Справа № 149/846/26
Провадження №2/149/816/26
Номер рядка звіту 15
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2026 м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Олійника І. В.,
за участі секретаря Янюк А. Й.,
представника позивача Герасимчук А. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмільницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору поновленим,
В С Т А Н О В И В:
10.03.2026 ОСОБА_1 заявила позов до Хмільницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору особистого сервітуту поновленим.
Короткий зміст позовних вимог
Відповідачем та ФОП ОСОБА_1 13.09.2012 укладено договір особистого строкового сервітуту на земельну ділянку площею 0,0078 га по АДРЕСА_1 , для розміщення та обслуговування тимчасової споруди та здійснення підприємницької діяльності. На підставі рішенням відповідача №1139 від 04.10.2017 внесено зміни до договору особистого сервітуту та поновлено його дію до 01.10.2022. 14.02.2023 між відповідачем та ОСОБА_1 укладено договір особистого строкового сервітуту на цю земельну ділянку для обслуговування тимчасової споруди. Позивач належно виконуючи обов`язки по договору, як особа, яка має переважне право на укладення цього договору на новий строк своєчасно, письмово 02.12.2025 звернулася до відповідача з пропозицією встановити плату за користування сервітутом у розмірі 6%, укласти договір на 5 років. Рішенням №4150 від 23.12.2025 відповідач відмовив у поновленні договору сервітуту, з підстав дотримання рівності в частині отримання земельних ділянок у користування, встановлення плати за землю. Таке рішення позивач вважає протиправним, необґрунтованим, безпідставним і таким, що порушує її право як власника тимчасової споруди на користування земельною ділянкою. Переважне право позивача на укладення нового договору сервітуту визначено як ст. 126-1 ЗК України, так і умовами договору діючого на час звернення із заявою від 02.12.2025. При цьому умову про сплату 20% за користування сервітутом позивач вважає завищеною, за аналогічними договорами укладеними між відповідачем та іншими особами, встановлено розмір 6 %.
Враховуючи це, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення 84 сесії 8 скликання Хмільницької міської ради від 23.12.2025 № 4150 про відмову ОСОБА_1 у поновленні договору особистого строкового сервітуту від 14.02.2023 стосовно земельної ділянки площею 0,0078 га по АДРЕСА_2 . Визнати договір особистого строкового сервітуту від 14.02.2023 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
Рух справи
Ухвалою суду від 11.03.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 13.07.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 11.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Постановою Вінницького апеляційного суду від 30.04.2026 ухвалу від 11.03.2026 скасовано, заяву ОСОБА_1 задоволено, заборонено Хмільницькій міській раді Вінницької області вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у володіння та/або користування третім особам, продаж у власність, зміну цільового призначення, поділ об`єднання земельної ділянки 0,0078 га по АДРЕСА_2 .
Позиція сторін
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. 24.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, оскільки згідно зі ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі спливу строку на який його було встановлено. Укладений з позивачем сервітут припинив свою дію, а не може бути поновлений. Переважне право позивача на укладення договору не є безумовним і на підставі ст. 627 ЦК України Хмільницька міська рада має право відмовити в укладенні нового договору. Оскаржуване рішення прийнято у межах повноважень відповідача, є законним та не підлягає скасуванню. Факт укладення інших договорів на відмінних умовах не свідчить про порушення прав позивача, а питання розпорядження землями комунальної власності є виключними повноваженнями органу місцевого самоврядування, а тому вимога про поновлення договору на тих самих умовах задоволенню не підлягає.
02.07.2026 представник позивача подала відповідь на відзив, де зазначає, що оскаржуваним рішенням відповідач порушив ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та право позивача на мирне володіння своїм майном.
10.07.2026 представник відповідача подав письмові пояснення, у яких підтримав раніше подані доводи, просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом
Земельна ділянка, з кадастровим номером [номер приховано]:00:004:0899, площею 0,0078 га по АДРЕСА_1 на праві власності належить Хмільницькій міській раді (витяг з ДЗК на а.с. 30-32).
