ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3369/25
За позовом Фізичної особи-підприємця Краснощок Людмили Павлівни ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Боженко Катерини Василівни ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 940647,00 грн
Cуддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники сторін:
від позивачки: не з`явився
від відповідачки: не з`явився
Обставини справи:
Фізична особи-підприємець Краснощок Людмила Павлівна (далі - ФОП Краснощок Л.П., позивачка) звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Боженко Катерини Василівни (далі - ФОП Боженко К.В., відповідачка) 940647,00 грн за договором поставки.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на укладений в серпні 2024 між позивачкою та відповідачкою в усній формі договір поставки, за яким відповідачка в якості виконавця зобов`язалася створити та передати предмети інтер`єру (меблі) за умови їх попередньої оплати позивачкою як замовником. Позивачка зазначає, що вона в якості оплати за вказаним договором поставки здійснила у періоді з серпня 2024 по липень 2025 на банківський рахунок відповідачки 38 безготівкових платежів на загальну суму 940647,00 грн, однак відповідачка обумовлену договором продукцію не виготовила та не поставила, отримані від позивачки грошові кошти не повернула. З наведених підстав позивачка просить суд стягнути з відповідачки 940647,00 грн попередньої оплати за продукцію.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2025 зазначений позов залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
14.11.2025 до Господарського суду Київської області від позивачки надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з уточненнями, якими вона усунула недоліки позовної заяви, про які було зазначено в ухвалі суду від 06.11.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3369/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 15.01.2026. Ухвала суду від 27.11.2025 про відкриття провадження у справі доставлена адвокату позивачки в електронний кабінет ЄСІТС, а відповідачці, яка не має зареєстрованого електронного кабінету, направлена рекомендованим поштовим відправленням від 06.12.2025 №R067048176965, яке відділенням пошти за місцезнаходженням відповідачки повернуто до суду 22.12.2025 без вручення адресату, причина невручення відповідачці - адресат відсутній.
15.01.2026 підготовче засідання у справі не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в місті Києві, ухвалою суду від 16.01.2026 підготовче засідання було перепризначено на 11.02.2026. Ухвала суду від 16.01.2026 направлена відповідачці рекомендованим поштовим відправленням від 28.01.2026 №R067089147953, яке відділенням пошти за місцезнаходженням відповідачки повернуто до суду 20.02.2026 без вручення адресату, причина невручення відповідачці- адресат відсутній.
11.02.2026 підготовче засідання у справі не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в місті Києві, ухвалою суду від 12.02.2026 підготовче засідання було перепризначено на 04.03.2026. Ухвала суду від 12.02.2026 направлена відповідачці рекомендованим поштовим відправленням від 03.03.2026 №R067113029975, яке вручене відповідачці 12.03.2026.
У підготовче засідання 04.03.2026 сторони не з`явились, від позивачки надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, ухвалою суду від 04.03.2026 підготовче засідання було відкладено на 18.03.2026. Ухвала суду від 04.03.2026 про відкладення підготовчого засідання направлена відповідачці рекомендованим поштовим відправленням від 10.03.2026 №R067117895197, яке вручене відповідачці 12.03.2026.
У підготовче засідання 18.03.2026 з`явився представник позивачки, не з`явилась відповідачка, яка про причини неявки суд не повідомляла, клопотання про відкладення підготовчого засідання не заявляла, відзив на позов не подала. Протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 15.04.2026. Про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті відповідачку, яка не з`явилась, повідомлено ухвалою суду від 18.03.2026, яка була направлена рекомендованим поштовим відправленням від 27.03.2026 №R067132821485, яке відділенням пошти за місцезнаходженням відповідачки повернуто до суду без вручення адресату.
У судове засідання 15.04.2026 з`явився представник позивачки, не з`явилась відповідачка, протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 06.05.2026. Про відкладення судового засідання відповідачці направлено ухвалу суду від 15.04.2026 рекомендованим поштовим відправленням від 21.04.2026 №R067152129634, яке вручене відповідачці 30.04.2026.
У судове засідання 06.05.2026 з`явився представник позивачки, не з`явилась відповідачка, протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 27.05.2026. Про відкладення судового засідання відповідачці направлено ухвалу суду від 06.05.2026 рекомендованим поштовим відправленням від 19.05.2026 №R067176465767, яке відділенням пошти за місцезнаходженням відповідачки повернуто до суду 08.06.2026 без вручення адресату, причина невручення відповідачці згідно з даними трекінгу «Укрпошти» - за закінченням терміну зберігання.
18.05.2026 до Господарського суду Київської області від позивачки надійшла заява про уточнення позовних вимог у цій справі, за змістом якої позивачка визнала допущену в позовній заяві арифметичну помилку при розрахунку загальної суми позовних вимог, враховуючи, що загальна сума 38 платежів, які були сплачені позивачкою відповідачці, становила 917647,00 грн, а не 940647,00 грн як позивачка помилково первісно зазначала в позовній заяві. У заяві про уточнення позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачка, отримавши передоплату за товар в загальній сумі 917647,00 грн, товар не передала, суму передоплати не повернула, тому, випливає із вказаної заяви, позивачка підтримує позовні вимоги у цій справі в частині стягнення з відповідачки передоплати в сумі 917647,00 грн.
29.05.2026 судове засідання у справі не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в місті Києві, ухвалою суду від 29.05.2026 судове засідання було перепризначено на 10.06.2026.
В судове засідання 10.06.2026 сторони не з`явились, від позивачки надійшла заява від 08.06.2026 про розгляд справи без участі її представника, відповідачка про причини неявки суд не повідомляла, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла.
Щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Також, за приписами частини 1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 1 ст.2 та частини 1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що суд неодноразово повідомляв відповідачку про судові засідання у справі шляхом направлення на адресу її місцезнаходження рекомендованих поштових відправлень з ухвалами суду у даній справі. Частина з цих рекомендованих поштових відправлень була вручена відповідачці під розпис, інша частина відділенням пошти за місцезнаходженнями відповідачки була повернута без вручення адресату - з причин відсутності відповідачки за її адресою або закінчення строку зберігання поштового відправлення.
Відповідно до частини 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Також відповідно до частини 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, одержувати чи не одержувати адресовану стороні поштову кореспонденцію у відділенні поштового зв`язку є правом самої сторони, яким сторона розпоряджається на власний розсуд.
Крім того, відповідачка не була позбавлена права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на викладене, відповідачка вважається повідомленою про розгляд справи № 911/3369/25 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки, в свою чергу відповідачка проявила процесуальну бездіяльність.
Відповідно до частини 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, дійшов висновку про можливість розгляду справу за відсутності відповідачки за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
Між Фізичною особою-підприємцем Краснощок Людмила (позивачка у справі) як замовником та Фізичною особою-підприємцем Боженко Катериною Василівною (відповідачка у справі) як виконавцем в серпні 2024 був укладений усний договір поставки товару (меблів), на підтвердження чого позивачка надала докази перерахування нею коштів за період серпень 2024-липень 2025 в загальній сумі 917647,00 грн із призначенням платежу «оплата за меблі. Без ПДВ» на рахунок відповідачці, а саме:
№ та дата платіжної інструкції позивачки Сума, грн
№5 від 25.08.2024 5000,00
№6 від 26.08.2024 35000,00
№27 від 29.08.2024 15000,00
№5942-2649-6593-0625 від 01.09.2024 23000,00
№37 від 06.09.2024 13500,00
№39 від 09.09.2024 65612,00
№30 від 10.09.2024 23000,00
№41 від 10.09.2024 84172,00
№47 від 13.09.2024 3496,00
№52 від 19.09.2024 14620,00
№54 від 20.09.2024 750,00
№56 від 23.09.2024 15000,00
№60 від 25.09.2024 50820,00
№72 від 27.09.2024 12000,00
№77 від 02.10.2024 20329,00
№82 від 07.10.2024 5000,00
№87 від 08.10.2024 20000,00
№115 від 11.10.2024 5200,00
№128 від 16.10.2024 30000,00
№134 від 17.10.2024 20743,00
№135 від 17.10.2024 1950,00
№144 від 24.10.2024 40000,00
№145 від 24.10.2024 23071,00
№147 від 25.10.2024 20000,00
№149 від 28.10.2024 36640,00
№153 від 30.10.2024 16833,00
№182 від 08.11.2024 25000,00
№189 від 12.11.2024 20000,00
№191 від 14.11.2024 2000,00
№193 від 15.11.2024 15000,00
№195 від 18.11.2024 23381,00
№198 від 19.11.2024 14400,00
№209 від 27.11.2024 6851,00
№219 від 29.11.2024 8592,00
№174 від 19.05.2025 80000,00
№194 від 06.06.2025 41691,00
№248 від 01.07.2025 15000,00
№275 від 24.07.2025 64996,00
ВСЬОГО: 917647,00
Копії платіжних інструкцій містяться в матеріалах цієї справи.
