Постанова № 140422911 у справі № 910/6379/22 від 21.09.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Справа № 910/6379/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 910/6379/22 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач; АТ "Укртрансгаз"; Укртрансгаз; апелянт; скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (надалі - відповідач; ТОВ "Оператор газотранспортної системи України"; Оператор) про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем угоди про відшкодування коригування необхідного доходу № 2110000007/2110000008 від 04.10.2021 в частині своєчасного здійснення платежів, у зв`язку з чим позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, просив стягнути основну заборгованість за травень 2022 року - 1 674 601 214,36 грн, пеню за березень - вересень 2022 року - 297 406 300,08 грн, 3% річних за березень - вересень 2022 року - 28 507 245,66 грн та інфляційні втрати за березень - серпень 2022 року - 374 916 858,67 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 року, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" пеню - 15 667 112,55 грн, 3% річних - 9 794 943,44 грн, інфляційні втрати - 185 371 205,49 грн та судовий збір - 77 071,07 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09.11.2023 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023, а справу № 910/6379/22 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 910/6379/22 в задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз" до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" відмовлено.

Згідно висновків місцевого господарського суду, з урахуванням змісту пунктів 2.3 та 2.4 Угоди, відповідачем не було порушено її умови в частині повної та своєчасної сплати попереднього розрахунку відшкодування за регуляторний період 2020-2024 років, а тому заявлена до стягнення у даній справі пеня - 487785366,94 грн, 3% річних - 55052858,94 грн та інфляційних втрат - 426270262,43 грн, є такими, що нараховані позивачем безпідставно, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, АТ "Укртрансгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" та стягнути з ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" 487 785 366, 94грн - пені, 55 052 858, 94 грн - 3% річних та 426 270 262, 43 грн - інфляційних втрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, таким, що ухвалено внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Апелянт, посилаючись на фактичні обставини справи, зазначає, що відповідно до умов п.п. 1.1, 2.4.2, 3.2.1 угоди про відшкодування коригування необхідного доходу № 2110000007/2110000008 від 04.10.2021 (скорочено - Угода) відповідач (Новий Ліцензіат) зобов`язаний сплатити позивачу (Попередньому Ліцензіату) відшкодування коригування необхідного доходу при визначенні тарифів на послуги транспортування природного газу Нового Ліцензіата за регуляторні періоди 2020-2024 року в строк і в сумі, що визначені в абзаці 2 пункту 2.4.2, а саме - щомісячно здійснити виплати позивачу відшкодування коригування необхідного доходу протягом регуляторного періоду 2020-2024 років в строк до 3 числа, 50% (п`ятдесят відсотків) від фактично отриманих від НАК «Нафтогаз України» кошів у попередньому місяці за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543, укладеним Новим Ліцензіатом з НАК «Нафтогаз України». Натомість, як вважає скаржник, суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права ухвалив оскаржуване рішення без врахування зазначених умов Угоди, встановлених нею строків виконання грошового зобов`язання відповідача.

Позивач вказує, що суд першої інстанції встановив обставини отримання відповідачем від АТ «НАК «Нафтогаз України» коштів у кожному відповідному місяці за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543, укладеним відповідачем, як Новим Ліцензіатом з НАК «Нафтогаз України», натомість не врахував цих обставин під час ухвалення рішення. Тому, виходячи з приписів ст.ст. 251-253, 254, 530 ЦК України та з урахуванням розміру і періоду отриманих відповідачем від НАК «Нафтогаз України» коштів у попередньому місяці за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543, відповідно до умов пункту 2.4.2 Угоди, відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу відшкодування коригування необхідного доходу, відповідно, в сумі та в строк: 1) до 03.03.2022 в сумі 1 604 028 896,18 грн (50% від суми, отриманої відповідачем у лютому 2022 року), які фактично були сплачені 25.03.2022, в порушення встановленого строку відшкодування коригування необхідного доходу; до 03.04.2022 в сумі 1 612 465 811,34 грн (50% від суми, отриманої відповідачем у березні 2022 року), які фактично були сплачені 20.04.2022, в порушення встановленого строку відшкодування коригування необхідного доходу; до 03.05.2022 в сумі 1 674 601 214,36 грн (50% від суми, отриманої відповідачем у квітні 2022 року), які в порушення встановленого строку оплати відшкодування коригування необхідного доходу фактично були сплачені частинами, зокрема, 24.03.2023 в сумі 139 065 345,80 грн, 24.04.2023 в сумі 646 973 192,47 грн та 24.05.2023 в сумі 888 562 676,09 грн; 2) до 03.12.2021 в сумі 1 722 384 767,97 грн, до 03.01.2022 в сумі 1 555 742 206,81 грн, до 03.01.2022 в сумі 1 555 742 206,81 грн (50% від суми, отриманої відповідачем у листопаді - грудні 2021 року, січні 2022 року), які фактично були сплачені 03.12.2021, 30.12.2021, 03.02.2022, з дотриманням встановленого строку, що не містить обставин проведення відповідачем попередньої оплати за період платежу з 03.03.2022 по 03.05.2022. Отже, відповідач з порушенням строку виконання грошового зобов`язання, встановленого у п. 2.4.2 Угоди, здійснював перерахування сум відшкодування коригування необхідного доходу в чітко визначеному розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від фактично отриманих від НАК «Нафтогаз України» кошів у кожному відповідному попередньому місяці за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543, укладеним між ним та НАК «Нафтогаз України», що є чітко визначеним розміром заборгованості за кожний місяць відповідного періоду, починаючи з грудня 2021 року. Однак, як вважає апелянт, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції безпідставно не врахував та не застосував до спірних правовідносин наслідків порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, визначених у п. 2.4.2 Угоди. У свою чергу, замість застосування строків виконання обов`язків відповідача, встановлених Угодою, суд першої інстанції безпідставно послався в рішенні на регуляторний період відшкодування, який помилково вираховував за кожний рік окремо - за 2020 - роки, що не відповідає ані поняттю строків виконання зобов`язань, ані самому поняттю «регуляторний період» та мети його застосування згідно Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2517 (далі - Методика).

