УХВАЛА
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №300/7853/25
адміністративне провадження № К/990/40093/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О.,
перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі №300/7853/25 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБС» звернулося до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та просило визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2025 за №662/330051, яким згідно зменшено суму бюджетного відшкодування на 9.214.513,00 грн, а також застосовано штраф у розмірі 2.303.628,25 грн, податкове повідомлення-рішення від 19.08.2025 за №663/330051 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1.172.715,77 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2025 за № 662/330051 та № 663/330051 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1.172.715,77 грн. Справа розглядалася в порядку загального провадження.
До Верховного Суду 26.08.2026 надійшла касаційна скарга Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі №300/7853/25, у зв`язку з відпусткою, судді-доповідачу передано 14.09.2026.
Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про усунення недоліків.
Контролюючим органом уточнено підстави касаційного оскарження, зазначено, що підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Скаржником зазначено про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.04.2023 у справі №640/10530/19, щодо застосування положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України. Податковим органом зауважено про помилковість висновків судів щодо надання позивачем первинних документів.
Також податковим органом вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п.200.4 ст.200 ПК України у правовідносинах, коли платник податків відобразив суму від`ємного значення (згідно висновків акта перевірки - завищену) у рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ як суму, що зараховується у зменшення податкового боргу з ПДВ, без подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, а контролюючий орган кваліфікував таке зарахування як отримання бюджетного відшкодування.
Скаржником зазначено, що Західним МУ ДПС по роботі з ВПП наголошувалось апеляційному суду на необхідності надання правової оцінки документам бухгалтерського обліку, які не було надано під час перевірки. На думку скаржника, суди не надали належної оцінки доказам щодо підстав формування від`ємного значення, не дослідили обставини його використання для погашення податкового боргу.
Верховний Суд зауважує. що доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків.
Скаржником не враховано роз`яснення Верховного Суду, викладені в ухвалах від 28.07.2026 про залишення касаційної скарги без руху, від 13.08.2026 про повернення касаційної скарги, від 18.08.2026 про повернення касаційної скарги, від 21.09.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Щодо поновлення строку касаційного оскарження податковим органом заявлено клопотання, в обґрунтування якого вказано, що первинну касаційну скаргу подано в межах процесуального строку, повторні касаційні скарги подано без зволікання, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано втретє 26.08.2026, попередні касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 13.08.2026, від 18.08.2026.
Право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження.
Разом з тим, у цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку касаційного оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі №300/7853/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі №300/7853/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва Н.Є. Блажівська О.О. Шишов