Як вказує позивачка, за домовленістю сторін відповідачка-виконавець мала виготовити та передати позивачці-замовнику предмети інтер`єру (меблі).
В вересні 2025 року позивачка через свого адвоката звернулась до відповідачки із претензією від 10.09.2025 про повернення коштів передоплати в розмірі 940647,00 грн. Вказана претензія надіслана відповідачці цінним листом з описом вкладення від 13.09.2026.
Доказів надання відповідачкою відповіді на цю претензію, її відхилення чи задоволення відповідачкою матеріали цієї справи не містять.
Звертаючись в жовтні 2025 до Господарського суду Київської області із цим позовом про стягнення передоплати в сумі 940647,00 грн, позивачка стверджує, що на всю суму здійсненої попередньої оплати відповідачка меблі не виготовила, замовлену продукцію позивачці не поставила, грошові кошти не повернула. Зважаючи на факт порушення господарських зобов`язань із виконання усного договору поставки, позивачка просить стягнути з відповідачки передоплату в сумі 940647,00 грн.
Під час розгляду цієї справи позивачка в травні 2026 подала суду заяву про уточнення позовних вимог у цій справі, за змістом якої позивачка визнала допущену в позовній заяві арифметичну помилку при розрахунку загальної суми позовних вимог, враховуючи, що загальна сума вищевказаних 38 платежів, які були сплачені позивачкою відповідачці, становила 917647,00 грн, а не 940647,00 грн як позивачка помилково первісно зазначала в позовній заяві. Тому позивачка надалі підтримувала позовні вимоги у цій справі в частині стягнення з відповідачки передоплати в сумі 917647,00 грн.
Відповідачка своїм процесуальним правом на подання суду відзиву на позов у цій справі не скористалась, доказів виконання умов договору та виготовлення меблів на вказану суму суду не надала, як і не подала документального підтвердження повернення грошових коштів; будь-яких інших пояснень, які б спростовували викладені позивачкою обставини, суду також не надіслала, у зв`язку з чим розгляд цієї справи здійснюється за наявними матеріалами, поданими позивачкою.
Вирішуючи спір у цій справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Суд при цьому керувався наступними нормами процесуального та матеріального права та дійшов наступних висновків.
Відповідно до статей 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності судочинства. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів.
Передбачені статтями 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства надають сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Ці принципи передбачають активну роль заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.
Як вказувала при цьому Велика Палата Верховного Суду (постанова від 21.06.2023 у справі №916/3027/21), покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що між позивачкою та відповідачкою виникли правовідносини з приводу виконання укладеного між ними в усній формі договору поставки меблів.
Так, частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із частинами 1 та 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною першою ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.12.2018 у справі №912/1883/17 вказав, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.
У поданих позивачкою в якості доказів платіжних інструкцій про перерахування коштів реквізитами отримувача коштів зазначено «ФОП Боженко Катерина Василівна» (відповідачка у справі), призначенням платежу є «Оплата за меблі, без ПДВ».
