ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 р. Справа № 520/27070/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., м. Харків, повний текст складено 24.03.26 по справі № 520/27070/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України третя особа Головне управління Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), третя особа Головне управління Національної гвардії України (далі - ГУ НГУ, третя особа), в якому просив суд:
- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не складання довідки про обставини травми та не проведення службового розслідування за фактом травм 17.05.2024 та 18.09.2024, отриманих під час виконання бойових завдань позивачем протиправною;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України видати наказ про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем ОСОБА_1 на основі якого скласти та видати довідку про обставини травми отриманої ОСОБА_1 17.05.2024 та 19.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно не проведено службові розслідування та не складено за їх результатами довідки про обставини травм, отриманих позивачем 17.05.2024 та 19.09.2024 та пов`язаних із захистом Батьківщини та виконанням бойових завдань, що має наслідком відсутність належного документального підтвердження отриманих травм у зоні бойових дій та впливає на можливість реалізації права ОСОБА_1 на соціальні гарантії та виплати, передбачені законодавством України.
Посилаючись на приписи наказу Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України» (далі - Інструкція № 332) переконував, що після отримання інформації про поранення ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків 17.05.2024 та 19.09.2024, командир ВЧ НОМЕР_1 був зобов`язаний створити комісію для проведення розслідування кожного випадку травмування позивача, скласти акти за формами Н-1, Н-5 та затвердити їх наказом, однак відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у вчиненні таких дій з формальних підстав, не надавши жодної оцінки первинній медичній документації.
Стверджував, що будь-які посилання відповідача на ненадання або надання недостовірної інформації медичною службою не звільняють командира від виконання прямих обов`язків щодо ініціювання та проведення службових розслідувань за фактом поранення особи, а перекладання відповідальності на медичну службу свідчить про неналежне виконання командиром ВЧ НОМЕР_1 службових обов`язків.
Зауважив, що саме за результатами проведеного службового розслідування та на підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), яка є ключовим документом для встановлення причинно - наслідкового зв`язку між пораненням (травмою, контузією, каліцтвом) та проходженням військової служби у зоні бойових дій, оскільки за відсутності такого документа представники ВЛК позбавлені можливості провести об`єктивну експертизу з огляду на відсутність первинної інформації про фактичні умови, місце, час і обставини травмування.
Наполягав, що факт отримання травм 17.05.2024 та 19.09.2024 саме внаслідок виконання бойових завдань підтверджується висновком Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по Харківській області», первинною медичною документацією та виписками зі стаціонарного лікування, у зв`язку з чим у відповідача були наявні всі законні підстави для складання довідки про обставини травми шляхом видання відповідного наказу, однак ВЧ НОМЕР_1 проігнорувала такий обов`язок, що порушує права позивача, як військовослужбовця, на отримання передбачених законодавством грошових виплат, соціальних гарантій та правового статусу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 по справі №520/27070/25 у адміністративному позові ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі № 520/27070/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав, що факт участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України та отримання травм при виконанні службових обов`язків підтверджується як медичною документацією, так і довідками № 7457 та № 3005, які надавались до матеріалів справи, однак не були належним чином досліджені судом першої інстанції, як докази, підтверджуючі право позивача на отримання довідки про обставини травми.
Посилаючись на приписи розділу ІІІ Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут ВС ЗСУ) стверджував, що командир військової частини обтяжений обов`язком забезпечувати повноцінне функціонування системи медичного та соціального забезпечення особового складу, включно з належним реагуванням на факти поранень, травм чи контузій військовослужбовців шляхом проведення службових розслідувань та видачі довідок про обставини травми за їх наслідками, однак у спірних правовідносинах командування ВЧ НОМЕР_1 не реалізувало надані повноваження та не виконало покладені на нього законодавством обов`язки, чим порушило права позивача як військовослужбовця.
Наполягав, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив процесуальну непослідовність та порушення норм процесуального права, оскільки не з`ясувавши належним чином питання наявності спору при відкритті провадження у справі, фактично переклав підстави для відмови у позову на стадію розгляду справи по суті, що суперечить завданню адміністративного судочинства.
Переконував, що суд першої інстанції не лише формально оцінив надані докази, а і фактично поклав негативні наслідки неналежного виконання обов`язків державними органами на позивача, що є неприпустимим та порушує принципи справедливого судового розгляду.
В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат 3 батальйону, 3 роти ВЧ НОМЕР_1 отримав поранення 17.05.2024 о 19.30 год, час прибуття 18.05.2024 о 2.15 хв, діагноз: (17.05.2024) цифалгічний синдром, тінітус, тяжкість поранення - легке, направлений до м. Харкова, час 02.45 хв, що підтверджено первинною медичною карткою № 5126, виданою медичним пунктом Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до виписки стаціонарного хворого № 24/0973/1071, виданої Державною установою «ТМО МВС України по Харківській області», ОСОБА_1 у період з 18.05.2024 до 20.05.2024 перебував на стаціонарного лікуванні. Основне захворювання: S06.00 - У 36.2. Вибухова травма (17.05.2024): ЗЧМТ, струс головного мозку з цефалгічним синдромом. Переведений до ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області» для подальшого обстеження та лікування.
Згідно з випискою стаціонарного хворого № 24/0708, виданою Державною установою «ТМО МВС України по Полтавській області», ОСОБА_1 у період з 20.05.2024 до 03.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні. Основне захворювання: S06.00 - У 36.2. Вибухова травма (17.05.2024): ЗЧМТ, струс головного мозку з цефалгічним синдромом.
Відповідно до довідки відповідача від 12.11.2024 № 7457 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України позивач у період з 03.03.2024 по 13.05.2024, з 15.05.2024 по 17.05.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресіє Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Харківській області.
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 16.07.2025 № 3050 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач у період з 03.03.2024 по 13.05.2024, з 15.05.2024 по 17.05.2024, з 01.09.2024 по 09.09.2024, 11.09.2024, з 13.09.2024 до 18.09.2024, з 01.10.2024 до 08.10.2024 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресіє Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Харківській області.
За змістом довідки медичної військово-лікарської комісії Державної установи «ТМО МВС України по Харківській області» від 27.01.2025 № 51 травми ОСОБА_1 від 17.05.2024 та від 19.09.2024, «Так, пов`язані з проходженням військової служби».
Відповідно до довідки медичної військово-лікарської комісії Державної установи «ТМО МВС України по Харківській області» від 28.03.2025 № 352/НГ «…наслідки повторних вибухових травм (17.05.2024: 19.09.2024): акубаротравми без порушення цілісності барабанних перетинок у вигляді посттравматичної двобічне сенсоневральної приглухуватості 11 ст., суб`єктивного вушного шуму: (17.05.2024) 34МТ. струсу головного мозку у вигляді цефалічного синдрому. Травма, Так, пов`язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не надана.».
Позивач звернувся із заявою до ДУ «ГМКЦ МВС України» про зміну причинно-наслідкового зв`язку отримання захворювання з «пов`язане з проходженням військової служби», як вказано у довідці від 27.01.2025 № 51, на «пов`язане із Захистом Батьківщини».
09.06.2025 ДУ «ГМКЦ МВС України» надало позивачу відповідь наступного змісту. «Розглядом медичної документації, складеної за результатами медичного обстеження, встановлено, що рішення комісії про причинний зв`язок захворювань в довідці M(BЛ)K від 27.01.2025 № 51 прийнято у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285. Інформуємо, що за станом здоров`я ви підлягаєте направленню на медичний огляд M(BЛ)K для встановлення ступеню придатності до військової служби. У разі надання Вами додаткової інформації про обставини травм та періоди безпосереднього залучення до бойових дій рішення про причинний зв`язок захворювань та травм може бути переглянуто.».
Листом відповідача від 17.09.2025, надісланим у відповідь на адвокатський запит сторони позивача, повідомлено про те, що за інформацією медичної служби ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 17.05.2024 та 18.09.2024 як поранений не значиться, у зв`язку чим видача актів про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1 та Н-5 не можлива.
23.06.2025 представник позивача звернулась із адвокатським запитом до відповідача.
