ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7893/26 Справа № 175/9655/25 Суддя у 1-й інстанції - Рибкін О. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Халаджи О. В.,
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
секретар Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 12 травня 2026 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про встановлення місця проживання дітей з матір`ю (суддя першої інстанції Рибкін О.В.),
В С Т А Н О В И В:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про встановлення місця проживання дітей з матір`ю.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 12 травня 2026 року закрито провадження у справі.
Із вказаною ухвалою суду не погодилась позивачка, та через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скарга мотивована тим, що на момент постановлення ухвали від 12 травня 2026 року Шевченківського районного суду м. Дніпра у справі № 175/9655/25, відповідач ОСОБА_3 викрав двох найменших дітей, і де на сьогодні знаходяться діти - є незрозумілим. У судовому засіданні, що було призначене на 12 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ястребова Є.Б. повинна була повідомити цю обставину суду.
Вказує, що на час пред`явлення позову, спір між сторонами існував, а закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України ніяким чином не вирішило спірне питання між сторонами.
ОСОБА_2 , просила ухвалу Шевченківського районного суду від 12 травня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами відсутній спір щодо місця проживання дітей.
Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Водночас ЄСПЛ констатує, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою за умови, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення місця проживання дітей з матір`ю.
Як вбачається із матеріалів справи, 11 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 26 листопада 2025 року було відкрито провадження у справі.
28 січня 2026 року від ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позовної заяви (а.с.84-85).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 12 травня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про встановлення місця проживання дітей з матір`ю - закрито, на підставі п.2 ч. 1 ст.255 ЦПК України у зв`язку відсутністю предмета спору.
Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Таким чином, закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.
Як вбачається з матеріалів справи, на час пред`явлення позову існував спір між сторонами щодо визначення місця проживання дітей сторін. Тобто в той час предмет спору мав місце.
Відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо визначення місця проживання дітей разом з матір`ю, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дітей на час звернення позивача до суду із цим позовом, а також на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.
У справі, що переглядається, внаслідок закриття провадження залишився невирішеним спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який стосується інтересів дітей.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, не звернув належної уваги на зазначене, не пересвідчився належним чином, чи дійсно предмет спору у цій справі відсутній, та дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі із вказаних підстав.
Тому суд першої інстанції не мав визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.
Відповідно до п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що узвала Шевченківського районного суду м. Дніпра від 12 травня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат відповідно до положень статті 141 ЦПК України не проводиться.
Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 12 травня 2026 року про закриття провадження скасувати, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
А.В. Гапонов
Л.П. Никифоряк.
Повний текст судового рішення складено 6 жовтня 2026 року.
Головуючий-суддя О. В. Халаджи