УХВАЛА
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №640/16740/19
адміністративне провадження № К/990/42749/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, за участю третьої особи - Міністерства соціальної політики України, про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати наказ Пенсійного фонду України від 31 липня 2019 року №339-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
-поновити його на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області; зобов`язати ГУ ПФУ у Черкаській області провести нарахування та виплату на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
16 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2026 року визнано неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відмовлено у задоволенні клопотання про його поновлення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, за участю третьої особи - Міністерства соціальної політики України, про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишено без руху.
Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: (1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України та з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України; (2) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, а також надання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.
Роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено, а у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині виконання вимог статті 330 КАС України, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
24 вересня 2026 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали від 18 вересня 2026 року від позивача надійшла уточнена касаційна скарга та клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду касаційної інстанції.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник посилається на наявність правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 серпня 2026 року у справі № 160/30042/23, якою роз`яснено правову природу поновлення на посаді, яка фактично відсутня в органі, що припинив існування, вважає, що зазначена правова позиція, з урахуванням практики ЄСПЛ, допускає поновлення строку на оскарження, зокрема, якщо поновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або серйозних судових помилок. Просить Суд взяти до уваги при вирішенні питання про поновлення процесуального строку, його поведінку в сукупності, а саме факт трьох послідовних звернень до суду касаційної інстанції у 2021 році та подання скарги через 20 днів після забезпечення доступу до постанови Верховного Суду від 27 серпня 2026 року у справі № 160/30042/23.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів зазначає наступне.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Cуд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Разом з тим, посилання скаржника на формування Верховним Судом нової правової позиції щодо застосування норм матеріального права, як на підставу для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає безпідставним.
Такі обставини самі по собі не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, оскільки не перешкоджали скаржнику реалізувати право на касаційне оскарження у встановлений законом строк.
Зміна або формування Верховним Судом іншого підходу до застосування норм права не змінює встановленого процесуальним законом порядку та строків оскарження судових рішень і не може розглядатися як обставина, що зумовлює поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, яке набрало законної сили.
При цьому, саме по собі прагнення скаржника домогтися перегляду судового рішення з урахуванням правової позиції Верховного Суду, сформованої після його ухвалення, не свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку.
Протилежний підхід фактично означав би можливість оскарження судового рішення поза межами встановленого законом строку щоразу після формування Верховним Судом нового правового висновку, що не відповідає принципу юридичної визначеності та остаточності судового рішення.
У цій справі строк на касаційне оскарження пропущено скаржником більше як на п`ять років. Водночас, автором касаційної скарги не наведено обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому звернутися з касаційною скаргою у встановлений законом строк, а наведене ним посилання на формування нової правової позиції Верховного Суду не є такою обставиною.
Отже, наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не мають об`єктивного характеру, не пов`язані з істотними та непереборними перешкодами для своєчасного звернення до суду, а тому не можуть бути визнані поважними.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
За таких обставин підстави для поновлення строку на касаційне оскарження відсутні.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло понад п`ять років, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Таким чином, скаржником не усунено недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2026 року, в частині обґрунтування підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відмовити у задоволенні клопотання про його поновлення.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, за участю третьої особи - Міністерства соціальної політики України, про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов