Справа № 461/5485/26
Провадження № 4-с/461/17/26
У Х В А Л А
Іменем України
01.10.2026 р. м. Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді: Мисько Х.М.,
секретар судового засідання Бевзюк М.О.,
представника заявника Когут Л.І.,
предстанвика суб`єкта оскарження Підлісної І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал», суб`єкт оскарження Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління юстиції України, боржник ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця,-
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКРОУ КАПІТАЛ" в особі директора Говдя Р.М. подало до суду скаргу на бездіяльність органу примусового виконання та зобов`язання до вчинення дій в якій просить визнати протиправною бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо безпідставної відмови в знятті арешту нерухомого майна, а саме з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,2 кв.м, житловою площею 24,8 кв.м., за реєстраційним номером обтяження: 22521938, у виконавчому провадженні 52468890 з примусового виконання виконавчого листа №461/2378/16-ц виданого Галицьким районним судом міста Львова та зобов`язати зняти арешт нерухомого майна, а саме з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,2 кв.м, житловою площею 24,8 кв.м., за реєстраційним номером обтяження: 22521938 від 26.09.2017, у виконавчому провадженні 52468890 з примусового виконання виконавчого листа №461/2378/16-ц виданого Галицьким районним судом міста Львова, накладений постановою державного виконавця від 04.10.2016 року у виконавчому провадженні №52468890.
В обґрунтування скарги посилається на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.06.2016 року, у справі №461/2378/16-ц позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №ML-601/35/2008 від 19.05.2008 року у розмірі 47776,17 доларів США, що еквівалентно 1249222,64 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту в сумі 37732,24 доларів США, що еквівалентно 986599,98 грн.; заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам в сумі 10 043,93 доларів США, що еквівалентно 262622,66 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» сплачений судовий збір у розмірі 9374,61 грн. 04.10.2016 року державним виконавцем Галицького ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області Лесько Н.М. відкрито виконавче провадження №52468890, ідентифікатор доступу: 72ЕБ5846278В з виконання виконавчого документа, виданого Галицьким районним судом на виконання вищезазначеного рішення. З метою виконання рішення суду державним виконавцем 04.10.2016 винесено постанову про звернення стягнення на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 в межах суми боргу у розмірі 1258597,25 грн. та внесено обтяження до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про обтяження: 22521938, 26.09.2017р. 14.12.2017р старшим державним виконавцем Лесько Н.М. виконавчий документ на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу.06 серпня 2021 року між AT «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступає у повному обсязі, а новий кредитор набуває право вимоги у повному обсязі, належне первісному кредиторові за договорами, що були укладені між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , а саме договором № ML-601/35/2008 від 19 травня 2008 року. Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 19.10.2021 замінено вибулого стягувача АТ «ОТП БАНК» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 42136722, місцезнаходження: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 65, офіс 459 Г) у виконавчому листі №461/2378/16-ц від 13.07.2016 pоку, виданому Галицьким районним судом м. Львова на виконання рішення суду по справі №461/2378/16-ц від 02.06.2016 року. Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. відкрито виконавче провадження №76366206 з виконання виконавчого листа № 461/2378/16-ц виданого 13.07.2016 Галицьким районним судом міста Львова щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №ML-601/35/2008 від 19.05.2008 року у розмірі 47776,17 доларів США, що еквівалентно 1249222,64 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту в сумі 37732,24 доларів США, що еквівалентно 986599,98 грн.; заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам в сумі 10 043,93 доларів США, що еквівалентно 262622,66 грн та сплачений судовий збір у розмірі 9374,61 грн. 07.04.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А було подано до суду заяву. про затвердження мирової угоди, укладеної між ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 . Згідно ухвали Галицького районного суду м.Львова у справі №461/2378/16 ц від 16.04.2026 заяву приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. про затвердження мирової угоди у справі №461/2378/16-ц задоволено та постановлено затвердити мирову угоду від 18 березня 2026 року, укладену між стягувачом ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» в особі директора Говдя Руслана Миколайовича та боржником ОСОБА_3 . За умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Галицького районного суду від 16.04.2026р. затверджено перехід права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . до ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ», як предмета іпотеки. ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» звернулось з заявою до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 08.07.2026 Товариство одержало відмову щодо зняття арешту з даного нерухомого майна. Товариство вважає таку відмову безпідставною, оскільки арешт нерухомого майна накладався для забезпечення виконання рішення суду у справі №461/2378/16-ц щодо стягнення заборгованості на користь Товариства. Так як погашення боргу відбулося на стадії виконавчого провадження шляхом укладення мирової угоди між стягувачом і боржником, існуючий арешт на квартиру порушує права стягувача на реєстрацію права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та на вільне володіння цим майном. Зазначає, що з моменту отримання відмови дізналось про порушення свого права у зв`язку з чим у встановлений законом строк звернулось до суду з даною скаргою.
29.07.2026 року Галицьким відділом державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скеровано відзив на позовну заяв, в якому вказано, що згідно з інформації наявної у окремому електронному архіві (Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень) Автоматизованої системи виконавчого провадження, що є архівною складовою частиною АСВП, та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження АСВП, на виконанні у Галицькому відділі державної виконавчої служби м. Львів ГТУЮ у Львівській області (правонаступником якого є Відділ) знаходилося виконавче провадження №52468890 з примусового виконання виконавчого листа №461/2378/16-ц, виданого Галицьким районним судом м. Львова 13.07.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість на загальну суму 1 258 597,25 грн., яке відкрите 04.10.2016 року згідно відповідної постанови державного виконавця. Того ж дня державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. В результаті вжитих державним виконавцем заходів при примусовому виконанні виконавчого провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV (чинний на момент прийняття відповідної виконавчої дії) заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, у зв`язку з чим, 14.12.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV в редакції від 12.06.2016 року (чинний на момент прийняття відповідної виконавчої дії). На час відкриття виконавчого провадження №52468890 з виконання виконавчого листа за №461/2378/16-ц та повернення державним виконавцем цього виконавчого документа стягувачу, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року. Виходячи з положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 р., підставою для зняття арешту з майна державним виконавцем є завершення виконавчого провадження. Зняття арешту державним виконавцем при поверненні виконавчого листа стягувачу законом не передбачено. За таких обставин старший державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова ГТУЮ у Львівській області Лесько Н.М., який виніс 14.12.2017 року постанову про повернення зазначеного вище виконавчого листа стягувачу, не знявши при цьому, накладений в межах цього виконавчого провадження арешт з майна, діяв в межах своїх повноважень, відповідно до вимог вищевказаного закону, який не передбачав зняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого листа стягувачу. Згідно п.1 та п.2 розділу ХІ Наказу Міністерства юстиції №1829/5 від 07.06.2017 року «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», вищевказане виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строків його зберігання у 2020 році.
В судовому засіданні представник скаржника ТОВ "ЕСКРОУ КАПІТАЛ" Когут Л.І. вимоги скарги підтримала, дала пояснення, аналогічні наведеним у скарзі, просила скаргу задоволити.
Представник суб`єкта оскарження Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львова ЛМУ МЮ у судовому засіданні проти вимог скарги заперечила, з мотивів, викладених у відзиві на скаргу.
Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, належним чином повідмолена про час та місце розгляду справи.
Частина 2 статті 450 ЦПК України передбачає, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали скарги, оцінивши надані докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що в Галицькому відділі державної виконавчої служби м.Львів перебувало виконавче провадження ВП №52468890 з примусового виконання виконавчого листа №461/2378/16-ц виданого 13.07.2016р. Галицьким районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП "Банк" заборгованість на загальну суму 1 258 297,25грн.
Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львів від 04.10.2016р. ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження ВП №52468890.
Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на відчуження від 04.10.2016р., винесеною державним виконавцем Галицького ВДВС м.Львів Лесько Наталією Миколаївною у виконавчому провадженні ВП №52468890, накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.
14.12.2017 року старшим державним виконавцем Галицького ВДВС м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Лесько Наталією Миколаївною у виконавчому провадженні ВП 52468890 винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із відсутністю у боржника майна на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до ЗУ Про виконавче провадження заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.
16.04.2026р. Галицьким районним судом м.Львова задоволено заяву приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про затвердження мирової угоди, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСКРОУ КАПІТАЛ" та ОСОБА_1 . При розгляді заяви приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про затвердження мирової угоди судом встановлено, що станом на 16.04.2026р. виконавчі листи №461/2378/16-ц, видані 13.07.2016р. Галицьким районним судом м.Львова на виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 02.06.2016р. щодо боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували на примусовому виконанні у приватного виконавця Пиць А.А. (виконавче провадження ВП 76365876 боржник ОСОБА_1 ), сторонами виконавчого провадження були стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКРОУ КАПІТАЛ" та боржник ОСОБА_1 .
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).
У зв`язку з укладенням сторонами у процесі виконання рішення мирової угоди, яка затверджена ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 16.04.2026р. у справі №461/2378/16-ц приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А., керуючись п.2 частини першої статті 39,статтею 40 ЗУ "Про виконавче провадження", 21.05.2026р. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП 76365876) з примусового виконання виконавчого листа №461/2378/16-ц, виданого 13.07.2016р. Галицьким районним судом м.Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (адреса: 01033, м.Київ, вул.Жилянська, 43; ідентифікаційний код: 21685166) заборгованість за кредитним договором №ML-601/35/2008 від 19.05.2008 року у розмірі 47776,17 доларів США, що еквівалентно 1249222,64 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту в сумі 37732,24 доларів США, що еквівалентно 986599,98 грн.; заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам в сумі 10 043,93 доларів США, що еквівалентно 262622,66 грн., стягнення з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (адреса: 01033, м.Київ, вул.Жилянська, 43; ідентифікаційний код: 21685166) сплачений судовий збір у розмірі 9374,61 грн. у зв`язку з укладенням сторонами у процесі виконання рішення мирової угоди, яка затверджена ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 16.04.2026р. у справі №461/2378/16-ц, припинив чинність арешту боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
З відзиву Галицького ВДВС у м.Львові Львівського МРУМЮ України вбачається,, що старший державного виконавцю Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львова ГТУЮ у Львівській області Лесько Н.М. при винесенні постанови 14.12.2017 року про повернення виконавчого листа стягувачу, не було відомо про накладений, в межах цього виконавчого провадження арешт на майно боржника.
Своїм листом від 08.07.2026р. №33621 Галицький ВДВС у місті Львові Львівського МРУМЮ України, за результатом розгляду заяви відмовив ТОВ "ЕСКРОУ КАПІТАЛ" у скасуванні арешту з майна мотивуючи тим, що за відділом у Автоматизованій системі виконавчого провадження обліковується виконавче провадження №52468890 з примусового виконання виконавчого листа №461/2378/16-ц виданого 13.07.2016р. Галицьким районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованості на загальну суму 1 258 597,25 грн. Постанова державного виконавця від 14.12.2017р., про повернення виконавчого листа стягувачу відповідно до п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" не оскаржена, є законною та набрала юридичної сили. Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника, а тому у Відділу відсутні підстави для зняття арешту.
Таким чином сторони визнають чинність арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на відчуження від 04.10.2016р., винесеною державним виконавцем Галицького ВДВС м.Львів Лесько Наталією Миколаївною у виконавчому провадженні ВП №52468890
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
Вирішуючи питання про правомірність дій державного виконавця, та надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, тобто від 02.06.2016 № 1404-VІІІ зі змінами та доповненнями, далі за текстом Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ст.56 Закону № 1404-VІІІ для забезпечення реального виконання рішення, застосовується арешт майна (коштів) боржника. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Частиною 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені п. 2 ч. 4 ст. 59 вищезазначеного Закону: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Згідно із ч. 5 ст. 59 вказаного Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно із приписами п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У п. 3 ст. 37 вказаного Закону зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. На повернення виконавчого документа з інших підстав ця вимога не поширюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Як встановлено судом, 14.12.2017 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 52468890 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, та безрезультатністю вжитих заходів щодо його розшуку.