01.09.2012 між відповідачем та ФОП ОСОБА_1 підписано акт передачі земельної ділянки, що передається на умовах строкового земельного сервітуту, а 13.09.2012 укладено договір особистого строкового сервітуту для обслуговування тимчасової споруди на земельну ділянку площею 0,0078 га по АДРЕСА_1 , для розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (а.с. 21, 22-23).
Рішенням 43 сесії 7 скликання Хмільницької міської ради №1139 від 04.10.2017 поновлено строк договору особистого строкового сервітуту до 01.10.2022 (а.с. 24).
Угодою від 19.10.2017 внесені зміни до договору особистого сервітуту (а.с. 25).
Рішенням 38 сесії 8 скликання Хмільницької міської ради №1588 від 03.02.2023 зазначену земельну ділянку надано ОСОБА_1 у користування на умовах особистого строкового сервітуту, на строк 3 роки, із встановленням плати 31035,75 грн (155178,74х20%) на рік (а.с. 26). На виконання цього рішення, на аналогічних умовах, між позивачем та відповідачем укладено договір особистого строкового сервітуту від 14.02.2023, для обслуговування тимчасової споруди (а.с. 27-28). Відомості про сервітут внесені до Державного реєстру речових прав (а.с. 29). Також сторонами договору складено і підписано акт прийому-передачі (а.с. 33).
10.04.2024 між позивачем та відповідачем укладено угоду про внесення змін до договору сервітуту, зокрема, змінено розмір плати за користування земельною ділянкою 16076,06 (80380,29х20%).
Заявою від 02.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з пропозицією про продовження дії строкового договору сервітуту на земельну ділянку на строк 5 років та встановленням плати за користування у розмірі 6% (а.с. 35).
Рішенням 84 сесії 8 скликання Хмільницької міської ради №4150 від 23.12.2025 відмовлено ОСОБА_1 у поновленні договору особистого сервітуту, з метою дотримання прав рівності в частині отримання земельних ділянок, встановлення плати. Зазначено, що після закінчення терміну користування земельною ділянкою, до 15.03.2026 ОСОБА_1 належить звільнити земельну ділянку від встановленого майна - тимчасової споруди комерційного призначення (а.с. 36).
Технічний паспорт на споруду розташовану по АДРЕСА_3 (а.с. 37-40).
Позиція суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
У відповідності до ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення (ч. 2 ст. 402 ЦК України . Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч. 3 ст. 402 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 403 ЦК України сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 3 ст. 403 ЦК України).
Як встановлено судом з досліджених доказів між сторонами укладено договір особистого строкового сервітуту, зокрема від 14.02.2023, строк дії котрого визначено до 14.02.2026, відомості про земельний сервітут зареєстровано у державному реєстрі прав.
Статтею 406 ЦК України передбачено підстави для припинення сервітуту, зокрема у випадках: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Спір між сторонами у даній справі з приводу поновлення строку дії сервітуту.
За змістом ч. 1 ст. ст. 126-1 Земельного кодексу України договором про встановлення земельного сервітуту може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів.
Пунктом 2.2. Договору сервітуту від 14.02.2023 передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір особистого строкового сервітуту сервітарій, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору сервітуту. Сервітарій, який має намір скористатися цим переважним правом зобов`язаний повідомити про це власника до закінчення строку дії договору, але не пізніше як за місяць до закінчення строку дії договору.
Як видно з наведених умов договору сервітуту ним передбачено переважне право ОСОБА_1 перед іншими особами на укладення договору сервітуту. Цим пунктом договору також визначено строк та порядок вчинення дій, що свідчать про бажання сервітуарія скористатися переважним правом.
Отже, сторонами договору сервітуту від 14.02.2024 при його укладенні були узгоджено вказані умови, і ці умови відповідають нормі ч. 1 ст. 126-1 ЗК України.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, а також свою позицію представник позивача посилається на ч. 2 ст. 126-1 ЗК України, яка врегульовує поновлення договору сервітуту без вчинення сторонами договору письмового правочину.
Однак, суд відхиляє такі доводи, оскільки у даних правовідносинах застосовується ч. 1 ст. 126-1 ЗК України, що узгоджено сторонами договору від 14.02.2023.
02.12.2025 позивач скориставшись своїм переважним правом подала відповідачеві заяву про продовження строку дії договору сервітуту. У цій заяві ОСОБА_1 зазначила інші умови ні ніж ті, на яких укладено договір від 14.02.2023. Зокрема, збільшено строк на який ОСОБА_1 просить укласти договір сервітуту до 5 років, замість 3, зменшено розмір плати за сервітут з 20% на 6%.
Отже, у заяві від 02.12.2025 ставиться пропозиція не продовжити договір на тих самих умовах, а запропоновані нові умови.
У свою чергу зміна умов, відповідно до п. 5.1 договору сервітуту від 14.02.2023 здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
Відтак заявою від 02.12.2025 ОСОБА_1 як заявила про своє переважне право на укладення договору, так і запропонувала інші умови.
Натомість у позовній заяві заявлено вимоги про продовження договору сервітуту на тих самих умовах, які у ньому були визначені: плата - 20%, строк дії - 3 роки.
У правовому висновку Верховного Суду сформованому 22.09.2026, що відповідає позиції викладеній у постанові від 19.11.2025, справа № 902/1257/24, Верховний Суд зазначив, що судове встановлення земельного сервітуту є можливим лише у разі попереднього звернення до власника земельної ділянки з пропозицією укласти договір про встановлення сервітуту та недосягнення домовленості щодо його умов. Позивач зобов`язаний довести факт вчинення дій для встановлення сервітуту за домовленістю та відсутність згоди власника ділянки саме на умовах, заявлених у позові. Відсутність звернення з пропозицією про укладення договору на заявлених умовах є підставою для відмови в задоволенні позову.
Так як вимоги продовжити строк дії договору сервітуту на тих самих умовах, що існували раніше, зі строком укладення - 3 роки, оплатою - 20% не були у зверненні із заявою від 02.12.2025, не розглядалися Хмільницькою міською радою, підстав для задоволення позовної вимоги про продовження судом строку дії договору на тих самих умовах немає.
Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість поновлення строк дії сервітуту оскільки він припинився по спливу строку, на який його було встановлено. Як вже було зазначено вище, позивачем, до закінчення строку дії договору від 14.02.2023, на виконання п. 2.2 Договору, письмово повідомлено власника земельної ділянки про укладення договору на новий строк.
Стосовно вимоги про визнання незаконним та скасування рішення
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Статтею 59 Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
Рішення суб`єкта владних повноважень, серед інших вимог, повинні бути прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, мають бути обґрунтованими.
У постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з оцінкою усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За змістом оскаржуваного рішення відповідача №4150 від 23.12.2025 ОСОБА_1 відмовлено у поновленні договору особистого сервітуту, з метою дотримання прав рівності в частині отримання земельних ділянок, встановлення плати.
Іншого обґрунтування рішення не містить.
Зазначаючи про дотримання прав рівності в частині отримання земельних ділянок, відповідач не враховував переважне право позивача перед іншими особами на укладення договору на новий строк, яке сторони цього договору визначили у п. 2.2, що також узгоджується з ч. 1 ст. 126-1 ЗК України.
Стосовно рівності в частині встановлення плати, то цей критерій також є безпідставним, оскільки ОСОБА_2 за користування сервітутом визначено плату 20%, проти 6%, які рішеннями відповідача встановлювалися іншим аналогічним користувачам при розгляді клопотань про затвердження проектів земелустрою, про відведення земельних ділянок (а.с. 43-63).
Інших доводів рішення відповідача не містить. Відтак при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не дотримано принцип обґрунтованості, не враховано усіх обставин, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Розподіл судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення 84 сесії 8 скликання Хмільницької міської ради від 23.12.2025 №4150 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 », яким відмовлено у поновленні договору оренди особистого строкового сервітуту від 14.02.2023.
У задоволенні позовної вимоги про визнання договору особистого строкового сервітуту від 14.02.2023 поновленим, - відмовити.
Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, застосовані постановою Вінницького апеляційного суду від 30.04.2026 продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням суду законної сили .
Стягнути з Хмільницької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ;
Відповідач: Хмільницька міська рада, код ЄДРПОУ 04051247, вул. Столярчука, буд. № 10 м. Хмільник Вінницької області.
Повний текст рішення суду складено - 09.10.2026.
Суддя Ігор ОЛІЙНИК