УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №640/60/19
адміністративне провадження № К/990/44931/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця&Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Товариствоj з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві, Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року замінено Головне управління ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у м.Києві.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/60/19 передана на розгляд та вирішення Вінницькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року за заявою представника позивача, в порядку процесуального правонаступництва, вирішено допустити заміну первісного позивача у цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця&Сервіс".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліків, зокрема для сплати судового збору.
Зазначену ухвалу доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у м. Києві 10 червня 2026 року.
22 червня 2026 року апелянт подав клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, посилаючись на ненадходження до управління платіжної інструкції про сплату судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у задоволенні цього клопотання відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто Головному управлінню ДПС у м. Києві.
Після повернення апеляційної скарги Головне управління ДПС у м. Києві повторно звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року повторно подану апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків.
Зазначену ухвалу апелянт отримав 15 липня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 17 липня 2026 року.
27 липня 2026 року Головне управління ДПС у м. Києві подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.
Клопотання про продовження строку для сплати судового збору апелянт обґрунтував необхідністю його сплати, однак належних доказів неможливості сплатити судовий збір у встановлений судом строк не надав.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, Головне управління ДПС у м. Києві посилалося на те, що при первісному поданні апеляційної скарги було ініційовано питання про сплату судового збору, а після повернення апеляційної скарги воно скористалося правом на повторне звернення до суду. При цьому апелянт вважав, що повторне звернення з апеляційною скаргою у розумний строк є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2026 року у задоволенні клопотань Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за повторно поданою апеляційною скаргою відмовлено.
Апеляційний суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у м. Києві не надало належних доказів існування об`єктивних, непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги. Посилання на організаційні складнощі та неналежну організацію процесу оскарження судового рішення суд визнав суб`єктивними причинами, які не можуть бути підставою для поновлення процесуального строку.
Крім того, станом на 4 вересня 2026 року апелянт не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги та не надав належних доказів неможливості його сплати у встановлений судом строк.
З огляду на те, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, а недоліки апеляційної скарги не усунуто, Шостий апеляційний адміністративний суд на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Не погоджуючись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2026 року, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
При цьому скаржник зазначав про обмежене фінансування та неможливість своєчасної сплати судового збору.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини другої статті 333 КАС України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.
Питання ж необхідності продовження процесуального строку, у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної чи касаційної скарги без руху з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, висловлено правову позицію, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Крім того, відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця&Сервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх