ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у призначенні експертизи
07 жовтня 2026 року м. Житомир справа №240/28659/26
категорія 113050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про призначення експертизи в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради та до Центру оцінювання функціонального стану особи (Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерство Охорони Здоров`я України") про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради (далі - відповідач 1) та до Центру оцінювання функціонального стану особи (Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерство Охорони Здоров`я України") (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради від 27.02.2026 №181/26/940 в частині не встановлення ІІ групи інвалідності, оформлене у вигляді витягу від 27.02.2026 №181/26/940В;
- визнати протиправними та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 15.04.2026 №2507/26/251 в частині не встановлення ІІ групи інвалідності, оформлене у вигляді витягу від 15.04.2026 №2507/26/251;
- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи повторно провести його медико-соціальну експертизу на предмет присвоєння ІІ групи інвалідності, з урахуванням висновків суду.
Ухвалою суду від 07.10.2026 провадження в даній було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду клопотання, в якому просив призначити у даній справі судово-медичну експертизу та поставити на її розгляд питання про те, чи наявні у нього дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вродженні порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене обмеження життєдіяльності особи та її працездатності, які відповідають ІІ групі інвалідності?
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При цьому обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частинами 1 та 2 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 101 КАС України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Приписами частин 1-3 статті 102 КАС України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Відповідно до частини 6 статті 102 КАС України питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Разом з тим, частиною 2 статті 101 КАС України встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначає Закон України від 25.02.1994 №4038-XII "Про судову експертизу" (далі - Закон №4038-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №4038-XII судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Отже, експертиза це дослідження на вимогу суду поданих ним об`єктів, яке провадиться експертами на базі спеціальних знань і на науковій основі з метою одержання даних про факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
За клопотанням осіб, які беруть участь у справі, суд має право, а не зобов`язаний призначити проведення експертизи. При цьому, призначення експертизи доцільне лише у тому разі, якщо для з`ясування обставин у справі, що мають значення, дійсно потрібні спеціальні знання у певній галузі.
Вказане свідчить, що обов`язковою передумовою призначення в адміністративному процесі судової експертизи є необхідність з`ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру не можуть бути з`ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення адміністративного спору по суті.
При цьому, суд враховує, що судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Суди не повинні ставити судовому експерту питання правового характеру, які повинні вирішуватися самим судом, тобто експерту можна ставити лише питання факту, а не правової оцінки.
Необхідність призначення експертизи у судочинстві визначена тим, що в процесі здійснення правосуддя у суду виникає потреба встановлення таких фактів і обставин, які виходять за межі юридичних професійних знань судді і потребують спеціальних досліджень. Тобто, право на проведення експертизи є засобом створити для сторони можливість довести в змагальному процесі переконливість своїх доводів.
Предметом спірних у даній справі правовідносин є рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради від 27.02.2026 №181/26/940 та рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 15.04.2026 №2507/26/251, якими ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності, в той час, як позивач вважає, що наявні в нього захворювання є достатніми для встановлення ІІ групи інвалідності.
При цьому, у поданому до суду клопотанні ОСОБА_1 просить призначити у даній справі судову медичну експертизу з метою встановлення групи інвалідності та поставити на її розгляд питання про те, чи наявні у нього дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вродженні порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене обмеження життєдіяльності особи та її працездатності, які відповідають ІІ групі інвалідності.
Таким чином, позивач просить поставити на розгляд та вирішення експерта питання медичного характеру.
Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.12.2018 у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Відповідна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.02.2022 у справі №160/7153/20, від 29.12.2021 у справі №638/2723/16-а, від 12.10.2021 у справі №280/4820/19.
При цьому, в постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.
З огляду на зазначене, суд констатує, що у даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачами висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди.
При розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності), а лише юридична процедура прийняття і відповідність спірного рішення вимогам законодавства.
Суд наголошує, що предметом спору є встановлення правомірності (або ж протиправності) оскаржуваних рішень суб`єктів владних повноважень, а не визначення стану здоров`я позивача.
На переконання суду, висновок експерта за результатом проведення судово-медичної експертизи в даному випадку не є юридичним фактом, що спростовує або підтверджує факти дотримання встановленої чинним законодавством процедури прийняття відповідачами рішень, які є предметом спору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 102 КАС України, для задоволення клопотання про призначення судово-медичної експертизи.
Керуючись статтями 102, 103, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення в адміністративній справі №240/28659/26 судово-медичної експертизи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується.
Суддя І.Е.Черняхович