Справа № 642/8465/26
Провадження № 2-н/642/3078/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Харків
Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Проценко Л.Г. розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове проміння» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг з управління багатоквартирним будинком,-
ВСТАНОВИВ:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове проміння» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання житлово-комунальних послуг з управління багатоквартирним будинком у розмірі 110705,89 грн., суми судового збору у розмірі 332,80 грн., а також судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн.
Стягувачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання адвокатських послуг №21/11-01 від 21.11.2025; ордер про надання правничої допомоги Серія АН № 1848306 від 24.11.2025; Акт виконаних робіт за договором про надання адвокатських послуг № 21/11-01 від 21.11.2025.
Суд, дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, зазначає про таке.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Статтею 161 ЦПК України передбачено вимоги, у разі заявлення яких може бути видано судовий наказ. Такими вимогами є: про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних; про стягнення аліментів у визначеному розмірі; про повернення за певних обставин вартості товару неналежної якості; про стягнення з юридичної особи або фізичної особи - підприємця заборгованості за договором, укладеним у письмовій формі.
Дійсно в пункті 6 частини 1 статті 168 ЦПК України зазначено, що в судовому наказі серед іншого зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на користь боржника.
Однак слід зауважити, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору встановлюється законом (частини 1-2 статті 133 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України)
Цивільний-процесуальний Кодекс, хоча й відносить витрати на правничу допомогу до судових витрат, а саме витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України), однак виокремлює підстави, порядок їх розподілу (статті 137, 141 ЦПК України), застосовуючи принцип пропорційності тільки до судового збору (частина 1 статті 141 ЦПК України).
На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим, а питання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до положень ст. 137 ЦПК України вирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат. Відтак, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява подана в порядку наказного провадження. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).
Виходячи з комплексного аналізу пункту 6 частини 1 статті 168, статті 133, статей 42 та 137 ЦПК України, враховуючи особливість наказного провадження (яке передбачає можливість видачі судового наказу у випадках, зазначених в частині 1 статті 161 ЦПК України, перелік яких є вичерпним), слід виснувати, що при видачі судового наказу можуть бути стягнуті лише ті судові витрати, розмір яких закріплений в законі (судовий збір) і при розподілі якого діє законодавчо закріплене правило пропорційності (частина 1 статті 141 ЦПК України), тобто на які не розповсюджується обов`язок однієї сторони довести їх розмір, а в іншої, відповідно, виникає право заперечувати проти заявленого розміру (інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи).
Відповідно до положень ст. 167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких витрат.
При вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності сторін, застосування якого не передбачено розділом ІІ «Наказне провадження».
З огляду на викладене, відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження судові витрати в частині правової допомоги не відшкодовуються.Саме доказовий характер цих витрат і право іншої сторони оспорювати їх розмір несумісні з процедурою наказного провадження без виклику сторін.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18.
Частиною 3 ст.165 ЦПК України передбачено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.160-165 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Лісове проміння» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання житлово-комунальних послуг з управління багатоквартирним будинком у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі до Харківського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Л.Г. Проценко