При цьому саме по собі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», не ототожнюється із закінченням виконавчого провадження. Законодавець розмежовує зазначені правові наслідки, визначаючи окремі підстави та порядок їх застосування.
Відповідно до положення ст. 39 зазначеного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених частиною першою цієї статті випадках. Водночас, повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою для закінчення виконавчого провадження, згідно з приписами ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, суд приходить до висновку, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, від 04 листопада 2022 у справі № 686/6010/14-ц, , від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20.
За таких обставин, державний виконавець діяв правомірно не вирішуючи питання щодо скасування арешту, накладеного на майно боржника, при поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження"
Отже, винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону не зумовлювало автоматичного припинення застосованих заходів примусового виконання, у тому числі арешту майна боржника.
Такий висновок відповідає положенням частини третьої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна боржника знімається. Водночас законодавець не передбачає аналогічного правового наслідку у випадку повернення виконавчого документа з підстави, визначеної пунктом 2 частини першої статті 37 Закону.
Таким чином, законодавче регулювання прямо свідчить про те, що повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, саме по собі не є підставою для припинення дії арешту, накладеного у межах відповідного виконавчого провадження.
Водночас суд бере до уваги подальший розвиток правовідносин між сторонами. Зокрема, 16.04.2026 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 на стадії виконання судового рішення. У зв`язку із затвердженням зазначеної мирової угоди приватним виконавцем 21.05.2026 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 76365876, а також припинено чинність арешту боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Разом із тим, зазначені обставини стосуються іншого виконавчого провадження - № 76365876, яке перебувало на виконанні у приватного виконавця, тоді як предметом розгляду у цій справі є правомірність дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 52468890 та питання щодо правових наслідків постанови від 14.12.2017 року.
Суд також враховує, що постанова державного виконавця від 14.12.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу не була оскаржена у встановленому законом порядку. Відтак підстав для надання судом оцінки правомірності її винесення поза межами предмета заявленої скарги немає.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення та вчиняються інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
При цьому частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що в інших, ніж визначені частиною четвертою цієї статті, випадках арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду.
Отже, судове рішення може бути підставою для припинення дії арешту майна боржника, якщо встановлено передбачені законом обставини, які свідчать про відсутність подальшої необхідності у застосуванні такого заходу.
Суд враховує, що арешт майна боржника відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» застосовується з метою забезпечення реального виконання рішення. Його правове призначення полягає не у встановленні самостійного обмеження майнових прав боржника, а у забезпеченні можливості фактичного виконання судового рішення.
Відтак, застосування арешту має бути безпосередньо пов`язане з існуванням обов`язку, виконання якого він покликаний забезпечувати. За відсутності такого обов`язку або припинення відповідних правовідносин необхідність у подальшому існуванні арешту підлягає окремій оцінці.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (від 02.06.2016 № 1404-VIII із змінами і доповненнями), виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягає примусовому виконанню.
Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
У цьому випадку судом встановлено, що між стягувачем ТОВ «ЕСКРОУ КАПІТАЛ» та боржником ОСОБА_1 укладено мирову угоду на стадії виконання судового рішення, яку затверджено ухвалою суду. Сам факт укладення та затвердження мирової угоди свідчить про врегулювання сторонами спірних правовідносин на стадії виконання рішення та про визначення ними порядку врегулювання відповідних майнових зобов`язань.
При цьому суд звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає можливості безстрокового збереження заходів примусового виконання лише з огляду на факт їх застосування у минулому виконавчому провадженні. Арешт є похідним від виконавчого провадження заходом та повинен відповідати його меті - забезпеченню виконання конкретного рішення.
Разом з тим, доводи органу державної виконавчої служби про необхідність збереження арешту з посиланням на можливу несплату виконавчого збору самі по собі не можуть бути достатньою підставою для відмови у вирішенні питання про арешт майна.
Виконавчий збір має самостійний правовий режим та стягується відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Наявність чи відсутність заборгованості зі сплати виконавчого збору повинна бути підтверджена належними процесуальними документами та не може автоматично означати збереження арешту на все майно боржника без встановлення конкретної правової підстави для такого обмеження.
Таким чином, суд при вирішенні питання щодо подальшого існування арешту має виходити не лише з факту його накладення у 2016 році, а й оцінити актуальний стан виконавчих правовідносин, мету застосування такого заходу та наявність на час розгляду справи законних підстав для його подальшого збереження.
З огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку, що питання про скасування арешту не може вирішуватися виключно шляхом посилання державного виконавця на те, що постанова від 14.12.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу не була оскаржена, оскільки предметом розгляду є не законність зазначеної постанови, а наявність правових підстав для подальшого існування обмеження права власності боржника.
При цьому суд бере до уваги, що забезпечувальна функція арешту майна має відповідати принципам законності, обґрунтованості та пропорційності втручання у право власності, а тому збереження такого обмеження повинно мати належне правове та фактичне підґрунтя.
Суд критично оцінює твердження представника Галицького ВДВС про необхідність збереження арешту, так як не сплачено виконавчого збору, постанова про стягнення якого виноситься в обов`язковому порядку при відкритті виконавчого провадження.
Частиною 3 ст.40 Закону № 1404-VIII при поверненні виконавчого документу стягувачу з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.37 даного Закону, винесення постанови про стягнення виконавчого збору не передбачено.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
Виходячи з викладеного вище, за наявності арешту (обтяження) накладених на майно, порушується право заявника на мирне володіння та розпорядження майном.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).
Враховуючи те, що за умовами затвердженої ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 16.04.2026р. мирової угоди, укладеної між стягувачом ТОВ "ЕСКОУ КАПІТАЛ " та боржником ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів №461/2378/16-ц, виданих 13.07.2016р. Галицьким районним судом м.Львова на виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 02.06.2016р., квартира АДРЕСА_3 перейшла у власність ТОВ "ЕСКРОУ КАПІТАЛ", суд не вбачає підстав для продовження обтяження на майно, яке колись належало боржнику ОСОБА_1 , а тому право заявника підлягає судовому захисту у спосіб, визначений законом - шляхом скасування арешту майна.
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник також просить визнати протиправною бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо безпідставної відмови в знятті арешту, накладеного на майно боржника ОСОБА_1 у ВП №52468890.
Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Як роз`яснено у п.18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року №5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
При розгляді скарги судом встановлено, що в даному випадку державний виконавець не мав повноважень щодо зняття арешту з майна боржника, а відтак відсутні підстави для визнання протиправними дій Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови в знятті арешту, накладеного на майно боржника ОСОБА_1 у ВП №52468890.
Враховуючи наведене, скарга ТОВ "ЕСКРОУ КАПІТАЛ" підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 18, 258 - 261, 353, 447, 449, 450 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал», суб`єкт оскарження Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління юстиції України, боржник ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця - задовольнити частково.
Арешт, накладений постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Лесько Наталією Миколаївною 04.10.2016р. у виконавчому провадженні №52468890 на все майно боржника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) скасувати.
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду виготовлений 01.10.2026 року.
Скаржник:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ескроу Капітал» (03148, м. Київ, вул. Кучера,3 офіс 16, код ЄДРПОУ:42136722)
Суб`єкт оскарження: Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління юстиції України (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 39, код ЄДРПОУ:35009232),
Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
Суддя Х.М.Мисько