УХВАЛА
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №260/205/26
адміністративне провадження № К/990/41342/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора, у якому просить:
-стягнути з Закарпатської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 260/5233/24 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Закарпатської області за період з 05 березня 2025 року по 17 вересня 2025 року в розмірі 314 789,55 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року постановлено подальший розгляд адміністративної справи №260/205/26 здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 260/5233/24 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Закарпатської області за період з 05 березня 2025 року по 17 вересня 2025 року в розмірі 314 789,55 грн. (триста чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять гривень 55 копійок).
В решті позовних вимог - відмовлено.
07 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2026 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення - повернуто особі, яка її подала.
04 вересня 2026 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2026 року визнано неповажними, зазначені Офісом Генерального прокурора, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відмовлено у задоволенні клопотання про його поновлення.
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення - залишено без руху.
Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: (1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; (2) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, а також надання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.
Роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено, а у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині виконання вимог статті 330 КАС України, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
28 вересня 2026 року на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником подано уточнену касаційну скаргу та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.
В обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови складено 08 липня 2026 року, своєю чергою, первісне звернення до суду касаційної інстанції відбулось у межах установленого КАС України строку.
Скаржник вважає, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню у зв`язку з поверненням касаційної скарги та необхідністю усунення недоліків касаційної скарги, відповідно до вимог зазначеної ухвали Верховного Суду. Стверджує про добросовісність та послідовність своїх дій у аспекті реалізації права на касаційне оскарження. З огляду на наведене автор касаційної скарги просить Верховний Суд визнати поважними підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску процесуального строку, колегія суддів виходить з наступного.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також, згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України.
Разом із тим сам по собі факт пропуску строку не є безумовною підставою для відмови у судовому захисті, оскільки за наявності поважних причин та належного їх підтвердження такий строк може бути поновлений.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила та можливе лише за наявності об`єктивних, непереборних, незалежних від волі особи обставин, які реально унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду і підтверджені належними доказами. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду (справа № 9901/32/20, справа № 600/6782/21-а, справ № 260/192/21, справа № 160/3121/20).
Саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов`язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою статті 77 КАС України.
Отже, дотримання строку звернення до суду є обов`язковою умовою реалізації права на судовий захист, а його пропуск тягне наслідки, встановлені статтею 123 КАС України. Поновлення пропущеного строку допускається лише як виняток - за наявності підтверджених належними доказами об`єктивних і непереборних обставин, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне звернення до суду.
Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд ураховує тривалість пропуску, поведінку заявника, достатність доказів і наслідки поновлення строку для інших осіб.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними строками. Установлення таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності, стабільності публічно-правових відносин і належного відправлення правосуддя та не заперечує сутності права на судовий захист, що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011.
Положення КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Судом установлено, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 08 липня 2026 року, а касаційну скаргу вперше подано 07 серпня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2026 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року, було повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Так, відповідно до відомостей з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (далі - КП ДСС) ухвалу Верховного Суду від 25 серпня 2026 року, доставлено до електронного кабінету скаржника 25 серпня 2026 року о 19:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
04 вересня 2026 року скаржник через підсистему «Електронний суд» вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
У контексті наведеного, Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло майже два місяці, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Таким чином, скаржником не усунено недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2026 року, в частині обґрунтування підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними, зазначені Офісом Генерального прокурора, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відмовити у задоволенні клопотання про його поновлення.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора Генерального прокурора на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько