Ухвала № 140462103 у справі № 380/19274/26 від 09.10.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 жовтня 2026 року справа № 380/19274/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Адвокат Глазова Олена Миколаївна (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 18.06.2025 по 03.03.2026 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 03.03.2026 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність щодо не підготовки та не направленні до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугою років оновлених грошового атестату та довідки, на ім`я ОСОБА_1 , про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для перерахунку позивачу пенсії з дня її призначення;

- зобов`язати Військову частина у НОМЕР_1 підготувати та направити до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугою років оновлених грошового атестату та довідки, на ім`я ОСОБА_1 , про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу пенсії з дня її призначення.

В обґрунтування зазначено, що у період з 18.06.2025 по 03.03.2026 Військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення не у повному розмірі, а саме розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням проводився без урахування прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня календарного року. Такі дії призвели до зменшення розміру як основних так і додаткових видів грошового забезпечення. Вказані показники відображаються у грошовому атестаті у зв`язку з чим вважає наявним право на видачу оновленого грошового атестату та довідки, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії.

17.09.2026 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Визнано поважними причини пропуску строку звернення, поновлено строк звернення до суду.

18.09.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 подано заяву про залишення позову без розгляду. В обґрунтування зазначено, що позивача звільнено зі служби 03.03.2026 та під час звільнення видано грошовий атестат, який містив документальне підтвердження про нараховані та виплачені суми при звільненні. Вважає, що при зверненні до суду позивачем пропущено визначений у ст.233 КЗпП строк у зв`язку з чим просив залишити позовну заяву без розгляду. Просив врахувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від 25.06.2026 №520/25416/25.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 17.09.2026 відповідачем, зокрема, надано довідку про щомісячні суми грошового забезпечення, отримані військовослужбовцем за спірний період.

Ознайомившись із заявою відповідача, суд дійшов висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині третій статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Відповідно до частини першої, другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Вирішуючи питання застосування статті 233 КЗпП України до триваючих правовідносин (до вимог про стягнення грошового забезпечення за період, охоплений обома вказаними редакціями статті 233 КЗпП України), Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (постанова від 21.03.2025 у справі №460/21394/23) дійшов таких висновків.

Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:

- правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції);

- у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

Враховуючи те, що позивача звільнено з військової служби 03.03.2026, а спір стосується виплати всіх сум, належних при звільненні, застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ, чинна з 19.07.2022).

Не є слушним посилання представника позивача на те, що 11 грудня 2025 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 1-р/2025, яким визнав неконституційною частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних виплат, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України з огляду на те, що позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я 03.03.2026.

Суд звертає увагу, що для встановлення дат, з якими частина друга статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з відповідним позовом, необхідно з`ясувати, коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення. Крім того для обрахунку передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду, необхідно встановити дату одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Із наданих до суду документів вбачається, що позивач звільнений в військової служби (за станом здоров`я) 03 березня 2026 року, під час звільнення (03.03.2026) отримав грошовий атестат.

Щодо грошового атестата для цілей застосування частини другої статті 233 КЗпП України суд зазначає таке.

Форму і зміст грошового атестата, порядок його видачі визначають Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (далі - Правила №280).

Відповідно до абзацу 4 пункту 11.1 Правил №280 грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні у випадку звільнення з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).

Відповідно до пункту 11.2 Правил №280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема:

- у пункті 2 - тарифний розряд за останньою займаною посадою, розмір посадового окладу та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено;

- у пункті 3 - розмір надбавки за вислугу років та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено. Також записується вислуга років для отримання надбавки за вислугу років (у тому числі пільговою вислугою) і зазначається станом на 01 число місяця, наступного за місяцем видачі грошового атестата;

- у пункті 4 (підпункти 4.1 - 4.7) - виплачені щомісячні додаткові види грошового забезпечення; назва виплати, яку отримував військовослужбовець за час виконання обов`язків за посадою, їх розмір та виплачена сума записуються словами; дата, до якої включно виплачено;

- у пункті 5 (підпункти 5.1 - 5.3) - виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення;

- у пункті 7 - сума виплаченої одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби (записується словами);

- у пункті 8 - дата, до якого числа включно виплачено індексацію;

- у пункті 9 - сума залишку непогашеного нарахування на день вибуття військовослужбовця з військової частини (записується словами);

- у пункті 13 - інформація про виплату інших видів грошового забезпечення, не передбачених формою грошового атестата;

- у пункті 14 - правильність записів, здійснених у пунктах 1 - 13, засвідчується особистим підписом власника грошового атестата.

Отже, грошовий атестат за правовою природою є документом про остаточний розрахунок з військовослужбовцем, який видається, зокрема, при звільненні військовослужбовця з військової служби, та підтверджує виплату належних такій особі складових грошового забезпечення, тобто є повідомленням про ці суми у значенні, ужитому в частині другій статті 233 КЗпП України, з отриманням якого ця норма пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.

З наданого грошового атестату від 03 березня 2026 року № 1039/2/386 вбачається, що позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення із розрахунку: посадовий оклад за 06 тарифним розрядом - 2910,00 грн, оклад за військовим званням - 670,00 грн, розмір одноразової грошової допомоги в разі звільненні складає 44624,12 грн.

При співставленні сум, зокрема посадового окладу та окладу за військовим званням із щомісячними складовими, що зазначені у довідці, яка надана на виконання ухвали суду від 17.09.2026, суд зазначає, що таки показники є незмінними у спірному періоді.

Отже, враховуючи те, що позивачу видано при звільненні грошовий атестат, який отримано 03.03.2026 про що наявний відповідний підпис у графі 14, суд дійшов висновку, що відлік тримісячного строку звернення у цьому випадку потрібно обраховувати з 03 березня 2026 року, оскільки саме з грошового атестата від 03 березня 2026 року № 1039/2/386 позивач набув інформацію про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

За таких обставин, доводи представника позивача про зворотне з посиланням на те, що ним не отримано інформації, необхідної для перевірки правильності обчислення грошового забезпечення за спірний період, адже в документах відсутня інформація про розмір прожиткового мінімуму взятий до розрахунку, указаних висновків суду не спростовує.

Відповідаючи на тотожні аргументи у справі з аналогічними правовідносинами, Верховний Суд у постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25 зазначив, що подібний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України призводить до того, що позивач, отримавши грошовий атестат, тобто документ, що за своєю суттю підпадає під визначення «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні» у значенні, ужитому в часині другій статті 233 КЗпП України, набуває можливості, спираючись на відсутність в цьому атестаті відомостей, які потрібні для ініціювання судового розгляду, протягом необмеженого строку без пояснення (доведення) жодних причин і обставин не вчиняти ніяких дій для отримання цієї інформації, однак надалі, у будь-який момент часу, на власний розсуд звернутися до відповідача із запитом про отримання такої інформації, та, починаючи від дня надання її відповідачем, набути право упродовж ще трьох місяців додатково до того (необмеженого) строку, що вже минув, звернутися до суду в порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України.

Подібне тлумачення надто розширює її нормативний зміст, дозволяє поширювати дію частини другої статті 233 КЗпП України на правовідносини, які нею не охоплюються, та нівелює саму суть строкового обмеження звернення до суду трьома місяцями.

Якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні», водночас суди перевірили і достеменно встановили момент отримання позивачем грошового атестата, який у межах спірних правовідносин підпадає під визначення такого «письмового повідомлення», то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум, як про це зазначила Судова палата в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, однак в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України.

Таким чином, у частині другій статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.

Щодо подальшого звернення позивача із заявами до військової частини суд зазначає таке.

31.05.2026 представник позивача звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про здійснення перерахунку грошового забезпечення, на яку відповідачем надана відповідь від 26.06.2026 №1039/2/1070.

12.09.2026 представник позивача звернулася до суду із цим позовом.

Із наданих до суду документів не вбачається можливим визначити які саме обставини об`єктивного характеру могли б перешкоджати позивачу вчинити юридично значимі дії, необхідні для звернення до суду з позовом про донарахування та виплату сум грошового забезпечення за спірний період після ознайомлення з грошовим атестатом (03.03.2026) до липня 2026 року.

Також, суд звертає увагу, що подання відповідачу заяви від 31.05.2026 про здійснення перерахунку грошового забезпечення не змінює момент, з якого починається відлік строку звернення до суду за умови отримання позивачем 03.03.2026 грошового атестату, який розцінюється як письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України. Разом з цим висновок викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду є передчасним. Із наданих до суду документів не вбачається можливим визначити інші підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки до позову не надано доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Разом з цим, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частина четверта статті 123 КАС України).

За приписами частини тринадцятої статті 171 КАС України вказано, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Приймаючи до уваги наведене подана позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивачу необхідно усунути недоліки шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Керуючись статтями 122,123,171 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків даної позовної заяви 5 (п`ять) днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із наданням відповідних доказів.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Олена КОШКОШ