ВЧ НОМЕР_1 листом від 02.07.2025 повідомила наступне: «Станом на дату травмування (17.05.2024, 19.09.2024) Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи MBC України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 було передбачено, що у разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця Національної гвардії України спричинена діями противника, розслідування нещасного випадку відповідно до цього Порядку не проводиться. В такому разі протягом п`яти днів начальником медичної служби військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та у такий саме строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Довідка про обставини травми видається з метою встановлення причинного зв`язку травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків під час проходження ВЛК. В даному випадку за фактом травмування ОСОБА_1 довідка про обставини травми, отриманої 17.05.2024. (додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ 14.08.2008 № 402) не складалася, оскільки за інформацією, наданою медичною службою Військової частини НОМЕР_1 , цефалгічний синдром (діагноз зазначений у первинній медичній картні) згідно міжнародного класифікатору хвороб МКХ-10 не відноситься до травм чи поранень. Довідка про обставини травми, отриманої 19.09.2024, (додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. затвердженого наказом МОУ 14.08.2008 № 402) також не складалася. Оскільки за інформацією, наданою медичною службою Військової частини НОМЕР_1 зазначений у первинний медичній картці ЗЧМТ та СМГ не було підтверджено, а цефалгічний синдром згідно міжнародного класифікатору хвороб МКХ-10 не відноситься до травм чи поранень.».
10.07.2025 представник позивача звернулась із адвокатським запитом до відповідача, у відповідь на який, ВЧ НОМЕР_1 листом від 21.07.2025 повідомила наступне: «За інформацією медичної служби військової частини, згідно бази обліку хворих, травмованих та поранених позивач проходить як хворий: 17.05.2024 - з діагнозом "цефалгічний синдром. Тінітус" 19.09.2024 - з діагнозом "закрита черепно-мозкова-травма, струс головного мозку, суб`єктивний шум в ухах, цефалгічний синдром". Окрім того, в журналі бойових дій 3-го батальйону оперативного призначення ОСОБА_2 за вказані дати, як санітарні втрати не рахується. За інформацією, отриманою від медичної служби військової частини, надати запитувані довідки немає можливості. Витяг журналу бойових дій щодо участі ОСОБА_2 за період 01.05.2024 по 30.09.2024 є інформацією з обмеженим доступом, тому надати запитувані документи у військової частини немає можливості.».
27.07.2025 представник позивача звернулася до ГУ НГУ із скаргою стосовно не надання ВЧ НОМЕР_1 довідок про обставини травм, отриманих ОСОБА_1 17.05.2024 та 19.09.2024, документів, що підтверджують його участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та участі у бойових діях (з 01.09 по 01.10.2024 та з 01.05 по 30.09.2024 відповідно), а також притягнення до відповідальності окремих посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 .
11.08.2025 ГУ НГУ повідомило про відсутність запитуваної інформації та документів, а за інформацією, наданою ВЧ НОМЕР_1 , листами від 02.07.2025 № 25/17/12-Г-249-Аз та від 21.07.2025 № 25/17/12-Г-295-Аз позивачу вже надана відповідь на питання щодо довідки про участь солдата ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також роз`яснення з питань, зазначених у адвокатській скарзі.
Зазначено, що відомості про наявність підстав для притягнення до відповідальності посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 відсутні. Також роз`яснено, що у разі не видання ВЧ НОМЕР_1 довідки про обставини отриманої ОСОБА_1 травми (поранення, контузії, каліцтва), він може в установленому порядку звернутися до командування ВЧ НОМЕР_1 із клопотанням про розгляд питання призначення і проведення спеціального розслідування за фактом отриманої ним травми (поранення, контузії, каліцтва) відповідно до вимог Порядку розслідувань та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27.12.2002 № 1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за № 83/7404 (далі - Порядок № 1346).
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення службового розслідування за фактом травм 17.05.2024 та 18.09.2024, отриманих під час виконання бойових завдань, та не складання довідки про обставини травми, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності
підстав для проведення розслідування за фактом травм позивача 17.05.2024 та 18.09.2024 з подальшою видачою довідок про обставини травми, оскільки отримання вибухових травм позивачем (17.05.2024 та 19.09.2024), спричинених діями з боку противника в районі ведення бойових дій, не можна кваліфікувати як нещасні випадки, а тому положення Інструкції № 332 до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.
За висновком суду першої інстанції, обов`язок з проведення службового розслідування у командира військової частини виникає після подання відповідного рапорту військовослужбовцем, проте, позивачем не надано доказів, які б підтверджували подання ним рапорту до командира військової частини стосовно можливості (наявності підстав) для проведення службового розслідування щодо обставин отримання травм (17.05.2024 та 19.09.2024), або доказів не розгляду такого рапорту відповідачем.
Крім того, посилаючись на приписи «Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 № 901 (далі - Порядок № 901), суд першої інстанції зазначив, що наявність довідки про обставини травми (встановленого зразка, за формою, передбаченою додатком 5 до Положення № 402) не є обов`язковою умовою для встановлення у воєнний час причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призведе до ефективного поновлення прав ОСОБА_1 , порушення яких він вбачає в протиправній невидачі відповідачем довідки про обставини травми (поранення, контузію, каліцтво) та не призведе до досягнення поставленої позивачем мети - отримання постанови про причинний зв`язок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірним є питання правомірності не проведення відповідачем службового розслідування після отримання інформації про поранення ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків за фактами отримання ним травм 17.05.2024 та 18.09.2024, не видачі наказу про отримання (травми, контузії, каліцтва) та не складання довідок про обставини травми.
На переконання ОСОБА_1 така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки вчинення таких дій є обов`язковим згідно з вимогами розділу 2 статті 5 Інструкції № 332.
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 332 вона визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).
Водночас, за змістом пункту 3 Інструкції № 332, ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Отже, приписи Інструкції № 332 не поширюється ані на військовослужбовців Національної гвардії України, ані на військовослужбовців, які отримали поранення або, травму внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.
Колегією суддів встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 станом на дати отримання травм (17.05.2024 та 19.09.2024) проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , яка є військовим формуванням Національної гвардії України.
Частиною 1 статті 1, частиною 1 статті 2, статтею 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 17.05.2024 та 19.09.2024 позивачем отримані вибухові травми під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого бойового ураження противника в районі ведення бойових дій.
Відповідно до наявної в матеріалах справи первинної медичної документації (форма 100), виданої СП «ХАОС» 17.05.2024 ОСОБА_1 встановлено діагноз цефалгічний синдром, тінітус, з подальшим направленням на лікування до м. Харків.
Згідно з довідкою про надання первинної медичної допомоги (форма 100), виданої СП «МР А0501 (БЕЗРУКИ)», позивач був евакуйований через отримання травми внаслідок мінометного обстрілу (FPV) у населеному пункті Журавлівка.
З огляду на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Національної гвардії України, на нього відповідно до пункту 1.2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (далі по тексту - Порядок № 1346), поширюється дія цього Порядку.
За правилами пункту 1.3 Порядку № 1346 розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.
У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця Національної гвардії України спричинена діями противника, розслідування нещасного випадку відповідно до цього Порядку не проводиться. В такому разі протягом п`яти днів начальником медичної служби військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, у разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця Національної гвардії України спричинена діями противника службове розслідування, розслідування нещасного випадку відповідно до цього Порядку не проводиться.
Враховуючи, що приписи Інструкції № 332, на які посилається ОСОБА_1 , обґрунтовуючи твердження щодо наявності у командира військової частини обов`язку ініціювати проведення службового розслідування за фактом отримання військовослужбовцем травм та видачі за його результатами видачі наказу про отримання (травми, контузії, каліцтва), не поширюється ані на військовослужбовців Національної гвардії України, до яких відноситься ОСОБА_1 , ані на військовослужбовців, які отримали поранення, контузію, травму, каліцтво внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил (пункт 3 Інструкції), положення вказаного нормативно - правового акту до спірних правовідносин не застосовується.
Водночас, вибухові травми отримані позивачем (17.05.2024 та 19.09.2024) не відносяться і до нещасних випадків у розумінні приписів пункту 2.1 Порядку № 1346, так як спричинені діями з боку противника в районі ведення бойових дій, що відповідно виключає проведення службового розслідування у спірних правовідносинах, як на тому наполягає позивач, та свідчить про відсутність протиправності з боку Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України в частині не проведення службового розслідування за фактом травм 17.05.2024 та 18.09.2024, отриманих під час виконання бойових завдань позивачем, та відповідно підстав задоволення позову в цій частині.
З приводу вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не складання довідки про обставини травми за фактом травм 17.05.2024 та 18.09.2024, отриманих під час виконання бойових завдань, колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивач наполягає, що спірних відносинах у командира Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України був наявний обов`язок за наслідками проведення службового розслідування за фактом отримання позивачем травм 17.05.2024 та 18.09.2024 під час виконання бойових завдань позивачем, скласти довідки про обставини таких травм.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом ВС ЗСУ, дія якого поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Крім того, статтями 58, 59 Статуту ВС ЗСУ передбачено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) зобов`язаний, зокрема: знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров`я та фізичного розвитку; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків.
Приписами статті 255 Статуту ВС ЗСУ передбачено, що військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Положеннями статті 260 Статуту ВС ЗСУ визначено, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, вищенаведене дозволяє дійти висновку, що у разі отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) спричиненої діями противника саме начальник медичної служби військової частини протягом п`яти днів складає довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Форма спірної довідки закріплена у додатку 5 до Положення № 402, яким передбачено, що її підписує командир військової частини.
У пунктах 28-32 постанови від 18.08.2026 по справі № 120/14360/24 Верховний Суд виклав наступні висновки:
«28….Так, згідно з абзацом 3 статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України з метою забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які отримали травму (каліцтво, поранення, контузію) під час ведення бойових дій або виконання обов`язків військової служби, з метою удосконалення питань оформлення військовослужбовцям довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) як за результатами проведення відповідного розслідування (службового чи спеціального), так і без його проведення, а також удосконалення питань оформлення та направлення медичних та інших документів між військовими частинами та закладами охорони здоров`я.
Відповідно до абзацу 2 пункту 262 Статуту ВС ЗСУ в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов`язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
29. Враховуючи наведене, Кабінет Міністрів України встановив порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, який затверджений постановою від 23 серпня 2023 року № 901.
30. Відповідно до пункту 9 цього Порядку військова частина протягом одного календарного дня розглядає отримані від закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи і за результатами їх розгляду надсилає через систему електронного документообігу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зазначено в рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров`я, де він перебуває на лікуванні, документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 5 цього Порядку.
Документи можуть надсилатися у паперовій формі до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного у рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров`я, де він проходить лікування, у разі відсутності технічної можливості у військовій частині.
Оригінал довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) надсилається військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням на зазначену ним адресу та у разі потреби до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного в його рапорті, або закладу охорони здоров`я, де він проходить лікування.».
Аналіз вищенаведеного свідчить, що довідка про обставини травми формується начальником медичної служби та затверджується підписом командира військової частини на підставі наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Водночас процес оформлення довідки про обставини травми може ініціювати як командування військової частини на підставі рапорту командирів або медичних документів, так і сам військовослужбовець шляхом подання відповідного рапорту, якщо раніше таке питання не було порушене командуванням».
З наявного у матеріалах справи листа ВЧ НОМЕР_1 від 02.07.2025 № 25/17/12Г-249-Аз колегією суддів встановлено, що службове розслідування відносно травм ОСОБА_1 , отриманих 17.05.2024 та 19.09.2024 не проводилось у зв`язку з тим, що вони спричинені діями противника, що узгоджується з приписами пункту 1.3. Порядку № 1346, як наслідок, не складалися довідки про обставини отримання травм 17.05.2024 та 19.09.2024.
Колегія суддів враховує, що главою 21 Положення № 402 визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 21.7 Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров`я в електронній або паперовій формі.
На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв`язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов`язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.
Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва).
Прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 цієї глави, забороняється.
Водночас, відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 Положення № 402 ВЛК регіону має право витребувати, зокрема медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови.
Відповідно до підпункту "а" пункту 21.5 Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України".
б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.
в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті "а" цього пункту.
Постанова про причинний зв`язок захворювань оформлюється: на військовослужбовців - свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК; на колишніх військовослужбовців - витягом з протоколу засідань штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв).
При цьому, у разі відсутності документів про обставини одержання поранень (травм, контузій, каліцтв) на момент медичного огляду, приймається постанова із формулюванням Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.
Зі змісту довідок медичної військово-лікарської комісії Державної установи "ТМО МВС України по Харківській області" від 27.01.2025 № 51, від 13.06.2025 № 790/НГ та відповіді ДУ "ГМКЦ МВС України" від 09.06.2025 вбачається, що травми позивачем отримано внаслідок повторних вибухових травм (17.05.2024, 19.09.2024), які визначені як «Так, пов`язана з проходженням військової служби». При цьому, довідки про обставини отримання травм 17.05.2024 та 19.09.2024 на розгляд ВЛК не надавалися.
З листа ВЧ НОМЕР_1 від 21.07.2025 № 25/17/12-Г-295-Аз, наданого у відповідь на адвокатський запит від 10.07.2025, вбачається, що за інформацією медичної служби військової частини, згідно з базою обліку хворих, травмованих та поранених ОСОБА_1 проходить як хворий, а не травмований (поранений).
Надані адвокату відповіді також не містять у собі відмови у видачі довідки про обставини травми, а лише інформують про те, що такий документ не складався через невідповідність діагнозів позивача поняттю травма або поранення відповідно до міжнародного класифікатора хвороб МКХ-10, не підтвердження діагнозів.
Згідно з пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до пункту 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Відтак, командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов`язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
З огляду на те, що питання про видачу позивачу довідки про обставини травми не було порушене командуванням, для отримання такого документа ОСОБА_1 мав особисто ініціювати вказане питання перед командуванням ВЧ НОМЕР_1 шляхом подання відповідного рапорту.
Однак, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не було подано командиру військової частини рапорту про складення довідки про обставини травми. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Колегією суддів встановлено, що адвокат позивача у зверненнях до ВЧ НОМЕР_1 від 23.06.2025, від 10.07.2025, від 01.09.2025 з метою всебічного, об`єктивного аналізу обставин, просила повідомити наступні відомості та у підтвердження яких, за наявності надати матеріали:
- довідку про обставини травми, отриманої ОСОБА_1 ;
- витяг з бойового журналу щодо участі військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 01.05.2024 по 30.09.2024;
- копію довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на ім`я ОСОБА_1 за період з 01.09.2024 по 01.10.2024;
- копію довідки про обставини травми, отриманої ОСОБА_1 19.09.2024;
- акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1, отриманої ОСОБА_1 17.05.2024;
- акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1, отриманої ОСОБА_1 18.09.2024;
- копію акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5, отриманої ОСОБА_1 17.05.2024;
- копію акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5, отриманої ОСОБА_1 18.09.2024.
З інших питань представник позивача до ВЧ НОМЕР_1 не звертався, у тому числі із проханням скласти довідки про обставини отриманих позивачем травм 17.05.2024 та 19.09.2024.
Колегія суддів враховує, що надані адвокату відповіді також не містять у собі відмови у видачі довідки про обставини травми, а лише інформують про те, що такий документ не складався через невідповідність діагнозів позивача поняттю травма або поранення відповідно до міжнародного класифікатора хвороб МКХ-10, не підтвердження діагнозів, а також через те, що за інформацією медичної служби військової частини, згідно з базою обліку хворих, травмованих та поранених ОСОБА_1 проходить як хворий, а не травмований (поранений).
ОСОБА_1 також не посилається у позові на надання рапорту про складання таких довідок.
А відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що у спірних правовідносинах мала місце бездіяльність з боку ВЧ НОМЕР_1 щодо складання довідок про обставини отриманих позивачем травм 17.05.2024 та 19.09.2024.
З огляду на зазначене, обраний позивачем спосіб захисту - зобов`язання відповідача видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) - є неефективним. Така довідка має похідний характер або від результатів розслідування нещасного випадку, яке у спірних правовідносинах не проводилось, або за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця, який ОСОБА_1 не подавався та відповідачем не розглядався, а тому, вимога про її складання фактично спрямована на вирішення спірного питання поза встановленою процедурою.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків на підставі встановлених фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 по справі № 520/27070/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій