Справа № 761/47684/25
Провадження № 2-з/761/358/2026
У Х В А Л А
Іменем України
25 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.,
при секретарі: Капусті Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
13.11.2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором та відшкодування моральної шкоди в якій позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача основну суму зобов`язання 4 600 000,00 Євро, що становить 222 134 000,00 грн.; штрафні санкції за порушення зобов`язань за Договором за період з 03.12.2023 року по 05.11.2025 року в розмірі 1 281 383,56 Євро, що становить 61 878 012,19 грн.
Позов обгрунтований тим, що відповідач, отримавши за Договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 02.12.2021 року, укладеного між сторонами 4 600 000,00 Євро, не повернула їх в строки, передбачені договором, тобто протягом двох років з моменту надання суми позики.
21.09.2026 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову в якій вона просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову 310 668 092,19 грн, з урахуванням уже застосованого забезпечення, на належне ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право співвласності на нерухомість АДРЕСА_7, поєднане з правом власності на квартиру АДРЕСА_8, в обсязі належного їй права згідно з правовстановлюючими документами та земельним реєстром, без обмеження користування житлом. Заборонити ОСОБА_2 особисто або через представників відчужувати зазначене право, передавати його до статутного капіталу юридичних осіб чи обтяжувати його іпотекою, до скасування відповідного заходу забезпечення у встановленому законом порядку
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у добровільному порядку відповідач відмовляється повертати позивачеві кошти отримані в позику. Відповідач в будь-який час може відчужити майно, яке належить їй на праві власності, а тому є ризик того, що у разі задоволення позову, в подальшому, може бути утруднене або взагалі неможливим виконання судового рішення.
Заявник також зазначає, що за правовстановлюючими документами та відомостями австрійського земельного реєстру, Відповідачці належить право співвласності на квартиру АДРЕСА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2022р.; об`єкт АДРЕСА_7, квартира АДРЕСА_1.
Після подання позову ризик вибуття майна з власності Відповідачки набув конкретного характеру. Сторона Позивача встановила три об`єкти, які розглядалися, як можливі джерела виконання майбутнього рішення: дві квартири в місті Києві (Україна) та зазначена вище квартира у Відні (Австрія).
За відомостями, отриманими під час надання правничої допомоги адвокатом А.Циганковим, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка на момент звернення з позовом та заявами про забезпечення належала ОСОБА_5 , орієнтовно у лютому 2026 року була відчужена її родичу ОСОБА_6 , 2002 року народження. Від імені ОСОБА_7 діяв її родич ОСОБА_8 , 1993 року народження, на підставі довіреності, виданої за межами України. За наявними у сторони Позивача відомостями, довіреність була видана приблизно за півтори доби до правочину та апостильована наступного дня після її підписання. Для цієї заяви значення мають насамперед час відчуження після виникнення спору та пов`язаність його учасників.
За отриманими відомостями, 05.03.2026р. ОСОБА_9 створила ТОВ «Стопа Проджект», внесла квартиру за адресою: АДРЕСА_3 до статутного капіталу, після чого відчужила 100 відсотків частки ОСОБА_6 , який став учасником і керівником товариства. Повідомлене місцезнаходження товариства: м.Київ, вул.Володимирська, буд.7, офіс 1. При цьому, постановою Київського апеляційного суду від 25.08.2026р. у справі №761/47684/25 частково задоволено апеляційну скаргу та накладено арешт на квартиру по АДРЕСА_3 .
За позицією Позивача, йдеться про можливе приховування майна від звернення стягнення шляхом зміни формального власника на пов`язаних осіб, у тому числі через передачу майна товариству та наступне відчуження корпоративних прав. Це створює додаткові юридичні перешкоди для виконання рішення, навіть, якщо фактична можливість користуватися майном зберігається у тому самому колі осіб.
Арешт однієї квартири в Україні не усуває зазначеного ризику щодо квартири у Відні. Даних про достатність вартості вже арештованого об`єкта для задоволення всіх заявлених вимог немає.
Вивчивши заяву та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов, зокрема, може бути забезпечено накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен вирішувати спір по суті, встановлювати остаточну наявність чи відсутність у відповідача заборгованості, а також надавати остаточну оцінку доказам, які підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.
Предметом розгляду заяви про забезпечення позову є встановлення наявності процесуальних підстав для застосування тимчасового заходу, спрямованого на гарантування реального виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Такий підхід відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, відповідно до якого співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме по собі звернення до суду з позовом про стягнення грошової заборгованості не є безумовною підставою для накладення арешту на майно відповідача. Водночас у цій справі позивач обґрунтувала заяву про забезпечення позову не лише фактом пред`явлення позову, а сукупністю обставин, які у своїй сукупності дають підстави для висновку про існування реального ризику утруднення виконання можливого рішення суду.
Питання про доведеність чи недоведеність вимог позову, його обґрунтованість є предметом встановлення та доказування при вирішенні позову по суті.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас застосування заходів забезпечення позову не передбачає необхідності доведення позивачем своїх вимог у такому ж обсязі, як це необхідно при вирішенні спору по суті.
Для забезпечення позову достатнім є встановлення обґрунтованого припущення щодо наявності спору між сторонами та реальної можливості утруднення виконання майбутнього рішення у разі задоволення позову.
Позивачем на підтвердження належності відповідачці квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2022р.; об`єкт АДРЕСА_7, квартира АДРЕСА_1 надано відповідні докази, а саме: правовстановлюючі документи та відомості австрійського земельного реєстру, що доводить належність відповідачці квартири, що заявлена як об`єкт забезпечення.
Таким чином, квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2022р.; об`єкт АДРЕСА_7, квартира АДРЕСА_1 є майном відповідача, на яке відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України може бути накладено арешт як захід забезпечення позову.
Суд також враховує, що заявлені позовні вимоги мають значний майновий розмір, а строк невиконання відповідачем грошового зобов`язання, за твердженнями позивача, є тривалим.
Крім того, позивач посилалася на обставини перебування відповідачки за межами України, наявність у неї нерухомого майна за кордоном, а також на відчуження належного їй майна, що в сукупності з розміром заявленої до стягнення заборгованості свідчить про наявність обґрунтованого ризику зміни майнового стану відповідача до моменту ухвалення рішення у справі.
З огляду на значний розмір заявлених до стягнення коштів, тривалість невиконання відповідачем грошового зобов`язання, наявність у відповідача майнових активів та обставини їх відчуження, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення позову.
Такий захід забезпечення позову є безпосередньо пов`язаним із предметом спору, оскільки спрямований на збереження майнового активу відповідача, за рахунок якого в подальшому може бути виконане рішення суду про стягнення грошових коштів.
При цьому накладення арешту не означає позбавлення відповідачки права власності на зазначене майно та не вирішує питання про належність їй такого майна по суті. Арешт має тимчасовий характер і спрямований виключно на недопущення його відчуження до вирішення спору та забезпечення реального виконання можливого рішення суду.
Суд також враховує принцип співмірності заходів забезпечення позову.
Таким чином, суд вивчивши матеріали справи, враховуючи підстави та предмет даної позовної заяви, а також те, що після відкриття провадження у справі про стягнення коштів відповідач відчужила власне майно, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
З метою забезпечення позову накласти арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: на нерухомість АДРЕСА_7, поєднане з правом власності на квартиру АДРЕСА_8, в обсязі належного їй права згідно з правовстановлюючими документами та земельним реєстром, без обмеження користування житлом.
Заборонити ОСОБА_2 особисто або через представників відчужувати зазначене право, передавати його до статутного капіталу юридичних осіб чи обтяжувати його іпотекою, до скасування відповідного заходу забезпечення у встановленому законом порядку.
Стягувач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), місце реєстрації: АДРЕСА_5 .
Боржник - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_6 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Строк пред`явлення до виконання три роки.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя: Н.Г. Притула