справа № 369/4992/24
провадження № 22-з/824/872/2026
головуючий у суді І інстанції Янченко А.В.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Журби С.О., Приходька К.П.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Вишневської міської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Вишневської міської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Встановлено такі дні і години побачень та спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності матері до досягнення дитиною трирічного віку, з можливістю відвідувати будь-які дитячі культурно-розважальні комплекси, а також місця масового відпочинку: парки, сквери, пляжі, спортивно-ігрові майданчики, місця громадського харчування, їдальні, кафе, ресторани з обов`язковим врахування стану здоров`я дитини та її безпеки:
- кожна субота та неділя з 10:00 години до 13:00 години;
- в день народження дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та у святкові дні - в день ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та на Різдво (25 грудня), Новий рік (1 січня) та Великдень з 11:00 години до 15:00 години.
Встановлено такі дні і години побачень та спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері після досягнення дитиною трирічного віку, з можливістю відвідувати, за бажанням дитини, будь-які дитячі культурно-розважальні комплекси, а також місця масового відпочинку: парки, сквери, пляжі, спортивно-ігрові майданчики, місця громадського харчування, їдальні, кафе, ресторани з обов`язковим врахування стану здоров`я дитини та її безпеки:
- щотижня з 10:00 години кожної суботи до 17:00 години кожної неділі з можливістю відвідувати місце проживання батька, про яке, як місце перебування дитини, батько ОСОБА_1 має повідомляти матір дитини ОСОБА_3 шляхом надсилання повідомлення на один із засобів зв`язку: тел. НОМЕР_1 ; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- день народження ОСОБА_4 (щороку ІНФОРМАЦІЯ_2) спільне святкування з матір`ю та батьком;
- день Святого Миколая (19 грудня), Новий рік (01 січня), Різдво (25 грудня); Великдень спільне святкування з матір`ю та батьком.
- 50% канікулярного періоду за попередньою домовленістю (не пізніше ніж за один місяць до початку відповідних канікул) батьки повинні узгодити час та місце відпочинку дитини.
Покладено на батьків дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 такі обов`язки:
- узгоджувати батьками вибір для дитини дошкільного закладу, шкільного навчального закладу, розвиваючих закладів, гуртків, секцій різної направленості;
- зобов`язати ОСОБА_3 повідомляти через телекомунікаційні засоби зв`язку ОСОБА_1 про хворобливий стан дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в день початку хвороби;
- зобов`язати ОСОБА_3 повідомляти через телекомунікаційні засоби зв`язку ОСОБА_1 про зміну місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше дати настання відповідної зміни.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року в частині встановлення днів і годин побачень та спілкування батька з донькою після досягнення дитиною трирічною віку змінено, виклавши відповідну частину рішення в наступній редакції.
Встановлено такі дні і години побачень та спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері після досягнення дитиною трирічною віку, з можливістю відвідувати, за бажання дитини, будь-які дитячі культурно-розважальні комплекси, а також місця масового відпочинку: парки, сквери, пляжі, спортивно-ігрові майданчики, місця громадського харчування, їдальні, кафе, ресторани з обов`язковим врахування стану здоров`я дитини та її безпеки:
У вихідні дні кожну першу та третю суботу місяця з 10:00 до 19:00 годин та кожну другу та четверту неділю місяця з 10:00 до 19:00 годин.
У святкові та особливі дні: день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у День Святого Миколая (19 грудня), Новий рік (1 січня), Різдво (25 грудня), Великдень за участі обох батьків, якщо ж святкування проводиться окремо, то час у цей день ділиться порівну: перша половина дня (до 15:00) з матір`ю, а друга половина дня (після 15:00) з батьком, із можливістю щорічного чергування першої/другої половини дня.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 908,40 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
В решті рішення залишено без змін.
26 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року, а саме:
- роз`яснити постанову апеляційного суду в частині дії пункту рішення суду першої інстанції, яким було визначено право батька на 50% канікулярного періоду дитини за попередньою домовленістю батьків щодо часу та місця відпочинку.
- чи належить цей пункт до тієї частині рішення суду першої інстанції, яку постановою Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року залишено без змін?
Заява обґрунтована тим, що зміст постанови Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року не дозволяє однозначно встановити подальшу дію окремого пункту рішення суду першої інстанції, яким було визначено право батька на 50% канікулярного періоду дитини за попередньою домовленістю батьків щодо часу та місця відпочинку.
Вказує, що зазначений пункт рішення суду першої інстанції не був переметом апеляційного оскарження, а в мотивувальній частині постанови апеляційного суду відсутні будь-які висновки щодо необхідності його зміни або скасування. Так само резолютивна частина постанови не містить прямої вказівки про виключення зазначеного пункту з рішення суду першої інстанції.
За таких обставин вважає, що вказаний пункт належить до тієї частині рішення, яку апеляційний суд залишив без змін.
Крім того, посилається на те, що право батька на проведення з дитиною частини канікулярного періоду є самостійним способом участі у її вихованні та спілкуванні з нею, а не складовою частиною графіка щотижневих побачень. У зв`язку з цим, на думку заявника, відсутність прямої вказівки про його скасування свідчить про збереження чинності відповідного пункту рішення суду першої інстанції.
03 липня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли матеріали справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи заяви та просив її задовольнити.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, не з`явилися.
15 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області надійша заява про розгляд справи без їх участі.
За приписами ч. 3 ст. 271 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду заяви про роз`яснення судового рішення за відсутності інших учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
У п.32 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою (необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю).
Відповідно до положень статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
У частині другій наведеної норми передбачено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.
Як свідчить тлумачення частин першої та другої статті 271 ЦПК України роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, і це ускладнює його реалізацію. При здійсненні роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.
При цьому не підлягають роз`ясненню судові рішення, ухвалені судом у межах наданих йому повноважень з процесуальних питань, які вказують на вчинення тієї чи іншої процесуальної дії.
Зі змісту зазначених процесуальних норм убачається, що незрозумілим є судове рішення, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Підставою для роз`яснення судового рішення є утруднення чи неможливість його виконання.
Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до статті 221 ЦПК України роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №233/3676/19 вказано, що необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Отже, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.
Отже, роз`ясненню підлягають лише ті судові рішення, які набрали законної сили та які підлягають виконанню у випадку, якщо вони не виконані або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що доводи заяви про необхідність роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року не свідчать про наявність у цьому судовому рішенні неясності чи незрозумілості, яка перешкоджає його виконанню.
Як убачається зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року, апеляційним судом було визначено межі перегляду рішення суду першої інстанції та чітко зазначено, в якій саме частині рішення воно змінюється.
Так, апеляційний суд змінив рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року саме в частині встановлення днів і годин побачень та спілкування батька з дочкою після досягнення дитиною трирічного віку, виклавши відповідну частину рішення в новій редакції. Водночас в резолютивній частині постанови прямо зазначено: «В решті рішення залишено без змін».
Отже, із резолютивної частини постанови однозначно вбачається, що зміни стосувалися виключно визначеного апеляційним судом порядку побачень та спілкування батька з дитиною після досягнення нею трирічного віку, тоді як інші положення рішення суду першої інстанції, які не були змінені апеляційним судом, залишені без змін.
При цьому встановлення судом першої інстанції права батька на 50 відсотків канікулярного періоду дитини за попередньою домовленістю батьків щодо часу та місця її відпочинку у постанові апеляційного суду окремо не змінювалося та не скасовувалося.
Разом з тим наведене не свідчить про необхідність роз`яснення постанови апеляційного суду в порядку статті 271 ЦПК України.
Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 фактично просить суд підтвердити, що зазначений пункт рішення суду першої інстанції зберігає чинність після ухвалення постанови апеляційного суду, тобто встановити правові наслідки постанови та визначити співвідношення її положень із положеннями рішення суду першої інстанції. Водночас такі питання не є питаннями роз`яснення судового рішення у розумінні статті 271 ЦПК України.
У цій справі резолютивна частина постанови Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року є чіткою та не містить суперечностей щодо обсягу її дії. Апеляційним судом конкретно визначено частину рішення суду першої інстанції, яку змінено, викладено її в новій редакції та прямо зазначено, що в решті рішення залишається без змін.
Посилання заявника на те, що пункт щодо 50 відсотків канікулярного періоду не був предметом апеляційного оскарження та не був скасований чи змінений апеляційним судом, по суті спрямовані на отримання підтвердження заявником власного тлумачення постанови суду, а не на усунення її неясності.
Колегія суддів також враховує, що роз`яснення судового рішення не може використовуватися для фактичного доповнення його резолютивної частини. Задоволення заяви у запропонований заявником спосіб фактично призвело б до формулювання судом додаткового висновку про те, що конкретний пункт рішення суду першої інстанції продовжує діяти після ухвалення постанови апеляційного суду, тобто до доповнення змісту постанови положенням, якого в її резолютивній частині немає. Такий спосіб розгляду заяви не відповідає меті та завданню інституту роз`яснення судового рішення.
Сама по собі обставина, що заявник вважає за необхідне отримати окреме підтвердження щодо дії певного положення рішення суду першої інстанції, не свідчить про наявність у постанові апеляційного суду кількох можливих варіантів її тлумачення чи про неможливість її виконання.
Отже, постанова Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року не містить неясностей, суперечностей або положень, які допускають різне тлумачення та утруднюють її виконання. Порушені у заяві питання фактично зводяться до необхідності отримання додаткового висновку щодо правових наслідків постанови апеляційного суду та чинності окремого положення рішення суду першої інстанції, що не є предметом розгляду за правилами статті 271 ЦПК України.
За таких обставин підстави для роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року відсутні, а тому заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 260 та 271 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба