П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(ДОДАТКОВА)
8 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 759/16633/25
провадження № 22-з/824/1207/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в приміщенні суду місті Києві заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Волковим Павлом Олександровичем, про ухвалення додаткового рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька відмовлено.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30000 грн на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 .
Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2025 року скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 3028 грн.
30 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Волков П. О. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування заяви зазначає, що правничу допомогу адвокат Волков П. О. надавав на підставі договору від 2 жовтня 2025 року та додаткової угоди від 3 січня 2026 року, яка стосується апеляційного розгляду цієї справи. Повноваження підтверджено ордером серії АВ № 1243805 від 26 жовтня 2025 року. Відповідно до пункту 5 додаткової угоди остаточна сума винагороди визначається в акті виконаних робіт, що складається протягом трьох днів із дня ухвалення судового рішення. Актом від 30 вересня 2026 року сторони погодили остаточний гонорар за весь фактично наданий обсяг правничої допомоги в апеляційній інстанції у розмірі 40 000,00 грн. Опис виконаних робіт від 30 вересня 2026 року розкриває зміст послуг та розрахунок їх вартості за пунктом 1 додаткової угоди. Ця сума є остаточною сукупною винагородою за апеляційний розгляд справи. До обсягу допомоги входили опрацювання матеріалів справи та формування правової позиції, підготовка і подання двох апеляційних скарг, підготовка до трьох судових засідань та участь у судових засіданнях, а також супровід справи через підсистему «Електронний суд». Кількість судових засідань та подання документів може бути перевірена за матеріалами справи.
5 жовтня 2026 року представник відповідача адвокат Гаро Г.О. подала заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначила, що Договір про надання правничої (правової) допомоги від 2 жовтня 2025 року, на який адвокат Волков П.О. посилається як на підставу заявлених витрат, містить суперечливі відомості щодо особи, яка надає правничу допомогу. До акту приймання передачі наданої правничої допомоги від 30 вересня 2026 року надано опис виконаних робіт з надання правничої допомоги, згідно якого адвокат прийняв участь у трьох судових засіданнях, при цьому не вказуючи в ньому їх дати. Фактично Волков П.О. взяв участь у двох судових засіданнях 27 липня 2026 року та 16 вересня 2026 року, а відтак розрахунок не відповідає фактичному обсягу наданої допомоги. В апеляційній скарзі від 30 січня 2026 року позивачка заявила орієнтовні витрати 30 000 грн. За тарифами додаткової угоди від 3 січня 2026 року ця сума вже включала одне судове засідання (20 000 грн - скарга на рішення, 5 000 грн - скарга на додаткове рішення, 5 000 грн - участь в одному засіданні). Отже додаткові 10 000 грн можливі лише за умови, що відбулося саме три судові засідання за участю адвоката, в яких здійснювався розгляд.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подана ОСОБА_1 заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пункту частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 статті 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 6 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
5 жовтня 2026 року сторона відповідача подала свої заперечення щодо ухвалення додаткового рішення та просила відмовити у задоволенні заяви, або у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для розподілу витрат зменшити їх розмір до суми, що не перевищує 10 000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 3 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В апеляційній скарзі поданій позивачем 30 січня 2026 року зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 30 000 грн. Остаточний розмір буде визначено за результатами розгляду апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду датована 28 вересня 2026 року. Заяву про ухвалення додаткового рішення сторона позивача подала 30 вересня 2026 року, тобто у п`ятиденний строк визначений процесуальним законодавством. До заяви про ухвалення додаткового рішення представник позивача долучив Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 30 вересня 2026 року, договір про надання правничої допомоги від 2 жовтня 2025 року, копію ордера та свідоцтва адвоката, копія додаткової угоди долучена до апеляційної скарги.
При визначенні розміру витрат на правову допомогу апеляційний суд враховує складність справи, обсяг наданих адвокатами послуг і виконаних ним робіт, принципи співмірності та розумності, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи 28 вересня 2026 року у цій справі судове рішення, не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме витрат на професійну правничу допомогу позивача ОСОБА_1 .
З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Суд враховує те, що правова позиція сторони позивача у справі у суді першої та апеляційної інстанції не змінювалась, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги та інші обставини.
Отже, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, а також подані заперечення стороною відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції до 20 000 грн, що буде відповідати принципам співмірності та розумності їх розміру.
Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Волковим Павлом Олександровичем, про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів .
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус