Справа № 2-570/12
Провадження №6/369/212/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Худинець Д.С.,
за участі
прокурора Звягінцева М.О.,
представника КМУ Клименко-Курага Т.В.,
представника відповідача Перемежко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 про визнання судового рішення таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно одержаної за цим рішення земельної ділянки по цивільній справі за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 треті особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року на адресу суду надійшла вищевказана заява.
Свої вимоги заявники мотивували тим, що 09 квітня 2025 року набрав законної сили ЗУ «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», що дає підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2018 року у справі №2-570/12 в частині витребування на користь держави в особі КМУ з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2499 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:014:0106, яка розташована в селі Білогородка Києво-Святошинського району Київської області. Відповідно це дає право на повернення у приватну власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки з володіння держави. Також вказав, що правовідносини щодо права власності на земельну ділянку площею 0,2499 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0106, яка розташована в селі Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, поширюється дія норми пункту 2 абзацу 1 частини 3 ст. 388 ЦК України в редакції Закону від 12 березня 2025р. № 4292-ІХ, якою встановлено, що держава крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.
На ці правовідносини поширюється також дія норми абзацу 2 частини 3 ст. 388 ЦК України в редакції Закону від 12 березня 2025р, № 4292-ІХ, якою встановлено, що зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.
Відповідно щодо цих правовідносин застосування інших норм цивільного законодавства за аналогією закону не вбачається можливим.
Просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню рішення суду від 07 червня 2018 року в частині витребування на корить держави в особі КМУ з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2499 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:014:0106, яка розташована в селі Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.
27.04.2026 року на адресу суду надійшли заперечення від КМУ. Вказали, що доводи в заяві безпідставними та необґрунтованими, рішення суду, яким земельну ділянку було повернуто державі є законним, набрало законної сили та повністю виконано у законний спосіб. Прикінцеві та перехідні положення ЗУ №4292-ІХ його норми щодо компенсації та обсичлення строків витребування застосовуються у справах, в яких на день набрання чинності цим законом судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна. Просили суд відмовити у задоволенні заяви.
30.04.2026 року на адресу суду від Київської обласної прокуратури надійшли заперечення на заяву про визнання судового рішення таким, що не підлягає виконанню. Вказали, що рішення суду фактично виконано, а тому відсутні правові підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Просили суд відмовити у задоволенні заяви.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Перемежко А.О. подану заяву підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні прокурор та представник КМУ з приводу заяви заперечували, просили суд відмовити у задоволенні заяви.
Інші учасники у судове засідання не з`явилися, повідомлялись належним чином.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подана заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Частиною другою цієї статті передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, для задоволення заяви, поданої на підставі статті 432 ЦПК України, необхідно встановити конкретні обставини, які свідчать або про помилковість видачі виконавчого документа, або про припинення відповідного обов`язку боржника повністю чи в певній частині.
При цьому передбачений статтею 432 ЦПК України процесуальний механізм не є способом перегляду судового рішення, на виконання якого видано виконавчий документ, та не передбачає повторного вирішення спору про право, вже вирішеного судом.
Рішення Києво-Святошинського районного суду від 07 червня 2018 року задоволено позов прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства, державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 треті особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння (справа № 2-570/12).
Судом витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельні ділянки:
- площею 0,2500 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0091;
- площею 0,1250 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5314;
- площею 0,1250 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5313;
- площею 0,1250 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5312;
- площею 0,1250 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5311;
- площею 0,1250 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5225;
- площею 0,1250 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5224;
- площею 0,1249 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5424;
- площею 0,1249 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5423;
- площею 0,0503 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5612;
- площею 0,1007 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5810;
ОСОБА_5 земельні ділянки:
- площею 0,2500 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0047;
- площею 0,2113 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0093;
- площею 0,1007 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0094;
- площею 0,1012 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0100;
- площею 0,2499 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0049;
ОСОБА_4 земельні ділянки:
- площею 0,2467 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0101;
- площею 0,2499 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0102;
- площею 0,2500 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0103;
- площею 0,2500 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0104;
ОСОБА_9 земельні ділянки
- площею 0,1000 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5141;
- площею 0,3971 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5147;
ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2499 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0106;
ОСОБА_7 земельні ділянки:
- площею 0,0503 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5213;
- площею 0,0503 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5211;
ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,2266 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:0152;
ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,2499 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:014:5166, яка розташована в селі Білогородка Києво - Святошинського району Київської області.
Відмовляючи у задоволенні позову суд обґрунтував свої висновки тим, що всі земельні ділянки, стосовно яких прокурор заявив позовні вимоги про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь держави, є земельними ділянками, які були передані у власність третіх осіб на підставі скасованих судом рішень Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 02 жовтня 2007 року, або земельними ділянками, утвореними шляхом об`єднання чи поділу цих земельних ділянок після їх відчуження третіми особами.
При розгляді справи судом встановлено, що земельні ділянки загальною площею 5,3486 га, які розташовані у с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, належать до земель лісового фонду, перебували у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство», жодних дій щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками Кабінетом Міністрів України не вчинялось.
Доводи відповідачів, що земельні ділянки вже забудовані, є необґрунтованими, оскільки цей спір у суді триває з листопада 2011 року. Питання пропуску строку позовної давності вже вирішено при первісному розгляді справи, та у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2014 року вказано, що дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що прокурором не пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог.
Окрім того, щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсними державних актів на право власності відповідачів на земельні ділянки, також не підлягає застосуванню строк позовної давності, оскільки вказані особи залучені у якості відповідачів за заявою прокурора після отримання у 2014 році відомостей про те, що спірні земельні ділянки було відчужено їх першочерговими набувачами.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що першим заступником прокурора Київської області надано суду належні і допустимі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, а відповідачами не спростовані наявні докази щодо обставин незаконного вибуття з володіння земельних ділянок поза волею власника.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року та постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року вищевказане судове рішення залишено без змін. Відхиляючи апеляційну скарги, суди погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Обов`язковість судового рішення означає, що після набрання ним законної сили воно підлягає виконанню в установленому законом порядку, а суд при розгляді заяви за статтею 432 ЦПК України не може фактично переглядати його зміст або встановлювати інший обсяг присудженого, якщо відсутні передбачені законом обставини для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
09 квітня 2025 року набув чинності Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (Закон № 4292-ІХ).
Законом № 4292-ІХ статтю 388 ЦК України викладено у наступній редакції:
«Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача 1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
3. Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.
Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.
Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало: а) до об`єктів критичної інфраструктури; б) до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; в) до об`єктів та земель оборони; г) до об`єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів (територій) на момент вибуття з володіння; ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів на момент вибуття з володіння; д) до пам`яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.
4. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках».
Статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою такого змісту:
«5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Відповідно до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Водночас Верховний Суд у постановах від 17 грудня 2025 року у справі № 370/702/21, від 04 лютого 2026 року у справі № 686/229/24, від 18 лютого 2026 року у справі № 636/7343/23, від 08 квітня 2026 року у справі № 314/3213/23, від 29 квітня 2026 року у справі № 354/1216/13-ц, від 03 червня 2026 року у справі № 752/8908/24 звертав увагу, що положення Закону України № 4292-ІХ, який набрав чинності 09 квітня 2025 року, не мають ретроспективної дії щодо умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка якого (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) здійснена у порядку, визначеному законом, чинному на дату подання позовної заяви, а також порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права, у випадку, якщо судом першої інстанції до набрання чинності цим законом було ухвалене рішення по суті спору.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що земельна ділянки площею 0,2499 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:014:0106, яка розташована в селі Білогородка Києво-Святошинського району Київської області була витребувана на підставі рішення суду Києво-Святошського районного суду Київської області від 07.06.2018 року, тобто до набрання чинності Законом України № 4292-ІХ, а тому з огляду на вищенаведену практику Верховного Суду, підстави для визнання судового рішення таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно одержаної за цим рішення земельної ділянки відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 81,432 ЦПК України,
у х в а л и в :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах якого діє Кузовкіна Едуарда Вячеславовича про визнання судового рішення таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно одержаної за цим рішення земельної ділянки по цивільній справі за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 треті особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