У відповідності до публічно доступних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідачки як фізичної особи-підприємця основним видом її діяльності є: 47.59 - роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах.
Враховуючи, що подані позивачкою платіжні документи, за якими товар був оплачений, підтверджують здійснення розрахунку саме за меблі, діяльність стосовно роздрібної торгівлі якою є основним видом діяльності відповідачки, а самі ці платіжні інструкції містять належні реквізити про особу отримувача та проведення банком вказаних коштів, суд встановив, що між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до частини 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Доказів того, що відповідачка, отримавши оплату за товар, передала покупцю товар, або проінформувала покупця про готовність товару до отримання у визначеному місці, матеріали цієї справи не містять.
Здійснена позивачкою на рахунок відповідачки сплата коштів за своєю суттю є попередньою оплатою.
Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Вказана норма надає право покупцю діяти альтернативно на власний розсуд, а саме або вимагати передання оплаченого товару, або повернути кошти.
При цьому визначене нормою частини 2 ст.693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання. Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до частини 1 ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд при цьому враховує, що позивачка зверталась до відповідачки із претензією, в якій посилалась на те, що протягом тривалого строку відповідачка так і не виготовила замовлених меблів, передоплата за які була сплачена позивачкою, і з цих підстав позивачка просила відповідачку повернути сплачені позивачкою кошти передоплати.
Однак відповідачка ці вимоги позивачки проігнорувала, матеріали справи не містять доказів надання відповідачкою відповіді на претензію.
Отже, що матеріали справи не містять доказів поставки спірного товару, як і не містять доказів повернення відповідачкою позивачці сплачених коштів за платіжними інструкціями з урахуванням наявної вимоги позивачки про повернення цих коштів.
Тобто наявна протиправна бездіяльність відповідачки щодо неповернення позивачці передоплати в сумі 917647,00 грн.
Відповідно до частини 1 ст.15 та частини 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини 2 ст.16 Цивільного кодексу України).
Отже, суд приходить до висновку про те, що оскільки товар не був фактично переданий відповідачкою, при цьому позивачка сплатила відповідачці передоплату в сумі 917647,00 грн, яку в подальшому позивачка зажадала від відповідачки повернути, реалізуючи таким чином право покупця на односторонню відмову від зобов`язання, то на підставі частини 2 ст.693 Цивільного кодексу України позовні вимоги позивачки про стягнення передоплати в сумі 917647,00 грн є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо решти позовних вимог в частині стягнення 23000,00 грн (із первісно заявлених позовних вимог сукупно в розмірі 940647,00 грн), то вимоги в цій частині є безпідставними з огляду на допущено позивачкою арифметичну помилку при розрахунку суми позовних вимог. Суд при цьому враховує, що хоча позивачка після подання нею в травні 2026 заяви про уточнення позовних вимог у цій справі підтримувала позовні вимоги частині стягнення з відповідачки передоплати лише в сумі 917647,00 грн, тим не менш позивачка і не відмовилась від решти позовних вимог в частині стягнення 23000,00 грн.
Тому в позовних вимогах в частині стягнення 23000,00 грн необхідно відмовити за їх безпідставністю.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у справі, а саме в частині стягнення 917647,00 грн передоплати (основного боргу).
Витрати позивачки по сплаті судового збору в сумі 14109,70 грн за подання позовної заяви відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачку в сумі 13764,71 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (917647 х 0,015 = 13764,71).
Керуючись ст.2, 4-9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Краснощок Людмили Павлівни до Фізичної особи-підприємця Боженко Катерини Василівни про стягнення 940647,00 грн основного боргу задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Боженко Катерини Василівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Краснощок Людмили Павлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 917647 (дев`ятсот сімнадцять тисяч шістсот сорок сім) грн 00 коп. основного боргу та 13764 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 71 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 23000,00 грн відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2026.
Суддя О.О. Третьякова