УХВАЛА
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 606/966/26
провадження № 61-12393ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 серпня 2026 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з указаним позовом
до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість
за кредитним договором № 529138-КС-002 від 29 березня 2025 року у розмірі
44 630,00 грн.
Теребовлянський районний суд Тернопільської області ухвалою від 25 червня
2026 року, яка залишена без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 серпня 2026 року, зазначену справу передав за юрисдикцією
до Господарського суду Тернопільської області.
09 вересня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав
до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 серпня 2026 року у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства
є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах
3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції про передачу справу на розгляд іншого суду, зазначена у пункті 9 частини першої статті 353 ЦПК України, виходячи з положень пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, не підлягає касаційному оскарженню.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у пункті 70 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі № 450/2430/24. У ньому зазначено, що ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду не включена законодавцем до переліку, наведеного у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Така позиція відповідає критерію з пункту 68 цієї ухвали, оскільки згадане судове рішення не перешкоджає подальшому провадженню у справі й не унеможливлює її розгляд, а лише визначає суд, який має цю справу розглянути.
З огляду на вищевикладене та в силу наведених положень ЦПК України, не може бути предметом перегляду у касаційному порядку й постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду такої ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції,
а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини першої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 серпня 2026 року у справі за позовом Товариства
з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров