2-з/130/25/2026
754/13626/26
У Х В А Л А
Іменем України
07.10.2026 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Грушковська Л.Ю., розглянувши заяву заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову,
в с т а н о в и в :
До Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області надійшла дана заява, в якій заявник ОСОБА_1 просив забезпечити позов у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, шляхом встановлення на період розгляду справи тимчасовий порядок участі ОСОБА_1 18.03.1990 у спілкуванні та вихованні його малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: шляхом спілкування засобами телефонного чи відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків («Viber», «WhatsApp» та інших) наступним чином: - щодня у робочі дні (понеділок-п`ятниця) у період з 07:30 до 08:30 (за місцевим часом за місцем перебування дитини), у вихідні дні - з 09:00 до 10:00, з урахуванням графіка відвідування дитячого дошкільного закладу, тривалістю не менше 5 (п`ять ) хвилин. - щодня у період з 21:00 до 22:30 (за місцевим часом за місцем перебування дитини), з урахуванням режиму сну та відпочинку малолітньої дитини, тривалістю не менше 5 (п`ять ) хвилин; - зобов`язати Відповідачку забезпечити технічну можливість для відеозв`язку (якість інтернету, заряджений пристрій тощо) та не перешкоджати спілкуванню; - забезпечити конфіденційність та безперешкодність спілкування батька з малолітньою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - виключити особисте втручання в процес спілкування, а також виключити присутність, втручання та відволікання дитини третіми особами (включаючи родичів з боку матері, співмешканців та інших сторонніх осіб), за винятком випадків, коли цього вимагає безпосередня безпека дитини ; - заборонити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та третім особам коментувати розмову батька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , давати негативні оцінки особі батька у присутності дитини, підказувати дитині відповіді або іншим чином чинити психологічний тиск на малолітню під час спілкування. Зобов`язати службу у справах дітей: а саме Службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ЄДРПОУ: 37415088 здійснювати контроль за дотриманням та належним виконанням визначеного судом графіку, з огляду на складність ситуації та наявність ризиків для психічного і фізичного здоров`я дитини.
Заява мотивована тим, що До Деснянського районного суду м.Києва подано позов ОСОБА_1 18.03.1990 до ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа,яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ: 37415088) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. На час розгляду судом даної справи, існує реальна загроза порушення права дитини на батьківське спілкування. Дитина знаходиться у ізоляції від батька, оскільки батько на даний час знаходиться в Республіці Естонія, а дитина в Україні, що ускладнює відновлення емоційного контакту між ними. Відновлення спілкування після винесення рішення може бути ускладнене через тривалий період, протягом якого дитина та батько, ОСОБА_5 не спілкувалися. На даний час мати дитини, ОСОБА_2 , самовільно утримує дитину за своїм місцезнаходженням, попри рішення суду Естонської Республіки у цивільній справі № 2-25-22736 за заявою ОСОБА_6 про часткове припинення спільного здійснення батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 , згідно якого ухвалою суду від 12 червня 2026 року заяву було задоволено суд надав ОСОБА_7 одноосібне право визначати місце проживання (перебування) дитини, мати, ОСОБА_8 , чинить перешкоди у спілкуванні батька із донькою, ізолює її від батька, при телефонних розмовах застосовує до такого нецензурну лайку, кричить, залучає до конфліктів свого співмешканця, що суперечить інтересам малолітньої доньки. Міністерством юстиції України здійснюється розгляд заяви щодо повернення малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Республіки Естонія (відповідно до рішення суду Республіки Естонія про встановлення місця проживання малолітньої доньки з батьком. Після отримання від Національної поліції України інформації про встановлення місця проживання матері та дитини копію заяви про повернення дитини листом Мін`юсту від 15.06.2026 було направлено до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Управління) як територіального органу Мін`юсту для вжиття заходів, передбачених підпунктом 4 пункту 9 зазначеного Порядку, а саме спрямованих на забезпечення добровільного повернення дитини або досягнення мирного врегулювання спору, зокрема шляхом участі сторін у процедурі медіації. Відповідно до доручення Мін`юсту України Управління звернулося до ОСОБА_2 , однак мати дитини до Управління у запропоновані дату і час не прибула, а також не надіслала пояснень щодо поданої батьком дитини заяви про повернення дитини. Дитині потрібні сталі зв`язки із батьком протягом тривалого судового розгляду, тому тимчасово на час розгляду справи необхідно застосувати ті самі вимоги, що й в основному позові, щодо встановлення графіку та формату спілкування батька з дитиною. Зі змісту позовної заяви та долучених до неї доказів вбачається, що між сторонами існує спір, що дитина на час вирішення справи проживає з мамою, враховуючи право батька, ОСОБА_1 на спілкування з дитиною, відсутність факторів, що обмежують право на таке спілкування, виходячи із інтересів дитини, запобігання втраті емоційного контакту батька з дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними, на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим. Застосування судом відповідного заходу забезпечення позову не порушить прав відповідачки, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру і не є вирішення позову по суті спору. За таких обставин, врахувавши інтереси дитини, її вік, спілкування батька з малолітньою дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитиною з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити право малолітньої дитини від зустрічей, спікування з батьком.
При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Пункт 3 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Під забезпеченням позову слід розуміти обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенню вимог позивача (заявника), вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Так, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Забезпечити позов заявник просить шляхом встановлення тимчасового порядку участі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у спілкуванні та вихованні його малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини (аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц).
У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Також, ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
Між іншим, у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітіх дітей особисто з їхнім батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей із батьком (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20)).
Разом з тим, статтею 159 СК України передбачено: якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного із батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Частиною 2 статті 159 СК України передбачено, що під час вирішення спору щодо участі одного із батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають суттєве значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного із батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
При цьому відповідно до статті 19 СК України при розгляді таких спорів обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
Наведені вище дії орган опіки та піклування вчиняє як при розв`язанні спору у суді про участь у вихованні дитини одним із батьків, що проживає окремо, так і у позасудовому порядку, у результаті чого приймається відповідне розпорядження.
Системний аналіз норм процесуального та матеріального права дає підстави стверджувати, що вжиття заходів забезпечення позову, по суті, може вирішити спір, який має ініціюватися окремо. А тому очевидно, що зазначений вид забезпечення позову в окремих випадках розглядається як порушення вимог процесуального законодавства, оскільки стає, по суті, підміною рішення суду.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 727/3856/18, від 20.02.2020 у цивільній справі № 754/4437/18, від 09.09.2019 у цивільній справі № 607/10896/19, які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України враховуються судами при застосуванні відповідних норм права.
Суд, дослідивши доводи заявника та подані ним документи, приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя