ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2026 р. Справа № 440/4909/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 09.07.26 по справі № 440/4909/26
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з грудня 2019 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по листопад 2024 року включно із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2019 року по грудень 2022 року, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2024 року по листопад 2024 року, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 28.12.2019 по 13.11.2024 проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 , однак у спірному періоді з грудня 2019 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по листопад 2024 року відповідач не нараховував та не виплачував в повному розмірі індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - березень 2018 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Зазначає, що з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.12.2019 по 13.11.2024 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, а саме у ВЧ НОМЕР_1 де отримував грошове забезпечення.
Наказом від 13.11.2024 № 403 був виключений зі списку особового складу.
З військового квитка серії НОМЕР_2 позивача також встановлено, що позивач розпочав військову службу з 2013 року. З 29.07.2014 по 19.05.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , з 31.10.2019 по 27.12.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , з 28.12.2019 по 13.11.2024 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
18.03.2026 позивач через свого представника звернувся з адвокатським запитом № 18 до ВЧ НОМЕР_1 з проханням надати витяг з наказу про призначення ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 ; надати витяг з послужного списку особової справи військовослужбовця ОСОБА_1 ; повідомити чи виплачувалась індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби (з 28.12.2019 по 13.11.2024). Якщо так, повідомити в яких місяцях і в яких сумах та базовий місяць нарахування індексації. Якщо ні, вказати причини не виплати; надати довідку про грошове забезпечення за період проходження військової служби (з 28.12.2019 по 13.11.2024); надати довідку про виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби (з 28.12.2019 по 13.11.2024).
Відповідач надав відповідь листом від 27.03.2026 № 870/994 відповідно до якої надано довідку про види грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого військовою частиною НОМЕР_1 за період з 28.12.2019 по 13.11.2024, витяги з наказів командира ВЧ НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу та про виключення (переведення) на колишнього військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
З довідки про види грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого за період 28.12.2019-13.11.2024 у ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період з грудня 2019 по грудень 2020 року, з січня 2021 року по грудень 2021 року, з січня 2022 року по грудень 202 року, з серпня по листопад 2024 року виплачувалась індексація грошового забезпечення.
В період з січня 2024 року по липень 2024 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у спірному періоді з грудня 2019 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по листопад 2024 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року та відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на лютий-березень 2018 року позивач військову службу не проходив і підвищення його посадового окладу та відповідно грошового забезпечення як базова умова нарахування індексації - не відбувалося.
За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці у період з грудня 2019 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по листопад 2024 року відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку №1078.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з таких підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 3 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно зі ст. 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 зазначеного Закону індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно зі ст. 4 вказаного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно зі ст. 6 вказаного Закону у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком № 1078.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 і від 9 грудня 2015 р. № 1013" (далі - Плстанова №77) внесено зміни в абзаці 2 пункту 1-1 Порядку № 1078, та цифри « 101» замінено цифрами « 103».
Абзац 2 пункту 1-1 зі змінами, внесеними згідно з Постановою № 77 - застосовується з 01.01.2016.
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постановах Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 30.09.2019 у справі № 750/9785/16-а, від 20.11.2019 у справі № 522/11257/16-а, від 29.04.2020 в справі № 240/10130/19, від 16.09.2020 в справі № 815/2590/18.
Отже, заробітна плата підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 26.12.2019 у справі № 610/1175/17.
Так, абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Отже, відповідно до приписів наведеної вище норми Порядку № 1078 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" № 1013 від 09.12.2015, далі - Постанова №1013) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Однак, Постановою № 1013 були внесені значні зміни у Порядок № 1078 у зв`язку з чим з 01.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.
Так, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови № 1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Отже, із прийняттям Постанови № 1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.
Аналіз приписів Законів № 2011-XII та № 1282-ХІІ вказує на те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації
Наведене вище узгоджується з постановою Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20.
01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), якою було підвищено розмір тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, що в силу наведених вище норм Порядку № 1078 свідчить про те, що з 01.03.2018 базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є березень 2018 року.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 491-IV).
Отже, з наведеного слідує, що перш ніж досліджувати правильність обчислення нарахованої індексації (застосування базового місяця при її нарахуванні), слід встановити чи перевищувала величина індексу споживчих цін поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка у спірний період.
Так, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0%, в липні 99,3%, в серпні 100,0%, в вересні 101,9%, в жовтні 101,7%.
Отже, лише у жовтні 2018 року було перевищено поріг індексації у 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100).
Вказані відсоткові показники індексу інфляції за жовтень 2018 року були опубліковані у листопаді 2018 року, що з огляду на наведені вище приписи п. 1-1 Порядку № 1078, свідчать про те, що індексацію слід проводити з 01 грудня 2018, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
З матеріалів справи, а саме з довідки про види грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого за період з 28.12.2019 по 13.11.2024 ОСОБА_1 від 26.03.2026 № 120 встановлено, що позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення у період з 28 грудня 2019 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року, у 2023 році індексація грошового забезпечення відповідно до Закону України №2710-IX від 03.11.2022 "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі - Закон №2710-IX) не виплачувалась, при нарахуванні індексації грошового забезпечення у 2024 році був застосований базовий місяць - грудень 2023 року.
Отже, відповідач при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за період з грудня 2019 року по грудень 2022 року застосовував базовий місяць - березень 2018 року, що підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, доводи позивача про необхідність проведення перерахунку індексації грошового забезпечення за період з грудня 2019 року по грудень 2022 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року не знайшли свого підтвердження, оскільки зазначений базовий місяць був врахований відповідачем при здійсненні відповідних нарахувань.
У зв`язку з чим, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині позову.
Продовжуючи розгляд справи, колегія суддів зазначає, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №2710-IX було призупинено дію Закону № 1282-XII у 2023 році.
В свою чергу, ст. 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 9 листопада 2023 року № 3460-IX (далі - Закон №3460-IX) встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.
Тобто, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
Відповідно до Постанови № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.
Тобто, базовим місяцем нарахування індексації заробітної плати/грошового забезпечення буде грудень 2023 року, оскільки нарахування індексації відновили з 01.01.2024. Якщо ж у січні буде підвищено заробітну плату, то базовим місяцем вважатиметься січень 2024 року.
Згідно офіційних статистичних даних які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua індексів споживчих цін у січні 2024 склав - 100,4%; у лютому 2024 - 100,3%; у березні 2024 - 100,5%; у квітні 2024-100,2%; у травні- 2024 100,6%; у червні 2024-102,2%; у липні 2024 - 100,0%; у серпні 2024 -100,6%; у вересні 2024-101,5%; у жовтні 2024 -101,8%; у листопаді2024 -101,9%; у грудні 2024 -101,4% загалом за 2024 -112,0%.
Відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, право на індексацію грошового забезпечення у позивача виникло у липні 2024 року, коли ІСЦ перевищив поріг у розмірі - 103,0% (1.004*1,003*1,005*1,002*1,006*1,022*1,00=1,043).
В свою чергу згідно довідки про види грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого за період з 28.12.2019 по 13.11.2024 ОСОБА_1 від 26.03.2026 № 120, яка міститься в матеріалах електронної справи встановлено, що індексація грошового забезпечення за серпень-жовтень 2024 року була нарахована у розмірі по 130,20 грн, у листопаді 2024 року - у розмірі 56,42 грн. При цьому, колегія суддів враховує, що виплати, вказані в довідці від 26.03.2026 № 120 виконані за попередній місяць.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.11.2024 з урахуванням місяця підвищення грошових доходів березень 2018 року.
Щодо перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення з 28.12.2019 по 13.11.2024 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку №1078, у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд в постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 дійшов висновку про те, що Закон №1282-ХІІ і Порядок №1078 не містять терміну фіксована індексація, а тому з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає лише тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Згідно з абзацами 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачалися обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок про те, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язком для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачає, що військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу у березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Тому буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить на користь висновку про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Колегія суддів враховує, що грошове забезпечення військовослужбовця має персоналізований, суб`єктивний характер, а його постійні складові залежать від низки факторів, зокрема, військового звання, вислуги років, кваліфікації, характеру умов служби, наявності певних навичок, знань, звань, особистого внеску в загальні результати служби тощо.
Тому для обчислення індексації-різниці враховується грошове забезпечення конкретного військовослужбовця, а обчислення індексації-різниці за певною посадою, є неможливим.
Для військовослужбовців, які станом на дату підвищення посадових окладів (01.03.2018) проходили службу, обчислення величини приросту індексу споживчих цін здійснювалось з місяця наступного після останнього підвищення окладу, тобто з лютого 2008 року і нараховувалось наростаючим підсумком до наступного підвищення посадового окладу, тобто до березня 2018 року.
Величина приросту індексу споживчих цін нарахована на момент підвищення тарифних ставок у березні 2018 року припиняє свій розрахунок та на підставі неї обчислюється фіксований розмір індексації-різниці для кожного військовослужбовця, який на час підвищення тарифних ставок проходив військову службу та отримував грошове забезпечення, за умови якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Згідно з роз`ясненням Міністерства соціальної політики України від 04.07.2017 №58/0/66-17, порівняння суми підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулося таке підвищення (тобто, порівнюються не попередні місяці нарахованого грошового забезпечення з поточним місяцем нарахованого грошового забезпечення, а в умовах місяця підвищення грошового забезпечення, в якому враховані всі його складові, встановлені з 01.03.2018 - для посадового окладу до 01.03.2018 та для посадового окладу з 01.03.2018 (приклад обчислення індексації зазначений в додатку №4 до Порядку).
Відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку №1078, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, тобто у березні 2018 року, приймається за 1 або 100 відсотків та обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу, тобто з квітня 2018 року.
Як встановлено з матеріалів справи на момент підвищення тарифних ставок у березні 2018 року позивач не проходив військову службу та не отримував доходу, а отже у спірних правовідносинах неможливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) та дослідити перевищення розміру підвищення доходу (А) суми можливої індексації (Б), оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року має обчислюватися виходячи із суми грошового забезпечення позивача (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та у березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось.
Підвищення посадових окладів відповідно до Постанови №704 у березні 2018 року не вплинуло на розмір грошового забезпечення позивача в контексті його зменшення або збільшення по відношенню до розміру грошового забезпечення у попередньому місяці, оскільки по-перше, позивач станом на березень 2018 року не проходив військову службу, а по-друге, на момент проходження у відповідача військової служби Постанова №704 вже була чинною та підлягала застосуванню до позивача, підвищення посадового окладу під час проходження служби у відповідача внаслідок підвищення тарифних ставок у нього не відбулося.
Відтак, застосування положень абз. 4 - 6 п. 5 Порядку №1078 можливе лише у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулося під час проходження служби військовослужбовцем, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість позову у цій частині вимог у зв`язку з відсутністю доказів порушення прав позивача в частині виплати індексації його грошового забезпечення за період з 28.12.20219 по 13.11.2024 відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Крім того, з огляду на відсутність правових підстав для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.12.2019 по 13.11.2024, відсутні й правові підстави для одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Зазначена вимога є похідною від вимоги про виплату індексації, а тому не може бути задоволена самостійно за відсутності у позивача права на отримання відповідних сум індексації. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відтак, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі № 440/4909/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий