УХВАЛА
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №260/9236/25
адміністративне провадження № К/990/43002/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі №260/9236/25 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - Закарпатська митниця, про визнання протиправною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мельник Ярослава Юрійовича звернувся до суду з позовом до Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - Закарпатська митниця, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби у Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лящевського Олександра Ростиславовича про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 04 червня 2024 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби у Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лящевського Олександра Ростиславовича про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 04 червня 2024 року.
18 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі №260/9236/25. Заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною першою статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
У свою чергу, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу оскарження постанови державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Суд звертає увагу заявника, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Оскаржуючи судові рішення у цій справі, особливості провадження яких регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не наводить доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин заявником не наведено. Тобто заявником не обґрунтовано наявності правової проблеми (колізії, прогалини) застосування норм права, що потребує вирішенню Верховним Судом.
Отже, Верховний Суд, проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору, доводи касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на зазначене, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 287, 333 КАС України,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі №260/9236/25 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - Закарпатська митниця, про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
С.А. Уханенко