Справа № 755/13935/26
Провадження № 2-з/333/57/26
У Х В А Л А
Іменем України
01 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Варнавська Л.О., розглянувши заяву АТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
До Комунарського районного суду міста Запоріжжя на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2026 за підсудністю надійшла справа за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.02.2025 у загальній сумі 107926,64 грн. та судового збору.
30.09.2026 справу передано на розгляд судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Варнавській Л.О.
Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення даного позову. Заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого має заборгованість, тому у банку відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо невиконання обов`язків перед кредитором. В ході відпрацювання проблемної заборгованості, банку стало відомо про належність відповідачу двох земельних ділянок, розташованих в с. Царівка Коростишівського району Житомирської області. Найчастіше за порушення зобов`язань перед кредитором відбувається вчинення боржниками всіх можливих заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного боржникам майна та коштів, що виражається у відчуженні належного їм майна чи коштів третім особам, тому невжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно боржника, на думку позивача, може зробити неможливим виконання рішення суду. Тому просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки ОСОБА_1 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Захід забезпечення позову є хоча і тимчасовим, але суттєвим обмеженням прав певних осіб, яке застосовується наперед, до визнання особи, якої стосується захід забезпечення, відповідальною за порушення прав заявника та до встановлення судом дійсної наявності порушення права заявника. Тому захід забезпечення позову має бути найменш обтяжливим, і крім його співмірності має бути дійсно необхідним і таким, що є єдиною найбільш доцільною можливістю запобігти неможливості виконання рішення про задоволення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Заявником не доведено необхідність застосування запропонованого заходу забезпечення позову, оскільки суд зобов`язаний за клопотанням позивача вживати заходів щодо забезпечення ефективного виконання майбутнього конкретного рішення суду за поданим позивачем позовом, а не прав та свобод позивача в цілому щодо реалізації його майбутнього права власності на спірне майно.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про відмову у забезпеченні позову, оскільки позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153, 353 ЦПК України, суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Л.О. Варнавська