Окремо апелянтом зазначається, що суд І-ої інстанції вийшов за межі предмета спору та помилково здійснив посилання на пункт 2.11 Угоди, яким в сукупності з умовами пунктів 2.3., 2.9 Угоди передбачено окремий порядок остаточного визначення розміру суми (розрахунку) відшкодування коригування необхідного доходу за регуляторний період 2020-2024 років, який здійснюється після його завершення з урахуванням даних, отриманих від уповноваженого державного органу, та як наслідок, у разі зміни розміру суми відшкодування коригування необхідного доходу, визначеного в п. 2.4 цієї Угоди. Тобто, - визначено порядок здійснення відповідної доплати і повернення надлишково сплачених кошів. Тим самим безпідставно допущено у спірних правовідносинах підміну основного зобов`язання, встановленого в абзаці другому пункту 2.4.2 Угоди, на інше зобов`язання (п. 2.11), яке має інший порядок дій, свій строк його виконання, та не стосується предмета спору в справі № 910/6379/22.

Підкреслив скаржник й те, що Угода не містить жодних інших умов забезпечення зобов`язання відповідача, зокрема у вигляді завдатку чи авансу, чи умов попередньої оплати за певний товар, роботи, або послуги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025, апеляційна скарга у справі № 910/6379/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 910/6379/22. Призначено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 910/6379/22 до судового розгляду.

На адресу апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Згідно тверджень ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", до моменту закінчення регуляторного періоду 2020-2024 років та визначення уповноваженим державним органом остаточного розміру суми відшкодування коригування необхідного доходу АТ "Укртрансгаз" в силу приписів п. 2.11 Угоди не має права стягувати з Оператора заборгованість за Угодою, оскільки сума відшкодування необхідного доходу за регуляторний період 2020-2024 років, визначена п. 2.4 Угоди, після закінчення 2024 року, є попереднім розрахунком та може бути змінена уповноваженим державним органом, а відтак на суму відшкодування, яка є попереднім розрахунком не може нараховуватись пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Відповідач наголошує, що зобов`язання за Угодою вважатиметься простроченим (відповідно виникне заборгованість) саме після визначення НКРЕКП остаточного розміру суми відшкодування коригування необхідного доходу за регуляторний період 2020-2024 та спливу 30-денного строку надходження від уповноваженого державного органу.

Також відповідач наголосив, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/6379/22 від 13.02.2025 прийнято саме з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2023, якою справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Акцентує, що на момент звернення АТ "Укртрансгаз" до суду з позовом та відкриття провадження по справі № 910/6379/22 у липні 2022 року Оператором оплачено на користь Укртрансгаз в повному обсязі за регуляторний період 2020 - 2023 роки та розпочато оплату за регуляторний 2024 рік. За таких обставин, відповідачем проавансовано (переплачено наперед) АТ "Укртрансгаз" станом на липень 2022 близько 13,7 млрд грн відшкодування. Отже, Укртрансгаз отримав відшкодування відповідно до Угоди за регуляторний період, який ще не настав та за який Оператор фактично не отримував кошти з оплати за потужність (тарифу). Тому, на момент звернення Укртрансгаз до суду з позовом та відкриття провадження по справі № 910/6379/22 у липні 2022 року він отримав відшкодування відповідно до Угоди за регуляторний період, який ще не настав та за який Оператор фактично не отримував коштів (не акумулював їх) з оплати за потужність (тарифу). На думку відповідача, зі змісту позовної заяви АТ "Укртрансгаз" (з урахуванням «змін») вбачається, що позивач намагається стягнути з Оператора штрафні санкції саме виходячи з попередньої суми, яка ще не визначена і не є остаточною, що не узгоджується з умовами Угоди. При цьому, апеляційна скарга АТ "Укртрансгаз" обґрунтована аналогічними обставинами.

В судовому засіданні 22.12.2025 суддею Євсіковим О.О. заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/6379/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 заяву про самовідвід судді Євсікова О.О. від розгляду апеляційної скарги АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 910/6379/22 - задоволено. Відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Євсікова О.О. від розгляду справи № 910/6379/22.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2726/25 від 25.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 справу № 910/6379/22 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Корсак В.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 прийнято до провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 910/6379/22 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Корсак В.А., Шапран В.В. Призначено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 910/6379/22 до судового розгляду.

У судових засіданнях оголошувалась перерва.

Представник апелянта в судовому засіданні 21.09.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 04.10.2021 між АТ "Укртрансгаз" (Попередній ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (Новий ліцензіат) було укладено угоду про відшкодування коригування необхідного доходу № 2110000007/2110000008, за умовами якої сторони керуючись статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2021 року № 1011 "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", пунктами 8 та 10 розділу ХІ Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2517.

За умовами пункту 1.1 Угоди Новий ліцензіат зобов`язується виплатити Попередньому ліцензіату відшкодування коригування необхідного доходу при визначенні тарифів на послуги транспортування природного газу Нового ліцензіата за регуляторні періоди, які передували зміні ліцензіата з транспортування природного газу, що призвело до збільшення прогнозованого доходу, який отримує Новий ліцензіат (далі - відшкодування).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Угоди її ціна складається із сум відшкодування фактично перерахованих Новим ліцензіатом Попередньому ліцензіату. Суми відшкодування, передбачені цією угодою, встановлюються у розмірі коригування необхідного доходу на користь Попереднього ліцензіата, врахованого за даними від уповноваженого державного органу при встановленні Новому ліцензіату тарифів на послуги транспортування природного газу у відповідних регуляторних періодах.

Пунктом 2.3 Угоди встановлено, що сума відшкодування Новим ліцензіатом Попередньому ліцензіату за кожен рік регуляторного періоду 2020-2024 років, з урахуванням даних від уповноваженого державного органу, становить 9 588 600 000,00 грн та є попереднім розрахунком.

Згідно пункту 2.4 угоди Новий ліценціат здійснює перерахування Попередньому ліцензіату відшкодування коригування необхідного доходу протягом регуляторного періоду 2020-2024 років у таких розмірах: 27 000 000 000 грн - до 04.10.2021 (підпункт 2.4.1 угоди); 20 943 000 000 грн - до 01.12.2021, але не раніше укладання Новим Ліцензіатом кредитного договору та отримання кредитних коштів на виплату вказаної суми відшкодування (підпункт 2.4.2 угоди).

У разі неотримання Новим ліцензіатом кредитних коштів на виплату суми відшкодування, зазначеної в абзаці першому підпункту 2.4.2 пункту 2.4 цієї угоди, Новий ліцензіат сплачує, починаючи з грудня 2021 року, Попередньому ліцензіату щомісячно, до 3 числа, 50 % від фактично отриманих від НАК "Нафтогаз України" коштів у попередньому місяці за договором на транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543, укладеним Новим ліцензіатом з НАК "Нафтогаз України".

Остаточний розрахунок розміру суми відшкодування коригування необхідного доходу за регуляторний період 2020-2024 років здійснюється після його завершення з урахуванням даних, отриманих від уповноваженого державного органу. У разі зміни розміру суми відшкодування коригування необхідного доходу, визначеного в пункті 2.4. цієї угоди, сторони зобов`язуються доплатити/повернути надлишково сплачені кошти протягом 30 днів з моменту отримання відповідних даних від уповноваженого державного органу (пункт 2.11 угоди).

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Угоди Новий ліцензіат зобов`язується своєчасно та в повному обсязі виплачувати Попередньому ліцензіату суми відшкодування.

Пунктом 4.1 Угоди встановлено, що Попередній ліцензіат має право, зокрема, вимагати від Нового ліцензіата вчасного здійснення виплат сум відшкодування у повному обсязі (підпункт 4.1.1); стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість за цією угодою, в тому числі за пунктом 2.4.2 цієї угоди після здійснення остаточного розрахунку, згідно з пунктом 2.11 цієї угоди (підпункт 4.1.2).

Згідно пункту 5.1 Угоди за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цією Угодою сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цією угодою.

Умовами пункту 5.2 Угоди визначено, що у випадку порушення Новим ліцензіатом строків сплати коштів, викладених в абзаці другому підпункту 2.4.2. пункту 2.4 цієї угоди, Новий ліцензіат сплачує Попередньому ліцензіату пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми простроченого платежу.

Ця угода набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2034, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії цієї угоди не звільняє сторони від відповідальності за її порушення, яке мало місце під час дії угоди (пункт 7.1 та 7.2 Угоди).

Як зазначав позивач у позові, відповідачем належним чином не було виконано умов угоди та відповідно здійснено сплату щомісячних платежів згідно пункту 2.4 Угоди за період з березня 2022 року по травень 2022 року з простроченням.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від НАК "Нафтогаз України" на підставі договору на транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543, було отримано кошти за спірний період, а саме: за лютий 2022 року - [номер приховано],35 грн; за березень 2022 року - 322431622,67 грн; за квітень 2022 року - [номер приховано],72 грн та за травень 2022 року - [номер приховано],23 грн.

Враховуючи положення підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Угоди відповідач на користь позивача повинен був виконати зобов`язання щодо відшкодування коштів та здійснення щомісячного платежу у розмірі 50% від перерахованих НАК "Нафтогаз України" сум у такі строки: у березні сума у розмірі [номер приховано],18 грн ([номер приховано],35 грн * 50%) мала бути сплачена у строк до 03.03.2022; у квітні сума у розмірі [номер приховано],34 грн ([номер приховано],67 грн * 50%) мала бути сплачена у строк до 04.04.2022 (з урахуванням того, що 03.04.2022 - вихідний день); у травні сума в розмірі [номер приховано],36 грн ([номер приховано],72 грн * 50%) мала бути сплачена у строк до 03.05.2022.

Водночас, як вказував позивач, відповідачем у порушення умов підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Угоди допущено прострочення перерахування на користь позивача відповідних платежів, а саме відповідачем на виконання умов угоди перераховано позивачу такі суми коштів: 25.03.2022 - [номер приховано],18 грн, згідно з платіжним дорученням від 25.03.2022 №19925; 20.04.2022 - [номер приховано],34 грн згідно з платіжним дорученням від 20.04.2022 №25760; 31.05.2022 - [номер приховано],12 грн згідно з платіжним дорученням від 31.05.2022 №38231; 28.06.2022 - [номер приховано],42 грн згідно з платіжним дорученням від 28.06.2022 №45501; 22.07.2022 - [номер приховано],07 грн згідно з платіжним дорученням від 22.07.2022 №52540. З призначенням платежу: "Опл. відшк. кориг. необх. дох. Попер. Ліценз. 2020-2024, зг. Ріш. учасн. № 94/2021 від 02.10.2021 та Угоди № [номер приховано] від 04.10.2021 БЕЗ ПДВ НВПЗ".

Обставини оплати відповідачем наведених вище сум сторонами не заперечуються.

З урахуванням змін позовних вимог (викладених у заяві про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог під час первинного розгляду справи), позивач вказував на те, що відповідачем кошти за березень та квітень 2022 року сплачено з пропуском строку, а саме: замість 03.03.2022 сплачено 25.03.2022 (за березень 2022 року), замість 04.04.2022 сплачено 20.04.2022 (за квітень 2022 року), а платіж за травень 2022 в розмірі [номер приховано],36 грн за доводами позивача, станом на дату подання до суду позову відповідачем не сплачений, що стало підставою для включення (доповнення) його до позовних вимог.

Також позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Угоди заявлено окремо по кожному простроченому платежу такі нарахування: 1) на суму [номер приховано],18 грн за період з 04.03.2022 по 24.03.2022 нараховано: пеню - 18457318,81 грн, 3% річних - 2768597,82 грн та інфляційні втрати - 72181300,33 грн; 2) на суму [номер приховано],34 грн за період з 05.04.2022 по 19.04.2022 нараховано: пеню - 13253143,65 грн, 3% річних - 1987971,55 грн та інфляційні втрати - 49986440,15 грн; 3) на суму [номер приховано],36 грн за період з 04.05.2022 по 19.09.2022 нараховано: пеню - 265695836,62 грн, 3% річних - 23752676,29 грн та інфляційні втрати за період з 04.05.2022 по 31.08.2022 - 130581377,71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 у даній справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023, позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь АТ "Укртрансгаз" пеню у розмірі 15667112,55 грн, 3% річних у розмірі 9794943,44 грн, інфляційні втрати у розмірі 185371205,49 грн та судовий збір у розмірі 77071,07 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Угоди в частині дотримання строків перерахування позивачу сум відшкодування коригування доходу за березень - травень 2022 року. Враховуючи встановлені обставини місцевий господарський суд здійснив власний перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування: 78335562,86 грн пені, 9794 943,44 грн 3% річних та 185371205,49 грн інфляційних втрат. Водночас суд частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив нарахований позивачем розмір пені до 20% (із правомірно нарахованого розміру 78335562,86 грн до 15667112,55 грн).

Відмовляючи в частині вимоги про стягнення з відповідача суми в розмірі 1674 601 214,36 грн, заявленої до стягнення як несплачений щомісячний платіж за угодою за травень 2022 року, суди встановили, що така заборгованість була сплачена відповідачем станом на дату звернення позивача з позовом до суду.

Постановою Верховного Суду від 09.11.2023 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 910/6379/22 скасовано, а справу № 910/6379/22 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що: «З огляду на аргументи касаційної скарги ТОВ «Оператор ГТС України», як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції залишили поза увагою та не надали оцінки доводам відповідача та відповідним умовам Угоди, зокрема, в частині того, що визначена сума відшкодування у відповідності до Угоди є попереднім розрахунком, а остаточний розрахунок розміру суми відшкодування коригування необхідного доходу за регуляторний період 2020-2024 років здійснюється після його завершення, з урахуванням даних, отриманих від уповноваженого державного органу.

Крім того, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди не перевірили та не встановили обставин наявності/відсутності переплати на користь позивача 13,7 млрд грн. відшкодування за 2022-2023 роки (про що вказав відповідач як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі, зазначаючи, що відповідні суми були проавансовані ним наперед) та, відповідно, не встановили, чи мало місце прострочення виконання основного зобов`язання відповідачем перед позивачем за Угодою у спірний період та в якій сумі.

При розгляді даної справи судам необхідно встановити наявність/відсутність заборгованості за угодою у спірний період, та відповідно, наявності/відсутності підстав вважати, що в спірний період мало місце прострочення основного зобов`язання за угодою, що є визначальним у вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення нарахованих позивачем на суму основного зобов`язання пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення правової природи спірних правовідносин, відповідність угоди загальним засадам цивільного законодавства, а також нормативно-правове регулювання, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Також Верховний Суд зазначив, що поза увагою суддів першої та другої інстанцій залишився зміст Меморандуму про економічну та фінансову політику з Міжнародним валютним фондом від 08.11.2021 в частині визначення правової природи спірних правовідносин, зокрема, в контексті встановлення дійсної мети укладення Угоди та відповідності її загальним засадам цивільного та господарського законодавства (здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку/без отримання прибутку, покриття розриву ліквідності акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» тощо)».

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшли письмові пояснення, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2023 у цій справі, у яких відповідач зазначив, що укладена між сторонами угода має виключно компенсаційний характер, адже за її умовами позивачем не вчиняються жодні дії та не здійснюється жодна діяльність задля її виконання, тобто фактично виконання угоди позивачем проходить в пасивному режимі. Також відповідач наголосив, що ним на виконання умов угоди було сплачено 27 000 000 000,00 грн, тобто з урахуванням пункту 2.3 угоди, фактично на користь позивача оплачено регуляторний період 2020 рік, 2021 рік та орієнтовно за 10 місяців 2022 року, а відтак Укртрансгаз з грудня 2021 року отримував відшкодування відповідно до угоди за період, який ще не настав. Відповідач також зауважив, що в силу пункту 2.3 угоди визначена попередня сума відшкодування за кожен рік регуляторного періоду є попереднім розрахунком, а остаточний розрахунок суми відшкодування коригування необхідного доходу за регуляторний період 2020-2024 років здійснюється після його завершення з урахуванням даних, отриманих від уповноваженого державного органу.

До відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" місцевого господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просив за умови, якщо суд прийде до висновків, що спір між Укртрансгазом та Оператором підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та лише за умови наявності беззаперечних підстав для стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, врахувати дані пояснення та зменшити суми, які підлягають стягненню з Оператора на 99%, а також закрити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за травень 2022 року в розмірі [номер приховано],36 грн на підставі ст. 231 ГПК України, з огляду на встановлені судами під час первинного розгляду справи №910/6379/22 обставини.

До відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшли пояснення, в яких позивач в контексті визначення правової природи угоди зазначив, що її предметом є відшкодування коригування необхідного доходу при визначенні тарифів на послуги транспортування природного газу і пов`язане саме із здійсненням позивачем до 01.01.2020 господарської діяльності з транспортування природного газу, відтак укладена між позивачем та відповідачем угода є наслідком провадження господарської діяльності позивачем з транспортування природного газу магістральними трубопроводами до 01.01.2020, та передбачає законне відшкодування коригування необхідного доходу, яке здійснюється новим ліцензіатом за попередній період діяльності попереднього ліцензіата. Також позивач наголосив, що вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що суперечать умовам укладеної Угоди, яка є обов`язковою, водночас невиконання обов`язків відповідачем, визначених угодою, призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, що підлягають захисту в судовому порядку.

До відділу діловодства суду першої інстанції через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшли пояснення, у яких позивач зазначив, що після подання позову та заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог від 19.09.2022 №1001ВИХ-22-3185, відповідач здійснив оплату відшкодування коригування необхідного доходу за травень 2022 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.04.2023 № 133647 на суму 646973192,47 грн, від 24.03.2023 № 125774 на суму 606537367,92 грн, від 24.05.2023 № 143677 на суму 888562676,09 грн, отже на момент подання заяви про зміну предмета позову й збільшення позовних вимог від 19.09.2022 № 1001ВИХ-22-3185, оплата суми відшкодування коригування необхідного доходу за травень 2022 року відповідачем не була проведена, а фактично виконана після подання заяви від 19.09.2022.

До відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" місцевого господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшли письмові пояснення, у яких відповідач зазначив, що на момент звернення Укртрансгазу до суду з позовом та відкриття провадження у справі № 910/6379/22 у липні 2022 року, Оператором оплачено на користь Укртрансгаз в повному обсязі за регуляторний період 2020, 2021, 2022, 2023 роки та розпочато оплату за регуляторний період 2024 рік, отже на момент звернення Укртрансгаз до суду з позовом та відкриття провадження у справі № 910/6379/22 у липні 2022 року Оператором вже переплачено (проавансовано) 13,7 млрд грн відшкодування за 2022-2024 регуляторні роки (2023, 2024 роки фактично не настали). Крім того, відповідач звернув увагу на те, що у поясненнях від 13.02.2024 АТ "Укртрансгаз" зазначає, що платіж за травень 2022 року Оператором здійснено 24.03.2023 платіжною інструкцією № 125774 на суму 606537367,92 грн, 24.04.2023 платіжною інструкцією № 133647 на суму 646973192,47 грн та 24.05.2023 платіжною інструкцією №143677 на суму 888562676,09 грн, всього на загальну суму 2142 млн. грн, при цьому у перелічених платіжних дорученнях призначення платежу вказано як "Опл. відшк. кориг. необх. дох. Попер. Ліценз. 2020-2024, зг. Ріш. Учасн. № 94/2021 від 02.10.2021 та Угоди №2110000007/2110000008 від 04.10.2021 без ПДВНВПЗ" і призначення платежу не містить жодної вказівки/прив`язки, що такі оплати мають будь-яке відношення до травня 2022 року.

До відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд одночасно виключити вимоги про стягнення основного боргу в сумі [номер приховано],36 грн за травень 2022 року, здійснювати розгляд даної справи за вимогою про стягнення з відповідача пені - 487 785 366,94 грн, 3% річних - 55 052 858,94 грн та інфляційних втрат - 426 270 262,43 грн (а.с. 156 - 157 т. 4).

Вказана заява прийнята судом 1-ої інстанції до розгляду.

З огляду на фактичні обставини цієї справи, приймаючи до уваги висновки Верховного Суду у даній справі, викладені у постанові від 09.11.2023, колегія суддів вказує наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Разом з тим, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 ГПК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно частин 1 та 2 статті 3 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Стаття 5 ГК України визначає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб`єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Суб`єктами господарювання в розумінні положень статті 55 Господарського кодексу України є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Статтею 3 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Позивач є акціонерним товариством, що засноване Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" відповідно до рішення установчих зборів від 15.12.2012 на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2012 № 530 "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.07.2012 № 360-р "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (код ЄДРПОУ: 30019801) зареєстроване 28.08.1998, а одним із видів діяльності позивача є, зокрема: 49.50 Трубопровідний транспорт.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 28.02.2013 № 212, позивачу видано Ліцензію на право провадження господарської діяльності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ на території України.

Позивач здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) відповідно до Ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП № 211 від 28.02.2013, зі строком дії до 01.01.2020 та виконував обов`язки оператора газотранспортної системи, який на виключних засадах відповідав за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу (ст. 20 Закону України "Про ринок природного газу").

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" засноване відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 840 "Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи".

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ: 42795490) зареєстроване 05.02.2019, а основним видом діяльності відповідача є, зокрема: 49.50 Трубопровідний транспорт.

Відповідно до пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 № 3011 "Про видачу ліцензії на транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування природного газу затверджені постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу; при цьому суб`єктом ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Відтак, позивач, як суб`єкт ринку природного газу до 01.01.2020 здійснював господарську діяльність з транспортування природного газу, яку на даний час, внаслідок законодавчих змін здійснює відповідач.

Таким чином, позивач та відповідач, є юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Виходячи із системного аналізу положень статей 3-5, 55 Господарського кодексу України, Закону України "Про акціонерні товариства" та Закону України "Про ринок природного газу", Акціонерне товариство "Укртрансгаз", як позивач, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", як відповідач у справі № 910/6379/22, є суб`єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність на ринку природного газу, водночас вони не наділені повноваженнями органу державної влади, органу місцевого самоврядування, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі не виконують делегованих повноважень та не надають адміністративних послуг.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Нормами статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Критеріями розмежування між справами є як суб`єктний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.

Так, питання про те, яким чином співвідносяться визначення та ознаки адміністративного та господарського договору, наведені у пункті 16 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 173 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 4 КАС України, адміністративний договір - це спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері та укладається на підставі закону для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень, для делегування публічно-владних управлінських функцій, для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у визначених законом випадках, а також замість видання індивідуального акта і для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Отже, учасники адміністративного договору перебувають у нерівному становищі один до одного, оскільки суб`єкт владних повноважень як сторона в цьому договорі зберігає владні повноваження.

Поряд з цим, у відповідності із статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Спір між сторонами виник стосовно щомісячних платежів за період з березня 2022 року по травень 2022 року, які, за твердженням позивача, відповідач сплатив з порушенням строку, встановленого пунктом 2.4 Угоди.

Як вже зазначалось, 04.10.2021 між АТ "Укртрансгаз", як попереднім ліцензіатом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", як новий ліцензіатом, укладено угоду про відшкодування коригування необхідного доходу №2110000007/2110000008, за умовами якої сторони керуючись статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2021 року №1011 "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", пунктами 8 та 10 розділу ХІ Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2517 (далі - Методика).

За умовами пункту 1.1 угоди Новий ліцензіат зобов`язується виплатити Попередньому ліцензіату відшкодування коригування необхідного доходу при визначенні тарифів на послуги транспортування природного газу Нового ліцензіата за регуляторні періоди, які передували зміні ліцензіата з транспортування природного газу, що призвело до збільшення прогнозованого доходу, який отримує Новий ліцензіат (далі - відшкодування).

Отже, предметом угоди є відшкодування коригування необхідного доходу при визначенні тарифів на послуги транспортування природного газу і пов`язане саме із здійсненням позивачем до 01.01.2020 та відповідачем починаючи з 01.01.2020 господарської діяльності з транспортування природного газу.

З контексту Угоди вбачається, що укладена між позивачем та відповідачем угода є наслідком провадження господарської діяльності позивачем з транспортування природного газу магістральними трубопроводами до 01.01.2020, та передбачає відшкодування коригування необхідного доходу, яке здійснюється Новим ліцензіатом за попередній період діяльності Попереднього ліцензіата на умовах, визначених самою угодою, відтак дотримання порядку виконання угоди регулюються нормами цивільного законодавства і спір внаслідок неналежного її виконання повинен розглядатись судом господарської юрисдикції.

Про це, як вважає колегія суддів, правильно висновувався й суд першої інстанції.

