиляє як необґрунтовані. Частина п`ята статті 333 КАС України не змінює та не продовжує процесуальний строк на касаційне оскарження, визначений статтею 329 цього Кодексу, а встановлює виключно граничний (присічний) строк, після спливу якого суб`єкт владних повноважень втрачає право на касаційне оскарження незалежно від поважності причин його пропуску. Водночас дотримання такого річного строку саме по собі не є підставою для поновлення пропущеного тридцятиденного строку на касаційне оскарження та не звільняє скаржника від обов`язку довести наявність поважних причин його пропуску.
Щодо посилань скаржника на обставину запровадження з 24.02.2022 на території України правового режиму воєнного стану Верховний Суд констатує, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №?2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан, дія якого триває й дотепер.
Запровадження воєнного стану, згідно з частиною першою статті 121 КАС України, є обставиною, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про поновлення процесуального строку, якщо буде встановлено наявність прямого причинного зв`язку між цією обставиною та фактом пропуску відповідного строку.
При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною/черговою скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Надаючи оцінку доводам клопотання Суд вважає за необхідне зазначити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується виключно запровадження воєнного стану на території України та не містить положень щодо зміни строків розгляду справ чи інших процесуальних строків. Зазначеним указом, а також законодавчими актами, якими він затверджений, не було внесено змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо регулювання процесуальних строків.
Органи державної влади після запровадження воєнного стану продовжують здійснювати свої повноваження у встановленому законом порядку. Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, затверджені рішенням Ради суддів України від 05.08.2022 №23, мають виключно рекомендаційний характер та можуть враховуватися судом лише у сукупності з іншими обставинами та доказами, що підтверджують наявність підстав, зокрема, для поновлення процесуального строку.
Отже, сам по собі факт запровадження воєнного стану не може розглядатися як достатня та безумовна підстава для визнання причин пропуску процесуального строку поважними. Для цього необхідно надати належні обґрунтування та докази того, яким саме чином запровадження воєнного стану вплинуло на діяльність конкретного державного органу.
У свою чергу, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та посилаючись на складний режим функціонування державних органів, зокрема, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України, в умовах дії на всій території України правового режиму воєнного стану, скаржником не наведено конкретних доводів і не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, яким саме чином вказані обставини вплинули на його обов`язок дотриматися встановленого КАС України строку касаційного оскарження спірної у справі №420/40716/25 постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026.
Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов`язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад адміністративного судочинства.
Таким чином, сукупність встановлених Верховним Судом, за результатом розгляду заявленого контролюючим органом клопотання про поновлення пропущеного строку обставин свідчить виключно про те, що Одеська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України допустила необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження з дотриманням вимог КАС України.
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Таким чином, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
2. Статтею 330 КАС України визначено загальні вимоги до форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
З урахуванням наведених вище в ухвалі мотивів, подана скаржником 28.09.2026 касаційна скарга не усуває виявлених судом недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом.
За змістом частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Разом з тим, всупереч вищенаведеним вимогам процесуального закону, скаржником до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги в цій справі.
Відповідно до частини першої, підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб.
У зв`язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку, статтю 4 вказаного Закону України 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судом з`ясовано, що позов у цій справі подано Приватним акціонерним товариством «КАМЕТ-СТАЛЬ» у 2025 році; предметом позову у справі є вимоги майнового характеру.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028,00грн.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, розмір судового збору складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви, складає 30280,00грн.
Таким чином, судовий збір, який скаржник повинен сплатити при поданні касаційної скарги, з урахуванням приписів статті 6 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», становить: 48448,00грн (30280,00грн х 200%) х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами: Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача - 899998; Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - [рахунок приховано]; Код класифікації доходів бюджету - 22030102; Призначення платежу - *;101;22030102 (код класифікації доходів) ___________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом ______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Вказане свідчить про недотримання скаржником вимог пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 330 КАС України та є недоліками касаційної скарги.
За змістом частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, подана Одеською митницею, як відокремленим підрозділом ДМС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, з доданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також усунути недоліки касаційної скарги та надати уточнену касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження має бути викладено з урахуванням роз`яснень наданих Верховним Судом та документ про сплату судового збору в розмірі 48448,00грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України, -
у х в а л и в:
Касаційну скаргу Одеської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №420/40716/25 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «КАМЕТ-СТАЛЬ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху.
Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
В.П. Юрченко