Колегією суддів враховується, що укладенню Угоди передували перемовини між керівництвом держави України та Міжнародним валютним фондом щодо вчинення невідкладних заходів для підтримання ліквідності НАК "Нафтогаз України".

27.09.2021 Кабінетом Міністрів України видано обов`язкову для виконання постанову за № 1011, якою зобов`язано НАК "Нафтогаз України" в строк до 28 вересня 2021 року розробити та подати на затвердження угоду про відшкодування коригування необхідного доходу.

29.09.2021 Кабінетом Міністрів України видано розпорядження № 1187-р, яким погоджено наданий НАК "Нафтогаз України" проєкт угоди про відшкодування коригування необхідного доходу; рекомендовано НАК "Нафтогаз України", Міністерству енергетики України разом з акціонерним товариством "Магістральні газопроводи України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", Міністерством фінансів України, НКРЕКП вжити заходів до укладення з Оператором угоди про відшкодування коригування необхідного доходу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" виконуючи обов`язкові для виконання зобов`язання держави перед Міжнародним валютним фондом щодо підтримання ліквідності НАК "Нафтогаз України" та згадані вище акти Кабінету Міністрів України уклало з АТ "Укртрансгаз" угоду про відшкодування коригування необхідного доходу.

Однак, хоч угода про відшкодування коригування необхідного доходу між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та АТ "Укртрансгаз" була укладена в межах виконання державою зобов`язань перед Міжнародним валютним фондом щодо забезпечення фінансової стабільності та ліквідності НАК "Нафтогаз України", сама по собі наявність міжнародного або публічного інтересу не змінює характеру правовідносин між її сторонами.

Зміст укладеної угоди, її структура, порядок визначення обсягів компенсації та механізм розрахунків свідчать про те, що така угода має ознаки договору, укладеного між суб`єктами господарювання, які діють на ринку природного газу.

За таких обставин, правовідносини між сторонами виникли на підставі цивільно-правової угоди, укладеної в рамках господарської діяльності суб`єктів господарювання, як учасників ринку природного газу, а відтак спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України), зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Отже, пеня, інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, а відтак, виходячи зі встановлених судом обставин справи та наведених вище положень чинного законодавства, основним завданням суду у даній справі, є встановлення обставин несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання, виходячи зі змісту умов Угоди.

Як вбачається з преамбули до Угоди, сторони керуючись статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2021 року № 1011 "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", пунктами 8 та 10 розділу ХІ Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2517, уклали угоду про відшкодування коригування необхідного доходу.

При цьому, предметом Угоди є зобов`язання Нового ліцензіата виплатити Попередньому ліцензіату відшкодування коригування необхідного доходу при визначенні тарифів на послуги транспортування природного газу Нового ліцензіата за регуляторні періоди, які передували зміні ліцензіата з транспортування природного газу, що призвело до збільшення прогнозованого доходу, який отримує Новий ліцензіат (далі - відшкодування).

Методика визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затверджена Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2517, розроблена відповідно до законів України «Про природні монополії», «Про ринок природного газу», «Про ціни і ціноутворення», «Про трубопровідний транспорт» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Дія цієї Методики поширюється на суб`єктів господарювання (далі - газотранспортне підприємство, ліцензіат), які отримали або мають намір отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з транспортування природного газу газотранспортною системою (далі - транспортування природного газу). Методика установлює механізм формування тарифів на послуги транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу та параметрів регулювання, що мають довгостроковий період дії для цілей стимулюючого регулювання та забезпечення: отримання необхідного доходу та прибутку на регуляторну базу активів; дотримання регуляторної бази активів та регуляторної норми доходу.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІ Методики в разі проведення коригування необхідного доходу при визначенні тарифів на послуги транспортування природного газу нового ліцензіата за регуляторні періоди, що передували зміні ліцензіата, якщо таке коригування веде до збільшення прогнозованого доходу, який має отримати новий ліцензіат, попередній ліцензіат має право на відшкодування такого коригування необхідного доходу.

Необхідний дохід - дохід, що визначається на підставі параметрів регулювання, що мають довгостроковий період дії згідно з цією Методикою, та має забезпечувати здійснення діяльності з транспортування природного газу у кожному році регуляторного періоду (пункт 4 розділ І Методики).

Пунктом 2.3 Угоди встановлено, що сума відшкодування Новим ліцензіатом Попередньому ліцензіату за кожен рік регуляторного періоду 2020-2024 років, з урахуванням даних від уповноваженого державного органу, становить [номер приховано],00 грн та є попереднім розрахунком.

Згідно пункту 2.4 угоди Новий ліценціат здійснює перерахування Попередньому ліцензіату відшкодування коригування необхідного доходу протягом регуляторного періоду 2020-2024 років у таких розмірах: 27000000000 грн - до 04.10.2021 (підпункт 2.4.1 угоди); 2[телефон приховано] грн - до 01.12.2021, але не раніше укладання Новим Ліцензіатом кредитного договору та отримання кредитних коштів на виплату вказаної суми відшкодування (підпункт 2.4.2 угоди).

У разі неотримання Новим ліцензіатом кредитних коштів на виплату суми відшкодування, зазначеної в абзаці першому підпункту 2.4.2 пункту 2.4 цієї угоди, Новий ліцензіат сплачує, починаючи з грудня 2021 року, Попередньому ліцензіату щомісячно, до 3 числа, 50% від фактично отриманих від НАК "Нафтогаз України" коштів у попередньому місяці за договором на транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543, укладеним Новим ліцензіатом з НАК "Нафтогаз України".

Враховуючи діючу структуру тарифів на транспортування природного газу на 2020-2024 роки, уповноваженим державним органом було розраховано, що за кожен рік регуляторного періоду попередньо відповідач може отримати [номер приховано],00 грн, як збільшення прогнозованого доходу, що у відповідності до угоди підлягатиме відшкодуванню новим ліцензіатом попередньому ліцензіату.

Таким чином, попередньо загальною сумою протягом регуляторного періоду 2020-2024, яку має отримати позивач, є 47943000000,00 грн ([номер приховано],00 грн * 5 (кількість років у регуляторному періоді), отже за угодою відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем щодо перерахування останньому за кожний регуляторний період не менше [номер приховано],00 грн у встановленому порядку, за порушення якого виникає право нараховувати пеню та компенсаційні втрати, а не за сам факт не дотримання механізму перерахування (оплата може здійснюватись і достроково).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов пунктів 2.3, 2.4 Угоди було сплачено на користь позивача 27000000000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №599901 від 04.10.2021 та не заперечується сторонами у даній справі.

Тобто, відповідачем станом на 04.10.2021 фактично було оплачено частину регуляторного періоду, а саме: повністю 2020 рік, 2021 рік та орієнтовно 10 місяців 2022 року: 1) [номер приховано],00 грн * 2 = 19177200000,00 грн - регуляторний період 2020 та 2021 років); 2) 27000000000,00 грн - 19177200000,00 грн = [номер приховано],00 грн частина регуляторного періоду 2022 року (орієнтовно 10 місяців).

У грудні 2021 року відповідачем було сплачено на користь позивача за Угодою грошові кошти у розмірі [номер приховано],78 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №73974 від 03.12.2021 на суму [номер приховано],97 грн та №80908 від 30.12.2021 на суму [номер приховано],81 грн.

З пояснень відповідача вбачається, що ним було доплачено частину регуляторного періоду 2022 року та розпочато оплату регуляторного періоду 2023 року, а саме: 1) [номер приховано],00 грн доплата за регуляторний період 2022 рік ([номер приховано],00 грн + [номер приховано],00 грн = [номер приховано],00 грн); 2) [номер приховано],78 грн оплата частини регуляторного періоду 2023 року.

У подальшому, у період з лютого по липень 2022 року, тобто до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у даній справі, відповідачем було сплачено на користь позивача за Угодою грошові кошти у розмірі [номер приховано],47 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №6718 від 03.02.2022 на суму [номер приховано],34 грн, №19925 від 25.03.2022 на суму [номер приховано],18 грн, №25760 від 20.04.2022 на суму [номер приховано],34 грн, № 38231 від 31.05.2022 на суму [номер приховано],12 грн, №45501 від 28.06.2022 на суму [номер приховано],42 грн, та №52540 від 22.07.2022 на суму [номер приховано],07 грн.

Отже, відповідачем було повністю сплачено за регуляторний період 2023 року та розпочато оплату регуляторного періоду 2024 року, а саме: 1) [номер приховано],22 грн доплата за регуляторний період 2023 року ([номер приховано],22 грн + [номер приховано],78 грн = [номер приховано],00 грн); 2) 40486311,78 грн оплата частини регуляторного періоду 2024 року.

Відтак, станом на кінець липня 2022 року відповідачем вже було сплачено на користь позивача 38394886312,25 грн (27000000000,00 грн + [номер приховано],78 грн + [номер приховано],47 грн), тобто на момент звернення АТ "Укртрансгаз" до суду з позовом та відкриття провадження по справі № 910/6379/22 у липні 2022 року ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" було оплачено на користь позивача в повному обсязі за регуляторний період 2020, 2021, 2022, 2023 роки та розпочато оплату за регуляторний 2024 рік.

Відповідачем, з огляду на положення пункту 2.3 Угоди було проавансовано (переплачено наперед) позивачу станом на липень 2022 року близько 13,7 млрд грн відшкодування, виходячи з попереднього розрахунку відшкодування регуляторного періоду 2020-2024 років за кожен рік окремо, встановленого у пункті 2.3 Угоди. На необхідність перевірки обставин наявності/відсутності переплати відповідачем на користь позивача 13,7 млрд грн за 2022-2023 роки (про що вказав відповідач як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі, що відповідні суми були проавансовані ним наперед) акцентував й Верховний Суд у своїй постанові в цій справі.

Отже, АТ "Укртрансгаз" отримав відшкодування визначених сум відповідно до Угоди за регуляторний період, який ще не настав.

За таких обставин, з урахуванням змісту пунктів 2.3 та 2.4 Угоди, на переконання колегії суддів вмотивованими є висновки суду І-ої інстанції, що відповідачем не було порушено умови Угоди в частині повної та своєчасної сплати попереднього розрахунку відшкодування за регуляторний період 2020-2024 років, а тому заявлена до стягнення у цій справі пеня - 487 785 366,94 грн, 3% річних - 55 052 858,94 грн та інфляційних втрат - 426 270 262,43 грн, є такими, що нараховані позивачем безпідставно. Як наслідок, в їх задоволенні слід відмовити.

При цьому, судова колегія акцентує, що згідно пункту 2.3 Угоди сума відшкодування Новим ліцензіатом Попередньому ліцензіату за кожен рік регуляторного періоду 2020-2024 років, з урахуванням даних від уповноваженого державного органу, становить [номер приховано],00 грн та є попереднім розрахунком.

Тоді як відповідно до пункту 2.11 Угоди остаточний розрахунок розміру суми відшкодування коригування необхідного доходу за регуляторний період 2020-2024 років здійснюється після його завершення з урахуванням даних, отриманих від уповноваженого державного органу. У разі зміни розміру суми відшкодування коригування необхідного доходу, визначеного в пункті 2.4. цієї Угоди, сторони зобов`язуються доплатити/повернути надлишково сплачені кошти протягом 30 днів з моменту отримання відповідних даних від уповноваженого державного органу.

Пунктом 4.1 Угоди встановлено, що Попередній ліцензіат має право, зокрема, вимагати від Нового ліцензіата вчасного здійснення виплат сум відшкодування у повному обсязі (підпункт 4.1.1); стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість за цією угодою, в тому числі за пунктом 2.4.2 цієї угоди після здійснення остаточного розрахунку, згідно з пунктом 2.11 цієї угоди (підпункт 4.1.2).

Судовою колегією акцентується, що вказані умови Угоди щодо можливості стягнення простроченої заборгованості за Угодою, в тому числі за її пунктом 2.4.2 після здійснення саме остаточного розрахунку, згідно з пунктом 2.11 Угоди, - погоджені сторонами. При цьому, такий остаточний розрахунок розміру суми відшкодування коригування необхідного доходу за регуляторний період 2020-2024 років здійснюється після його завершення з урахуванням даних, отриманих від уповноваженого державного органу.

Як вбачається з умов Угоди попередній розрахунок, здійснений уповноваженим державним органом не може вважатися остаточним визначенням обсягу грошових зобов`язань між сторонами.

З огляду на це, виконання зобов`язань за такою Угодою передбачає не лише сплату узгодженої на момент підписання суми, але й обов`язковий перегляд її розміру на підставі фактичних даних після завершення регуляторного періоду.

Тому нарахування штрафних санкцій за несвоєчасність в оплаті так званої попередньої суми, яка ще не визначена і не є остаточною, є не лише передчасним, але й таким, що суперечить суті правовідносин, встановлених Угодою.

Застосування штрафних санкцій, компенсаційних втрат або інших заходів відповідальності до завершення періоду, визначеного сторонами як базового для коригування, не відповідає принципу пропорційності та може спричинити порушення прав сторони, яка зобов`язалася діяти добросовісно під час виконання умов угоди.

Таким чином, до моменту завершення регуляторного періоду 2020 - 2024 років та здійснення остаточного розрахунку відповідно до умов укладеної Угоди, визначений Угодою розмір суми відшкодування коригування необхідного доходу за регуляторний період 2020-2024 років є попереднім, відтак, за умовами Угоди підлягає зміні у бік збільшення або зменшення в залежності від остаточного розрахунку, а тому нарахування суми штрафних санкцій та компенсаційних втрат на суми платежів до закінчення регуляторного періоду 2020-2024 років, тобто до закінчення періоду під час якого відповідач зобов`язаний сплатити позивачу попередню суму відшкодування коригування необхідного доходу, може призвести до необґрунтованого стягнення з відповідача надмірних грошових коштів і як наслідок застосування передчасних мір цивільно-правової відповідальності.

Про це, як вважає колегія суддів, правильно висновувався суд першої інстанції.

Окремо, в аспекті висновків Верховного Суду викладених у постанові від 09.11.2023 у цій справі, щодо змісту Меморандуму про економічну та фінансову політику від 08.11.2021 в частині визначення правової природи спірних правовідносин, зокрема, встановлення дійсної мети укладення угоди та її відповідності загальним засадам цивільного та господарського законодавства, судова колегія вказує таке.

Листом № 35976/0/2-21 від 08.11.2021 Президент України, Прем`єр-міністр України, Міністр фінансів України та Голова Національного банку України звернулися до Пані Крісталіні Георгієвої Директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду, в якому засвідчили свою відданість політиці та цілям економічної програми за підтримки МВФ у рамках угоди Стенд-бай (SBA). У даному листі було окреслено заходи виконання Меморандуму про економічну та фінансову політику (МЕФП) від 02.06.2020, а також окреслено подальші заходи політики для досягнення цілей економічної програми.

Як про це зазначено у пункті 7 листа № 35976/0/2-21 від 08.11.2021, долучений до нього Меморандум про економічну та фінансову політику від 08.11.2021, є лише вираженням напрямів політики держави України, для досягнення макроекономічних та фінансових цілей економічної програми за підтримки МВФ.

У підпункті с. пункту 4 Меморандуму про економічну та фінансову політику від 08.11.2021 зазначено: "АТ "Магістральні газопроводи України" (МГУ) / ТОВ "Оператор ГТС України" (ОГТСУ) передплатив Укртрансгазу 27 млрд. грн. як частину нової угоди, яка замінює попередній договір про купівлю-продаж частки у статутному капіталі, щорічними фіксованими платежами протягом 2020-2024 років. Ми призупинимо подальше виконання надзвичайного розпорядження, поки новопризначена наглядова рада МГУ не завершить належну оцінку його наслідків (див. пункт 31). Натомість будь-який залишковий розрив ліквідності НАК "Нафтогазу" протягом майбутнього опалювального сезону буде покритий шляхом прозорого та прямого трансферу з бюджету, визнаючи, таким чином, роль компанії в енергетичній безпеці та елемент опосередкованого субсидіювання, присутній у чинних контрактах на постачання газу. Очікується, що така підтримка буде бюджетно-нейтральною на тлі перевиконання доходів від роялті/ рентних платежів. Як очікується, у 2022 році ситуація з ліквідністю НАК "Нафтогазу" покращиться, оскільки ціни знову наблизяться до ринкових одразу після завершення у квітні чинних контрактів із фіксованою ціною, а також з причини структурних заходів, описаних у пунктах 30 та 32 далі".

Вказані в Меморандумі обставини наведені у світлі відповіді на нещодавнє надзвичайне підвищення цін на газ, та впровадження прозорих заходів для захисту незахищених верств населення, зміцнення фінансового стану підприємств теплової комунальної енергетики (ТКЕ) та надання тимчасової та виняткової підтримки ліквідності державному підприємству НАК "Нафтогаз".

Зміст підпункту с. пункту 4 Меморандуму про економічну та фінансову політику від 08.11.2021, лише свідчить про те, що компанією з сектору газотранспортної галузі для підтримки ліквідності НАК "Нафтогаз" було сплачено Укртрансгазу 27 млрд. грн. як частину нової угоди, яка замінює попередній договір про купівлю-продаж частки у статутному капіталі.

Наведене свідчить, що Меморандум від 08.11.2021 не зумовлював обов`язок держави провести укладення Угоди, що є предметом розгляду у цій справі, він лише засвідчив обставини виконання державою Україна визначених напрямів політичної діяльності, які, у свою чергу, не змінюють і не впливають на зміст та правову природу правовідносин, що виникли внаслідок виконання зазначеної Угоди.

На це, як вважає судова колегія, слушно звернув увагу й суд 1-ої інстанції.

З огляду на наведене, за висновками судової колегії, беручи до уваги предмет та підстави заявленого позову (з урахуванням поданих змін), у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Аналогічних правомірних висновків дійшов й суд першої інстанції.

У свою чергу, з огляду на вказані висновки щодо суті спору, судовою колегією критично оцінюються доводи апелянта про неправильність здійснення місцевим господарським судом оцінки спірних правовідносин за Угодою та щодо помилкового встановлення відсутності порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Отже, на переконання колегії суддів, аргументи апелянта не знайшли свого підтвердження в межах заявлених вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції через необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що в цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, таким, що ухвалено внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 910/6379/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених позивачем в апеляційній скарзі доводів у цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (АТ "Укртрансгаз").

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 910/6379/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 910/6379/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Укртрансгаз".

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.10.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

В.В. Шапран